Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 761/16799/15-ц

провадження № 61-45955св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України

в м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду

м. Києва від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Невідомої Т, О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - ГУ МВС України в м. Києві) про встановлення факту, що має юридичне значення.

Позовна заява мотивована тим, що його дочка ОСОБА_2 у період

з 01 вересня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України. З 20 червня 2009 року вона працювала слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров`я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, слідчого відділу Шевченківського районного управління ГУ МВС України в м. Києві (далі - Шевченківське

РУ ГУМВС України) та мала спеціальне звання - лейтенант міліції.

ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 21 год. у лісопарковій зоні «Сирецький гай» поблизу будинку № 43а, розташованого по вул. Тираспольській у м. Києві , повертаючись з роботи додому, вона була вбита невідомим злочинцем, який наніс їй чотири проникаючі колото-різані поранення лівої частини грудей.

Згідно з висновком службового розслідування за фактом її загибелі, затвердженим заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві

Ватуліним А. М. 28 травня 2010 року, смерть ОСОБА_2 настала

ІНФОРМАЦІЯ_1 у період проходження служби в органах внутрішніх справ при обставинах, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків.

Посилаючись на невідповідність зазначеного висновку дійсності і нормам чинного законодавства України, якими регламентовані поняття «проходження служби в органах внутрішніх справ» та «виконання службових обов`язків» та з урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив установити факт, що має юридичне значення, а саме: що смерть його дочки сталася у період проходження служби в органах внутрішніх справ під час виконання нею службових обов`язків.

Справа неодноразово переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня

2015 року, з урахуванням ухвали від 15 жовтня 2015 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт загибелі (смерті) слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя, здоров`я, статевої свободи та статевої недоторканості особи слідчого відділу Шевченківського РУ ГУ МВС України

в м. Києві лейтенанта міліції ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період проходження служби у органах внутрішніх справ України, під час виконання нею службових обов`язків.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що працівник міліції незалежно від посади, часу та місця знаходження, у тому числі і на шляху

з роботи додому, у разі безпосереднього виявлення подій, які загрожують особистій чи громадській безпеці, зобов`язаний вжити заходів щодо попередження і припинення правопорушень, а у разі якщо за таких обставин працівнику міліції внаслідок безпосереднього впливу правопорушника

на працівника буде завдано шкоди, то така шкода вважається завданою

у період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2016 року апеляційну скаргу ГУ МВС України в м. Києві задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року змінено та викладено у наступній редакції.

Висновок комісії, який міститься у акті за формою Н-5, складеному

за наслідками розслідування нещасного випадку, що трапився з лейтенантом міліції ОСОБА_2, слідчим відділення розслідування злочинів скоєних проти життя, здоров`я, статевої свободи та статевої недоторканості особи слідчого відділу Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві,

ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано незаконним.

Змінюючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив

із того, що саме у зазначений спосіб підлягає захисту порушене право особи при розгляді у суді у порядку цивільного судочинства спорів про встановлення факту нещасного випадку, про що зазначено у постановах Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 6-64цс11

та від 17 квітня 2013 року у справі № 6-29цс13.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою ГУ МВС України в м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня

2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2016 року, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року касаційну скаргу ГУ МВС України в м. Києві задоволено частково. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу ГУ МВС України в м. Києві задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що в рамках позовного провадження вирішуються спори про право, вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення можуть бути заявлені одночасно із вимогами про право майнового чи немайнового характеру. Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції, як вважав суд апеляційної інстанції, не звернув на це уваги та не врахував того, що будь-яких вимог майнового або немайнового характеру до ОСОБА_1 не заявляв, у своїй заяві він просив лише встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт загибелі (смерті) його дочки - слідчого ОСОБА_2 у період проходження служби

в органах внутрішніх справ України під час виконання службових обов`язків.

Також, суд першої інстанції, як вважав суд апеляційної інстанції, не перевірив чи не передбачено іншого порядку встановлення фактів загибелі (смерті)

у період проходження служби в органах внутрішніх справ України під час виконання службових обов`язків.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки встановлення фактів настання нещасних випадків, у тому числі і тих, що трапилися при виконанні службових обов`язків, належить до виключної компетенції Комісій

з розслідування нещасних випадків при УМВС України, яка за наслідками розслідування складає відповідний акт за визначеною формою, а тому встановлення судом факту загибелі (смерті) слідчого ОСОБА_2

у період проходження служби в органах внутрішніх справ України під час виконання службових обов`язків фактично є втручанням у діяльність відповідних органів, а у разі незгоди з рішенням або діями відповідних органів заінтересована особа вправі оскаржити їх до адміністративного суду та саме таким чином здійснити судовий захист своїх прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи

із Шевченківського районного суду м. Києва.

У листопаді 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права привело до неправильного вирішення справи та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Вважав, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи

у задоволенні його позову у зв`язку із непред`явленням вимог майнового

чи немайнового характеру одночасно з вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 15, 16 ЦК України, а також вийшов за межі доводів і вимог апеляційної скарги ГУ МВС України в м. Києві, чим порушив приписи

статті 367 ЦПК України, якою встановлені межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Вважав, що суд апеляційної інстанції не може обирати за нього спосіб захисту його цивільного інтересу та ставити можливість звернення до суду

за захистом у залежність від використання інших способів правового захисту.

Суд апеляційної інстанції, як вважав заявник, не дослідив всебічно, повно

та об`єктивно наявні у справі докази, не надав оцінку зібраним у справі доказам в цілому, внаслідок чого не правильно встановив обставини загибелі ОСОБА_2 .

Зазначав, що суд апеляційної інстанції не мотивував відхилення доказів наданих ним та аргументів, викладених ним у запереченні на апеляційну скаргу ГУ МВС України в м. Києві, що свідчить, як він вважав, про порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 89, 229, 263, 265 і 382 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 01 вересня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України. З 20 червня 2009 року працювала слідчим відділення розслідування злочинів скоєних проти життя, здоров`я, статевої свободи

та статевої недоторканості особи слідчого відділення Шевченківського

РУ ГУ МВС України в м. Києві та мала спеціальне звання лейтенанта міліції.

ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 21-ї години, у лісопарковій зоні «Сирецький гай» поблизу будинку № 43а, розташованого по вул. Тираспольській у м. Києві , повертаючись із роботи додому, ОСОБА_2 була вбита невідомою особою, яка нанесла їй чотири проникаючі колото-різані поранення лівої частини грудей.

За результатами спеціального розслідування комісією ГУ МВС України який трапився зі слідчим ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за формою Н-5, за висновком комісії якого нещасний випадок стався у період проходження служби в органах внутрішніх справ і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

При цьому встановлено обставини, за яких стався нещасний випадок:

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 21 год. 35 хв. по спецлінії «102» до чергової частини

ГУ МВС України в м. Києві від громадянина ОСОБА_4 надійшло повідомлення про те, що на території парку «Дубки» на

вул. Стеценка у м. Києві виявлено мертву жінку з ножовим пораненням в області грудей. Під час огляду трупа виявлено службове посвідчення працівника міліції, видане на ім`я слідчого ОСОБА_2 відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров`я, статевої свободи та статевої недоторканості особи. На місце події направлено слідчо-оперативні групи Головного та Подільського районного управлінь МВС України в м. Києві. Під час огляду трупа ОСОБА_2 судово-медичним експертом виявлено три колото-різані рани лівої частини грудної клітини. Крім того, на долонній поверхні правої кісті на рівні п`ястно-фалангового суглоба розташована одна різана рана. Цього ж дня за вказаним фактом слідчим відділом Подільського ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу № 07-10583

за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою

статті 155 КК України.

Згідно з актом розслідування нещасного випадку від 20 травня 2010 року

за формою Н-5 нещасний випадок (смерть ОСОБА_2 ) стався

у період проходження служби в органах внутрішніх справ і не пов`язаний

з виконанням службових обов`язків, за результатами його розслідування складено акт за формою НТ.

28 травня 2010 року складено висновок службового розслідування за фактом загибелі слідчого ОСОБА_2, затверджений заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві Ватуліним А. М., згідно з яким смерть слідчого ОСОБА_2 настала при обставинах, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків.

10 червня 2010 року складено відповідний акт за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру, затверджений начальником

ГУ МВС України в м. Києві Крикуном О. О. з зазначенням його обставин, викладених в акті від 20 травня 2010 року за формою Н-5.

У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва у порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту загибелі ОСОБА_2 при виконанні службових обов`язків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2011 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ГУ МВС України в м. Києві, про встановлення факту загибелі ОСОБА_2 при виконанні службових обов`язків, оскільки

із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається наявність спору про право. Крім того, в ухвалі зазначено, що фактично оспорюється висновок комісії щодо розслідування факту загибелі ОСОБА_2 при виконанні службових обов`язків, а такий спір

не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства (а. с. 10).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада

2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1

до ГУ МВС України в м. Києві про визнання факту загибелі слідчого ОСОБА_2 у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов`язків та про визнання недійсним висновку службового розслідування за фактом загибелі слідчого ОСОБА_2 від 28 травня 2010 року, на підставі пункту 1 частини першої

статті 109 КАС України (а. с. 11-13).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у вищезазначеній справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження

у справі (а. с. 14-15).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року відкрито провадження у цій справі в частині вимог про визнання недійсним висновку службового розслідування від 28 травня 2010 року (а. с. 16-17).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня

2014 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України

в м. Києві про визнання недійсним висновку службового розслідування

від 28 травня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано з дати затвердження висновок службового розслідування за фактом загибелі слідчого ОСОБА_2, затверджений заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві 28 травня 2010 року, у частині визначення, що смерть слідчого ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у період проходження служби в органах внутрішніх справ при обставинах, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків; зобов`язано ГУ МВС України в м. Києві внести зміни

до висновку службового розслідування за фактом загибелі слідчого ОСОБА_2, затвердженого заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві 28 травня 2010 року, зазначити у висновку та враховувати, що смерть слідчого ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов`язків (а. с. 18-21).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2014 року апеляційну скаргу ГУ МВС України в м. Києві задоволено частково. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо встановлення факту загибелі слідчого ОСОБА_2 у період проходження служби та при виконанні службового обов`язку закрито. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2014 року у частині зобов`язання ГУ МВС України в м. Києві внести зміни до висновку службового розслідування за фактом загибелі слідчого ОСОБА_2 від 28 травня 2010 року скасовано та прийнято у цій частині нову постанову - зобов`язано ГУ МВС України в м. Києві провести повторне службове розслідування

за фактом загибелі ОСОБА_2 з урахуванням висновків судового рішення, постановленого у рамках кримінального провадження, порушеного відносно ОСОБА_6 за скоєння злочину, передбаченого частиною четвертою статті 187 та пунктом 6 частини другої статті 115 КК України

(а. с. 22-23).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 липня 2014 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження

на підставі пункту 5 частини п`ять статті 214 КАС України (а. с. 24).

Згідно з листом ГУ МВС України в м. Києві від 05 березня 2015 року

№ 12/5-3/3 у кримінальному провадженні № 120131110000001152 за фактом умисного вбивства ОСОБА_2 тривало досудове розслідування. На відпрацювання висунутих версій проводилися заплановані слідчі та негласно розшукові слідчі дії, долучено висновки проведених судово-медичних

та психологічних експертиз. Об`єктивних доказів вини особи, яка відпрацьовувалася на причетність до вчинення вказаного злочину, недостатньо для пред`явлення їй підозри. 24 січня 2014 року

ОСОБА_6 було допитано як свідка. А його вина в інкримінованому йому раніше вбивстві ОСОБА_2 не підтверджувалася (а. с. 27).

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2015 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа

ГУ МВС України в м. Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення, на підставі частини шостої статті 235 ЦПК України залишено без розгляду, оскільки між сторонами наявний спір про право, та роз`яснено заявнику його право подати позов на загальних підставах (а. с. 25).

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ГУ МВС України в м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення, і просив встановити факт загибелі (смерті) ІНФОРМАЦІЯ_1 його дочки - слідчого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

у період проходження служби в органах внутрішніх справ України під час виконання службових обов`язків, який задоволено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року

(а. с. 1-6).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначено главою 6 розділу IV ЦПК України 2004 року.

Згідно з положеннями ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно

із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Згідно зі статтями 234, 235 ЦПК України 2004 року окреме провадження -

це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника

і заінтересованих осіб.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих

чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Разом з тим частиною шостою статті 235 ЦПК України 2004 року встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується у порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Аналогічна норма закріплена у статті 315 ЦПК України у редакції Закону

№ 2147-VIII.

Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право

на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який

не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оскільки у позовному провадженні вирішуються спори про право, вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення можуть бути заявлені одночасно із вимогами про право майнового чи немайнового характеру.

З метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися

в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань

та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, який затверджений наказом МВС України від 27 грудня 2002 № 1346 (далі - Порядок).

Пунктом 3.9 вказаного Порядку визначено перелік нещасних випадків, які визнаються такими, що трапились при виконанні службових обов`язків, серед яких і припинення або запобігання злочинам або правопорушенням.

Згідно Порядку встановлення фактів настання нещасних випадків, у тому числі і тих, що трапились при виконанні службових обов`язків, належить

до виключної компетенції комісій з розслідування нещасних випадків при УМВС України. За результатом розслідування комісія складає відповідний акт за визначеною формою.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи

у задоволенні позову суд, апеляційної інстанції враховував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30 травня 2018 року про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановивши, що заявник у позовному провадженні заявляв вимогу щодо встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факт загибелі (смерті) його дочки - слідчого у період проходження служби в органах внутрішніх справ України

під час виконання службових обов`язків та ураховуючи те, що будь-яких інших вимог майнового або немайнового характеру до відповідача не заявляв, обґрунтовано вважав, що встановлення факту, що має юридичне значення може вирішуватися у позовному провадженні лише із одночасним заявленням вимог про право майнового чи немайнового характеру.

При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано те, що встановлення фактів настання нещасних випадків, що трапились при виконанні службових обов`язків, належить до виключної компетенції комісії з розслідування нещасних випадків при УМВС України та ураховуючи те, що суд своїм рішенням не може підміняти діяльність відповідних комісій, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що встановлення судом факту загибелі (смерті) слідчого ОСОБА_2 у період проходження служби

в органах внутрішніх справ України під час виконання службових обов`язків буде підміною повноважень відповідних органів, та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.

У той же час постановою Київського апеляційного адміністративного суду

від 07 травня 2014 року апеляційну скаргу ГУ МВС України в м. Києві задоволено частково. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо встановлення факту загибелі слідчого ОСОБА_2 у період проходження служби та при виконанні службового обов`язку закрито. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня

2014 року у частині зобов`язання ГУ МВС України в м. Києві внести зміни

до висновку службового розслідування за фактом загибелі слідчого ОСОБА_2 від 28 травня 2010 року скасовано та прийнято у цій частині нову постанову - зобов`язано ГУ МВС України в м. Києві провести повторне службове розслідування за фактом загибелі ОСОБА_2

з урахуванням висновків судового рішення, постановленого у рамках кримінального провадження, порушеного відносно ОСОБА_6

за скоєння злочину, передбаченого частиною четвертою статті 187 та пунктом 6 частини другої статті 115 КК України.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються

на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального

та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,

§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При вирішенні вказаної справи судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович