Постанова

Іменем України

07 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 761/48585/18

провадження № 61-19810св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра», третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом припинення обтяження та виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна,

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року у складі судді Пономаренко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом та просила: усунути їй перешкоди у користуванні правом власності на транспортний засіб - Toyota Land Cruiser Prado, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , шляхом зняття (припинення) обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що зареєстрований 10 листопада 2016 року об 11:58:35 год за № 16043651 реєстратором: Філія міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи», підстава обтяження: договір застави, р/н 353, 24 лютого 2006 року, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В.; об`єкт обтяження: інший транспортний засіб, автомобіль Toyota Prado, рік випуску - 2004, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_3 , обтяжувач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (далі -ПАТ «КБ «Надра»); боржник - ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser Prado на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 15 березня 2013 року. У серпні 2018 року вона отримала витяг Державного реєстру обтяжень рухомого майна, з якого дізналася, що 10 листопада 2016 року реєстратором державного підприємства «Національні інформаційні системи» було зареєстроване приватне обтяження відносно вищезазначеного автомобіля, але з іншим номером державної реєстрації - НОМЕР_3 , на підставі договору застави транспортного засобу від 24 лютого 2006 року, обтяжувачем є ПАТ «КБ «Надра», боржником - ОСОБА_2 . Вона як особа, яка не укладала з ПАТ «КБ «Надра» жодних договорів застави транспортних засобів та, відповідно, набула права власності на транспортний засіб без обтяжень, звернулася до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «НАІС») із заявою про припинення приватного обтяження. Однак, листом ДП «НАІС» від 20 лютого 2018 року їй було повідомлено про відсутність підстав для припинення обтяжень, оскільки при здійсненні державної реєстрації обтяжень рухомого майна реєстратор реєстру виконує суто механічні функції та не має повноважень для прийняття управлінських рішень щодо накладення чи припинення обтяжень. У зв`язку із зазначеним просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 24 квітня 2019 року позов задовольнив частково. Усунув ОСОБА_1 перешкоди у користуванні правом власності на транспортний засіб «Toyota Land Cruiser Prado», номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , шляхом зняття (припинення) обтяження у вигляді застави рухомого майна, запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстрований 10 листопада 2016 року за № 16043651 реєстратором - філія міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи», підстава обтяження - договір застави, р/н 353, 24 лютого 2006 року, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В.; об`єкт обтяження: інший транспортний засіб, автомобіль «Toyota Prado», 2004 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , обтяжувач: ПАТ «КБ «Надра»; боржник - ОСОБА_2 . В решті позову відмовив.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що обтяження на майно позивачки було накладене в передбачений законом спосіб уже після придбання цього майна, а тому позов ОСОБА_1 в частині вимог про усунення перешкод у користуванні правом власності на транспортний засіб шляхом зняття (припинення) обтяження у вигляді застави рухомого майна підлягає задоволенню, оскільки обтяження рухомого майна, яке перебуває у власності позивача, порушує права останньої, як власника, та перешкоджають вільному та повноцінному здійсненню нею права володіння, користування та розпорядження своїм майном. При цьому, суд вважав за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову в частині вимог щодо усунення перешкод у користуванні правом власності на транспортний засіб шляхом виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, оскільки у даному випадку, відсутній спір щодо виключення такого запису, а заявлені вимоги у вказаній частині є передчасними.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 02 жовтня 2019 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року залишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому виходив з того, що несвоєчасне внесення заставодержателем обтяження є упущенням самого ПАТ «КБ «Надра Банк», а тому втрата права на звернення стягнення та погіршення становища матимуть місце виключно з вини самого відповідача, а не через задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У листопаді 2019 року ПАТ «КБ «Надра Банк» (уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра Банк» Біла І. В.) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що позивачка придбала автомобіль у ОСОБА_2 , який взагалі не мав права продавати його, оскільки автомобіль перебував у заставі банку, а заставодержатель не надавав згоди на відчуження спірного автомобіля. Продаж заставного майна без згоди заставодержателя є неправомірним, а у заставодержателя залишаються права на задоволення вимог за рахунок відповідного майна. Судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні його клопотання про залучення до розгляду справи третьої особи ОСОБА_2 , що призвело до неповного з`ясування усіх обставин справи, оскільки суд не встановив чи надавав заставодержатель згоду на реалізацію заставного майна. Суди попередніх інстанцій не врахували вимоги статті 27 Закону України «Про заставу», частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Також суди не звернули увагу на те, що при задоволенні позову відповідач втрачає можливість задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави та звернути на нього стягнення, що передбачено нормами та положеннями ЦПК України, Законом України «Про нотаріат» та Законом України «Про заставу». Поверхневий розгляд справи та задоволення невмотивованих та протизаконних вимог позивача суттєво погіршує становище ПАТ «КБ «Надра Банк», який перебуває у процесі ліквідації та призводить до зменшення ліквідаційної маси, за рахунок якої задовольняються вимоги кредиторів та вкладників банку. Крім того, скарга містить доводи про те, що існує рішення Суворівського районного суду міста Одеси від 14 серпня 2014 року в справі № 1527/2-3546/11 за яким на користь ПАТ «КБ «Надра Банк» стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 26 лютого 2006 року № 05/02/2006/840-К/35в загальному розмірі 68 950,08 доларів США, що станом на 17 лютого 2014 року становило 595 763,16 грн. Зазначене рішення набрало законної сили, однак є невиконаним, а задоволення позову в цій справі може призвести до його невиконання, так як спірний транспортний засіб є забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 грудня 2019 року справа № 761/48585/18 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що з 15 березня 2013 року ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser Prado, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 15 березня 2013 року № НОМЕР_4.

Згідно з Витягом державного реєстру обтяжень рухомого майна від 08 серпня 2018 року № 56552925 на автомобіль марки Toyota Land Cruiser Prado, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 , 10 листопада 2016 року накладено приватне обтяження, підстава обтяження - договір застави транспортного засобу від 24 лютого 2006 року, р/н 453, обтяжувач ПАТ «КБ «Надра», боржник ОСОБА_2

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» та статтею 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України наведеними у постановах від 03 квітня 2013 року в справі

№ 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року в справі № 6-168цс14 та Верховного Суду - від 10 жовтня 2019 року в справі № 463/3582/17 (провадження № 61-13383св19).

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до частин першої, другої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Таким чином відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності

у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним

і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений

Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року в справі

№ 333/6700/15-ц (провадження № 61-2859св18), від 11 вересня 2019 року

в справі № 573/1105/17 (провадження № 61-29747св18), від 25 листопада 2019 року в справі № 757/17150/17-ц (провадження № 64-45097св18),

від 18 грудня 2019 року в справі № 619/4033/18 (провадження

№ 61-16542св19).

Відповідно до частин першої, третьої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду цієї справи встановлено, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що застава спірного транспортного засобу була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на час придбання автомобіля ОСОБА_1 .

Встановивши, що на час відчуження спірного автомобіля позивачці, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження, місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати збереження сили застави для нового власника майна. Враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи не доведено, що набувач спірного майна не є добросовісним, ці обставини судами не встановлено, за правилами статті 10 наведеного Закону набувач вважається таким, який набув на нього право власності, що позбавляє позивача підстав для задоволення позову.

У зв`язку з наведеним, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що позивачка придбала автомобіль у ОСОБА_2 , який взагалі не мав права продавати його, оскільки автомобіль перебував у заставі банку, а заставодержатель не надавав згоди на відчуження спірного автомобіля. Вказані посилання заявникає необґрунтованими і фактично зводяться до помилкового тлумачення правових норм, які регулюють спірні правовідносини.

Аргументи касаційної скарги про неврахування судами наявності рішення Суворівського районного суду міста Одеси від 14 серпня 2014 року в справі № 1527/2-3546/11, яким на користь ПАТ «КБ «Надра Банк» стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 26 лютого 2006 року № 05/02/2006/840-К/35 є безпідставними, оскільки вказане рішення не впливає на правильність вирішення судами цієї справи. Окрім цього, з наявної інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень Апеляційний суд Одеської області рішенням від 24 березня 2015 року зазначене вище рішення місцевого суду скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову через пропуск банком позовної давності.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року, у зв`язку із залишенням цього рішення без змін необхідно поновити його дію.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» залишити без задоволення.

РішенняШевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило