Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.05.2018 року у справі №183/2089/16

Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 183/2089/16

провадження № 61-10406св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С.Ф.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська,

треті особи: Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних сил України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Юр'євої Т. І. від 31 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Пищиди М. М.,

Глущенко Н. Г., Осіяна О. М., від 21 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2016 року ОСОБА_4., ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (далі - КЕВ м. Дніпропетровська), треті особи: Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних сил України, про визнання незаконним і скасування рішення, визнання права на приватизацію квартири та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі на підставі ордеру від 21 січня 1997 року № 29 проживають у АДРЕСА_2. ОСОБА_4 звертався до КЕВ м. Дніпропетровська з заявою про передачу йому вказаної квартири у приватну власність у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

КЕВ м. Дніпропетровська як органом приватизації прийнято рішення

від 13 березня та 21 жовтня 2015 року, якими відмовлено в приватизації вищезазначеної квартири, з підстав того, що військове містечко, в якій розташована квартира, включене до числа закритих та у зв'язку із чим, житлові приміщення, які розташовані в ньому, не підлягають приватизації. Крім того, квартира у якій мешкає позивач є військовим майном, яке не передано у власність територіальної громади. Документів на надання повноважень розпоряджатися майном не надходило. Посилаючись на те, що такі дії та рішення відповідача є неправомірними та такими, що не відповідають Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», з урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог, позивачі просили задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено. Визнано незаконними рішення КЕВ м. Дніпропетровська від 13 березня та 21 жовтня 2015 року про відмову у передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1. Визнано право на приватизацію ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказаної вище квартири та зобов'язано КЕВ м. Дніпропетровська, як орган приватизації, вжити заходи щодо приватизації квартири згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 1999 року № 396.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі є особами, які мають право на приватизацію квартири АДРЕСА_1, оскільки ця квартира підлягає приватизації відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», як жиле приміщення, яке відповідно до наказу Міністерства оборони України

від 15 вересня 2011 року № 569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» підлягало передачі у комунальну власність територіальної громади смт Черкаське, що свідчить про незаконність рішення КЕВ м. Дніпропетровська.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2016 року апеляційну скаргу КЕВ м. Дніпропетровська залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав, що позивачі мають право на приватизацію вказаної вище квартири.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КЕВ

м. Дніпропетровська просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що військове містечко, в якому розташована квартира, включено до числа закритих, а, отже, житлові приміщення які розташовані в ньому, приватизації не підлягають.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі ордеру від 21 січня 1997 року, позивачі проживають у квартирі АДРЕСА_3.

Будинок АДРЕСА_4 перебуває на балансі будинкоуправління № 2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району, яке є структурним підрозділом КЕВ м. Дніпропетровська та відноситься до військового майна.

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до начальника КЕВ

м. Дніпропетровська, як органу приватизації, про передачу у приватну власність вказаної вище квартири.

Рішеннями начальника КЕВ м. Дніпропетровська від 13 березня та

21 жовтня 2015 року упередачі в приватну власність квартири відмовлено.

Підставами для відмови у приватизації вказаної квартири є те, що вказане військове містечко включено до числа закритих військових містечок, які не підпадають під приватизацію житлового фонду. Інших керівних документів щодо надання повноважень КЕВ м. Дніпропетровська розпоряджатися житловим фондом військових містечок не надходило.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Частиною п'ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до пункту 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 29 серпня 2002 року № 1282 (далі - Порядок), передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: 1) Кабінету Міністрів України - щодо військових містечок, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням; нерухомого майна (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно); 2) Міноборони - щодо іншого окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна; житлового фонду, інших об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів.

Пунктом 10 Порядку визначено, що військове майно втрачає статус військового з дня затвердження акта про його приймання-передачу, крім випадків, коли воно передано до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Крім того, Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 03 липня 2013 року № 448, не містить визначення закритого військового містечка та суб'єктів, які мають право затверджувати перелік закритих військових містечок.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 15 вересня

2011 року № 569 затверджено перелік військового майна, що безоплатно передається у комунальну власність територіальної громади селища Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, серед яких є військове містечко № 3, до складу якого входять, у тому числі, житлові будинки № 4, 14, 15, 16, 19, 22, 23, 24, 43, 47, 50, 51, 60, 65, 70, 72, 73, 74, 75, 78, 79, 123, 124, 184, 189, 190, 192, 194, 199, 200, 201, 204, 205, 206, 208, 209, 210, 212, 213, 214, 215, 216. Доручено начальнику головного КЕУ Збройних Сил України організувати вилучення з балансу та передачу військового майна у власність територіальних громад.

Будинок № 3 по вулиці Лісній військового містечка № 3 селища Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області у вказаному переліку відсутній.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не у повному обсязі встановили фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не з'ясували чи знаходиться будинок № 3 по вулиці Лісній у

смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області на території військового містечка № 3, чи приймалось відносно нього компетентними органами рішення про передачу у власність територіальної громади.

Поклавши в основу рішення наказ Міністерства оборони України

від 15 вересня 2011 року № 569, суди не звернули уваги на те, що будинок

№ 3 по вулиці Лісній у смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області відсутній у переліку військового майна, яке підлягає безоплатній передачі у комунальну власність територіального громади смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, у зв'язку із чим дійшли передчасного висновку про задоволення позову.

Суди попередніх інстанцій не встановили, чи приймалося Кабінетом Міністрів України рішення про передачу у власність територіальної громади військового містечка № 3 на підставі Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1282, чи було військове майно, яке визнано наказом Міністерства оборони України від 15 вересня

2011 року № 569 таким, що підлягає безоплатній передачі у комунальну власність територіальної громади селища Черкаське, фактично знято з балансу органів квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України та передано згідно з актом прийому-передачі уповноваженим органам територіальної громади й прийнято останніми.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, зобов'язуючи квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська як орган приватизації вжити заходи щодо приватизації спірної квартири, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не звернув уваги на те, що відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вчинення дій щодо приватизації житла є виключено компетенцією органу приватизації, яким у цих правовідносинах квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська не є, внаслідок чого зобов'язання відповідача вжити заходів щодо приватизації квартири не узгоджується з компетенцією відповідача, на якого суд поклав такий обов'язок. Суд першої інстанції не вжив заходів щодо уточнення суб'єктного складу учасників справи, не роз'яснив позивачу право заявити клопотання про залучення до участі у розгляді справи у якості співвідповідача орган приватизації відповідно до вказаного Закону.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є. В.Синельников

С.Ф. Хопта