Історія справи

Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 613/9/17

провадження № 61-33964св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 21 березня 2017 року у складі судді Кузіної Н. П. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року у складі суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В.,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - СПД ФОП ОСОБА_5 В.) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в період з 01 жовтня 2005 року до 01 липня 2011 року вона працювала продавцем у СПД ФОП ОСОБА_5 згідно трудового договору № 277. Наказом № 2 від 30 червня 2011 року вона була звільнена відповідачем із 01 липня 2011 року у зв'язку з втратою довір»я за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України з посиланням на вчинену розтрату товарно-матеріальних цінностей згідно інвентаризаційних відомостей від 03 червня 2011 року. Вказувала, що 12 липня 2011 року за заявою СПД ФОП ОСОБА_5 відносно неї та ОСОБА_6 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України, за розтрату товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 17 844 грн. 29 коп. із магазину «Продукти» СПД ФОП ОСОБА_5 Вказане стало підставою для розгляду кримінальної справи в суді в період часу з 13 жовтня 2011 року по 26 вересня 2016 року. Постановою Богодухівського районного суду від 26 вересня 2016 року кримінальна справа №-613/1262/14-к за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 була закрита у зв'язку з відмовою прокурора від обвинувачення. Згідно постанови прокурора Богодухівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області про відмову від обвинувачення від 23 червня 2016 року, прокурор відмовився від обвинувачення посилаючись на те, що пред'явлене раніше їм обвинувачення не підтверджується жодним із зібраних під час досудового та судового слідства доказами.

Зазначала, що її звільнення є незаконним з огляду на обставини, встановлені постановою Богодухівського районного суду від 26 вересня 2016 року, якою провадження про притягнення її до кримінальної відповідальності за частиною третьою статті 191 КК України закрито, у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину. Розтрати товарно-матеріальних цінностей згідно інвентаризаційних відомостей від 03 червня 2011 року на суму 13 432 грн вона не вчиняла, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

Крім того, вказувала, що такими незаконними діями відповідача позивачу заподіяно значної моральної шкоди, оскільки це спричинило порушення її нормальних життєвих зв'язків, внаслідок незаконного звільнення за весь період від дати її звільнення вона втратила можливість на працевлаштування та змушена була позичати кошти у знайомих для забезпечення сім'ї, лікування та поховання чоловіка, який помер у 2013 році. Ці обставини змусили її докладати значних зусиль для організації свого життя, пошуку роботи, моральні страждання посилювались постійним нервовим стресом, пов'язаними з ним конфліктами у сім'ї та постійними судовими викликами до суду на протязі п'яти років, у зв'язку з чим моральну шкоду оцінює у розмірі 10 000 грн.

Посилаючись на викладені обставини, просила визнати незаконним та скасувати наказ СПД ФОП ОСОБА_5 № 2 від 30 червня 2011 року та поновити її на роботі; стягнути з СПД ФОП ОСОБА_5 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; стягнути 10 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 21 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач мала підстави для втрати довір'я ОСОБА_4, оскільки остання самостійно розпоряджалася переданими їй матеріальними цінностями (товарами), зокрема, без дозволу відповідача брала сама та давала в борг покупцям продукти харчування, чим грубо порушувала правила торгівлі.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 21 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції вірно виходив із того, що рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року у справі № 2004/61/12 за позовом ОСОБА_4 до СПД ФОП ОСОБА_5, третя особа - Богодухівський районний центр зайнятості, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та стягнення належних сум при звільненні встановлено, що позивач працюючи на посаді продавця у магазині «Продукти» у СПД ФОП ОСОБА_5 допускала порушення правил торгівлі, зокрема, без дозволу відповідача брала сама та давала в борг покупцям продукти харчування, проти чого вона не заперечувала, та що підтверджується записами у зошиті, тобто вчиняла дії, які дали роботодавцю підстави для втрати довір'я та приводом для звільнення позивача.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції не звернули уваги на те, що втрата довір»я зі сторони роботодавця не підтверджена належними доказами. Доказів того, що до позивача застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за самостійне розпорядження матеріальними цінностями та надання продуктів харчування в борг не надано. Розтрату товарно-матеріальних цінностей згідно інвентаризаційної відомості від 03 червня 2011 року розглядом кримінальної справи не підтверджено, внаслідок чого 25 березня 2014 року у кримінальній справі було постановлено виправдовувальний вирок, який у подальшому був скасований ухвалою апеляційного суду та 26 вересня 2016 року постановою Богодухівського районного суду Харківської області кримінальна справа була закрита у зв'язку з відмовою прокурора від обвинувачення.

У запереченні на касаційну скаргу СПД ФОП ОСОБА_5 зазначила про те, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є правильними та обґрунтованими, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів. Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні її позову про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та визнано, що звільнення ОСОБА_4 з підстав втрати довіри за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України є правильним. Посилання на постанову про закриття кримінальної справи не спростовує висновки судів щодо наявності підстав для звільнення з роботи за втрату довір»я.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди установили, що згідно трудового договору від 01 жовтня 2005 року ОСОБА_4 працювала на посаді продавця у СПД ФОП ОСОБА_5

Відповідно до наказу № 2 від 30 червня 2011 року ОСОБА_4 звільнено із займаної посади продавця продовольчих товарів магазину «Продукти», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з 01 липня 2011 року в зв»язку з втратою довір»я за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв'язку з вчиненою розтратою товарно-матеріальних цінностей згідно інвентаризаційних відомостей від 03 червня 2011 року.

Постановою Богодухівського районного суду від 26 вересня 2016 року, кримінальна справа №-613/1262/14-к за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України, закрита у зв'язку з відмовою прокурора від обвинувачення через недоведеність вини ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов'язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом, тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-100цс16.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 червня 2013 року та ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 26 вересня 2013 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до СПД ФОП ОСОБА_5 про визнання незаконним наказу про звільнення, розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України, зобов'язання здійснити запис у трудовій книжці про звільнення; стягнення належних сум при звільненні.

Вказаним рішенням встановлено, що у ФОП ОСОБА_5 були підстави для звільнення ОСОБА_4 у зв'язку з втратою довіри, оскільки вона працюючи продавцем у магазині допускала порушення правил торгівлі, брала сама та давала в борг покупцям продукти харчування, без дозволу відповідача.

Вказані неправомірні дії позивача дали підстави роботодавцю для втрати до неї довір'я. При цьому аналіз наведених вище норм права свідчать про те, що настання негативних наслідків для роботодавця не є безумовною підставою для звільнення працівника згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що ФОП ОСОБА_5 при винесенні спірного наказу про звільнення позивача з роботи у зв'язку із вчиненням нею дій, які дають підстави для втрати довір'я до неї як працівника, на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, діяла згідно з положеннями трудового законодавства.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що постанова Богодухівського районного суду від 26 вересня 2016 року про закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не спростовує наявність інших підстав для звільнення ОСОБА_4 за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 21 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв