Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.11.2024 року у справі №755/17975/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 755/17975/20

провадження № 61-9927св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Суслікова Юрія Анатолійовича на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд:

- визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 та на частину самохідно-моторного судна «Прогрес-4» НОМЕР_3, 1976 року, з підвісним двигуном «Yamaha 70», НОМЕР_1, 70 к.с.;

- стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі

9105,32 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 серпня 2008 року між

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року.

3. За час перебування у шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька, ОСОБА_3 .

4. За час шлюбу подружжям було також набуте спільне майно, а саме:

15 жовтня 2019 року - квартира АДРЕСА_1 , вартістю 1 566 679,00 грн; 06 червня 2016 року - самохідно-моторне судно «Прогрес-4» НОМЕР_3, 1976 року випуску, з підвісним двигуном «Yamaha 70», № НОМЕР_1 , 70 к.с., середньою ринковою вартістю 9 000,00 доларів США, що є еквівалентним 254 385,70 грн.

5. Посилаючись на те, що сторони не можуть дійти спільної згоди про поділ нерухомого та рухомого майна, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

6. У червні 2021 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов про визнання квартири особистою приватною власністю, у якому просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

7. Зустрічний позов мотивовано тим, що квартира, яку ОСОБА_1 просить поділити, була придбана за особисті кошти ОСОБА_2 , які були отримані від продажу його особистої квартири АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року у складі судді Катющенко В. П. позов ОСОБА_1 задоволено.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 та на частину самохідно-моторного судна «Прогрес-4» НОМЕР_3,

1976 р.в., з підвісним двигуном «Yamaha 70» № НОМЕР_1 , 70 к.с.

Здійснено розподіл судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кошти на придбання спірної квартири надавались як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 , втім жодною із сторін у належний спосіб та належними, допустимими, достатніми доказами не було підтверджено про внесок кожної із сторін у відповідному розмірі при купівлі спірної квартири. При цьому суд дійшов висновку про те, що спірна квартира була набута у період шлюбу сторін та придбавалась у інтересах сім`ї, укладаючи договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 вказав, що квартира набувається в спільну сумісну власність подружжя, що не оспорювалось ним під час судового розгляду даного цивільного спору. Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у справі, показань ОСОБА_2 , наявних доказів у матеріалах справи, суд дійшов висновку про те, що спірне майно було набуто подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період шлюбу, відтак є спільною сумісною власністю, а тому підлягає рівному поділу по частині кожному із сторін.

10. Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що самохідно-моторне судно «Прогрес-4» НОМЕР_3, 1976 р., з підвісним двигуном «Yamaha 70», № НОМЕР_1 , 70 к.с., зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 , також було придбане у період шлюбу та в інтересах сім`ї, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, відтак підлягає поділу. Відхиляючи доводи відповідача за первісним позовом про відчуження такого майна, суд виходив з того, що ним не надано жодного доказу відчуження такого майна у період шлюбу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано 20/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_3 , спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 10/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 10/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 80/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

В іншій частині позову відмовити.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що попередній договір купівлі-продажу спірної квартири укладено в один день із продажем квартири АДРЕСА_2 . При цьому, позивачка ОСОБА_1 не довела, що отримані від продажу квартири кошти було витрачено на будь-які інші потреби сім`ї чи ОСОБА_2 особисто, аніж як на купівлю спірної квартири.

13. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що 80/100 частин квартири АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки він належними та допустимими доказами довів, що 80% вартості квартири було сплачено його особистими коштами, отриманими після відчуження належного йому на праві приватної власності майна. Різницю вартості квартир подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сплачувало зі спільних коштів під час перебування у шлюбі. Тому 20/100 частин квартири є спільною сумісною власністю подружжя та, відповідно, підлягає поділу між сторонами в рівних частинах - по 10/100.

14. Відмовляючи у задоволенні позову про поділ рухомого майна, апеляційний суд виходив з того, що самохідно-моторне судно «Прогрес-4» НОМЕР_3, 1976 р., з підвісним двигуном «Yamaha 70», НОМЕР_1, 70 к.с., яке було зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 , було придбане у період шлюбу. Разом з цим, вказане судно було відчужене 14 вересня 2020 року, тобто, ще під час перебування сторін у шлюбі і жодних доказів того, що відчуження судна відбулось не в інтересах сім`ї чи проти волі ОСОБА_1 суду не надано.

15. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що самохідно-моторне судно «Прогрес-4» НОМЕР_3, 1976 р., з підвісним двигуном «Yamaha 70», НОМЕР_1, 70 к.с. станом на час розгляду справи не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки вибуло із власності подружжя під час перебування у шлюбі, а тому не може бути предметом поділу під час розгляду даної справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 - адвоката Суслікова Ю. А. на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року.

17. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

18. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.

20. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, від 04 березня 2021 року у справі № 343/1294/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 466/8799/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Також, підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, а саме: не дослідження зібраних у справі доказів, необґрунтоване відхилення (не розгляд) клопотання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Касаційна скарга мотивована тим, що керуючись рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року у справі № 755/13197/20 про розірвання шлюбу між сторонами, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 , при зверненні до суду у вересні 2020 року з вказаним позовом зазначав, що їх сім`я фактично розпалась майже чотири місяці тому, з того часу він з відповідачкою не проживає, не веде спільного господарства, не підтримує подружніх стосунків.

23. Отже, сам відповідач підтвердив у справі № 755/13197/20, що сторони спільно не проживали та не вели спільного господарства з травня 2020 року.

24. При цьому ОСОБА_1 не надавала передбаченої частиною третьою статті 65 СК України письмової згоди для укладення ОСОБА_2 угоди щодо відчуження самохідно-моторного судна 14 вересня 2020 року.

25. Вказує, що вона дізналася про надання ОСОБА_2 доказів продажу ним самохідно-моторного судна тільки у 2024 році під час розгляду Київським апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_2 .

26. З огляду на вказане вважає помилковими доводи апеляційного суду про те, що вона не довела, що відчуження судна відбулося не в інтересах сім`ї чи проти її волі.

27. Також зазначає, що відповідач безпідставно не подавав до суду документи стосовно самохідно-моторного судна, починаючи з 25 листопада 2020 року (дата її звернення до суду з цим позовом) до 12 липня 2023 року (дата прийняття рішення суду першої інстанції).

28. Суд апеляційної інстанції не з`ясовував причину не подання ОСОБА_2 документів у встановлений частиною третьою статті 83 ЦПК України строк, а ОСОБА_2 (його представник) в свою чергу не зазначав про таку причину суду апеляційної інстанції.

29. З огляду на вказане ОСОБА_1 , не маючи інформації щодо цього судна, не могла реалізувати своє право та змінити предмет або підстави позову шляхом подання відповідної заяви до закінчення у справі № 755/17975/20 підготовчого засідання.

30. Крім того зазначає, що у зв`язку з наданими ОСОБА_2 12 липня

2023 року у суді першої інстанції показаннями про купівлю спірної квартири за рахунок отриманих ним від ОСОБА_4 доларів США, він мав би пред`явити суду належні докази про конвертацію доларів США у гривню для проведення ним розрахунку за спірну квартиру. Водночас наразі невідомо, яким чином

ОСОБА_2 використав та чи використав він вже їх на даний час отримані ним долари США від ОСОБА_4 , при тому, що розрахунок за спірну квартиру з ПАТ «Холдінгова компанія «Київміськбуд» він провів не в доларах США, а в гривнях. При цьому, передбачених законодавством документів про конвертацію доларів США в гривні він суду не надав.

31. Апеляційний суд проігнорував її клопотання про часткове відтворення технічного запису судового засідання у частині показань ОСОБА_2 як свідка, будь-яких запитань з цього приводу відповідачу не поставив.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

32. У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, на підставі належним чином оцінених доказів, і доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 серпня 2008 року, який було розірвано 20 жовтня 2020 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва.

34. Під час шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

35. Також встановлено, що в період перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було придбано наступне майно: квартира АДРЕСА_1 та самохідно-моторне судно «Прогрес-4» НОМЕР_3, 1976 р.в., з підвісним двигуном «Yamaha 70», НОМЕР_1,

70 к.с.

36. Так, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, № 233684650 від 23 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко А. В., 15 жовтня 2019 року о 10:05:20 було здійснено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1911993780000, яким є квартира АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, квартири, серія та номер: 1914, виданий 15 жовтня 2019 року, видавник: Сліпченко А. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49161908

від 15 жовтня 2019 року 12:53:17, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сліпченко А. В., ОСОБА_5 , КП «Реєстраційне бюро».

37. Також судами встановлено, що 07 березня 2019 року ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого відчужив належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 1 259 225,00 грн.

38. В цей же день 07 березня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_2 був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашкевич Л. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 654 (далі - попередній договір).

39. Відповідно до положень п.1.1. попереднього договору, за цим договором сторони зобов`язуються в майбутньому в строк та на умовах, визначених ним договором, укласти договір купівлі-продажу (основний договір) квартири АДРЕСА_4 (перша) черга будівництва в об`єкті: «Реконструкція існуючого комплексу будівель під житлово-офісний комплекс з приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_5 ». Зазначений в пункті 1.1 цього договору об`єкт нерухомості, щодо якого сторони зобов`язуються укласти основний договір, має загальну проектну площу

74,66 (сімдесят чотири цілих шістдесят шість сотих) кв. м, кількість кімнат - 3 (три), розташований на 20 (двадцятому) поверсі.

40. Пунктом 6.3 попереднього договору визначено, що цей договір укладений за згодою дружини майбутнього покупця, ОСОБА_1 , викладеній у заяві, справжність підпису на якій засвідчено 07 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашкевич Л. Г., за реєстровим № 653. Зміст заяви доведений до відома майбутнього продавця до підписання та нотаріального посвідчення цього договору.

41. У пункті 6.7. попереднього договору зазначено, що зміст статей 237-250 635 652-654 Цивільного кодексу України, статей 60-65 Сімейного кодексу України сторонам нотаріусом роз`яснено.

42. У подальшому, 15 жовтня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (продавець) та

ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко А. В., та зареєстрований в реєстрі за № 1914, за умовами якого продавець продає, а покупець приймає у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (далі - договір купівлі-продажу).

43. Згідно з пунктом 4.4. договору купівлі-продажу, майно набувається в спільну сумісну власність подружжя. Договір укладений за згодою дружини покупця, ОСОБА_1 , викладеній у заяві, справжність підпису на якій засвідчено

15 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко А. В. за реєстровим № 1913. Зміст заяви доведений до відома продавця до підписання та нотаріального посвідчення цього договору.

44. У своїй заяві від 07 березня 2019 року, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашкевич Л. Г., ОСОБА_1 ствердила, що укладення попереднього договору купівлі-продажу, договору купівлі-продажу та договору про внесення змін та/або доповнень до вищезазначеного договору щодо зазначеного нерухомого майна, відповідає їх спільному волевиявленню та заявила про свою згоду на те, щоб усі без винятку умови договорів, у тому числі ціна, визначалися її чоловіком самостійно, без додаткового погодження цих питань з нею та підтверджує, що укладення таких договорів здійснюється в інтересах їх сім`ї.

45. Згода тотожного змісту була викладені і у заяві ОСОБА_1

від 15 жовтня 2019 року, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко А. В.

46. Крім того, апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги з листа Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України №2407/06-1/15-24 від 13 лютого 2024 року встановлено, що за наявною інформацією, яка міститься в електронних версіях Державного суднового реєстру України і Суднової книги України встановлено, що судно «ДАП-4385-К» 1976 року побудови, з підвісним двигуном «Yamaha 70» № НОМЕР_1 , яке належало

ОСОБА_2 , було зареєстровано у СКУ 058 під номером 4421 від 06 червня 2016 року.

47. 14 вересня 2020 року вказане судно виключено із Суднової книги України на підставі заяви судновласника та доданого до неї договору купівлі-продажу.

48. За наявною інформацією, яка міститься в електронних версіях Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, відсутні відомості щодо зареєстрованих суден, власником або судновласником яких є ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

49. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

50. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

51. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

52. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

53. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

54. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

55. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

56. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

57. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

58. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

59. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

60. За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

61. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

62. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

63. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

64. Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

65. Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.

66. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

67. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 03 квітня 2024 року у справі № 210/2492/19.

68. У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 зазначено, що судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

69. Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

70. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

71. Аналогічний правовий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 756/15452/17.

72. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

73. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

74. У постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі

№ 522/20693/15-ц вказано, що факт придбання майна під час шлюбу автоматично не відносить це майно до спільної сумісної власності подружжя, необхідно перевіряти за які кошти таке майно було набуте.

75. Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

76. Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

77. Велика Палата Верховного Суду у пункті 40 постанови від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц вказала, що позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу.

78. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 07 березня 2019 року ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого відчужив належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 1 259 225,00 грн.

79. В цей же день, 07 березня 2019 року, між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_2 був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 . За умовами вказаного договору вартість майна складає 1 555 429,11 грн.

80. У подальшому, на виконання умов зазначеного попереднього договору

15 жовтня 2019 року, між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . За умовами вказаного договору вартість майна складає 1 566 679,20 грн.

81. За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що коштів від відчуження квартири АДРЕСА_2 не було достатньо для укладення у подальшому договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , однак грошові кошти, отримані ОСОБА_2 внаслідок продажу квартири, яка належала йому на праві приватної власності, складають близько 80% вартості спірної квартири, набутої сторонами за час перебування у шлюбі.

82. Апеляційний суд також правильно врахував, що попередній договір купівлі-продажу спірної квартири укладено в один день із продажем квартири АДРЕСА_2 . Доказів, які б підтверджували, що отримані від продажу квартири кошти було витрачено на будь-які інші потреби сім`ї чи ОСОБА_2 особисто, аніж як на купівлю спірної квартири, матеріали справи не містять.

83. Cудом також було встановлено, що кошти на виконання умов договору купівлі-продажу квартири вносились на розрахунковий рахунок продавця ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи.

84. З огляду на вказане, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, що 80/100 частин квартири АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки він належними та допустимими доказами довів, що 80% вартості квартири було сплачено його особистими коштами, отриманими після відчуження належного йому на праві приватної власності майна.

85. Разом з цим, різницю вартості квартир подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сплачувало зі спільних коштів під час перебування у шлюбі. Тому 20/100 частин квартири є спільною сумісною власністю подружжя та, відповідно, підлягає поділу між сторонами в рівних частинах - по 10/100, що узгоджується із висновкам Великої Палати Верховного суду, викладеними у постанові

від 22 вересня 2020 року по справі №214/6174/15.

86. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №°129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

87. Доводи касаційної скарги про те, що наразі невідомо, яким чином

ОСОБА_2 використав отримані ним під час продажу квартири долари США від ОСОБА_4 , при тому, що розрахунок за спірну квартиру з ПАТ «Холдінгова компанія «Київміськбуд» він провів не в доларах США, а в гривнях, є припущеннями та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

88. Також Верховний Суд погоджується з мотивами апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позову про поділ самохідно-моторного судна «Прогрес-4».

89. Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї.

90. Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

91. Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

92. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

93. У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

94. У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі

№ 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446св18, зазначено, що договір, укладений одним із подружжя, створює обов`язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім`ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім`ї.

95. У цій справі апеляційним судом установлено, що судно «Прогрес-4» НОМЕР_3, 1976 р., з підвісним двигуном «Yamaha 70» № НОМЕР_1 , яке належало ОСОБА_2 , було зареєстровано у СКУ 058 під номером 4421 від 06 червня 2016 року.

96. 14 вересня 2020 року вказане судно виключено із Суднової книги України на підставі заяви судновласника та доданого до неї договору купівлі-продажу.

97. Отже, апеляційним судом встановлено, що самохідно-моторне судно «Прогрес-4» НОМЕР_3, 1976 р., з підвісним двигуном «Yamaha 70», № НОМЕР_1 , 70 к.с., яке було зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 , було придбане у період шлюбу, проте вказане судно було відчужене 14 вересня 2020 року, тобто ще під час перебування сторін у шлюбі.

98. Жодних доказів того, що відчуження судна відбулось не в інтересах сім`ї чи проти волі ОСОБА_1 суду не надано.

99. За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що самохідно-моторне судно «Прогрес-4» НОМЕР_3, 1976 р., з підвісним двигуном «Yamaha 70», № НОМЕР_1 , 70 к.с., станом на час розгляду справи не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки вибуло із власності подружжя під час перебування у шлюбі, а тому не може бути предметом поділу під час розгляду даної справи.

100. Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, від 04 березня 2021 року у справі № 343/1294/18, від 14 лютого 2024 року у справі

№ 466/8799/22, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

101. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

102. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

103. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

104. Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому в цій частині їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Суслікова Юрія Анатолійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович