Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.07.2020 року у справі №636/1339/19

Постанова

Іменем України

02 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 636/1339/19

провадження № 61-10410св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н.

П., Яцини В. Б., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3,

ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на 5/8 частин будинку АДРЕСА_1.

Крім неї, спадкоємцями першої черги за законом є її рідний брат ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_4.

На момент відкриття спадщини, позивачу та відповідачам на праві власності належало по 1/8 частині будинку АДРЕСА_1. У межах визначеного законом шестимісячного строку на прийняття спадщини, вона не звернулася до нотаріальної контори, оскільки тривалий час знаходилася на стаціонарному лікуванні, є інвалідом ІІ групи.

17 грудня 2003 року у неї стався субарахноїдальний крововилив (інсульт), унаслідок чого її постійно турбують сильний головний біль, запаморочення, нудота, підвищений артеріальний тиск, скутість рухів, декілька разів на місяць трапляються напади оніміння обличчя та втрати свідомості. Втрата матері стала стресом, що призвів до погіршення стану її здоров'я, зокрема з 02 жовтня

2012 року по 16 жовтня 2012 року; з 22 листопада 2012 року по 12 грудня

2012 року, з 23 січня 2013 року по 14 лютого 2013 року вона перебувала на стаціонарному лікування. Однак, навіть у період перебування вдома, стан здоров'я не дозволяв їй вести звичайний спосіб життя, існували побоювання вийти за межі будинку, унаслідок вірогідності втратити свідомість, а тому вона не могла своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Зважаючи на покращення стану її здоров'я, 31 січня 2019 року вона звернулася до державного нотаріуса Чугуївської державної нотаріальної контори щодо оформлення спадщини, але отримала відмову у зв'язку з пропуском строку на прийняття спадщини.

Посилаючись на існування поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 просила встановити їй додатковий строк для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, тривалістю два місяці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 31 березня

2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 терміном у три місяці з дня набрання рішенням у справі законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки вона тривалий час хворіла, на підтвердження чого надала відповідну медичну документацію, що дає підстави для задоволення її вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини терміном у три місяці.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 задоволено, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 31 березня 2020 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з того, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини, не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки наведені позивачем причини не є об'єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень статті частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Перенесений позивачем субарахноїдальний крововилив мав місце задовго до відкриття спадщини - у 2003 році. У межах визначеного законом шестимісячного строку, з 29 листопада 2012 року

по 11 грудня 2012 року та з 23 січня 2013 року по 14 лютого 2013 року,

ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні, останній місяць строку вона на лікуванні не перебувала. Наявні у матеріалах справи виписки із медичної картки хворого ОСОБА_1, а також покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не дають підстав стверджувати, що стан здоров'я ОСОБА_1 протягом всього строку на прийняття спадщини був таким, що не дозволяв їй реалізувати право на подання заяви про прийняття спадщини, та зберігався таким до моменту її звернення до суду із зазначеним позовом, тобто понад шість років.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій вона просила скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 03 червня 2020 року та залишити в силі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 31 березня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обгрунтована посиланням на те, що відповідно до практики Верховного Суду щодо розгляду справ у спорах, що виникають зі спадкових правовідносин, хвороба та відрядження є поважними причинами пропуску строку на прийняття спадщини. В оскаржуваному судовому рішенні, апеляційний суд не урахував висновки щодо застосування статті 1272 ЦК України, викладені у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/28103/16-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. Крім неї, спадкоємцями першої черги за законом є її рідний брат ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_4.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/2 та 1/8 частини будинку АДРЕСА_1.

У встановлений законом строк, спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 прийняв ОСОБА_3

ОСОБА_1 у строк, встановлений для прийняття спадщини, тобто з 18 вересня 2012 року по 18 березня 2013 року, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася. 31 січня 2019 року позивач звернулася до державного нотаріуса Чугуївської державної нотаріальної контори із заявою про оформлення спадщини після смерті матері. У видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено у зв'язку з пропуском строку на прийняття спадщини.

У 2003 році позивач перенесла субарахноїдальний крововилив, після чого є інвалідом ІІ групи.

Згідно з виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 з 29 листопада 2011 року по 11 грудня 2012 року, з 08 серпня

2012 року по 14 серпня 2012 року, з 23 січня 2013 року по 14 лютого 2013 року, з 14 серпня 2013 року по 23 серпня 2013 року, з 02 вересня 2014 року по

12 вересня 2014 року, з 27 серпня 2015 року по 07 вересня 2015 року, з 23 січня 2018 року по 29 січня 2019 року перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Комунального закладу охорони здоров'я "Обласна клінічна лікарня - центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф", з них у межах шестимісячного строку на прийняття спадщини після померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 29 листопада 2011 року по 11 грудня 2012 року та з 23 січня 2013 року по 14 лютого 2013 року, а з 08 серпня 2012 року по 14 серпня

2012 року - проходила планове обстеження та лікування по лінії медико-соціальної експертної комісії.

Допитані у суді першої інстанції, як свідки: ОСОБА_10 (лікар ОСОБА_1), ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтвердили, що ОСОБА_1 на момент смерті матері перебувала при здоровому глузді, недієздатною визнана не була, пересувалася з паличкою, не була лежачою хворою, могла читати, писати, говорити.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Частиною 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

За загальним правилом, визначеним частиною 1 статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок, викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, а також постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Ураховувавши встановлені судом першої інстанції фактичні обставини того, що у межах шестимісячного строку на прийняття спадщини, ОСОБА_1 була достовірно обізнана про відкриття спадщини, а також те, що з наданих позивачем доказів убачається, що період перебування її на стаціонарному лікуванні охоплював лише частину строку на прийняття спадщини, як і те, що пропущений строк на подання заяви про прийняття спадщини є значним (понад шість років), апеляційний суд, надавши належну оцінку зазначеним

ОСОБА_1 причинам пропуску строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, обгрунтовано визнав їх неповажними та відмовив у задоволенні позову.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводять до власного тлумачення заявником положень частини 3 статті 1272 ЦК України, та не дають підстав вважати, що апеляційним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права.

Перевіряючи посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на не урахування апеляційним судом при застосуванні статті 1272 ЦК України правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду

від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/28103/16-ц, відповідно до якого хворобу та відрядження спадкоємця віднесено до поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини, Верховний Суд вважає їх необгрунтованими.

У справі № 757/28103/16-ц, на яку заявник посилається, як на приклад неоднакового застосування норми права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції погодився із висновками суду апеляційного суду, який визнав поважними причинами пропуску спадкоємцем строку на подання заяви про прийняття спадщини той факт, що про смерть спадкодавця спадкоємцю з об'єктивних причин не могло бути відомо до спливу шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини, оскільки тіло померлого було виявлено через один рік та три місяці з моменту настання біологічної смерті, а тому спадкоємець не міг знати про відкриття спадщини та звернутися із заявою про її прийняття. Суди також взяли до уваги і те, що зверненню спадкоємця до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після встановлення факту її відкриття, передували обставини перебування його на лікуванні.

Зважаючи на те, що справі, яка переглядається, позивачці було достеменно відомо про смерть спадкодавця, у межах визначеного законом строку вона із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернулась, подала відповідну заяву лише через шість років з моменту відкриття спадщини, та не надала доказів на підтвердження існування у неї протягом усього шестимісячного строку на прийняття спадщини об'єктивних, непереборних та істотних труднощів для прийняття такої, Верховний Суд дійшов висновку, що фактичні обставини у порівнюваних справах є абсолютно відмінними.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини у цілому зводяться до переоцінки доказів наданої судом апеляційної інстанції, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 03 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак