Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 487/3037/16-ц

провадження № 61-10744св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 квітня 2019 року в складі судді Щербини С. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 липня 2020 року в складі колегії суддів: Лисенка П. П., Самчишиної Н. В., Царюк Л. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та виділення в натурі нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та виділення в натурі нерухомого майна, посилаючись на те, що з 22 травня 1998 року по 04 листопада 2016 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. За час спільного сімейного життя ними за спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу від 03 травня 2001 року було придбане нежитлове приміщення загальною площею 86,3 кв. м літ. "Б", розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22 листопада 2001 року відповідачем у приватну власність отримано нежитлове приміщення автосалону з магазином автозапчастин, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, під час шлюбу подружжям було придбане також рухоме майно, а саме: автомобіль марки FORD CARGO, 1996 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 10 000,00 грн; автомобіль марки МАЗ 437041-281,2005 року, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 335,00 грн; автомобіль марки ГАЗ 4301,1995 року, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 3 800,00 грн; автомобіль марки ЗАЗ 11055-42 1197,2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 7 000,00 грн; автомобіль Mazda MPV, 2003 року, вартістю 210 000,00 грн. Чотири перші автомобілі знаходяться у нього, а останнім відповідач розпорядилася на власний розсуд, знявши його з реєстрації.

Також ними було придбано комплекс механічних пристроїв, які фактично становлять собою цілісний комплекс і знаходяться у нього, а саме: стенд розвал-сходження Trigon 709, вартістю 125 000,00 грн; верстат шиномонтажний розбірний, вартістю 17 500,00 грн; верстат шиномонтажний балансувальний, вартістю 17 500,00 грн; верстат шиномонтажний диско правильний, вартістю 37 500,00 грн; газову станцію (компресор), вартістю 30 000,00 грн; пневматичні домкрати 2 одиниці, загальною вартістю 6 000,00 грн. Також подружжям було придбане рухоме майно, яке знаходиться в належній відповідачу квартирі АДРЕСА_2, а саме: спальний гарнітур дубовий, вартістю 75 000 грн; телевізор "Philips" 2 шт, вартістю 5 000,00 грн кожний; тумба під телевізор, вартістю 10 000,00 грн; кухонний гарнітур, вартістю 1 000,00 грн; шафи передпокою, вартістю 1 000,00 грн; комп'ютер, вартістю 17
500,00 грн; меблева стінка дитяча, вартістю 1 000,00 грн; пральна машина, вартістю 5 000,00 грн; стіл, вартістю 3 000,00 грн, диван, вартістю 26 000,00
грн та холодильник, вартістю 15 000,00 грн.

Враховуючи наведене, з урахуванням збільшення позовних вимог (том 1, а. с. 109-11), позивач остаточно просив поділити майно, набуте подружжям на час шлюбу, виділивши йому: автомобіль марки FORD CARGO, 1996 року реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 10 000,00 грн; автомобіль марки МАЗ 437041-281,2005 року, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 335,00 грн; автомобіль марки ГАЗ 4301,1995 року, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 3 800,00 грн; автомобіль марки ЗАЗ 11055-42 1197,2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 7 200,00
грн, стенд розвал-сходження Trigon 709, вартістю 125 000,00 грн; верстат шиномонтажний розбірний, вартістю 17 500,00 грн; верстат шиномонтажний балансувальний, вартістю 17 500,00 грн; верстат шиномонтажний дископравильний, вартістю 37 500,00 грн; газову станцію (компресор), вартістю 30 000,00 грн; пневматичні домкрати 2 од., загальною вартістю 6 000,00 грн, диван, вартістю 26

000,00 грн, холодильник, вартістю 15 000,00 грн, всього на суму 295 836,00 грн, а також Ѕ частку нежитлового приміщення, загальною площею 86,3 кв. м літ. "Б", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та Ѕ частку нежитлового приміщення автосалону з магазином автозапчастин літ "А-3", загальною площею465,8 кв. м зі службовою будівлею та спорудою, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку нежитлового приміщення загальною площею 86,3 кв. м, основною площею 68,3 кв. м, літ. Б, що знаходиться на АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку нежитлового приміщення автосалону з магазином автозапчастин, за літ. А-3, загальною площею 465,8 кв. м з службовою будівлею та спорудою, розташованого на АДРЕСА_1.

Виділено у користування ОСОБА_1 нежитлові приміщення літ. Б, що знаходяться на АДРЕСА_1, а саме: 1-6 коридор, площею 7,0 кв. м, 1-8 бокс, площею 36,8 кв. м, 1-9 тамбур, площею 0,8 кв. м, що разом складають 44,6 кв. м та відповідають 51/100 частки.

Виділено у користування ОСОБА_2 нежитлові приміщення літ. Б, що знаходяться на АДРЕСА_1, а саме: 1-1 тамбур, площею 0,8 кв. м, 1-2 основне, площею 14,8 кв. м, 1-3 кладова, площею 6,3 кв. м, 1-4 санвузол, площею 1,9 кв. м, 1-5 коридор площею 4,2 кв. м, 1-7 кабінет, площею 14,4 кв. м, що разом складають 42,40 кв. м та відповідають 49/100 частки.

Виконати ремонтно-будівельні роботи щодо демонтування та закладення дверних прорізів та поділу горищного простору.

Виділено у користування ОСОБА_1 нежитлові приміщення автосалону з магазином автозапчастин, за літ. А-3 з службовою будівлею та спорудою, що знаходяться на АДРЕСА_1, а саме: 1-й поверх: 1-1 основне, площею 71,9 кв. м, 1-2 санвузол, площею 3,2 кв. м, 1-3 насосна, площею 1,7 кв. м, 2-й поверх: 1-15 вбиральня, площею 1,4 кв. м, 1-16 вітрина, площею 6,6 кв. м, 1-17 основне, площею 22,8 кв. м, 1-18 коридор, площею 7,5 кв. м, 1-19 основне, площею 32,7 кв. м, 1-20 основне, площею 11,4 кв. м, 1-21 санвузол, площею 2,7 кв. м, 3-й поверх: 1-27 основне, площею 77,3 кв. м, 1-34 вбиральня, площею 1,3 кв. м, 1-35 вітрина, площею 5,6 кв. м, що разом складають 246,1 кв. м. та відповідають 51/100 частки.

Виділено у користування ОСОБА_2 нежитлові приміщення автосалону з магазином автозапчастин, за літ. А-3, з службовою будівлею та спорудою, що знаходяться на АДРЕСА_1, а саме: 1-й поверх: 1-4 основне, площею 45,2 кв. м, 1-5 підсобне, площею 9,0 кв. м, 1-7 основне, площею 14,6 кв. м, 1-11 коридор, площею 6,2 кв. м; 2-й поверх: 1-12 сходинкова клітина, площею 10,8 кв. м, 1-13 вітрина, площею 6,6 кв. м, 1-14 вбиральня, площею 1,3 кв. м, 1-22 санвузол, площею 3,1 кв. м, 1-23 основне, площею 21,3 кв. м, 1-24 основне, площею 14,4 кв. м, 1-25 основне площею 23,8 кв. м, 3-й поверх: 1-26 сходинкова клітина площею 10,5 кв. м, 1-28 основне, площею 43,7 кв. м, 1-29 основне, площею 14,9 кв. м, 1-30 підсобне, площею 3,1 кв. м, 1-31 коридор, площею 2,3 кв. м, 1-32 вітрина, площею 5,6 кв. м, 1-33 вбиральня, площею 1,3 кв. м, що разом складають 237,7 кв. м та відповідають 49/100 частки.

Виконати ремонтно-будівельні роботи: демонтувати та закласти дверні прорізи на 2-му поверсі між приміщеннями 1-18 (коридор) в приміщення 1-12 (сходова клітина - коридор) та 3-му поверсі між приміщенням 1-26 в приміщення 1-27. Поділ горищного простору виконується співвісне стінам, які розділяють нежитловий будинок на дві частини, що забезпечує доступ кожного із співвласника до приналежної частини перекриття та покрівлі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок грошової компенсації 17 871,00
грн. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що поділу підлягає лише нерухоме майно за адресою АДРЕСА_3, бо є спільним майном подружжя, оскільки придбане в період шлюбу та за спільні кошти, частки сторін в ньому є рівними. Щодо іншого майна, то ні одна із сторін не довела, що воно придбане за спільні кошти у спільну сумісну власність, є в наявності або приховано іншою стороною.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені частково. Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 квітня 2019 року в частині вирішення вимог про поділ спільного рухомого майна, набутого подружжям в період шлюбу у спільну сумісну власність, скасовано та прийнято в цій частині нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного рухомого майна подружжя, набутого ними в період шлюбу у спільну сумісну власність, задоволено частково. Проведено поділ рухомого майна, набутого в період шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2.

Виділено у приватну власність ОСОБА_1 автомобілі: марки FORD CARGO,1996 року реєстраційний номер НОМЕР_5, вартістю 130 272,25 грн; марки МАЗ 437041-281,2005 року, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 164 640,00 грн; марки ГАЗ 4301,1995 року, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 95 300,00 грн; марки ЗАЗ 11055-42 1197,2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 45 820,00 грн; стенд розвал-сходження Trigon 709 вартістю 125 000,00 грн; верстак шиномонтажний розбірний вартістю 17 500,00 грн; верстак шиномонтажний балансувальний, вартістю 17 500,00 грн; верстак шиномонтажний дископравильний, вартістю 37 500,00 грн; газову станцію (компресор) вартістю 30 000,00 грн; пневматичні домкрати 2 одиниці, загальною вартістю 6 000,00 грн, а всього на суму 669 532,25 грн.

Виділено у приватну власність ОСОБА_2: автомобіль Mazda MPV, 2003 року, вартістю 184 540,0 грн; спальний гарнітур дубовий, вартістю 2 500,00 грн, телевізор "Philips" 2 шт. загальною вартістю 4 600,00 грн, тумба під телевізор, вартістю 70,00 грн, кухонний гарнітур, вартістю 1 000,00 грн, шафи передпокою, вартістю 95,00 грн, комп'ютер, вартістю 574,75 грн, меблева стінка дитяча, вартістю 383,16 грн, пральна машинка, вартістю 1 572,00 грн, стіл, вартістю 63,86 грн, диван, вартістю 95,79 грн; холодильник, вартістю 830,19 грн, а всього на суму 196 324,75 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 236 603,75 грн як різницю між вартістю ідеальної та реально виділеної частки у спільному рухомому майні колишнього подружжя. Рішення в частині вирішення вимог про розподіл нерухомого майна, що перебувало у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в тому числі і щодо стягнення різниці між вартістю ідеальної і реально виділеної частки, та в частині поділу нерухомого майна в натурі, а також розподілу судових витрат залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_1, пред'являючи позов про поділ спільного майна подружжя, зазначив вищевказані автомобілі та просив виділити йому всі, крім Mazda MPV, 2003 року, то суд І інстанції відповідно до вимог чинного законодавства повинен був їх поділити, навіть якщо відповідач зустрічного позову щодо зазначеного майна не пред'являла, вона все одно має право на грошову компенсацію вартості її частки у спільному майні. Вказані автомобілі визнані спільним майном подружжя і відповідно до конкретного користувача ними, їх місця знаходження, вартості, визначеної експертною установою оцінки, поділені. При цьому, розпорядження сторонами ними, не перешкоджає поділу вказаного майна, оскільки майно, яким сторона розпорядилася, тягне за собою, як наслідок, виділення цього майна відповідній особі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 липня 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 квітня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 липня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2020 року справу № 487/3037/16-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилається на пункти 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК, пункт 8 частини 1 та пункти 3, 4 частини 3 статті 411 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції, застосував норми статті 60 СК України, статті 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України без урахування правових висновків щодо застосування цієї норми права у цивільних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2020 року у справі № 543/775/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18, від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17, у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-399цс17, у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 2-2641цс15, у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17. Крім того, суд апеляційної інстанції вирішив питання про права, свободи та інтереси інших осіб, які не були залучені до участі у справі. Суд апеляційної інстанції допитав свідків за клопотанням відповідача, однак у постанові не посилається на їх покази. Суд апеляційної інстанції встановив обставини справи на підставі недопустимого доказу - висновку експерта та інших доказів на підтвердження вартості спірного майна (пункти, 1,4 частини 2 статті 389 ЦПК України, пункт 8 частини 1 та пункти 3, 4 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишити без змін.

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала відповідь на відзив на касаційну скаргу.

У січні 2021 року ОСОБА_2 подала додаткові пояснення з приводу поданої нею касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з 22 травня 1998 року по 04 листопада 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час спільного проживання подружжям було набуте нерухоме майно, зокрема нежитлове приміщення загальною площею 86,3 кв. м, основною площею 68,3 кв. м літ. Б, що знаходиться на АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Балкіною О. Л. від 03 травня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1948, та нежитлові приміщення автосалону з магазином автозапчастин, за літ. А-3 загальною площею 465,8 кв. м з службовою будівлею та спорудою, розташовані на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 12 грудня 2011 року, виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22 листопада 2011 року № 1239.

Також подружжям за час спільного проживання було придбане рухоме майно, зокрема: автомобіль марки FORD CARGO, 1996 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 11 березня 2015 року; автомобіль марки МАЗ 437041-281,2005 року, реєстраційний номер НОМЕР_2, дата реєстрації 15 серпня 2014 року; автомобіль марки ГАЗ 4301,1995 року, реєстраційний номер НОМЕР_3, дата реєстрації 01 лютого 2013 року; автомобіль марки ЗАЗ 11055-42 1197,2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_4, дата реєстрації 05 липня 2014 року; автомобіль марки Mazda MPV, 2003 року, дата реєстрації 22 травня 2004 року.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 12 березня 2020 року ринкова вартість досліджуваних транспортних засобів на момент дослідження, без урахування технічного стану та розукомплектації, становить: марки FORD CARGO, 1996 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 - 130 272,25 грн; марки МАЗ 437041-281,2005 року, реєстраційний номер НОМЕР_2-164 640,00 грн;

марки ГАЗ 4301,1995 року, реєстраційний номер НОМЕР_3 - 95 300,00 грн; марки ЗАЗ 11055-42 1197,2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 - 45 820,00 грн, Mazda MPV, 2003 року - 184 540,00 грн (том 3, а. с. 149-159).

Відповідно до інформації, наданої регіональним сервісним центром МВС в Миколаївській області, автомобіль Mazda MPV, 2003 року, з 22 травня 2004 року по 02 липня 2016 року перебував у власності ОСОБА_2 02 липня 2016 року вказаний транспортний засіб було знято з обліку для реалізації громадянином ОСОБА_3, який діяв за дорученням серії НВТ № 510862, та станом на 2020 рік зазначений автомобіль значиться як знятий з обліку для реалізації (том 3, а. с. 182).

Також подружжям було придбано майно, яке знаходиться в нежитловому приміщенні на АДРЕСА_1 та використовується для здійснення підприємницької діяльності, а саме: стенд розвал-сходження Trigon 709, вартістю 125 000,00 грн; верстат шиномонтажний розбірний, вартістю 17 500,00 грн; верстат шиномонтажний балансувальний, вартістю 17 500,00 грн; верстат шиномонтажний дископравильний, вартістю 37 500,00 грн; газову станцію (компресор), вартістю 30 000,00 грн; пневматичні домкрати 2 одиниці, загальною вартістю 6 000,00 грн.

Матеріали справи не містять документів про походження вказаного майна, дату та ціну його придбання, проте жодна із сторін не заперечувала факт його придбання в період шлюбу.

Крім того, спільним для сторін є і майно, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_2, а саме: спальний гарнітур дубовий, вартістю 2 500,00 грн; телевізор "Philips" 2 шт., загальною вартістю 4 600,00 грн; тумба під телевізор, вартістю 70,00 грн грн, кухонний гарнітур, вартістю 1 000,00 грн; шафи передпокою, вартістю 95,00
грн; комп'ютер, вартістю 574,75 грн, меблева стінка дитяча, вартістю 383,16 грн, пральна машинка, вартістю 1 572,00 грн; стіл, вартістю 63,86 грн; диван, вартістю 95,79 грн; холодильник, вартістю 830,19 грн, а всього на суму 196
324,75 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 36 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Отже, інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв'язку, а законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім'ї.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування вказаної презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У зв'язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15.

Основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов'язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшли правильних висновків про визнання вищевказаного рухомого та нерухомого майна спільним майном подружжя.

Здійснюючи поділ нерухомого майна, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив з того, що спірні нежитлові приміщення, які знаходяться на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1, є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу між ними в рівних частинах, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на це майно не спростована відповідачем, нею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірне майно придбане за її особисті кошти, отримані, зокрема від продажу належної їй квартири.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо здійснення поділу рухомого майна, з огляду на таке.

Здійснюючи поділ рухомого майна (транспортних засобів), яке є спільним майном подружжя, суд апеляційної інстанції виходив з того, що автомобіль марки FORD CARGO, 1996 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 - 130 272,25 грн; автомобіль марки МАЗ 437041-281,2005 року, реєстраційний номер НОМЕР_2-164 640,00 грн; автомобіль марки ГАЗ 4301,1995 року, реєстраційний номер НОМЕР_3 - 95 300,00
грн; автомобіль марки ЗАЗ 11055-42 1197,2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 - 45 820,00 грн знаходиться в користуванні позивача, а тому визнав можливим вказані автомобілі залишити позивачу, а з урахуванням того, що автомобіль марки Mazda MPV, 2003 року перебував у власності та користуванні ОСОБА_2 та 02 липня 2016 року знятий нею з обліку для реалізації, суд залишив його відповідачу.

Проводячи між сторонами поділ іншого рухомого майна, яке є спільним майном подружжя, суд апеляційної інстанції виходив з того, що майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, використовується позивачем для здійснення підприємницької діяльності, а тому суд визнав можливим залишити позивачу це майно, а враховуючи, що інше майно (меблі) знаходиться в належній ОСОБА_2 квартирі АДРЕСА_2, то суд залишив його саме відповідачу.

Тобто, здійснюючи поділ рухомого майна та відступаючи від засад рівності часток подружжя шляхом збільшення частки позивача (позивачу виділено чотири транспортні засоби та інше майно на загальну суму 669 532,25 грн, а відповідачу виділено один автомобіль та меблі в квартирі на загальну суму 196 324,75 грн), суд апеляційної інстанції виходив з того, що такий поділ відповідає порядку користування сторонами вказаним майном.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 372 ЦК України за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення суди дійшли обґрунтованих висновків про визнання вищевказаного рухомого та нерухомого майна спільним майном подружжя та правильно здійснили поділ спірного нерухомого майна. Разом із тим, здійснюючи поділ рухомого майна та відступаючи від засад рівності часток подружжя, суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, які мають істотне значення для вирішення справи, визначених в статті 70 СК України, та дійшов передчасного висновку про можливість збільшення частки позивача, та відповідно зменшення частки відповідача.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

Разом з тим, з урахуванням того, що під час вирішення справи щодо поділу майна подружжя суди повинні враховувати все майно подружжя, в тому числі й рухоме та нерухоме, позовні вимоги про поділ такого майна взаємопов'язані між собою, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про скасування повністю постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення в межах наданих йому повноважень, не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, і не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, то оскаржуване рішення апеляційного суду відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 липня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В. С. Висоцька А. А. Калараш А. І. Грушицький Є. В. Петров О.

С. Ткачук