Постанова

Іменем України

6 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 333/6700/15-ц

провадження № 61-2859 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

представник відповідача - ОСОБА_3,

треті особи: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України», ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2015 року у складі судді Варнавської Л. О. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2016 року у складі колегії суддів: Спас О. В., Бондаря М.С., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), треті особи: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України» (далі - Дніпропетровська філія

ДП «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України»), ОСОБА_4, у якому просив усунути йому перешкоди у користуванні належним йому на праві власності автомобілем марки «Skoda» моделі «Oktavia Tour», шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 26 червня 2009 року на підставі біржової угоди він придбав у ОСОБА_4 автомобіль марки «Skoda» моделі «Oktavia Tour».

21 квітня 2009 року ОСОБА_4 зняв указаний автомобіль з реєстраційного обліку у МРЕВ № 2 у Запорізькій області, та зареєстрував його за реєстраційним номером НОМЕР_2.

Під час реєстрації придбаного ним автомобіля будь-які обтяження щодо нього були відсутні, однак 4 вересня 2013 року реєстратором Дніпропетровської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України накладено обтяження у вигляді застави на належне йому на праві власності рухоме майно.

Посилаючись на те, що обтяження на належне йому рухоме майно було накладено після укладення договору купівлі-продажу і він є добросовісним набувачем автомобіля, наявність такого обтяження порушує його право власності, зокрема щодо розпорядження автомобілем, просив позов задовольнити.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада

2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні автомобілем марки «Skoda» моделі «Oktavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна, та виключення запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстрованого 4 вересня 2013 року за № 13884704.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є добросовісним набувачем, на час укладення договору купівлі-продажу будь-які обтяження щодо належного йому на праві власності автомобіля були відсутні, а тому накладення обтяження після придбання такого майна порушує його право власності.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Акцент-Банк» відхилено, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2015 року залишено без змін.

Рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки лише зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника рухомого майна, що є предметом застави. Позивач придбав автомобіль у встановленому законом порядку за відсутності обяження, яке було накладено через чотири роки, а тому він є добросовісним набувачем у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року, ПАТ «Акцент-Банк» просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що придбання позивачем автомобіля, який є предметом договору застави, укладеного між банком та ОСОБА_4, відбулося з порушенням діючого законодавства, оскільки банк не надавав письмову згоду на відчуження предмета застави, що прямо передбачено діючим законодавством.

Судами першої та апеляційної інстанцій не звернуто увагу на умови договору застави, не враховано, що застава зберігає силу, якщо майно переходить у власність іншої особи.

У липні 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив, у якому просив касаційну скаргу відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що обтяження було накладено після укладення договору купівлі-продажу автомобіля, який є предметом застави, а тому його дія не поширюється на нового власника.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 частини першої розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами установлено, що 21 квітня 2009 року ОСОБА_4 зняв з реєстраційного обліку у МРЕВ № 2 у Запорізькій області автомобіль марки «Skoda» моделі «Oktavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_1.

26 червня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу указаного автомобіля.

11 липня 2009 року ОСОБА_1 здійснив реєстрацію автомобіля марки «Skoda» моделі «Oktavia Tour», змінив реєстраційний номер на НОМЕР_2.

Під час реєстрації будь-які обтяження або обмеження щодо вказаного автомобіля були відсутні, що підтверджується листом Управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області

від 20 травня 2015 року № 10/4-2230.

Згідно з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 4 вересня

2013 року в 11:00:14 за № 13884704 реєстратором Дніпропетровської філії

ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України накладено обтяження у вигляді застави рухомого майна на підставі договору застави автотранспорту від 25 січня 2008 року; об'єкт обтяження - транспортний засіб «SKODA Oktavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_1; обтяжувач - ПАТ «Акцент-Банк»; боржник - ОСОБА_4

Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України «Про заставу» та стаття 572 ЦК України).

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої вимоги іншій особі або переведення боргу, який виник із забезпеченої застави.

Разом з тим, зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

За змістом статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом

Системний аналіз наведених норм та встановлені фактичні обставини у справі, дозволяють дійти висновку, що позивач є третьою стороною у правовідносинах, що випливають з договору застави, а тому за відсутності відповідного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, він є добросовісним набувачем, оскільки не знав і не міг знати про наявність договору, укладеного між

ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_4

Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому вона зберігає чинність при переході власності предмета застави до іншої особи, але в такому випадку має значення факт здійснення реєстрації такого обтяження у відносинах, що виникають з третіми особами.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388

ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Встановивши, що на час відчуження спірного автомобіля боржником, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав вважати збереження сили застави для нового власника майна.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Установивши, що 4 вересня 2013 року накладено обтяження на належний позивачу на праві власності автомобіль, який він набув на законних підставах

26 червня 2009 року, тобто обтяження були встановлені більше ніж через чотири роки після укладення договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості здійснювати право власності на власний розсуд, суди обґрунтовано зазначили, що такі порушення підлягають усуненню шляхом зняття обтяження.

Доводи касаційної скарги, що в даному випадку застава зберігає силу у разі переходу права власності до іншої особи є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу запис щодо обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній, позивач набув майно на підставі відплатного договору, а відтак є добросовісним набувачем.

Посилання на те, що ОСОБА_1 набув право власності на автомобіль з порушенням вимог діючого законодавства є непереконливими, оскільки правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції

залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 400, 402, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду ,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада

2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 4 травня

2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

А. С. Олійник

Г. І. Усик