Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 761/4669/15-ц

провадження № 61-18542св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., ШтеликС. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представники позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек»,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД»,

представник третьої особи: ВенськаОксана Олександрівна,

третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві,

представники третьої особи: Субота ОльгаВасилівна, Останіна Ганна Андріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 червня

2017 року в складі суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Поліщука Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-УІІІ «Про внесення змін до?Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2015 року ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» (далі - ТОВ «Гіпек»), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» (далі - ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД»), Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання майнового права на квартиру.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 належать майнові права на трикімнатну квартиру на чотирнадцятому поверсі будинку

по АДРЕСА_1 на підставі договору

від 6 липня 2005 року № 2406/322-304 пайової участі у фінансуванні будівництва, який укладався останнім з ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД». Позивач виконав грошове зобов'язання, сплатив пайовий внесок, підписав з ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» акт приймання-передання квартири № 106 у зазначеному будинку, проте не може зареєструвати право власності, оскільки особою, яка залучала кошти фізичних та юридичних осіб, не подано державному реєстратору прав на нерухоме майно у паперовому вигляді оригінали документів на об'єкт будівництва.

Також ОСОБА_3 зазначав, що відповідач не визнає його майнових прав як особи, кошти якої залучались для будівництва житлово- громадського комплексу по АДРЕСА_1, обґрунтовуючи це тим, що ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» не виконало у повному обсязі будівельно-монтажні роботи та фактично припинило відносини з

ТОВ «Гіпек» з лютого 2014 року, оскільки здійснювало діяльність на території Автономної республіки Крим. Крім того, відповідач зазначав, що не може подати до реєстраційної служби документи, необхідні для реєстрації права власності позивача на квартиру, оскільки такі документи залишились у ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД».

Посилаючись на те, що позивач не спроможний подати до реєстраційної служби документи, які вимагає державний реєстратор для реєстрації за ним права власності та не має на те повноважень, ОСОБА_5 просив визнати за ОСОБА_3 майнові права на квартиру у житлово-громадському комплексі по АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня

2015 року в складі судді Притули Н. Г. позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 майнові права на трикімнатну квартиру № 106 на чотирнадцятому поверсі житлово-громадського комплексу по АДРЕСА_1 (1 черга будівництва, 4-секційний будинок), загальною площею 112,3 кв. м.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у позивача виникли майнові права на спірну квартиру, які не можуть бути реалізовані у зв'язку з тим, що відповідач не подав до реєстраційної служби необхідних документів для реєстрації права власності після прийняття об'єкта в експлуатацію.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не має з відповідачем договірних відносин та останній не оспорює його права на квартиру. Суд дійшов висновку, що спірні правовідносини у ОСОБА_3 виникли з TОB «Фірма «Консоль ЛТД», не залученого до участі в справі як відповідача.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не перевірив обставини справи та обґрунтованість позовних вимог, оскільки укладений з ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» договір пайової участі в фінансуванні будівництва після підписання його сторонами акту приймання-передачі об'єкту нерухомості є припиненим, тому ТОВ «Гіпек» є належним відповідачем у справі.

30 серпня 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшов відзив ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД».

Доводи відзиву зводяться до того, що апеляційний суд вірно визначив характер спору та суб'єктний слад учасників справи та правильно вважав, що у ОСОБА_3 договірні відносини виникли саме з ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», а не ТОВ «Гіпек».

Інші учасники судового процесу не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту не направили.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

7 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті З ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що 6 липня 2005 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» договір № 2406/322-304 пайової участі у фінансуванні будівництва по АДРЕСА_1. Об'єктом пайової участі сторони визначили трикімнатну квартиру на чотирнадцятому поверсі площею 108,7 кв м.

7 липня 2013 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду, якою зміно площу квартири на 112,3 кв. м.

9 серпня 2005 року ОСОБА_3 оплатив у повному обсязі пайовий внесок у розмірі 203 847,85 грн.

11 лютого 2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив ОСОБА_3 у реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю у Державному реєстрі прав документів від замовника будівництва, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Як на підставу позову, ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_3, посилався на повне виконання ОСОБА_3 зобов'язань щодо повної сплати пайового внеску та неможливість надання останнім до реєстраційної служби документів, необхідних для реєстрації за ним права власності на квартиру.

Висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову про визнання за позивачем майнового права на квартиру є правильним з огляду на таке.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, позивач виконав свої грошові зобов'язання за договорами пайової участі у фінансуванні будівництва по АДРЕСА_1, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги щодо переходу права власності на об'єкт будівництва або для набуття майнових прав на цей об'єкт.

Проте право власності на спірну квартиру в позивача не виникло. Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації врегульовано чинним на час укладення договорів резервування приміщення та комісії щодо купівлі цінних паперів Законом України від 19 червня 2003 року № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Законом України «Про інвестиційну діяльність. За змістом договору резервування приміщення позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

Договір пайової участі у фінансуванні будівництва по АДРЕСА_1 від 6 липня 2005 року згідно з вимогами статті 204 ЦК України не визнаний судом недійсним, є чинним, а тому позивач продовжує бути володільцем майнових прав на квартиру.

З наведеного слідує, що оскільки позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно, тому підстав для визнання за ним майнових прав на об'єкт інвестування відповідно до статей 331, 392 ЦК України немає.

Посилання апеляційного суду на необхідність залучення ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» до участі у розгляді справи як відповідача на правильність вирішення спору не впливає.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська

С. П. Штелик