Постанова

Іменем України

05 грудня2018 року

м. Київ

справа № 719/348/16-ц

провадження № 61-30508 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Новодністровський міський голова ОСОБА_2, Новодністровська міська рада Чернівецької області, Комунальне підприємство «Новодністровський житловик»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Новодністровської міської ради Чернівецької області на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 19 січня 2017 року у складі судді Луців О. В. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від

28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Перепелюк І. Б., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новодністровського міського голови ОСОБА_2, Новодністровської міської ради Чернівецької області, Комунального підприємства «Новодністровський житловик» (далі - КП «Новодністровський житловик») про визнання незаконним та скасування розпорядження Новодністровського міського голови № 258/0 від 25 листопада 2016 року, поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обгрунтування позовних вимог зазначила, що у період з 21 квітня

2011 року по 12 грудня 2016 року вона працювала начальником

КП «Новодністровський житловик» на підставі контракту з Новодністровською міською радою Чернівецької області від 21 квітня 2011 року та додаткової угоди до нього № 5 від 28 серпня 2014 року.

25 листопада 2016 року Новодністровським міським головою ОСОБА_2 видано розпорядження № 258/0 «Про припинення дії контракту з

ОСОБА_1 - начальником КП «Новодністровський житловик», яким її звільнено із займаної посади на підставі пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Вважала, що її звільнення є незаконним у зв'язку з відсутністю правових підстав для дострокового розірвання контракту, оскільки податковий борг

КП «Новодністровський житловик» виник до її призначення на займану посаду, вона, як керівник, вживала всіх можливих заходів для його погашення, але письмові звернення до міської ради щодо відшкодування різниці в тарифі на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, відшкодування витрат на виконання робіт, не передбачених в тарифі на даний вид послуг та з приводу недоотримання коштів за рахунок механізму відшкодування пільг та субсидій, залишилися поза увагою. Положення пункту 96.4 статті

96 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо виникнення у комунального підприємства податкового боргу, не можуть слугувати підставою для розірвання Новодністровською міською радою Чернівецької області контракту з нею, оскільки податковий борг комунального підприємства виник внаслідок ненадання КП «Новодністровський житловик» субсидій та дотацій з місцевого бюджету, що згідно частини другої пункту 96.5 статті 96 ПК України є підставою для звільнення від відповідальності за виникнення податкового боргу.

Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Новодністровського міського голови ОСОБА_2 № 258/0 від 25 листопада 2016 року «Про припинення дії контракту з ОСОБА_1 - начальником

КП «Новодністровський житловик», поновити її на посаді начальника

КП «Новодністровський житловик», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 19 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Новодністровського міського голови ОСОБА_2 № 258/0 від 25 листопада 2016 року «Про припинення дії контракту з ОСОБА_1 - начальником КП «Новодністровський житловик».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника КП «Новодністровський житловик».

Стягнуто з КП «Новодністровський житловик» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу всумі 10 504 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат та допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що застосування відносно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за невиконання посадових обов'язків, передбачених статутом підприємства та контрактом, є незаконним, оскільки, як установлено з показів свідків та листів позивача на ім'я міського голови, податкова заборгованість КП «Новодністровський житловик» виникла у зв'язку з постійним зволіканням щодо відшкодування різниці у тарифах та їх несвоєчасному корегуванні, зволіканні з відшкодуванням Управлінням праці та соціального захисту населення субсидій, невиконані зобов'язань з надання підприємству субсидій та дотацій, передбачених Законом України «Про житлово-комунальну послуги», що виключає можливість застосування до позивача пункту 96.4 статті 96 ПК України, на підставі частини другої пункту 96.5 статті 96 ПК України. При винесенні оскаржуваного розпорядження Новодністровським міським головою ОСОБА_2 не ураховано обставин, за яких виникла заборгованість підприємства і попередню роботу ОСОБА_1, зокрема факт наявності у підприємства станом на початок 2011 року податкової заборгованості у розмірі 156 033,00 грн та 23 761,68 грн пені, а також здійснення позивачем заходів щодо її погашення шляхом оптимізації витрат на сплату податків, скорочення штату працівників, переведення їх на чотиригодинний робочий день, відтермінування підняття мінімальної заробітної плати, не проведення заохочувальних виплат, що виключає наявність у діях ОСОБА_1 вини щодо несвоєчасної сплати податкової заборгованості, як підстави для застосування щодо неї дисциплінарної відповідальності за порушення умов контракту.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу Новодністровської міської ради Чернівецької області відхилено, рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 19 січня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що системний аналіз статті 96 ПК України дає підстави для висновку щодо неможливості розірвання трудового договору (контракту) з керівником за відсутності його вини у виникненні податкового боргу підприємства. Позивач двічі на рік звітувала перед виконавчим комітетом міської ради про фінансовий стан підприємства та результати його роботи, жодних претензій до неї, як його керівника, не отримувала, що свідчить про обгрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що виникнення у КП «Новодністровський житловик» фінансової заборгованості відбулося не з вини позивача.

У травні 2017 року Новодністровська міська рада Чернівецької області звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 19 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 28 березня 2017 року, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не врахував, що звільнення позивача відбулося з підстав, передбачених контрактом. Матеріали справи не містять доказів, що встановлений органом місцевого самоврядування тариф на житлово-комунальні послуги унеможливлював отримання

КП «Новодністровський житловик» прибутку, а відтак дійшовши висновку про неправомірність відмови та зволікання у піднятті тарифів на житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції безпідставно вирішив питання щодо формування та встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, не залучивши до участі у справі осіб, на права та обов'язки яких впливає оскаржуване судове рішення, зокрема виконавчий комітет Новодністровської міської ради та Управління праці та соціального захисту населення, Новодністровської міської ради, які є відокремленими юридичними особами.

Станом на дату розгляду цієї справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

25 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 бересня 1994 року № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» установлено, що контрактна форма трудового договору застосовується до працівників при прийнятті (найманні) на роботу, лише у випадках, прямо передбачених законами.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 21 квітня 2011 року між Новодністровською міською радою Чернівецької області,в особі міського голови ОСОБА_3, як органом управління майном, та ОСОБА_1 було укладено контракт, відповідно до якого позивача призначено на посаду начальника КП «Новодністровський житловик» на термін з 22 квітня 2011 року по 21 червня 2011 року. Додатковою угодою до контракту № 5 від 28 серпня 2014 року, внесено зміни щодо продовженнятерміну його діїдо 02 вересня

2017 року.

Відповідно до пункту 1.1. контракту, керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію установи здійснювати поточне управління підприємством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна. Орган управління майном зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника.

На підставі контракту виникають трудові відносини між керівником підприємства та органом управління майном цього підприємства (пункт 1.2. контракту).

Розпорядження Новодністровського міського голови ОСОБА_2 № 258/0 від 25 листопада 2016 року «Про припинення дії контракту з ОСОБА_1 - начальником КП «Новодністровський житловик», ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку з порушення контракту (пункт 8 статті 36 КЗпП України).

Відповідно до пункту 96.4 статті 96 ПК України виникнення у державного або комунального підприємства податкового боргу є підставою для розірвання трудового договору (контракту) з керівником такого підприємства.

За змістом статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому за угодою сторін можуть встановлюватися строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково.

Пунктом 8 статті 36 КЗпП України передбачено, що трудовий договір припиняється з підстав, передбачених контрактом.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Тобто, при укладенні відповідного контракту сторонами можуть бути погоджені додаткові підстави дострокового розірвання трудового договору (контракту).

На працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39-41 КЗпП).

Пунктом 5.2. контракту визначено підстави його припинення, а пунктом 5.3. - підстави розірвання контракту з ініціативи органу управління майном до закінчення терміну його дії.

Відповідно до підпункту 5 пункту 5.3. контракту, керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваним з ініціативи органу управління майном до закінчення терміну його дії, у разі невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а також невиконання підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіку погашення заборгованості із заробітної плати.

Судами установлено, що станом на початок 2011 року заборгованість

КП «Новодністровський житловик» із сплати податку на доходи фізичних осіб становила 156 033,99 грн, на яку було нараховано пеню у розмірі 23 761,68 грн, що свідчить про те, що надаючи згоду на укладення контракту і знаючи про наявність на той час у комунального підприємства податкового боргу, позивач усвідомлювала наявність у підприємства невиконаних зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом та зобов'язувалася на майбутнє не допустити наявності боргу та вчинити дії щодо його зменшення чи погашення в повному обсязі.

З оспорюваного розпорядження від 25 листопада 2016 року № 258/0 убачається, що підставою звільнення ОСОБА_1 є не неналежне виконання нею обов'язків за контрактом, а допущення нею як керівником

КП «Новодністровський житловик» податкового боргу, що згідно умов контракту є самостійною підставою для звільнення керівника з посади та дострокового розірвання контракту з ініціативи органу управління майном цього підприємства до закінчення його дії.

Перевіряючи наявність підстав для розірвання контракту з ОСОБА_1 та законність розпорядження Новодністровського міського голови ОСОБА_2 від 25 листопада 2016 року № 258/0, судам належало з'ясувати чи збільшилася сума податкових зобов'язань КП «Новодністровський житловик» у період перебування позивача на посаді керівника підприємства, та чи були наявними порушення позивачем умов контракту станом на дату постановлення оскаржуваного розпорядження.

Згідно статті 213 ЦПК України у редакції 2004 року, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Установивши, що відповідно до акту від 24 жовтня 2016 року №528/1300/33971001, складеного за результатами документальної планової виїзної перевірки КП «Новодністровський житловик» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2013 року по

31 грудня 2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з

01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, у КП «Новодністровський житловик» була наявною заборгованість по податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 438 417,40 грн, у тому числі залишок заборгованості за лютий 2015 року - 27 377,39 грн, за період з березня 2015 року по листопад 2015 року включно - 365 079 грн та поточна заборгованість за грудень 2015 року - 45 960,54 грн, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, установивши збільшення розміру податкових зобов'язань КП «Новодністровський житловик» за час перебування ОСОБА_1 на посаді керівника, та наявність на дату розірвання контракту у підприємства зазначених зобов'язань, вдалися до оцінки діяльності ОСОБА_1 на посаді начальника КП «Новодністровський житловик» та перевірки доводів позивача про відсутність її вини у виникнення податкової заборгованості підприємства, не звернувши увагу на відсутність допустимих доказів на підтвердження того, що заборгованість із сплати податків КП «Новодністровський житловик» виникла внаслідок зволіканням щодо відшкодування різниці у тарифах та їх несвоєчасному корегуванні, зволіканні з відшкодуванням Управлінням праці та соціального захисту населення субсидій, невиконанні зобов'язань з надання підприємству субсидій та дотацій, передбачених Законом України «Про житлово-комунальну послуги» (з наведенням конкретних розрахунків тощо), що виключає можливість застосування до позивача пункту 96.4 статті 96 ПК України та не урахували, що наявність вини не є обов'язковою передумовою для припинення трудового договору з підстав, передбачених контрактом.

При цьому, суди попередніх інстанцій правильно установили, що припинення трудового договору з ОСОБА_1 відбулося з підстав, передбачених пунктом 5.3. контракту, як самостійної підстави, передбаченої угодою сторін, що узгоджується з пунктом 8 статті 36 КЗпП України.

Оскільки судами правильно з'ясовані обставини справи та встановлено правовідносини сторін, що не потребує додаткового збирання доказів, однак невірно застосовано норми матеріального права, зазначене відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для скасування рішення судів попередніх інстанцій та ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, судовий збір сплачений Новодністровською міською радою Чернівецької області за подання апеляційної та касаційної скарги у розмірі 3 802,57 грн підлягає відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Новодністровської міської ради Чернівецької області задовольнити.

Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 19 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 28 березня

2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новодністровського міського голови ОСОБА_2, Новодністровської міської ради Чернівецької області, Комунального підприємства «Новодністровський житловик» про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Судові витрати, понесені Новодністровською міською радою Чернівецької області за подання апеляційної та касаційної скарги у розмірі 3 802,57 грн підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О. В. Ступак

Г.І. Усик