Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 759/6877/23

провадження № 61-13419св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Дванадцята київська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А. від 23 серпня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Дванадцята київська державна нотаріальна контора, у якому просив визнати за ним право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Згідно довідки про коло спадкоємців по спадковій справі ОСОБА_4 , із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися діти померлого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та дружина померлого ОСОБА_3 , до складу спадщини після померлого відноситься, в тому числі, квартира АДРЕСА_1 . 24 березня 2021 року син померлого ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку зазначеного спадкового майна, однак постановою нотаріальної контори від 20 лютого 2023 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності на спадкове майно. Даний документ знаходиться у розпорядженні відповідачів, які відмовляються надати його.

Оскільки без документа, що посвідчує право власності на спадкове майно, ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право власності на частку в спадковому майні, а відповідачі відмовляються надати документ, що посвідчує право власності на спадкове майно, виникла необхідність звернутися до суду з цим позовом.

У травні 2023 року відповідачка ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та заборонити будь-яким способом вчиняти з цією квартирою будь-які реєстраційні дії до набуття чинності остаточного судового рішення в справі.

Заява мотивована тим, що між учасниками справи склалися стійкі неприязні стосунки щодо розподілу спадщини ОСОБА_4 , що підтверджується численними судовими справами щодо розподілу спадкового майна. Обставинами цієї справи, попередніми судовими справами та неприязними стосунками між сторонами підтверджується намагання кожної сторони вчиняти дії на шкоду інтересів інших спадкоємців щодо володіння та розпорядження їх майном. Право власності на спадкове майно учасники справи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до цього часу не зареєстрували, умови прийняття спадщини між собою не погодили. Спірна квартира за адресою: АДРЕСА_2 належала її померлому чоловіку ОСОБА_4 на підставі договору дарування. Таким чином, є всі підстави вважати, що спірне майно або його частка без згоди та на шкоду відповідачам може бути відчужена, заставлена, обтяжена на користь третіх осіб, або в будь-який інший спосіб вчинені перешкоди спадкоємцям у реалізації їх права власності до остаточного вирішення даної справи.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачка не надала доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити (унеможливити) виконання рішення суду, оскільки право власності на спірну квартиру спадкоємці до цього часу не зареєстрували, відсутні підстави вважати, що спірна квартира буде відчужена та будуть вчинені перешкоди спадкоємцям у реалізації права власності, не надано належних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року змінено в мотивувальній частині, викладено її в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що особа, якою подано заяву про забезпечення позову в цій справі, ОСОБА_3 є відповідачем за позовом ОСОБА_5 , зустрічного позову нею в межах даної справи про визнання права власності на спадкове майно не подано, відтак вона фактично просила забезпечити не власний позов, а позов ОСОБА_1 , однак підставами вжиття заходів забезпечення позову вказувала захист власних майнових інтересів, що суперечить меті забезпечення позову - охороні матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Відтак, заява про забезпечення позову, подана іншим учасником процесу у власних інтересах, не підлягає задоволенню у будь-якому випадку, оскільки зазначене не відповідає частині другій статті 149 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У листопаді 2023 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренко М. В. надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якому заявник просить відмовити в задоволенні зазначеної касаційної скарги. Зазначає, що доводи ОСОБА_3 , викладені в заяві про забезпечення позову та касаційній скарзі, не свідчать про те, що позов необхідно забезпечувати.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 759/6877/23 з Святошинського районного суду м. Києва.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року справу вказану справу призначено до судового розгляду.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою - другою статті 149 ЦПК Україні суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову покликане забезпечити ефективний захист прав саме позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Установлено, що особою, якою подано заяву про забезпечення позову у цій справі, ОСОБА_3 , є відповідачем у цій справі, зустрічного позову нею в межах даної справи про визнання права власності на спадкове майно не подано, підставами вжиття заходів забезпечення позову вказувала захист власних майнових інтересів.

Верховний Суд звертає увагу на те, що така заява про забезпечення позову не може бути обґрунтована необхідністю захисту прав інших осіб, зокрема відповідачки, яка не зверталась до суду із вимогами про захист своїх спадкових прав.

За таких обставин, правильними є висновок апеляційного суду про те, що оскільки відповідачка не звертається до суду за судовим захистом, вона не вправі просити про застосування заходів до забезпечення позову.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року № 751/2658/22 (провадження № 61-3111св23) та у постанові Верховного Суду від 21 червня 2021 року № 160/8226/20 (провадження № К/9901/3471/21).

Відтак, заява про забезпечення позову, подана іншим учасником процесу у власних інтересах та за відсутності його позовних вимог, не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає вимогам частини другої статті 149 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято без додержання норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов