Постанова

Іменем України

7 березня 2018 року

м. Київ

справа № 354/1106/13-ц

провадження № 61-8915 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, Поляницька сільська рада Яремчанської міської ради Івано-Франківської області,

третя особа - відділ Держземагентства у м. Яремчому Івано-Франківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником - ОСОБА_3,на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Пнівчук О. В., Соколовського В. М., від 1 серпня 2016 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, третя особа - відділ Держземагентства у м. Яремчому Івано-Франківської області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування в частині затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки та державного акта на право власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1250 га у АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, яку вона придбала 14 червня 2012 року у ОСОБА_4, яка в свою чергу придбала цю земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 30 серпня 2006 року у ОСОБА_5, а ОСОБА_5 - за договором-купівлі продажу від 10 травня 2005 року у ОСОБА_6

15 червня 2011 року ОСОБА_7 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1400 га. Цільове призначення частини земельної ділянки площею 0,1010 га, належної ОСОБА_2, рішенням Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 8 грудня 2011 року було змінене на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Позивач зазначала, що її земельна ділянка перетинається з належними ОСОБА_2 земельними ділянками і даний перетин виник 10 жовтня 2006 року - у момент прийняття обмінного файлу на земельну ділянку ОСОБА_7 Оскільки на той час земельна ділянка у місці перетину вже перебувала у приватній власності ОСОБА_5, вона вважала, що державні акти право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_7 21 листопада 2006 року, 23 серпня 2007 року та 15 червня 2011 року, є незаконними.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1просила суд скасувати рішення Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 8 грудня 2011 року № 68-11-2001 у частині затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1010 га у АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області із земель для ведення особистого селянського господарства на землі житлової забудови та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданого 29 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_8

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Гребик Л. В. від 29 грудня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 8 грудня 2011 року № 68-11-2001 у частині затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1010 га у АДРЕСА_1,Яремчанської міської ради Івано-Франківської області із земель для ведення особистого селянського господарства на землі житлової забудови (будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд).

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1010 га, виданий 29 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_2

Задовольняючи позов ОСОБА_13., суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 8 грудня 2011 року № 68-11-2001 у частині затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1010 га у АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області із земель для ведення особистого селянського господарства на землі житлової забудови (будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) та виданим АДРЕСА_2 на його підставі державним актом на право власності на земельну ділянку від 29 грудня 2012 року порушено право ОСОБА_13. на володіння, користування і розпорядження частиною належної їй земельної ділянки, оскільки рішення прийнято, а державний акт видано з порушенням норм земельного законодавства, тобто з частковим захопленням земельної ділянки позивачка.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилено. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2014 року залишено без змін, виключивши з його мотивувальної частини посилання на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2014 року.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виключивши з його мотивувальної частини посилання на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2014 року, виходив із того, що після відчуження землі площею 0,25 га ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,1250 га право власності виникло спочатку у ОСОБА_5, потім - у ОСОБА_4, а в подальшому - у ОСОБА_1 Проте внаслідок накладання земельних ділянок площа фактичного користування позивачем земельною ділянкою зменшилась з 0,1250 га до 0,0853 га, її право перш за все було порушено видачею ОСОБА_2 з порушенням вимог закону державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1010 га від 29 грудня 2012 року, тому не може вважатись законним й рішення Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 8 грудня 2011 року № 68-11-2001 у частині затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,1010 га, оскільки у ОСОБА_2 не могло виникнути право власності на цю ділянку, а відповідно у неї не було права й на ініціювання зміни її цільового призначення.

У серпні 2016 року ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просила скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд у порушення вимог статті 303 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, вийшов за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, зробивши висновок, що саме при видачі ОСОБА_7 з порушенням вимог законодавства державних актів на право власності на земельні ділянки виникло перетинання земельних ділянок.

Проте апеляційний суд не врахував, що видані ОСОБА_7 державні акти на право власності на земельні ділянки у судовому порядку недійсними не визнані. У порушення положень частини другої статті 35 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, питання залучення ОСОБА_7 до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, апеляційним судом не вирішувалось.

Також поза увагою апеляційного суду залишено те, що відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни опису (даних) об'єкта нерухомого майна його реєстраційний номер залишається без змін. Однак координати земельної ділянки ОСОБА_1 не співпадають з координатами земельної ділянки ОСОБА_5

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

5 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1250 га у с. АДРЕСА_3, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, державний акт на право власності на яку був виданий 17 жовтня 2006 року. Вказана земельна ділянка була придбана нею за договором купівлі-продажу від 14 червня 2012 року у ОСОБА_4, яка в свою чергу вказану земельну ділянку придбала у ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 30 серпня 2006 року. ОСОБА_5 придбав земельну ділянку площею 0,25 га у ОСОБА_7, який після продажу земельної ділянки виготовив технічну документацію із землеустрою щодо переоформлення державного акта на право власності на земельну ділянку, що залишилась у його власності і отримав два державні акти на земельну ділянку площею 1,0079 га та площею 1,0080 га.

У подальшому на підставі заяви ОСОБА_7 з його земельної ділянки було виділено земельну ділянку площею 0,14 га та видано державний акт на право власності на землю від 15 червня 2011 року. Згідно здоговором купівлі-продажу земельної ділянки від 15 червня 2011 року дана земельна ділянка була придбана ОСОБА_2, яка на підставі рішення Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 8 грудня 2011 року № 68-11-2001 змінила цільове призначення частини цієї земельної ділянки площею 0,1010 га та 29 грудня 2012 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Таким чином, земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1, яка перейшла від ОСОБА_4 у власність ОСОБА_1, згідно з вимогами чинного законодавства була сформована 17 жовтня 2006 року при здійсненні її державної реєстрації.

ОСОБА_7 після відчуження ним земельних ділянок ОСОБА_5 та іншим особам на решту землі площею 1,0079 га державний акт видано спочатку 21 листопада 2006 року, а 23 серпня 2007 року замінено на інший державний акт зі зміною при цьому конфігурації ділянки. Видача ОСОБА_7 цих державних актів відбулась без врахування тієї обставини, що право власності на частину відчуженої ним 10 травня 2005 року ділянки перейшло у встановленому законом порядку до ОСОБА_9, 1 липня 2005 року йому видано державний акт на право власності на земельну ділянку, який недійсним у судовому порядку не визнавався.

Згідно з висновком судово-технічної експертизи від 13 квітня 2016 року на земельну ділянку, яку придбала ОСОБА_1, існувало накладання ділянки іншого власника. Площа накладання ділянок є істотною - 0,0397 га, у зв'язку з чим площа фактичного користування земельною ділянкою у ОСОБА_1 зменшилась з 0,1250 га до 0,0853 га.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У частині першій статті 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

При цьому вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку є похідною й залежить від законності рішення органу, на підставі якого його видано.

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Згідно з пунктом «а» статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання ( передачу ) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Таким чином, при формуванні у 2011 році земельної ділянки площею 0,14 га з кадастровим номером НОМЕР_2 для її продажу ОСОБА_2, а у подальшому і при формуванні частини цієї ділянки площею 0,1010 га після зміни цільового призначення, у зв'язку з існуванням накладання ділянки ОСОБА_7 на частину проданої ним земельної ділянки ОСОБА_5 була правова підстава для відмови у здійсненні державної реєстрації названих земельних ділянок та у присвоєнні нового кадастрового номеру із зазначенням його у державному акті. Тобто при відмові у присвоєнні земельній ділянці площею 0,14 га кадастрового номеру, укладення договору про її відчуження ОСОБА_2 було б неможливим, неможливою була б і подальша державна реєстрація ділянки площею 0,1010 га.

Отже, висновки апеляційного суду про порушення права ОСОБА_1, що підлягає судовому захисту, відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, наданим суду доказам дана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України у редакції

2004 року), а проведеній у справі судово-технічній експертизі суд надав оцінку у сукупності з іншими доказами, які відповідачем не спростовані.

Доводи касаційної скарги щодо незалучення до участі в справі ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки предметом позову є незаконні рішення сільської ради та державний акт на право власності на земельну ділянку, що стосується виключно ОСОБА_2 При цьому судами були досліджені обставини незаконності видачі ОСОБА_2 державного акту.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду також не спростовують, на законність судового рішення не впливають, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником - ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк