Постанова

Іменем України

06 травня 2019 року

м. Київ

справа № 522/4687/14-ц

провадження № 61-35438св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Одеська міська рада,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року в складі судді: Бойчука А. Ю. та постанову апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на гараж в порядку спадкування.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_5 , в результаті чого відкрилась спадщина, до складу якої також входив гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач прийняв спадщину, однак свідоцтво про право на спадщину за законом на цей об`єкт він не отримав, оскільки у позивача не було оригіналів всіх документів, що підтверджують право власності спадкодавця на майно.

ОСОБА_4 просив визнати право власності на гараж № НОМЕР_1 , розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Справа розглядалася судами неодноразово.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2014 року позов ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на гараж НОМЕР_1 розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2014 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_4 у позові до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди не перевірили фактичні та правові підстави виникнення права власності на гараж та не взяли до уваги норми чинного на той час законодавства, яким було передбачено оформлення права власності на гараж і не вирішили питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, та права яких порушуються.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2017 року залучено до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2018 року, в задоволені позову відмовлено.

Оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що оскільки на договір купівлі-продажу від 09 вересня 2003 року, який було укладено в простій письмовій формі між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ні ким не оспорений та не визнаний недійсним, а тому є чинним, то спірний гараж належить на праві власності ОСОБА_2 Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом. Одеська міська рада є неналежним відповідачем у цій справі.

Аргументи учасників справи

У травні 2018 року ОСОБА_4 подав через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. При цьому посилався на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення процесуальних норм суд першої інстанції залучив третіх осіб. Суди помилково ототожнили правові висновки, зроблені в заочному рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2016 року у справі № 522/4907/16-ц, із обставинами встановленими в справі. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (мати позивача), про що зроблений запис № 5295 від 15 червня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси.

Рішенням адміністрації і профкому НДІ ім. Ак. В.П. Філатова від 27 листопада 1992 року № 01/87 зазначене приміщення гаражу було передано ОСОБА_5 у приватну власність та зареєстроване в Комунальному підприємстві «Одеське міжміське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 16 березня 1993 року в книзі № 1-г на стор. 4 під реєстровим № 3.

Позивач прийняв спадщину та 16 січня 2002 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 4-87, за реєстровим № 1-158 та № 1-202.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 09 вересня 2003 року, який було укладено в простій письмовій формі, ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність і оплатив гараж загальною площею 19,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

16 жовтня 2015 року ОСОБА_4 подарував спірний гараж ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2016 року по справі № 522/4907/16-ц, яке набрало законної сили 02 серпня 2016 року, визнано недійсним договір дарування від 16 жовтня 2015 року, укладений дарувальником ОСОБА_4 та обдаровуваним ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною, який зареєстрований в реєстрі за № 3007, про відчуження гаража загальною площею 19,24 кв. м, основною площею 19,24 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Суди встановили, що договір купівлі-продажу від 09 вересня 2003 року, який було укладено в простій письмовій формі між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , не оспорений та не визнаний недійсним, а тому спірний гараж належить на праві власності ОСОБА_2

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно частини четвертої статті 81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Встановивши, що у справі позов заявлено до неналежного відповідача, суди обґрунтовано відмовили у позові з цих підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель