Постанова

Іменем України

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 583/669/15-ц

провадження № 61-756св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Чернеччинська сільська рада Охтирського району Сумської області,

терті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зем-центр", Головне управління Держгеокадастру в Сумській області, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Орлова І. В., Левченко Т. А., Хвостика С. Г., та касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на додаткову постанову Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі колегії суддів: Орлова І. В., Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (далі - Чернеччинська сільська рада), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зем-центр" (далі - ТОВ "Зем-центр"), Головне управління Держгеокадастру в Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Сумській області), ОСОБА_4, про визнання державних актів недійсними, скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідно до державного акта, виданого 21 січня 1998 року (бланк серії ІІ-СМ № 035373), на право приватної власності на земельну ділянку, вона є власницею призначеної для індивідуального житлового будівництва та ведення особистого підсобного господарства земельної ділянки, площею 0,47 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Право приватної власності на вказану земельну ділянку вона набула на підставі рішення Виконавчого комітету Бакирівської сільської Ради народних депутатів від 22 вересня 1997 року. У 2014 році вона звернулася до Управління Держкомзему у місті Охтирка та Охтирському районі Сумської області з метою виготовлення технічної документації і внесення відомостей про земельну ділянку № НОМЕР_1 до Державного земельного кадастру. Проте у виготовленні технічної документації їй відмовлено, оскільки частина зазначеної у державному акті від 21 січня 1998 року земельної ділянки віднесена до інших земельних ділянок (кадастрові номери: 5920380400:04:001:5004,5920380400:04:001:5005,5920380400:04:001:5011), які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2. При виготовленні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не була зібрана та проаналізована наявна документація із землеустрою, планово-картографічні матеріали, зокрема план зовнішніх меж земельної ділянки, яка належить їй відповідно до державного акта від 21 січня 1998 року. Внаслідок цього, при встановленні меж земельних ділянок, що надавались у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_3, при виготовленні кадастрового плану земельних ділянок, не враховано поворотні точки меж земельної ділянки та лінійні проміри між точками по межі земельної ділянки, яка належить їй та яка є суміжною із земельними ділянками відповідачів. Також, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 619, межа між земельними ділянками відповідно до державного акта не відповідає межі відповідно до державних актів ОСОБА_3 та не відповідає фактично існуючим межам між земельними ділянками домоволодінь за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Відповідно до оспорюваних державних актів, земельні ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не тільки накладаються на її земельну ділянку, але й на частину її господарських будівель. При реєстрації земельних ділянок (кадастрові номери: 5920380400:04:001:5004,5920380400:04:001:5005,5920380400:04:001:5011) порушено правило внесення відомостей до Державного земельного кадастру, що унеможливлює реєстрацію належної їй земельної ділянки в державному земельному кадастрі та отримання свідоцтва про право власності. Необхідність скасування правовстановлюючих документів на належні відповідачам земельні ділянки та їх державної реєстрації необхідно для узгодження меж сусідніх ділянок у державному земельному кадастрі.

Посилаючись на викладене, позивач, із урахуванням уточнених вимог, просила скасувати виданий ОСОБА_2 державний акт (бланк серії ЯЕ № 387269) на право власності на призначену для індивідуального житлового будівництва земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер 5920380400:04:001:5004, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; скасувати проведену 09 листопада 2007 року за номером 010761501668 державну реєстрацію цього державного акта у Книзі записів реєстрації держаних актів, а також скасувати реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; скасувати виданий ОСОБА_2 державний акт (бланк серії ЯЕ № 387270) на право власності на призначену для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку, площею 0,1500 га, кадастровий номер 5920380400:04:001:5005, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; скасувати проведену 09 листопада 2007 року за номером 010761501669 державну реєстрацію цього державного акта у Книзі записів реєстрації держаних актів, а також скасувати реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; скасувати виданий ОСОБА_3 державний акт (бланк серії ЯЛ № 354512) на право власності на призначену для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку, площею 0,2124 га, кадастровий номер 5920380400:04:001:5011, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; скасувати проведену від 25 березня 2011 року за номером 592030001000326 державну реєстрацію цього державного акта у Книзі записів держаних актів, а також скасувати реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Чернеччинської сільської ради, треті особи: ГУ Держгеокадастру в Сумській області, ОСОБА_3, про скасування рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність та державного акта на право приватної власності на землю.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що рішенням Виконавчого комітету Бакирівської сільської ради від 22 вересня 1997 року № 26 ОСОБА_5 передана у власність земельна ділянка, площею 0,42 га в межах згідно з планом за адресою: АДРЕСА_2, для індивідуального житлового будівництва та ведення особистого селянського господарства на підставі чого виготовлений та виданий державний акт (бланк серії ІІ-СМ № 035374) від 21 січня 1998 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 14. Згідно із вказаним рішення виконавчого комітету, ОСОБА_1 передано у власність суміжну земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 0,47 га для індивідуального житлового будівництва та ведення особистого підсобного господарства на підставі чого виготовлений та виданий державний акт (бланк серії ІІ-СМ № 035373) від 21 січня 1998 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 15. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 погодили акт узгодження межових знаків на місцевості та не оскаржували його. Тобто, починаючи з 1997-1998 років межа між земельними ділянками на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, не змінювалася. У 2007 році ОСОБА_3 подарувала їй житловий будинок із господарськими спорудами на АДРЕСА_2. ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу в 2007 році продав їй земельну ділянку за вказаною адресою, площею 0,21 га, що становить 1/2 частини від 0,42 га відповідно до державного акта (бланк серії ІІ-СМ № 035374) від 21 січня 1998 року, з них для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,06 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,15 га. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2009 року та додатковим рішенням цього ж суду від 06 травня 2010 року у справі № 2-2435, визнано право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,21 га на АДРЕСА_2, для ведення особистого селянського господарства. На підставі наданого судового рішення та технічного завдання МКП "Гео-Сервіс" виготовлена документація із землеустрою та видано державний акт на ім'я ОСОБА_3 (бланк серії ЯЛ № 354512) від 25 березня 2011 року. Зауважень зі сторони ОСОБА_1 не було, дії землевпорядників вона не оскаржувала, скарг не подавала, акт погодження меж ОСОБА_1 погодила та підписала. З 25 травня 2009 року (дата погодження меж) по 05 березня 2015 року (дата звернення до суду) минуло більше 5 років, що свідчить про сплив позовної давності за позовними вимогами ОСОБА_1 Кадастрові номери на земельні ділянки ОСОБА_2, ОСОБА_3 присвоювалися разом із виготовленням державних актів відповідно до вимог чинного законодавства. Вважає, що 17 грудня 2012 року ОСОБА_1, змінивши технічну документацію на будинковолодіння та конфігурацію площі будинковолодіння, намагається підвести під технічну документацію на будинковолодіння нові кути та проміри земельної ділянки на території подвір'я на АДРЕСА_1, та тим самим, розширити межі та площу виділеної їй земельної ділянки. Висновком судової земельно-технічної експертизи від 18 вересня 2015 року № 619 встановлена невідповідність просторового розташування меж земельних ділянок на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Сформована технічно та юридично земельна ділянка з фактичними розмірами на АДРЕСА_1, порушує права власників земельних ділянок на АДРЕСА_2, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, так як площа вказаної земельної ділянки не відповідає фактичній площі розташування земельної ділянки на місцевості, у тому числі по межі її розташування із земельними ділянками на АДРЕСА_2.

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області від 22 вересня 1997 року № 26 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площами 0,09 га для індивідуального житлового будівництва та 0,38 га для ведення особистого підсобного господарства, загальною площею 0,47 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням - для індивідуального житлового будівництва та ведення особистого підсобного господарства. за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним і скасувати державний акт на право приватної власності на землю (бланк серії ІІ - СМ № 035373) від 21 січня 1998 року виданий на ім'я ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, зареєстрований у Книзі записів реєстрації актів на право приватної власності на землю за № 15.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 травня 2019 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними та скасовано державні акти: серії ЯЕ № 387269, виданий на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0600 га для індивідуального житлового будівництва, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за реєстраційним номером: 010761501668 від 09 листопада 2007 року, кадастровий номер 5920380400:04:001:5004; серії ЯЕ № 387270, виданий на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності за реєстраційним номером 010761501669 від 09 листопада 2007 року, кадастровий номер 5920380400:04:001:5005; серії ЯЛ № 354512, виданий на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,2124 га для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за реєстраційним номером: 592030001000326 від 25 березня 2011 року, кадастровий номер 5920380400:04:001:5011. Скасовано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю записи про реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки: серії ЯЕ № 387269, виданого ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0600 га для індивідуального житлового будівництва, реєстраційний номер: 010761501668 від 09 листопада 2007 року; серії ЯЕ № 387270, виданого ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер 010761501669 від 09 листопада 2007 року; серії ЯЛ № 354512, виданого ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,2124 га для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер: 592030001000326 від 25 березня 2011 року.

Скасовано в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельних ділянок, кадастрові номери: 5920380400:04:001:5004,5920380400:04:001:5005 за ОСОБА_2 та земельної ділянки, кадастровий номер 5920380400:04:001:5011 за ОСОБА_3. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю заявлених вимог. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи первісний позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що державні акти, видані на ім'я ОСОБА_2 (серії ЯЕ № 387269 від 09 листопада 2007 року, серії ЯЕ № 387270 від 09 листопада 2007 року) та ОСОБА_3 (серії ЯЛ № 354512 від 25 березня 2011 року) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, порушують права ОСОБА_1, так як відповідно до цих державних актів, у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передано частину земельної ділянки, що належала позивачу, тобто частина земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на АДРЕСА_2, накладається на земельну ділянку ОСОБА_1, і у зв'язку з перетином частини її земельної ділянки із земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кадастрові номери: 5920380400:04:001:5004,5920380400:04:001:5005; 5920380400:04:001:5011, ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати свої права з володіння, користування та розпорядження своєю власністю у тих межах і тій площі, що закріплена державним актом на право приватної власності на землю ОСОБА_1 серії ІІ-СМ № 035373 від 21 січня 1998 року, зокрема, на внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, внаслідок чого неможливо отримати витяг із Державного земельного кадастру, який є обов'язковим документом при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки. Тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видано оспорювані державні акти на земельну ділянку на АДРЕСА_2, які частково накладаються на раніше надану ОСОБА_1 у власність земельну ділянку на АДРЕСА_1, без попереднього її вилучення у ОСОБА_1, тим самим фактично неправомірно частково припинено право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 ОСОБА_1 довела факт порушення її права та обрала відповідний, передбачений законом спосіб захисту своїх прав, який полягає у визнанні недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку. Оскаржувані держані акти порушують права ОСОБА_1 на володіння, користування та розпорядження своєю земельною ділянкою, і правопорушення є таким, що триває у часі, то до спірних правовідносин не можуть бути застосовані наслідки спливу строку позовної давності, а тому заява ОСОБА_2, ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів, скасування державної реєстрації земельних ділянок, не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що порушення прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при наданні ОСОБА_1 земельної ділянки у власність не встановлено.

Постановою Сумського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині, якою суд визнав незаконними та скасував державні акти на право власності на земельні ділянки від 09 листопада 2007 року серії ЯЕ № 387269 та серії ЯЕ № 387270, видані на ім'я ОСОБА_2 та від 25 березня 2011 року серії ЯЛ № 354512, виданий на ім'я ОСОБА_3, а також скасував у державному земельному кадастрі реєстрацію земельних ділянок із кадастровими номерами: 5920380400:04:001:5004,5920380400:04:001:5005 та 5920380400:04:001:5011, та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення первісного позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, коли вважав встановленим факт, що ОСОБА_3 на час ухвалення оскаржуваного судового рішення була власником земельної ділянки, кадастровий номер 5920380400:04:001:5011, оскільки 02 серпня 2017 року рішенням Апеляційного суду Сумської області скасовано рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2009 року у цивільній справі № 2-2435/2009, у частині визнання в порядку спадкування права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку. ОСОБА_3 не є суміжним землевласником позивача.

Повноважень щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, кадастровий номер 5920380400:04:001:5011, площею 0,2124 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3 не має. Отже, через неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, суд помилково задовольнив позовні вимоги, заявлені до неналежного відповідача - ОСОБА_3. Заявлений позивачем спір щодо неможливості проведення державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,47 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі виданого 21 січня 1998 року державного акта на право приватної власності на землю, за своєю суттю та предметом доказування фактично зводиться до визначення (встановлення) межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Внесення належної позивачу земельної ділянки до державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера не вимагає визнання недійсними та скасування виданих 09 листопада 2007 року ОСОБА_2 державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування реєстрації цих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Порушення відповідачами права власності ОСОБА_1 на землю не доведено. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 можуть бути змінені (узгоджені) їх власниками - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

29 листопада 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просили вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 161,60 грн судових витрат за поштові послуги.

Додатковою постановою Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_3 кожній по 1 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що участь адвоката у судових засіданнях в апеляційному суді, загальною тривалістю 1 год 30 хв, підтверджується протоколами судових засідань від 31 жовтня та від 26 листопада 2019 року, а процесуальні дії адвоката за межами судового розгляду в апеляційному суді підтверджуються відповідними процесуальними документами, а саме: заявою про додаткову аргументацію позиції відповідачів, на складення якої адвокатом витрачено 1 год 30 хв, заявами про ознайомлення з матеріалами справи, у яких містяться відмітки про ознайомлення, на що адвокатом витрачено всього 2 год 00 хв. Отже, витрачений адвокатом час на участь у судових засіданнях та на вчинення інших процесуальних дій становить всього 5 год 00 хв, а його вартість - 2 500,00 грн із розрахунку 500,00 грн за годину, які необхідно компенсувати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, по 1 250,00 грн кожній, за рахунок ОСОБА_1. Апеляційний суд вказав, що не підлягає компенсації вартість витраченого адвокатом часу на консультації, підготовку договорів про надання правничої допомоги, вивчення матеріалів первісного, зустрічного позовів, на ознайомлення з нормативно-правовими актами, на підготовку клопотання про приєднання доказів витрат на правничу допомогу, на підготовку заяв про ознайомлення з матеріалами справи, оскільки витрачений адвокатом час та відповідна його вартість не є витратами за представництво в суді (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України) та не є іншою правничою допомогою, пов'язаною з розглядом справи (пункт 2 частина 2 статті 137 ЦПК України. Крім того, витрачений адвокатом час на підготовку апеляційної скарги також не підлягає компенсації, оскільки доказів її підготовки та складення саме адвокатом матеріали справи не містять, оскільки апеляційна скарга підписана ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та направлена на адресу апеляційного суду поштою 19 червня 2019 року ОСОБА_2. Поштові витрати на загальну суму 150,00 грн та вартість поштових конвертів на загальну суму 11,60
грн, а всього 161,60 грн витрат за направлення учасникам справи акта приймання-передачі (звіту) виконаних робіт за договорами про правничу допомогу від 07 серпня 2019 року та додаткового акта приймання-передачі (звіту) виконаних робіт за договорами про правничу допомогу від 26 листопада 2019 року з додатками, не є витратами, пов'язаними з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4 частина 3 статті 133 ЦПК України), а тому не підлягають компенсації за рахунок позивача. Крім того, наявними у матеріалах цивільної справи квитанціями не підтверджується, що поштові витрати понесла ОСОБА_2.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видані оспорювані державні акти на земельну ділянку на АДРЕСА_2, які частково накладаються на раніше надану їй у власність земельну ділянку на АДРЕСА_1, без попереднього її вилучення, тим самим, фактично неправомірно частково припинено право власності на її земельну ділянку. Її земельна ділянка не є сформованою, бо їй не присвоєний кадастровий номер та дані про неї не внесені до Державного земельного кадастру саме через неправильне незаконне формування та реєстрацію земельних ділянок відповідачів. Тому не можна змінити те, чого немає. Між сторонами немає ніякої згоди на зміну конфігурації, площ земельних ділянок. Якби відповідачі хотіли б змінити свої земельні ділянки, які на цей час забрали у неї частину земельної ділянки та частину її сараю, то вже розробили б технічну документацію із землеустрою і внесли б зміни. Але цього не зроблено.

У лютому 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, в якій просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та вирішити питання про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути понесені ними судові витрати у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Вказують на те, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за його межами та поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності суд не має права вирішувати питання про зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Такий підхід підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18. Отже, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору та за правничу допомогу є законодавчо обґрунтованими, розумними та співмірними з обсягом наданої правничої допомоги адвокатом.

У червні 2020 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - Цуркан В. І. подав до суду відзив на касаційну скаргу, згідно з яким ОСОБА_1 04 квітня 2016 року погоджені нові зовнішні межі земельних ділянок. При допиті експертів з'ясовано, що всі земельні ділянки на АДРЕСА_1, починаючи з першого і до останнього номеру, накладаються один на одного, перетинаються, та за принципом "доміно" якщо скасувати один державний акт - автоматично потягнеться виявлення порушень інших власників (співвласників) земельних ділянок. Саме ОСОБА_1 намагалася перекроїти земельну ділянку, замовила нову технічну документацію із землеустрою та отримала позитивне для себе рішення узгоджувальної комісії за рахунок земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У відзиві та в окремо поданих заявах, представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - Цуркан В. І. просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідачів по 1 500,00 грн витрат на правову допомогу адвоката за складання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та 161,00 грн судових витрат за надіслання учасникам справи відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відмову у задоволенні заяви відповідачів про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи у суду касаційної інстанції. Клопотання обґрунтовано тим, що заявлений до відшкодування розмір таких витрат по 3 000,00
грн кожному із відповідачів - є занадто великим та не відповідає складності справи, зміст правової допомоги у договорі визначено нечітко.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції без змін; касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає задоволенню, додаткова постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розподіл судових витрат.

Обставини встановлені судами

На підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 1988 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок на АДРЕСА_1.

Рішенням Бакирівської сільської Ради народних депутатів Охтирського району Сумської області від 22 вересня 1997 року за № 26 затверджено матеріали технічного звіту на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю в с. Залісове Охтирського району Сумської області: ОСОБА_5 - загальною площею 0,42 га, у тому числі для обслуговування будинку - 0,06 га, для підсобного господарства - 0,36 га; ОСОБА_1 - загальною площею 0,47 га, у тому числі для обслуговування будинку - 0,09 га, для підсобного господарства - 0,38 га.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 виданий державний акт на право приватної власності на землю (бланк серії ІІ - СМ № 035373) від 21 січня 1998 року на земельну ділянку, площею 0,47 га для індивідуального житлового будівництва та ведення особистого підсобного господарства, розташовану на АДРЕСА_1, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 15.

ОСОБА_5 виданий державний акт на право приватної власності на землю (бланк серії ІІ - СМ № 035374) від 21 січня 1998 року на земельну ділянку, площею 0,42 га для індивідуального житлового будівництва та ведення особистого підсобного господарства, розташовану на АДРЕСА_2, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 14.

20 вересня 2001 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 купила призначену для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0,21 га, розташовану на АДРЕСА_2.

15 грудня 2017 року право власності ОСОБА_4 на призначену для ведення особистого сільського господарства земельну ділянку, кадастровий номер 5920380400:04:001:5011, площею 0,2124 за адресою: АДРЕСА_2, у встановленому законом порядку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

15 лютого 2019 року за нотаріально посвідченим договором дарування (реєстровий № 153), ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар, земельну ділянку, кадастровий номер 5920380400:04:001:5011, площею 0,2124 за адресою: АДРЕСА_2.

15 лютого 2019 року право власності ОСОБА_2 на призначену для ведення особистого сільського господарства земельну ділянку, кадастровий номер 5920380400:04:001:5011, площею 0,2124 за адресою: АДРЕСА_2, у встановленому законом порядку зареєстроване приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Зіньковським І. М. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

09 листопада 2007 року на підставі договору купівлі-продажу (бланк ВЕО № 734156) від 13 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу в реєстрі за № 726, ОСОБА_2 одержала державний акт (бланк серії ЯЕ № 387269) на право власності на призначену для індивідуального житлового будівництва земельну ділянку, кадастровий номер 5920380400:04:001:5004, площею 0,0600 га та державний акт (бланк серії ЯЕ № 387270) на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5920380400:04:001:5005, площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_1 з 21 січня 1998 року є власницею земельної ділянки, загальною площею 0,47 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Власником суміжної земельної ділянки, загальною площею 0,42 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, з 21 січня 1998 року був ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Належна ОСОБА_5 земельна ділянка № НОМЕР_2, яка є суміжною із земельною ділянкою ОСОБА_1, змінювала своїх власників. На час розгляду цієї справи, земельна ділянка № НОМЕР_2, фактично складається з трьох земельних ділянок на які видавалися окремі документи, а саме: 1) земельної ділянки, кадастровий номер undefined, площею 0,0600 га, власником якої є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13 квітня 2007 року; 2) земельної ділянки, кадастровий номер 5920380400:04:001:5005, площею 0,1500 га, власником якої є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13 квітня 2007 року та 3) земельної ділянки, кадастровий номер 5920380400:04:001:5011, площею 0,2124 га, власником якої також є ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 15 лютого 2019 року.

Згідно з рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2009 року, додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2010 року та ухвалою цього ж суду від 09 червня 2010 року у цивільній справі № 2-2435/2009 за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом визнано право власності земельну ділянку, площею 0,21 га на АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі судових рішень, 25 березня 2011 року на ім'я ОСОБА_3 виданий державний акт (бланк серії ЯЛ № 354512) на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер undefined, площею 0,2124 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

02 серпня 2017 року рішенням Апеляційного суду Сумської області у цивільній справі № 2-2435/2009, залишеним без змін Постановою Верховного суду від 04 листопада 2019 року, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4. Суд апеляційної інстанції скасував рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2009 року та додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2010 року в частині визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, площею 0,21 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, відмовив ОСОБА_3 у задоволенні вимог про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, площею 0,21 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, і скасував ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2010 року.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 18 вересня 2015 року № 619, проведеної експертом Сумського відділення Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса, Таранець Т. А., станом на дату проведення обстеження цих земельних ділянок, фактична площа використання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2, (власники ОСОБА_2, ОСОБА_3) становить 4040 кв. м, фактична площа використання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1, (власник ОСОБА_1) становить 4 551 кв. м.

Із технічної точки зору, межі земельних ділянок, відповідно до державних актів ОСОБА_2 (від 09 листопада 2007 року серії ЯЕ № 387269, від 09 листопада 2007 року серії ЯЕ № 387270), ОСОБА_3 (від 25 березня 2011 року серії ЯЛ № 354512) не відповідають межам земельної ділянки відповідно до державного акта первісного власника - ОСОБА_5 (від 21 січня 1998 року серії ІІ-СМ № 035374). Величина невідповідностей становить: просторового розташування: 168,96 м - 202,02 м; лінійних розмірів: вздовж червоної лінії: відсутня; зі сторони ділянки № 5-0,06 м; з тильної сторони - 0,01 м; зі сторони ділянки № 7-0,06 м; площі - 0,0024 га.

Із технічної точки зору, межа між земельними ділянками відповідно до державних актів ОСОБА_1 (від 21 січня 1998 року серії ІІ-СМ № 035373) на АДРЕСА_1, не відповідає межі відповідно до державних актів ОСОБА_2 (від 09 листопада 2007 року серії ЯЕ № 387269, від 09 листопада 2007 року серії ЯЕ № 387270), ОСОБА_3 (серії ЯЛ № 354512 від 25 березня 2011 року) на АДРЕСА_2, та не відповідає фактично існуючим межам між земельними ділянками домоволодінь на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Величина невідповідностей становить: просторового розташування меж земельних ділянок, визначених державними актами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3: 168,96 м - 202,02 м; просторового розташування меж, визначених державним актом ОСОБА_1 та меж відповідно до фактичного використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1: 173,37 м - 203,68 м; просторового розташування меж, визначених державними актами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та меж відповідно до фактичного використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2: 1,58 м - 1,51 м - 2,03 м - 2,38 м; площа перетину меж, визначених державними актами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та меж відповідно до фактичного використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2: 326 кв. м.

Згідно із договором від 21 жовтня 2015 року № 81 ПП "Бюро землевпорядного проектування" на замовлення ОСОБА_1 розробило технічну документацію на земельні ділянки, площею 0,3800 га та 0,0900 га, що розташовані на АДРЕСА_1.

31 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до узгоджувальної комісії Бакирівської сільської ради із заявою про погодження встановлених зовнішніх меж земельної ділянки № НОМЕР_1 для виготовлення ПП "Бюро землевпорядного проектування" технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості. Цю заяву комісія задовольнила й надала відповідний висновок від 04 квітня 2016 року.

12 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Держгеокадастру в Охтирському районі Сумської області із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,09 га та площею 0,38 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішеннями державного реєстратора Управління Держгеокадастру в Охтирському районі Сумської області від 25 квітня 2016 року за № РВ - 5900049932016, № ЗВ - 5903145172016 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам, встановленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" та з підстав знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

За змістом листа Управління Держгеокадастру в Охтирському районі Сумської області від 25 квітня 2016 року, державним кадастровим реєстратором надана відмова ОСОБА_1 у проведенні державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з перетинами із суміжними земельними ділянками, а саме: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. Суміжними землевласниками, станом на 25 квітня 2016 року, не здані каталоги координат на земельні ділянки (розроблені ліцензійними) організаціями, тобто будь-які зміни у каталозі координат на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, до Національної кадастрової системи не внесені. Потрібно внести зміни до Національної кадастрової системи та впорядкувати координати більшость земельних ділянок у с. Залісове, так як координати усіх цих земельних ділянок лежать неправильно, а не тільки координати земельних ділянок відповідачів.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 13 лютого 2017 року та постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 583/2715/16-ц, визнано незаконним та скасовано висновок узгоджувальної комісії з питань вирішення земельних спорів Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області від 04 квітня 2016 року, яким погоджені встановлені зовнішні межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до виготовленої ПП "Бюро землевпорядного проектування" ОСОБА_1 технічної документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Із висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи від 20 жовтня 2017 року № 8380 встановлено, що у разі перерахування координат земельних ділянок на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, відповідно до державних актів від 21 січня 1998 року ОСОБА_5 АДРЕСА_2, площею 0,42 га та ОСОБА_1 на АДРЕСА_1, площею 0,47 га, з наступним виготовленням державних актів на земельні ділянки на АДРЕСА_2, на ОСОБА_2 від 09 листопада 2007 року, площею 0,0600 га та 0,1500 га та на ОСОБА_3 від 25 березня 2011 року, площею 0,2124 га, не змінюючи площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, фактична межа між вказаними земельними ділянками отриманій таким чином спільній межі не буде відповідати.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини 2 статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 150 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 55 Закону України "Про землеустрій", встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до пункту 3.10 розділу III "Закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками" Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року № 376 (далі - Інструкція), середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж не повинна перевищувати: у містах Києві, Севастополі, містах - обласних центрах та містах обласного підпорядкування - 0,1 м; в інших містах та селищах - 0,2 м; у селах - 0,3 м; за межами населених пунктів для земельних ділянок площею до 10 га - 0,5 м, а площею 10 га і більше - 2,5 м.

Відповідно до пункту 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр", у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Частинами 1 -3 статті 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина 4 , 5 статті 158 ЗК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими з огляду на таке.

За встановленими обставинами справи, між сторонами у справі, які є суміжними землекористувачами, склалася така ситуація, за якої фактичне розташування як земельної ділянки площею 0,47 га, що розташована на АДРЕСА_1, та належить на праві власності позивачу ОСОБА_1, так і фактичне розташування земельних ділянок, належних відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що розташовані на АДРЕСА_2, не відповідає координатам їх розташування, лінійними розмірам та площам, зазначеним у державних актах на ці земельні ділянки.

Межа між земельними ділянками, відповідно до державних актів ОСОБА_1 на АДРЕСА_1, не відповідає межі відповідно до державних актів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на АДРЕСА_2, а також не відповідає фактично існуючим межам між земельними ділянками домоволодінь на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

Тобто, порушення вимог земельного законодавства мають місце у всіх сторін у цій справі.

Управління Держгеокадастру в Охтирському районі Сумської області 25 квітня 2016 року лисом № 9-28-99.3-658/2-16 повідомило, що на цей час потрібно внести зміни до Національної кадастрової системи та впорядкувати земельні ділянки у с.

Залісовому, так як не тільки каталоги координат двох земельних ділянок лежать невірно.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, дійшов правильного висновку про те, що визнання недійсними державних актів, скасування державної реєстрації земельних ділянок, належнихОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вирішить спір по суті та призведе до низки нових спорів, так як дзеркальне порушення норм земельного законодавства має місце і щодо земельних ділянок відповідачів, і щодо земельної ділянки позивача.

При цьому, як встановлено висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи від 20 жовтня 2017 року № 8380, навіть у разі перерахування координат земельних ділянок на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 із послідуючим виготовленням державних актів на земельні ділянки, не змінюючи площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок фактична межа між вказаними земельними ділянками отримана таким чином спільній межі не буде відповідати.

Отже, сторонам у справі потрібно усунути технічні помили, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, яке проводилось у різний час, відповідно до порядку, визначеному у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр".

Встановлення (відновлення) меж земельних ділянок потрібно у зв'язку з неможливістю визначення меж, які б відповідали державним актам, можливо, і шляхом зміни площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок обох сторін. При цьому формування нових земельних ділянок не здійснюється, а лише вносяться зміни до відомостей про нові межі земельних ділянок до Державного земельного кадастру.

Таке встановлення (відновлення) може бути здійснено за згодою сторін як за фактичним використанням, такі за межами, які сторони погодять між собою.

Тобто, ОСОБА_1 у позасудовому порядку має можливість скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, ОСОБА_1, як і інші жителі c. Залісове, Охтирського району Сумської області, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, так і даним, визначеним державними актами, що є порушення вимог земельного законодавства, можуть звернутись до суду за захистом порушених прав.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 можуть бути змінені (узгоджені) їх власниками - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без формування нових земельних ділянок за належним чином розробленою технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог ОСОБА_1 і заперечень проти них, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розподіл судових витрат

Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи заяву про розподіл судових витрат, виходив із того, що не підлягає компенсації вартість витраченого адвокатом часу на консультації, підготовку договорів про надання правничої допомоги, вивчення матеріалів первісного, зустрічного позовів та стосовно третьої особи, на ознайомлення з нормативно-правовими актами, на підготовку клопотання про приєднання доказів витрат на правничу допомогу, на підготовку заяв про ознайомлення з матеріалами справи, оскільки витрачений адвокатом час та відповідна його вартість не є витратами за представництво в суді (пункт 1 частина 2 статті 137 ЦПК України) та не є іншою правничою допомогою, пов'язаною з розглядом справи (пункт 2 частина 2 статті 137 ЦПК України), оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення такої правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. Крім того, витрачений адвокатом час на підготовку апеляційної скарги також не підлягає компенсації, оскільки доказів її підготовки та складення матеріали справи не містять. Зокрема, апеляційна скарга підписана ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та направлена на адресу апеляційного суду поштою 19 червня 2019 року ОСОБА_2.

Проте Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Правнича допомога ОСОБА_2 надавалась адвокатом Нежевело В. В. на підставі укладеного 03 червня 2019 року договору про надання правничої допомоги № 30.

Надання правничої допомоги підтверджується також ордером від 03 червня 2019 року серії СМ № 30.

Правнича допомога відповідачу ОСОБА_3 надавалась адвокатом Нежевело В. В. на підставі укладеного 07 червня 2019 року договору про надання правничої допомоги № 31. Надання правничої допомоги підтверджується також ордером від 07 червня 2019 року серії СМ № 3.

За надання правничої допомоги в апеляційному суді ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожна окремо, сплатили адвокату Нежевело В. В. по 3 000,00 грн, що підтверджується розрахунковими квитанціями від 03 та 07 червня 2019 року.

Актом приймання-передачі (звітом) виконаних робіт за договорами про правничу допомогу від 07 серпня 2019 року відповідачами та адвокатом попередньо узгоджено кількість витраченого часу за надання правничої допомоги, яка складає всього 15 год 40 хв, а з урахуванням вартості 1 години роботи адвоката, яка складає 500,00
грн, попередня вартість наданих послуг за період із 03 червня по 07 серпня 2019 року склала 7 700,00 грн. Зокрема, 2 год 30 хв витрачено адвокатом на консультативну роботу, 1 год 00 хв - на підготовку договорів про правничу допомогу, 4 год 30 хв - на вивчення матеріалів за первісним та зустрічними позовами, 1 год 30 хв - на вивчення матеріалів стосовно третьої особи у справі, 1 год 50 хв - на ознайомлення з нормативно-правовими актами, 4 год 20 хв - на підготовку апеляційної скарги.

Додатковим актом приймання-передачі (звітом) виконаних робіт за договорами про правничу допомогу між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та адвокатом Нежевело В. В. узгоджено кількість витраченого часу за надання правничої допомоги за період із 08 серпня по 26 листопада 2019 року, яка складає всього 23 год 30 хв, вартістю 11 650,00

грн. Зокрема, 50 хв - на підготовку клопотання про приєднання доказів про понесені витрати на правничу допомогу; 1 год 10 хв - на підготовку заяви про ознайомлення з матеріалами справи; 2 год 40 хв - на ознайомлення з матеріалами справи; 1 год 30 хв - на підготовку заяви про додаткову аргументацію позиції відповідачів у справі; 1 год 40 хв - на участь у судовому засідання в апеляційному суді.

Участь адвоката Нежевело В. В. у судових засіданнях в апеляційному суді, підтверджується протоколами судових засідань від 31 жовтня та від 26 листопада 2019 року, а підготовка процесуальних документів адвокатом на стадії апеляційного перегляду справи підтверджуються відповідними процесуальними документами, а саме: заявою про додаткову аргументацію позиції відповідачів, заявами про ознайомлення з матеріалами справи. Отже, дії адвоката по підготовці процесуальних звернень, заяв, які подані до суду апеляційної інстанції є діями, які складають правничу допомогу та пов'язані з розглядом справи.

Нормативно-правове обґрунтування

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК Українивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частиною 4 статті 141 ЦПК України.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, сторона яка заявляє про відшкодування їх понесених судових витрат, зобов'язана довести розмір таких витрат, його дійсність, необхідність, розумність. Інша сторона, яка заперечує проти відшкодування з неї таких витрат, зобов'язана обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також довести їх неспівмірності. Такий підхід відповідає принципу змагальності цивільного процесу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Враховуючи те, що заява ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розподіл судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн та витрат, пов'язаних із використанням поштового зв'язку у розмірі 161,00 грн, направлена на адресу ОСОБА_1 26 листопада 2019 року, і станом на день розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції, від ОСОБА_1 не надходило клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, частини 6 статті 137 ЦПК України, та безпідставне зменшення заявленого стороною відповідачів до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Ураховуючи надані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 докази на підтвердження понесених ними витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, наявність підтвердження відправлення на адресу ОСОБА_1 копії заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується приєднаним до заяви фіскальним чеком, та відсутність поданого ОСОБА_1 клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 3
000,00 грн кожній на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Поштові витрати на загальну суму 161,60 грн також підлягають стягненню з ОСОБА_1, оскільки є витратами, пов'язаними з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Таким чином, додаткова постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина 1 статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною 3 статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції, з огляду на порушення норм процесуального права, та ухвалення нового рішення про задоволення заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

Щодо заяви про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу за подання відзиву на касаційну скаргу та заяви ОСОБА_1 про зменшення цих витрат

У матеріалах касаційного провадження міститься відзив, поданий адвокатом Цурканом В. І., в якомупредставник відповідачів просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 1 500,00 грн кожному. На підтвердження надання ним правничої допомоги на стадії касаційного перегляду справи відповідачам надає копії ордерів про надання правової допомоги ВІ № 1011812; ВІ № 1011813, копії договорів про правничу допомогу від 21 квітня 2020 року, укладених із ОСОБА_2 та ОСОБА_3; копії розрахункових квитанцій Форми № РК-1; акти приймання-передачі наданих послуг від 02 червня 2020 року до договорів про надання правової допомоги.

ОСОБА_1 у своєму клопотанні просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката Цуркана В. І., оскільки заявлений розмір витрат на правову допомогу по 3 000,00 грн кожній є занадто великим, він не відповідає складності справи, фактично надані адвокатом послуги у набагато меншому розмірі. Щодо наданого Цурканом В. І. акта приймання-передачі виконаних робіт від 02 червня 2020 року, то в ньому зміст правової допомоги викладений нечітко, взагалі не зрозуміло, яку саме правову допомогу надавав цей адвокат.

Вирішуючи питання про відшкодування понесених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про те, що наявні у матеріалах справи документи, які приєднані до поданого відзиву на касаційну скаргу, є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, тобто по 1 500,00 грн кожному.

При визначенні суми відшкодування, Верховний Суд дійшов висновку, що надання послуг зі складання відзиву на касаційну скаргу відповідають критерію реальності, дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховним Судом заява ОСОБА_1 про зменшення судових витрат не визнана обґрунтованою з огляду на підстави для зменшення судових витрат, наведених у ній. По-перше, заявлений розмір відшкодування витрат на правничу допомогу по 1
500,00 грн кожному з відповідачів, а не по 3 000,00 грн, як зазначено у заяві позивача, тому Верховний Суд оцінював наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із розміру 1 500,00 грн.

Посилання у заяві про зменшення вимог на професійну правничу допомогу про те, що зміст правової допомоги, наведений у акті приймання-передачі, викладено нечітко, а отже на думку заявника, не надано детальний опис робіт - суд оцінює критично, оскільки зі змісту акта приймання-передачі виконаних робіт, вбачається, що відповідачами як клієнтами прийнято виконання таких послуг: консультації з правових питань щодо розгляду касаційної скарги, підготовка відзиву на касаційну скаргу, оформлення матеріалів з правничої допомоги (у межах суми гонорару).

Тобто перелік наданих послуг є конкретним та зрозумілим. Кількість витраченого адвокатом часу - 4 год 20 хв. Погоджена вартість послуг - 800,00 грн за годину.

Тобто, загальна вартість послуг адвоката - 3 360,00 грн. Проте адвокатом та клієнтами погоджено у акті приймання-передачі розмір гонорару 3 000,00 грн у сумі для двох клієнтів.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав для зменшення заявленого відповідачами розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, а тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу кожній, та по 80,50 грн витрат на здійснення поштових відправлень відзиву на касаційну скаргу.

Керуючись статтями 133, 137, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Додатковупостанову Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрат за правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрат за правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 161,60 грн.

Заяву представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - Цуркана Віктора Івановича про відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1500,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції кожному та по 80,50 грн витрат на здійснення поштових відправлень відзиву на касаційну скаргу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик