Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 1309/9120/12

провадження № 61-12691св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., ШтеликС. П.,

учасники справи:

ОСОБА_3,

Головний державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 22 вересня 2017 року в складі судді Іванюк І. Д.та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2018 року в складі колегії суддів: Шандри М. М., Ванівського О. М., Струс Л. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанову Головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії.

Скарга мотивована тим, що 24 травня 2016 року головний державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Львівський ВДВС) виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року щодо участі батька у вихованні дитини на підставі графіку згідно з витягом з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13 вересня 2012 року № 17.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22 вересня 2017 року в задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавче провадження з виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року було закінчене у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду, отже, завершене виконавче провадження не може бути відкрито.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2018 року ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 22 вересня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили матеріали виконавчого провадження, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Львівський ВДВС надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року ОСОБА_4 зобов'язано усунути перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначено участь ОСОБА_3 у вихованні дитини на підставі графіка згідно з витягом з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13 вересня 2012 року № 17, а саме: щотижня з 18.00 год. п'ятниці до 21.00 год. суботи за місцем проживання батька; щотижня з 18.00 год. до 21.00 год. середи - спільна прогулянка з батьком; 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 28 серпня 2014 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого 05 серпня 2014 року Залізничним районним судом м. Львова, 29 серпня 2014 року головний державний виконавець Личаківського ВДВС відкрив виконавче провадження.

08 вересня 2014 року ОСОБА_4 оголошено зміст виконавчого документа та роз'яснено положення статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення правовідносин (далі - Закон), про що складено відповідний акт.

Статтею 75 Закону врегульовані загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Закону державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

24 вересня 2014 року при проведенні виконавчих дій державний виконавець встановив, що боржник жодних перешкод у спілкуванні із дитиною не чинить, однак дитина відмовилась від спілкування з ОСОБА_3, про що складено відповідний акт державного виконавця за участю представника відділу у справах дітей Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради.

14 жовтня 2014 року державний виконавець на підставі пункту 8 частини першої статті 49, статті 50 Закону виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду з дотриманням умов, передбачених частиною четвертою статті 75 Закону.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13 січня 2015 року роз'яснено рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2015 року, скарга ОСОБА_3 на постанову головного державного виконавця Личаківського ВДВС залишена без розгляду.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09 грудня 2015 року поновлений строк пред'явлення виконавчих листів до виконання. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19 лютого 2016 року виданий дублікат виконавчих листів.

Відповідно до виданого 06 квітня 2016 року дубліката виконавчого листа строк пред'явлення його до виконання - з 15 березня 2016 року.

Постановою головного державного виконавця Личаківського ВДВС від 24 травня 2016 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Залізничним районним судом м. Львова 06 березня 2014 року. При цьому державний виконавець встановив, що у Личаківському ВДВС на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа, у зв'язку з чим державний виконавець 14 жовтня 2014 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону. Відомостей про скасування цієї постанови у Личаківському ВДВС немає. Відповідно до статті 50 Закону завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом.

Наслідки, які настають після закінчення виконавчого провадження, визначені статтею 50 Закону.

Установивши, що 14 жовтня 2014 року державний виконавець на підставі пункту 8 частини першої статті 49, статті 50 Закону виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у зв'язку з фактичним його виконанням, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 24 травня 2016 року та визнання дій державного виконавця незаконними.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Разом із тим суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що Закон України «Про виконавче провадження» доповнено статтею 64-1, яка регулює виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Зокрема, частиною шостою передбачено, якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 22 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В.В. Пророк

С.П. Штелик