Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2018 року у справі №705/2771/17
Ухвала КЦС ВП від 03.01.2019 року у справі №705/2771/17

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 705/2771/17-ц

провадження № 61-33318св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 25 вересня 2017 року у складі судді Онищенко О. І.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення авансу, посилаючись на те, що 31 січня 2017 року між ним та відповідачем укладено договір завдатку, яким забезпечено виконання ОСОБА_2 зобов'язання щодо укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та земельної ділянки протягом одного місяця з дати отримання свідоцтва про спадщину та реєстрації права власності, але не пізніше 31 березня 2017 року. ОСОБА_2 належать майнові права на вказану нерухомість у зв'язку з прийняттям ним спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. За умовами завдатку він сплатив відповідачу 49 999 грн. Зазначений в договорі строк минув, а договір купівлі-продажу між ними не укладено з вини відповідача.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача сплачені ним 49 999 грн, встановити порядок виконання рішення, згідно якого обрати звернення стягнення на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та земельну ділянку під ним.

29 серпня 2017 року представник відповідача ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 звернулися до суду із заявою про визнання мирової угоди у справі.

Заява обґрунтована тим, що предметом спору є матеріальна вимога, а саме: стягнення авансу, сплаченого на виконання зобов'язання щодо придбання житлового будинку з господарськими будівлями під № АДРЕСА_2, та земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за ціною 49 999 грн. ОСОБА_2 належать майнові права на вказану нерухомість у зв'язку з прийняттям ним спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Право власності на житловий будинок зареєстровано за спадкодавцем 07 листопада 2008 року Корюківським районним комунальним підприємством «Рампа» бюро технічної інвентаризації, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 07 листопада 2008 року № 20841524. Земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 березня 2013 року, виданого Реєстраційною службою Корюківського районного управління юстиції Чернігівської області. Укладення мирової угоди про припинення спору шляхом відчуження майнових прав на житловий будинок з господарськими будівлями під № АДРЕСА_1 та земельну ділянку під ним не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Посилаючись на викладене, просили визнати мирову угоду, відповідно до якої: «1. ОСОБА_1 набуває майнові права: право володіння та користування житловим будинком з господарськими будівлями під № АДРЕСА_1;право володіння та користування земельною ділянкою, площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1.Крім того, ОСОБА_1, набуває майнове право вчиняти дії щодо оформлення на своє ім'я права власності на житловий будинок з господарськими будівлями під № АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1.

2. Зобов'язання ОСОБА_2 щодо повернення авансу в сумі 49 999 грн вважається припиненим у зв'язку з відчуженням майнових прав, зазначених в пункті 1 цієї мирової угоди.

3. Претензій жодна із сторін до іншої сторони не висуває, тобто спір врегульовано остаточно.

4. Витрати, пов'язані з виконанням цієї мирової угоди, несе позивач».

Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за умовами мирової угоди сторони фактично просять узаконити перехід права власності на майно від однієї особи до іншої всупереч встановленому законом порядку оформлення відчуження майна. Подана на затвердження мирова угода не відповідає вимогам закону та виходить за межі предмета позову. Крім того, умови мирової угоди не направлені на врегулювання предмета спору, а є вимогою про перехід права власності на майно, тоді як предметом спору є стягнення авансу.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25 вересня 2017 року повернуто ОСОБА_1, ОСОБА_2 апеляційні скарги на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із апеляційними скаргами) окремо від рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції щодо визнання мирової угоди за клопотанням сторін. Тобто, оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у затвердженні мирової угоди законодавством не передбачено.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що право на апеляційне оскарження судових рішень є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону. Конституційний Суд України в рішенні від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010 роз'яснив, що положення пункту 2 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України необхідно розуміти як такі, що передбачають право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції як про забезпечення позову і скасування забезпечення позову, так і ухвали про відмову у забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову. ЦПК України не містить прямої заборони на оскарження ухвали суду про відмову у затвердження мирової угоди в апеляційному порядку.

У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла спільна заява сторін про визнання (затвердження) мирової угоди, аналогічна за змістом до заяви, поданої сторонами до суду першої інстанції.

31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У прийнятті мирової угоди необхідно відмовити з огляду на таке.

За змістом статті 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

Згідно вимог статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Враховуючи те, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору, тобто повинна стосуватися матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, а предметом касаційного оскарження є процесуальна ухвала апеляційного суду, заява про затвердження мирової угоди підлягає поверненню заявникам, оскільки по суті спору справа не переглядалася в апеляційному порядку.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом), де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із апеляційними скаргами) окремо від рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції щодо визнання мирової угоди за клопотанням сторін.

Тобто, оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у затвердженні мирової угоди законодавством не передбачено.

Відсутність такої можливості не призводить до порушення конституційної засади судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом - та не має наслідком порушення права особи на судовий захист, який реалізується в такому випадку у процесі доказування позовних вимог. У такому разі право на звернення до суду забезпечується можливістю апеляційного та касаційного оскарження рішення суду по суті спору.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 408, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у прийнятті заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання (затвердження) мирової угоди.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 25 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. В.Пророк

С. П. Штелик