Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.05.2025 року у справі №753/11753/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 753/11753/22

провадження № 61-7131св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Міністерство у справах ветеранів України,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у складі колегії суддів Голуб С. А., Слюсар Т. А., Таргоній Д. О. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Міністерства у справах ветеранів України про зобов`язання нарахувати грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення та її виплату в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити їм грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення у розмірі 1 757 576,59 грн у порядку спадкування.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що рішенням Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації Дарницької районної в місті Києві районної адміністрації від 20 грудня 2018 року № 10 їх матері ОСОБА_5 призначено грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення у розмірі 1 757 576,59 грн, як члену сім`ї (дружині) особи, яка померла внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. У встановлений законом шестимісячний строк позивачі звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 19 лютого 2020 року державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори Паньшиною О. В., грошова компенсація до складу спадщини не ввійшла.

Причиною не включення грошової компенсації до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 став лист Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 02 жовтня 2019 року № 01-15/6134, за змістом якого відповідач не визнає право позивачів на отримання грошової компенсації в порядку спадкування за законом.

Позивачі вважали, що набули право на спадкування належної ОСОБА_5 грошової компенсації на підставі статті 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки їх мати мала статус «член сім`ї загиблого» та набула право на грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення, яку спадкодавець не отримала у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дарницький районний суд міста Києва ухвалою від 31 січня 2023 року залучив до участі у справі як співвідповідача Міністерство у справах ветеранів України.

06 березня 2023 року до суду першої інстанції надійшла заява сторони позивачів про зміну предмета позову, яка мотивована тим, що відповідно до покладених на Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації обов`язків воно лише забезпечує належне виконання порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб. Міністерство у справах ветеранів України є головним розпорядником субвенції та відповідним виконавцем бюджетної програми.

Враховуючи викладене, позивачі просили суд зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України нарахувати, а Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації виплатити їм грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення у розмірі 1 757 576,59 грн у порядку спадкування.

Дарницький районний суд міста Києва ухвалою від 03 травня 2023 року прийняв заяву позивачів про зміну предмета позову у справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Гусак О. С. рішенням від 17 жовтня 2023 року позов задовольнив частково.

Стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку спадкування грошові кошти у розмірі 1 757 576,59 грн, які були призначені та невиплачені ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на придбання житла.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачі не відносяться до категорії осіб, які мають право на грошову компенсацію після смерті ОСОБА_7 (чоловіка їх матері ОСОБА_5 ), оскільки вони не є його рідними дітьми.

Отже, позовні вимоги до Міністерства у справах ветеранів України про нарахування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у розмірі 1 757 576,59 грн не підлягаю задоволенню, оскільки позивачі не входили до переліку осіб, які мали право на таку компенсацію відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 719 (далі - Порядок).

Разом із тим, мати позивачів ОСОБА_5 скористалася своїм правом на отримання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення після смерті чоловіка ОСОБА_7 , а також реалізувала це право, подавши відповідну заяву до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, за результатами розгляду якої було прийнято рішення про призначення їй відповідної грошової компенсації.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинила за життя усі необхідні дії для реалізації свого права на призначення грошових коштів для купівлі житла. З моменту ухвалення рішення про призначення грошової компенсації (20 грудня 2018 року) до моменту її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пройшло сім місяців. Призначена грошова компенсація не виплачена одержувачу із незалежних від неї причин.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що призначена ОСОБА_5 грошова компенсація є соціальною виплатою та входить до складу спадщини відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а отже, позивачі як спадкоємці за законом мають право на отримання соціальних виплат, які були призначенні їх матері за життя рішенням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації і які вона не отримала з незалежних від неї причин.

Київський апеляційний суд постановою від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації задовольнив частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасував та ухвалив у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання виплатити грошову компенсацію у порядку спадкування відмовив.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що сума грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення навіть у випадку її перерахування на рахунок заявника, не є сталою, може бути зменшена, наприклад, у випадку укладення договору купівлі-продажу житла на суму меншу, ніж призначена сума коштів грошової компенсації, чи може бути повернута в повному обсязі у разі неукладання заявником договору купівлі-продажу протягом визначеного періоду з дня зарахування коштів. Тобто компенсація має виключно цільовий характер, виплачується лише члену сім`ї загиблого (заявнику) та не може використовуватися заявником на власний розсуд.

Заявник не набуває право власності на ці кошти (тобто, не може користуватися та розпоряджатися цими коштами на власний розсуд як це передбачено щодо власності ЦК України), а набуває тільки право придбати житло у власність за рахунок призначеної грошової компенсації у разі дотримання вимог, визначених Порядком.

За таких обставин, на думку колегії суддів, грошова компенсація не є соціальною виплатою, а є способом реалізації членом сім`ї загиблого пільги на першочергове забезпечення житловою площею.

Отже, позивачі, які не є членами сім`ї загиблого (померлого) учасника антитерористичної операції (далі - АТО) ОСОБА_7 та відповідно до пункту 2 Порядку не були враховані при розрахунку компенсації, не мають права на отримання цієї грошової компенсації у порядку статті 1227 ЦК України.

Дотримуючись логіки зазначеного нормативно-правового акта щодо прав членів сім`ї загиблого на отримання грошової компенсації після смерті особи, за заявою якої така компенсація була призначена, Кабінет Міністрів України постановою від 24 березня 2023 року № 265 вніс зміни до пункту 37 Порядку, яким передбачено, що у разі смерті одержувача грошової компенсації, якому призначено грошову компенсацію та не виплачено, грошова компенсація виплачується уповноваженому члену сім`ї на підставі заяви, копії документа, що посвідчує особу уповноваженого члена сім`ї, копії свідоцтва про смерть та згоди довільної форми від інших членів сім`ї, на яких розраховано грошову компенсацію. Заяву та зазначені документи уповноважений член сім`ї особисто подає органу соціального захисту населення або уповноваженому органу (у тому числі через центр надання адміністративних послуг), який протягом п`яти робочих днів вносить до комісії подання про виплату грошової компенсації уповноваженому члену сім`ї.

Тобто, наведеними змінами унормовано порядок виплати грошової компенсації у випадку смерті одержувача грошової компенсації і передбачено право на отримання такої компенсації лише уповноваженим членом сім`ї цієї особи за згодою інших осіб, на яких розрахована ця компенсація.

З врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для виплати грошової компенсації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спадкоємцям за законом померлої ОСОБА_5 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявники зазначили, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 1227 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме, чи є грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщення,що належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя, соціальною виплатою, яка передається членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.

Касаційну скаргу заявники мотивували тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщенняне є соціальною виплатою, а отже, не входить до складу спадщини.

Вважають, що грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, є нічим іншим як соціальною виплатою, спрямованою на реалізацію державою взятих на себе соціальних гарантій із забезпечення житлом зазначеної категорії осіб.

Цільове призначення грошової компенсації (на придбання житла) або не стала сума такої грошової компенсації не позбавляє цю грошову компенсацію ознак об`єкта права власності.

Більше того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 127/29550/19, аргументи про те, що отриманні кошти, які є пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов (пункт 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), є особистою власністю одного з подружжя є безпідставними, оскільки тлумачення частини другої статті 61 СК України дає підстави зробити висновок про те, що вказані кошти не є об`єктом права особистої власності.

Отже, за наведених умов, неотримана ОСОБА_5 грошова компенсація увійшла до складу спадщини, а позивачі отримали право на спадкування цієї грошової компенсації за законом.

Аргументи інших учасників справи

У червні 2024 року Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Міністерство у справах ветеранів України подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.

У червні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 подали відповідь на відзив Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на їх касаційну скаргу, в якій просили відхилити цей відзив у зв`язку з його необґрунтованістю.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 травня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Дарницького районного суду міста Києва.

05 червня 2024 року справу № 753/11753/22 передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 04 лютого 2025 року призначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі із 12 серпня 2014 року (том 1, а. с. 111).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (том 1, а. с. 115).

Згідно з довідкою Військової частини - Польова пошта НОМЕР_3 від 25 травня 2017 року № 77 солдат ОСОБА_7 дійсно у період з 18 травня 2016 року до 16 травня 2017 року безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей (том 1, а. с. 112).

Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців підтверджується, що захворювання солдата ОСОБА_7 , 1972 року народження, і причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини (том 1, а. с. 114).

12 грудня 2018 року дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_5 звернулася до Комісії щодо розгляду заяв та членів сімей загиблих та осіб із інвалідністю про виплату грошової компенсації Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про призначення їй грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення як члену сім`ї загиблого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 719 (том 1, а. с. 103).

Рішенням Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації Дарницької районної в місті Києві районної адміністрації від 20 грудня 2018 року № 10 ОСОБА_5 призначено грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення у розмірі 1 757 576,59 грн (том 1, а. с. 88).

Згідно з цим рішенням ОСОБА_7 належав до військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 , приймав безпосередню участь в АТО, мав статус «Учасника бойових дій», до часу загибелі він перебував на квартирному обліку разом з дружиною ОСОБА_5 (витяг з розпорядження Дарницької районної в місті Києві районної адміністрації від 04 грудня 2018 року № 886). ОСОБА_5 , яка має статус «Член сім`ї загиблого» (посвідчення серії НОМЕР_4 ), перебуває на квартирному обліку за категорією: сім`ї загиблих, померлих учасників АТО з 04 грудня 2018 року, облікова справа 23212. Кількість членів сім`ї загиблого за однією категорією, на яких нараховується грошова компенсація, складає 2 особи (з урахуванням загиблого), а саме: ОСОБА_5 - дружина загиблого; ОСОБА_7 - загиблий чоловік заявника.

22 грудня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5 укладено договір № 19406774211 про відкриття та обслуговування спеціального поточного рахунку для зарахування грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, на який мала проводитися відповідна виплата (том 1, а. с. 90).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (том 1, а. с. 18).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дочками ОСОБА_5 , про що свідчать відповідні свідоцтва про народження та свідоцтво про шлюб (том 1, а. с. 13, 15, 16).

У встановлений законом шестимісячний строк позивачі звернулися до Сьомої київської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті їх матері.

Завідувач Сьомої київської державної нотаріальної контори Конончук Т. В. надіслав до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації лист від 10 вересня 2019 року, в якому просив зазначити місцезнаходження грошової суми та її розмір, яка була виділена ОСОБА_5 на підставі рішення Комісії від 20 грудня 2018 року № 10 (том 1, а. с. 79).

Листом від 02 жовтня 2019 року № 01-15/6134 Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надало нотаріальній конторі відповідь про те, що дочки від першого шлюбу ОСОБА_5 не належать до осіб, передбачених Порядком № 719, тому підстав для виплати грошової компенсації дочкам померлої, як спадкоємцям, не має (том 1, а. с. 77, 78).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

За змістом касаційної скарги постанова суду апеляційної інстанції оскаржується тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення у порядку спадкування, а тому на підставі положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховний Суд переглядає цю постанову лише в означеній частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позов у процесуальному сенсі - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову), є предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання у позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Згідно зі статтями 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

У статтях 1217 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що вони як спадкоємці першої черги за законом мають право на грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення у розмірі 1 757 576,59 грн, право на яку за життя отримала їх мати ОСОБА_5 , і ця компенсація є соціальною виплатою та увійшла до складу спадщинина підставі статті 1227 ЦК України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:

- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Згідно з пунктом 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасникам бойових дій надаються, зокрема, пільги щодо першочергового забезпечення жилою площею.

У абзаці восьмому пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що чинність цього Закону поширюється, зокрема, на сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.

Отже, ОСОБА_5 мала таку ж пільгу, як і її чоловік, а саме право на першочергове забезпечення жилою площею, оскільки вона разом зі своїм чоловіком до його смерті перебувала на квартирному обліку.

Згідно з пунктом 2 Порядку (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають члени сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції або забезпеченні її проведення чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, статус яким надано відповідно до абзаців п`ятого-восьмого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - особи, які загинули (пропали безвісти), померли) і які перебувають на квартирному обліку, за категоріями у такій черговості: 1) категорія I - дружина (чоловік) і малолітні та неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (в тому числі усиновлені), які проживають разом з матір`ю (батьком); дружина (чоловік), якщо в особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, немає дітей (в тому числі усиновлених); 2) категорія II - малолітні та неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (в тому числі усиновлені), які на день її смерті проживали окремо від матері (батька), якщо особа, яка загинула (пропала безвісти), померла, на день смерті розлучена або не розлучена і дружина (чоловік) цієї особи не позбавлена (не позбавлений) батьківських прав; малолітні та неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла; 3) категорія III - батьки особи, яка загинула (пропала безвісти), померла; 4) категорія IV - повнолітні діти, які не мають (не мали) своїх сімей; 5) категорія V - повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства та мають свої сім`ї; 6) категорія VI - повнолітні діти, обоє батьків яких загинули (пропали безвісти), померли; 7) категорія VII - дружина (чоловік) особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, яка (який) на момент загибелі (пропажі безвісти), смерті особи позбавлена (позбавлений) батьківських прав щодо малолітніх та / або неповнолітніх дітей особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (у тому числі усиновлених), або не позбавлена (не позбавлений) батьківських прав, але малолітні та/або неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (у тому числі усиновлені), проживають окремо від дружини (чоловіка).

У пункті 4 Порядку передбачено, що грошова компенсація виплачується у повному обсязі в порядку черговості взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії отримувача грошової компенсації для членів сімей осіб, визначених пунктом 2 цього Порядку, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених абзацами п`ятим-восьмим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II груп, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які потребують поліпшення житлових умов.

За поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (крім міста Києва) рад, за рішенням виконавчого комітету міської, районної в місті (у разі її створення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в місті Києві держадміністрації утворюються комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (далі - комісія) (пункт 5 Порядку).

Згідно з пунктом 6 Порядку до повноважень комісії належить: перевірка наявності у особи статусу члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю; визначення категорії особи як члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла; перевірка складу сім`ї особи з інвалідністю; перевірка наявності документів про взяття на квартирний облік членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю; перевірка факту спільного або роздільного проживання членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, які мають право на грошову компенсацію; прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації; визначення розміру грошової компенсації; перевірка наявності майнових прав на нерухоме майно членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю, а також всіх членів родини, на яких розраховується грошова компенсація, або відчуження такого майна протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про виплату грошової компенсації.

Заяву про призначення грошової компенсації член сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особа з інвалідністю (далі - заявник) або їх законний представник чи уповноважена особа особисто подають до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку (далі - орган соціального захисту населення) (пункт 7 Порядку).

Протягом трьох робочих днів з моменту прийняття рішення про призначення і виплату грошової компенсації комісія надсилає копію рішення заявнику із зазначенням суми належної йому грошової компенсації, а також структурному підрозділу з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій (пункт 24 Порядку).

Згідно з пунктами 26-28 Порядку після отримання копії рішення комісії про призначення грошової компенсації заявник звертається до відділення публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - уповноважений банк) із заявою про відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання (далі - спеціальний рахунок). До заяви додається копія рішення комісії про призначення грошової компенсації. Після відкриття спеціального рахунка заявник повідомляє про його реквізити органу соціального захисту населення, в якому він перебуває на обліку в Реєстрі, шляхом надання копії договору про відкриття спеціального рахунка в уповноваженому банку. Орган соціального захисту населення після отримання від заявника реквізитів його спеціального рахунка перераховує на нього кошти в сумі, визначеній у рішенні комісії, про що повідомляє заявнику протягом трьох робочих днів з дня переказу коштів на його спеціальний рахунок.

Протягом року з дня зарахування коштів на спеціальний рахунок в уповноваженому банку члени сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та особи з інвалідністю самостійно використовують призначену їм грошову компенсацію на придбання житла як в прийнятих в експлуатацію житлових будинках на первинному або на вторинному ринку, так і шляхом інвестування в об`єкти житлового будівництва відповідно до Законів України «Про інвестиційну діяльність» та «Про кооперацію» (далі - об`єкт інвестування) в будь-якому населеному пункті на території України, крім тимчасово окупованої території та лінії розмежування (пункт 30 Порядку).

У пункті 32 Порядку передбачено, що для отримання згоди на перерахування коштів із спеціального рахунка як оплату за договором заявник подає органу соціального захисту населення один примірник договору, в якому повинно бути зазначено про те, що житло набувається у власність заявника. У разі придбання приватного будинку подається також один примірник договору, в якому повинно бути зазначено, що земельна ділянка передається у власність заявника.

Згідно з пунктами 34-36 Порядку орган соціального захисту населення у разі відповідності умов договору вимогам, установленим у пунктах 30, 32 і 33 цього Порядку, протягом п`яти робочих днів надає заявникові письмову згоду на перерахування коштів із спеціального рахунка як оплату за договором з визначенням суми, що підлягає перерахуванню, та реквізитів рахунка для перерахування. Орган соціального захисту населення дає згоду на переказ коштів грошової компенсації із спеціального рахунка заявника на рахунок, зазначений у договорі за таких умов: 1) предметом договору є придбання у власність заявника житла, площа якого повинна бути не менше ніж така, що буде підставою для зняття з квартирного обліку; 2) ціна договору є меншою або дорівнює сумі коштів грошової компенсації, що розміщені на спеціальному рахунку заявника; 3) власником (співвласником) житла згідно з укладеним договором є малолітній або неповнолітній член сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або повнолітня недієздатна особа, від імені яких укладався договір і яким призначалася грошова компенсація, в разі їх наявності; 4) строк виконання договору купівлі-продажу житла не перевищує двох місяців, а строк виконання інвестиційного договору чи договору про пайову участь не перевищує двох років з дня його укладення. У разі виявлення порушень умов переказу коштів, зазначених у пунктах 32 і 33, підпунктах 1-4 пункту 35 цього Порядку, орган соціального захисту населення письмово відмовляє заявнику в наданні згоди на переказ коштів за його заявою із зазначенням причин такої відмови.

Якщо заявник протягом року з дня зарахування коштів на його спеціальний рахунок в уповноваженому банку не уклав договір і не здійснив переказ коштів на придбання житла, уповноважений банк самостійно повертає кошти із спеціального рахунка заявника на рахунок органу соціального захисту населення. У разі коли ціна договору перевищує суму коштів грошової компенсації на спеціальному рахунку заявника, уповноважений банк переказує кошти із спеціального рахунка заявника за договором лише після надходження на спеціальний рахунок заявника додаткових коштів у сумі, якої не вистачало для його виконання (пункти 38, 39 Порядку).

Згідно з пунктами 42, 43 Порядку уповноважений банк має право переказувати у повному обсязі суму, визначену в договорі, і не має права переказувати суму частинами, крім витрат, пов`язаних з купівлею, оформленням права власності на житло, земельну ділянку, на якій розміщено житло, та сплатою передбачених законодавством податків і зборів. У разі придбання житла разом із земельною ділянкою у платіжному дорученні щодо переказу коштів вказуються договори купівлі-продажу житла та земельної ділянки, на якій розміщено житло. У разі укладення договору на суму меншу, ніж сума коштів грошової компенсації на спеціальному рахунку заявника, уповноважений банк протягом трьох банківських днів після переказу коштів згідно з договором повертає залишки коштів грошової компенсації на рахунок органу соціального захисту населення.

Після виплати заявнику грошової компенсації (перерахунку коштів на спеціальний рахунок заявника) орган соціального захисту населення вносить інформацію про таку виплату до Реєстру, також інформує відповідні органи (у тому числі на території інших населених пунктів) про необхідність зняття з квартирного обліку заявника та членів його сім`ї, яких включено у розрахунок грошової компенсації. Право власності на нерухоме майно оформляється на заявника та членів його сім`ї, на яких було розраховано грошову компенсацію. У разі неподання заявником інформаційної довідки протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору орган соціального захисту населення вправі вимагати від заявника повернення коштів грошової компенсації до бюджету (пункти 45, 46 Порядку).

Із наведених норм слідує, що після прийняття комісією рішення про призначення грошової компенсації та визначення її розміру, особа, якій призначено грошову компенсацію, набуває право на використання протягом року з часу зарахування на спеціальний рахунок призначеної їй грошової компенсації на придбання житла у власність.

При цьому, сума грошової компенсації навіть у випадку її перерахування на рахунок заявника, не є сталою, може бути зменшена, наприклад, у випадку укладення договору купівлі-продажу житла на суму меншу, ніж призначена сума грошової компенсації, чи може бути повернута в повному обсязі у разі неукладення заявником договору купівлі-продажу протягом визначеного періоду з дня зарахування коштів.

Тобто компенсація має виключно цільовий характер, виплачується лише члену сім`ї загиблого (заявнику) та не може використовуватися заявником на власний розсуд.

Зазначене свідчить, що особа, якій призначено грошову компенсацію, право на суму коштів грошової компенсації, визначену комісією, не набуває, а набуває право на придбання житла у власність за рахунок призначеної грошової компенсації.

При цьому, згідно з пунктом 37 Порядку (у редакції, чинній на час звернення позивачів до суду з цим позовом) у разі смерті одержувача грошової компенсації, якому призначено грошову компенсацію та не виплачено, грошова компенсація виплачується уповноваженому члену сім`ї на підставі заяви, копії документа, що посвідчує особу уповноваженого члена сім`ї, копії свідоцтва про смерть та згоди довільної форми від інших членів сім`ї, на яких розраховано грошову компенсацію. Заяву та зазначені документи уповноважений член сім`ї особисто подає місцевому органу або уповноваженому органу (у тому числі через центр надання адміністративних послуг), який протягом п`яти робочих днів вносить до комісії подання про виплату грошової компенсації уповноваженому члену сім`ї. Положення цього пункту поширюються також на випадки, коли смерть заявника відбулася до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 року № 846 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 719».

Водночас Порядком визначено, що уповноваженим членом сім`ї є член сім`ї одержувача грошової компенсації, на якого розраховано грошову компенсацію під час її призначення одержувачу грошової компенсації.

Із матеріалів справи слідує, що рішенням Комісії від 20 грудня 2018 року № 10 ОСОБА_5 призначено грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення у розмірі 1 757 576,59 грн. Кількість членів сім`ї загиблого за однією категорією, на яких нараховувалася грошова компенсація, складала 2 особи (з урахуванням загиблого), а саме: ОСОБА_5 - дружина загиблого; ОСОБА_7 - загиблий чоловік заявника, які перебували на квартирному обліку (том 1, а. с. 88). Тобто, позивачі на квартирному обліку не перебували, на них грошова компенсація не нараховувалася, а отже, вони не є уповноваженими членами сім`ї одержувача грошової компенсації.

Право члена сім`ї загиблого на отримання житла або грошової компенсації є цільовою соціальною гарантією, яка надається конкретній особі на підставі її особливого статусу.

Отже, грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членам їх сімей не є соціальною виплатою, а маючи соціальний характер, є компенсацією для реалізації права на забезпечення житлом певної визначеної законом категорії громадян.

Тобто ця компенсація є цільовою виплатою із державного бюджету, яка надається окремим категоріям громадян для придбання житла. Її метою є забезпечення житлових прав осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов.

Хоча ця виплата і має соціальну спрямованість, вона відрізняється від регулярних соціальних виплат, таких як пенсії, допомога по безробіттю тощо, які надаються для підтримки певного рівня життя. Грошова компенсація за житло є одноразовою виплатою, призначеною для конкретної цілі - придбання житла.

Таким чином, правильно розглядати цю грошову компенсацію як цільову державну допомогу на придбання житла, а не як соціальну виплату в загальноприйнятому значенні цього слова.

За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду про те, що грошова компенсація не є соціальною виплатою, а є способом реалізації членом сім`ї загиблого соціальної гарантії на пільгове забезпечення житлом за умови, якщо особа перебуває на квартирному обліку як така, що потребує поліпшення житлових умов, а тому позивачі, які не є членами сім`ї загиблого (померлого) учасника АТО ОСОБА_7 та відповідно до пункту 2 Порядку не були враховані під час розрахунку компенсації, не мають права на отримання цієї грошової компенсації у порядку спадкування на підставі статті 1227 ЦК України.

Отже, враховуючи наведені вище положення законодавства та обставини справи суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки призначена відповідно до Порядку грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщення відноситься до соціальних прав певної категорії громадян, проте така компенсація не має ознак соціальної виплати як встановленої законодавством певної соціальної допомоги, а отже, позивачі не мають права на її спадкування на підставі статті 1227 ЦК України.

Таким чином, аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

З огляду на викладене Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування питання застосування положень статті 1227 ЦК України у подібних правовідносинах), оскільки апеляційний суд правильно визначив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини,право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваній постанові, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду, а за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення у порядку спадкування на підставі статті 1227 ЦК України - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявників.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення у порядку спадкування залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров СуддіА. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Пророк О. М. Ситнік