Історія справи

Постанова

Іменем України

07 червня 2023 року

м. Київ

справа № 750/7747/22

провадження № 61-4280св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Стрілецька набережна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова в складі судді Карапута Л. В. від 16 листопада 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О.Л. від 23 лютого 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілецька набережна» (далі - ТОВ «Стрілецька набережна») про визнання договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31 серпня 2018 року б/н та 06 вересня 2019 року за № 100/19-01, а також додаткову угоду № 1 від 01 грудня 2020 року до договору від 06 вересня 2019 року за № 100/19-01 - недійсними.

В обґрунтування позову зазначив, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . 31 серпня 2018 року та 06 вересня 2019 року між співвласниками будинку та ТОВ «Стрілецька набережна» були укладені договори про надання послуг з управління будинком, згідно з яким останнє має надавати послуги, зокрема з прибирання прибудинкової території, вивезення побутових відходів, прибирання підвалів, технічних поверхів та покрівлі та інше.

Зазначає, що умови вказаних договорів суттєво відрізняються від умов типового договору; послуги позивачу не надаються; немає кошторису, яким чином встановлюється розмір оплати за надані послуги.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2022 року відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи за вказаним позовними вимогами віднесено до юрисдикції господарського суду.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник між позивачем і відповідачем щодо визнання недійсними укладених договорів щодо здійснення господарської діяльності юридичної особи та рішень загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, зазначив про те, що місцевим судом обґрунтовано враховано ту обставину, що між сторонами виник спір з приводу визнання договорів з товариством, як юридичною особою, про надання послуг з управління багатоквартирним будинком недійсними, в господарській діяльності якої позивач мав брати участь у якості члена товариства, наділеного організаційно-господарськими повноваженнями, передбаченими частиною шостою статті 3 і 176 ГК України, указаний спір має господарсько-правову природу, і тому підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 750/7747/22 з Деснянського районного суду м. Чернігова.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 15 травня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення нор процесуального права

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За положеннями частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-ІІІ) управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку (далі - Закон № 417-VII), управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором зі співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 13 Закону № 2866-ІІІ якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 417-VIII управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

За частиною першою статті 10 Закону № 417- VIII співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Стаття 6 Закону № 417- VIII визначає права співвласників багатоквартирного будинку. За змістом пунктів 1, 2 частини першої цієї статті співвласники багатоквартирного будинку мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника.

За змістом пунктів 1, 5 частини першої статті 7 Закону № 417- VIII, співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.

Визначення порядку управління багатоквартирним будинком, тобто, вирішення питання про те, наділити цими функціями ОСББ, якщо таке створене в цьому будинку, чи передати відповідні функції (чи їх частину) управителю або асоціації, є невід`ємною складовою реалізації прав та виконання обов`язків багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.

Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів ОСББ) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору затвердженого Кабінетом Міністрів України. Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є: перелік послуг; вимоги до якості послуг; права і обов`язки сторін; відповідальність сторін за порушення договору; ціна послуг; порядок оплати послуг; порядок і умови внесення змін до договору; строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору (частина перша-четверта статті 11 Закону № 417- VIII.

За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII) договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням загальних зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та не є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Отже, надання управителем послуг з управління будинком породжує права та обов`язки між співвласниками багатоквартирних будинків і виконавцем таких послуг.

За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства; відповідно до положень частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У справі, що розглядається ОСОБА_1 звернувся із позовом до ТОВ «Стрілецька набережна» про визнання недійсними договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31 серпня 2018 року без номеру та 06 вересня 2019 року за № 100/19-01, а також додаткової угоди № 1 від 01 грудня 2020 року до договору від 06 вересня 2019 року за № 100/19-01, посилаючись на порушення укладенням спірних договорів його прав як співвласника багатоквартирного будинку.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи предмет, характер спору та суб`єктивний склад його сторін, Верховний Суд вважає, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов`язків позивача, як співвласника багатоквартирного будинку щодо утримання і управління спільним майном та оплати за надані послуги, тому має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Указане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19, від 23 березня 2021 року у справі № 367/4695/20.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що спір належить до юрисдикції господарських судів.

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування оскаржуваних судових рішень, з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Щодо клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції

ОСОБА_1 у касаційній скарзі просив про розгляд справи в судовому засіданні за участю його представника - адвоката Блохіної Н. у режимі відеоконференції.

Згідно з частиною першою статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень. Оскільки Верховним Судом не приймалося рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і така необхідність відсутня, тому підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції за участі його представника - відсутні.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілецька набережна» про визнання договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, за участю представника ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов