Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.05.2025 року у справі №199/9897/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року

м. Київ

справа № 199/9897/22

провадження № 61-14436сво24

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,

Фаловської І. М., Червинської М. Є.

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області,

відповідачі: ОСОБА_1 , дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року під головуванням судді

Авраменка А. М., додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2024 року під головуванням судді

Авраменка А. М., постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Барильської А. П.,

Демченко Е. Л., та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду

від 22 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Макарова М. О.,

Барильської А. П., Демченко Е. Л., і ухвалив таку постанову.

Сутність правової проблеми у справі

1. Правовідносини у справі, що переглядається в касаційному порядку, стосуються правомірності набуття позивачкою земельної ділянки.

2. Встановивши, що від імені уповноваженого державного органу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області видано два накази під одним номером, але з різними текстами, доказів того, що один з них є підробним чи визнаний недійсним прокурором не надано, суди попередніх інстанцій вважали, що прокурор не довів належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності спірної земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано за відповідачкою.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

3. У грудні 2022 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

4. На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що 19 листопада 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чекіда О. А. зареєструвала право власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий № 1421786600:03:000:1173, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34251949). Підставою для державної реєстрації права власності став наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4949-СГ від 02 жовтня

2019 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

5. Разом з тим, відповідно до наданої ГУ Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу за аналогічними реквізитами (номером, датою прийняття, назвою) вказаним наказом насправді надано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, в тому числі сіножатей, площею 2 га (кадастровий № 1421284600:01:001:0650), із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів.

6. Посилався на те, що згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, наданою у листі від 23 грудня 2022 року № 10-5-0.3-2300/2-22, ОСОБА_1 зверталася до управління з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, дозвіл на що був наданий наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року № 3379-СГ. Однак наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року № 5374-СГ управлінням відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області кадастровий № 1421786600:03:000:1173 та наданні цієї земельної ділянки у власність.

7. У подальшому ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не приймалось ніяких наказів відносно ОСОБА_1 щодо затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки.

8. Зазначав, що державою ніколи не приймалося рішення про відчуження спірної земельної ділянки, а тому земельна ділянка вибула з державної власності поза її волею.

9. Окрім того, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна земельна ділянка на підставі договору оренди землі

від 22 листопада 2019 року передана ОСОБА_1 в оренду ДП «Ілліч-Агро Донбас» на 10 років.

10. Також прокурор вказував, що внаслідок змін у земельному законодавстві на момент звернення до суду з цим позовом землі державної власності, якими на момент виникнення спірних правовідносин розпоряджалося ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, перейшли у комунальну власність, а тому з 27 травня 2021 року уповноваженим органом на розпорядження спірною земельною ділянкою з огляду на розпорядження Кабінету Міністрів України № 710-р від 12 червня 2020 року є Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області.

11. Оскільки орган місцевого самоврядування дотепер з об`єктивних причин не вжив жодних заходів щодо звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки у комунальну власність, прокурор звернувся до суду з цим позовом.

12. Враховуючи наведене, прокурор просив суд:

витребувати у ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га кадастровий

№ 1421786600:03:000:1173, яка розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» на земельну ділянку кадастровий № 1421786600:03:000:1173, припинивши право оренди на цю земельну ділянку.

Стислий виклад позиції відповідачів

13. Відповідач ДП «Ілліч-Агро Донбас» проти задоволення позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість вимог. Посилався на те, що прокурором не надано достатніх та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 не набула права власності на спірну земельну ділянку. Більш того, оскільки спірна земельна ділянка перебуває на тимчасово окупованій території України, а тому фізично (фактично) не перебуває у володінні та користуванні

ДП «Ілліч-Агро Донбас», відсутні правові підстави для її витребування у орендаря ДП «Ілліч-Агро Донбас». Акцентував увагу на тому, що відсутній оригінал наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4949-СГ на ім`я ОСОБА_2 , на який посилається прокурор, відсутній доступ до Державного земельного кадастру, а інформація на офіційному сайті про накази ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не є достовірним джерелом підтвердження наявності оригіналу наказу, на який посилається прокурор. Вважав, що прокурор не обґрунтував належним чином, який саме з двох наказів, за відсутності оригіналу, є справжнім. Зауважував, що реєстрація спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі підтверджує законність її отримання у власність ОСОБА_1 , а зі змісту колективної скарги працівників

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області вбачається вивезення та втрата великого обсягу документів вказаного управління його посадовими особами, прийняття та одноосібне підписання незаконних наказів. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатись на саму державу, а позбавлення відповідача ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку через помилку та суперечливу поведінку державного органу не переслідує державного чи суспільного інтересу та має ознаки непропорційного втручання держави у право на мирне володіння майном. Додатково посилався на відсутність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави та звернення до суду з позовом.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

14. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська рішенням від 09 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів неправомірності набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, не надав доказів, які б підтверджували підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 отримала спірну земельну ділянку у власність. Зауважено, що у матеріалах справи наявні два варіанти сканкопії одного наказу, зміст яких суперечить один одному, а за відсутності оригіналу такого наказу жодна з його копій не спростовує одна одну і не може бути прийнята до уваги як доказ.

16. Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 19 січня 2024 року у порядку розподілу судових витрат по справі стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 5 000,00 грн.

17. Вирішуючи питання про розподіл понесених судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені ДП «Ілліч-Агро Донбас» витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг, їх розмір цілком відповідає обсягу та складності фактично наданих послуг, а також значенню справи для відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас».

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

18. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року та додаткове рішення

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2024 року залишено без змін.

19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог, зазначивши, що наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема про передачу ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, мають різне цільове призначення та площу, не доводить недійсність якогось з цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки. Доказів того, що один із зазначених наказів є підробним чи визнаний недійсним, як і доказів неправомірності набуття

ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий № 1421786600:03:000:1173, прокурором ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

20. Крім того, суд апеляційної інстанції вважав законними і обґрунтованими висновки суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

21. Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня

2024 року заяву ДП «Ілліч-Агро Донбас» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.

22. Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

23. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ДП «Ілліч-Агро Донбас» у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд виходив з того, що заявлені відповідачем витрати є реальними та підтверджені матеріалами справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24. У жовтні 2024 року заступник керівника Донецької обласної прокуратури звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 19 січня 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, здійснити новий розподіл судових витрат.

25. При відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції визначив, що підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції є підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки зібраним у справі доказам, а саме: наданому

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області наказу від 02 жовтня 2019 року

№ 4949-СГ щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 ; інформації ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що воно не приймало наказ

від 02 жовтня 2019 року № 4949-СГ щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ; наданого ГУ Держгеокадастру у Донецькій області наказу

від 21 жовтня 2019 року № 5374-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність.

27. Висновки, які суди поклали в основу ухвалених ними рішень, ґрунтуються на припущеннях, оскільки очевидно, що не можуть існувати два накази

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4949-СГ з різними текстами про надання у власність землі різним особам.

28. Суди не врахували, що накази Держгеокадастру з одним номером, датою та посекундною відміткою на штрих-коді фізично не можуть існувати.

29. Висновок про правомірність володіння землею ОСОБА_1 зроблений не на підставі документів, які могли підтвердити таку правомірність, а на припущенні про те, що ніщо не вказує на те, що земельна ділянка кадастровий

№ 1412786600:03:000:1173 виділялась ще комусь, окрім ОСОБА_1 .

30. Суди безпідставно обмежили поняття «оригінал доказу» лише паперовим документом, оскільки безпідставно вважали, що оригіналом наказу

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області може бути лише паперовий документ.

31. Прокурор зауважив, що всі накази ГУ Держгеокадастру у Донецькій області обов`язково реєструються в системі електронного документообігу

«ДОК ПРОФ» та існують як електронні документи.

32. У системі «ДОК ПРОФ» є тільки один наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4949-СГ, яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів.

33. Інших наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня

2019 року № 4949-СГ у системі «ДОК ПРОФ» немає.

34. Прокурор вважає, що надав оригінал наказу (паперова копія вказаного електронного документу із системи «ДОК ПРОФ») від 02 жовтня 2019 року № 4949-СГ, а суди не надали йому належної правової оцінки.

35. Суди необґрунтовано презюмували право власності ОСОБА_1 за відсутності доказів для цього та фактично звільнили відповідача від обов`язку доказування.

36. Відсутність вироку щодо підробки документів не може бути підставою для відмови в позові.

37. Аргументом касаційної скарги також є те, що суди не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду 05 квітня 2023 року у справі

№ 139/997/21, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц, від 17 січня 2024 року у справі

№ 522/3999/23, від 05 січня 2024 року у справі № 736/1435/21, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

38. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 199/9897/22, витребувано справу з

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

39. 23 грудня 2024 року цивільна справа № 199/9897/22 надійшла до Верховного Суду.

40. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року справу призначено до розгляду колегією у складі п`яти суддів.

41. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2025 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

42. УхвалоюВерховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2025 року справу прийнято до розгляду, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

43. У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від ДП «Ілліч-Агро Донбас» на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, посилання на висновки Верховного Суду помилковими, оскільки стосуються неподібних до цієї справи обставин.

44. Твердження про те, що земельна ділянка вибула з володіння

ГУ Держгеокадастру в Донецькій області поза його волею є припущенням.

45. Відповідач зазначає, що суди не порушили приписів статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», сканкопії наказів ГУ Держгеокадастру в Донецькій області не є оригіналами електронного документа.

46. Матеріали справи та встановлені судами обставини не містять доказів того, що ОСОБА_1 , отримуючи земельну ділянку в порядку, передбаченому законом, діяла недобросовісно.

47. Доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів у справі.

48. Також у поданому відзиві зазначено, що у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції ДП «Ілліч-Агро Донбас» очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, зауважує, що відповідні докази будуть надані у строки, передбачені ЦПК України.

49. 09 січня 2025 року Донецька обласна прокуратура через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких посилається на необґрунтованість доводів відзиву ДП «Ілліч-Агро Донбас» на касаційну скаргу. Зазначає, що ДП «Ілліч-Агро Донбас» не зверталося до Нікольської селищної ради щодо отримання права користування земельною ділянкою, не приймало участі у земельних торгах, не отримувало рішення ради щодо оренди землі, а тому не може вважатися законним користувачем спірної земельної ділянки та немає жодних прав щодо неї, які б підлягали захисту. Зауважує, що тимчасово окупована територія залишається частиною території України, право на неї підлягає державному захисту. Акцентує увагу на тому, що реєстрація (формування) земельної ділянки у Державному земельному кадастрі означає лише створення її як об`єкта цивільних прав та не стосується питання набуття права власності на землю. Крім того, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим документом. Вважає, що наявні у матеріалах справи докази та відсутність відповідних заперечень від ОСОБА_1 підтверджують заявлені позовні вимоги.

50. 17 лютого 2025 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких посилається на безпідставність наведених вище пояснень Донецької обласної прокуратури та нерелевантність наведеної нею судової практики.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

51. 16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га ріллі у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

52. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року №3379-СГ було надано ОСОБА_1 запитуваний нею дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

53. 11 вересня 2019 року відділом у Нікольському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області здійснено державну реєстрацію спірної земельної ділянки, яку бажала отримати у власність відповідач ОСОБА_1 , в Державному земельному кадастрі, на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 22 липня 2019 року, складеного ТОВ «Центр експертно-геодезичного забезпечення». Спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий

№ 1421786600:03:000:1173, визначено площу у 2 га та цільове призначення - ведення особистого селянського господарства. Місцезнаходження вказаної земельної ділянки: Донецька область Нікольський район, на території Темрюцької сільської ради.

54. 02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, за межами населених пунктів та передати їй у власність таку земельну ділянку, кадастровий № 1421786600:03:000:1173, площею 2 га (рілля) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.

55. 10 грудня 2019 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чекідою О. А. здійснено державну реєстрацію права власності на зазначену спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 . Підставою зазначено наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4949-СГ від 02 жовтня 2019 року.

56. 22 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» укладено договір оренди землі № 614, за умовами якого спірна земельна ділянка була передана в оренду ДП «Ілліч-Агро Донбас» строком на 10 років.

57. 13 грудня 2019 року відбулась державна реєстрація за ДП «Ілліч-Агро Донбас» права оренди спірної земельної ділянки на підставі зазначеного договору оренди.

58. В той же час, прокурором надану суду іншу копію наказу

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4949-СГ від 02 жовтня 2019 року, зміст якого (окрім реквізитів - дати, номеру, назви, підписанта) суттєво відрізняється, а саме зазначеним наказом вирішено надати громадянці ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку площею 2 га, в тому числі сіножатей площею 2 га, (кадастровий № 1421284600:01:001:0650) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

59. Крім того, прокурор вказував, що згідно з копією наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 21 жовтня 2019 року № 5374-СГ було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою щодо спірної земельної ділянки з підстав невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.

60. Обидві копії вищевказаних наказів отримані прокурором за наслідками запитів до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, яке своїм листом

від 23 грудня 2022 року №10-5-0.3-2300/2-22 надіслало електронні копії зазначених наказів, вказавши на відсутність інших наказів, що стосуються спірної земельної ділянки.

61. Паперових оригіналів цих наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №4949-СГ від 02 жовтня 2019 року прокурором не надано.

62. У період з 31 жовтня 2019 року по 08 листопада 2019 року Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру проведено перевірку деяких питань діяльності ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, за наслідками чого складено відповідний акт. Згідно з цим актом в ході перевірки виявлено, що 04 листопада 2019 року в Головному управлінні відсутні оригінали наказів із розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які видано Головним управлінням до 04 жовтня 2019 року включно. Відповідно до письмових пояснень начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Павлюка Д. М. оригінали наказів, які знаходились за адресою: вул. Європейська, 13, м. Костянтинівка, Донецька область (попередня адреса Головного управління) 06 серпня 2019 року були вивезені до нового приміщення Головного управління за адресою: пл. Машинобудівників, 1,

м. Маріуполь, Донецька область, до кабінету, в якому розміщені працівники управління землеустрою та охороною земель та відділу ринку та оцінки земель Головного управління. Працівники, які відповідали за зберігання наказів, начальник відділу розпорядження сільськогосподарськими землями звільнено. Станом на 03 жовтня 2019 року оригінали наказів щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення з 2015 року по 2019 рік та відповідні клопотання фізичних та юридичних осіб знаходились у приміщенні Головного управління. Вранці 04 жовтня 2019 року оригінали наказів та відповідні клопотання вже були відсутні з невідомих причин, будь-які заходи Головним управлінням до 04 листопада 2019 року не вживались. Оригінали клопотань з відповідними матеріалами щодо розпорядження сільськогосподарськими землями з 2015 року по 2018 рік також відсутні в приміщенні Головного управління, відповідальних осіб за збереження наказів у Головному управлінні не визначено. Тільки 06 листопада 2019 року працівниками Головного управління складено акт про крадіжку документів та викликані співробітники поліції для документування факту вилучення документів (розпочато кримінальне провадження). До системи «ДОК ПРОФ» сканувались підписані та зареєстровані накази без листа погодження, що при відсутності оригіналів наказів не дає можливості визначити, чи були вони погоджені відповідними спеціалістами Головного управління.

63. 08 листопада 2019 року до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, Національного агентства України з питань державної служби, Прем`єр-міністру України, Офісу Президента України, Донецькій обласній державній адміністрації була подана колективна скарга трудового колективу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області на дії в. о. начальнику вказаного управління. У скарзі зазначено, серед іншого, про вивезення в невідомому напрямку документації Головного управління його керівництвом. Викладені обставини підтверджується копією відповідної скарги.

64. Наказами ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №26-ОТГ від 28 січня 2021 року та №48-ОТГ від 26 лютого 2021 року за результатами проведеної інвентаризації земель державної власності сільськогосподарського призначення по Донецькій області, які прийняті на виконання змін у законодавстві, зокрема пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформи у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», вирішено передати Нікольській селищній раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані в адмінмежах Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області за межами населеного пункту. Додатки до таких наказів, які містять вичерпний перелік земельних ділянок державної власності, що передаються у комунальну, не містять спірної земельної ділянки. Наведені обставини підтверджуються копіями означених наказів з додатками, а також копією листа ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 05 липня 2023 року № 29-5-0.3-1436/2-23.

65. 13 квітня 2022 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» звернулось до ГУ Національної поліції України та Центрального управління Служби безпеки України із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якому повідомлено, серед іншого, про втрату підприємством з 24 лютого 2022 року доступу до свого офісу, розташованого за адресою: вул. Італійська, 116-А, м. Маріуполь, Донецька область, і можливості вивезти з нього оригінали документів, серед яких були договори оренди землі, міни, емфітевзису, документи, що підтверджують нарахування та оплату орендної плати, технічна документація на землю.

У подальшому відповідачу ДП «Ілліч-Агро Донбас» з відкритих джерел стало відомо, що його офіс внаслідок бойових дій зруйновано (будівля вигоріла у березні).

Позиція Верховного Суду

66. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступних висновків.

67. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

68. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

69. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

70. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 199/3237/23 (провадження

№ 61-5546св24).

71. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 199/3237/23 (провадження № 61-5546св24), за аналогічних обставин справи, погодився з висновками судів про те, що прокурор не довів належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на яку зареєстроване за відповідачем.

72. На думку колегії суддівТретьої судової палати Касаційного цивільного суду, долучений прокурором до матеріалів справи наказ від 02 жовтня 2019 року

№ 4949-СГ, виданий ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та внесений до електронної системи, про надання земельної ділянки ОСОБА_2 в силу приписів пункту 3 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051), має силу оригіналу.

73. Протилежний підхід нівелює приписи про юридичну силу електронного документа та презумпцію відповідності кваліфікованого електронного підпису власноручному, суперечить частині першій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги».

74. Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду мотивувала також тим, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується вибуття з державної власності спірної земельної ділянки поза волею держави та має виняткове значення, оскільки стосується питання можливого неправомірного вибуття за підробленими документами не лише земельної ділянки, яка є предметом спору у цій справі, а й інших ділянок, які складають загальний масив площею понад 300 га при тій умові, що орган, який начебто видав спірні накази, стверджує, що не приймав їх.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

75. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

76. Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

77. Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.

78. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

79. Цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

80. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

81. Спірні правовідносини стосуються правомірності набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий № 1421786600:03:000:1173, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.

82. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

83. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

84. Верховний Суд зазначає, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

85. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (частина перша статті 152 ЗК України).

86. Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

87. Згідно із статтею 118 ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

88. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

89. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

90. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

91. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

92. Процедура державної реєстрації земельної ділянки визначена Порядком № 1051.

93. Відповідно до пункту 107 Порядку № 1051, зараз і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

94. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (пункт 109 Порядку № 1051).

95. Пункт 110 Порядку № 1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.

96. Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

97. До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (пунктом 112 Порядку № 1051).

98. Пунктом 113 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

99. Судами попередніх інстанцій встановлено, що державна реєстрація спірної земельної ділянки була здійснена 11 вересня 2019 року відділом в Нікольському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області за заявою ОСОБА_1 на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 22 липня 2019 року, складеного ТОВ «Центр експертно-геодезичного забезпечення».

100. Державна реєстрація права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 була проведена 10 грудня 2019 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чекідою О. А. на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4949-СГ

від 02 жовтня 2019 року.

101. Заперечуючи проти правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, прокурор посилався на те, що наказ

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4949-СГ від 02 жовтня 2019 року про надання спірної ділянки відповідачці є підробним, оскільки рішення про передання ОСОБА_1 такої земельної ділянки не приймалось, а наказом за аналогічними реквізитами (номером, датою прийняття, назвою) надано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, в тому числі сіножатей площею 2 га, (кадастровий № 1421284600:01:001:0650) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів. На підтвердження зазначеного прокурором було надано паперову копія електронного документу із системи «ДОК ПРОФ», а саме наказу

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року № 4949-СГ, яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів.

102. Згідно з пунктом 3 Порядку № 1051 Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях.

103. Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

104. Під час створення ідентичних за документарною інформацією та реквізитами документів в електронній та паперовій формі кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

105. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

106. Документи в електронній формі, які створюються на виконання вимог цього Порядку, повинні відповідати вимогам законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

107. У пункті 32 Порядку № 1051 зазначено, що документи Державного земельного кадастру є його складовими частинами, які створюються, відображаються та змінюються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

108. Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є, зокрема, і поземельні книги (підпункт 4 пункту 31 Порядку

№ 1051).

109. До Поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (пункт 112 Порядку

№ 1051).

110. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними (пункт 50 Порядку № 1051).

111. Внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру (пункт 51 Порядку № 1051).

112. До Поземельної книги в електронній (цифровій) формі додаються електронні копії документів, що є підставою для внесення відомостей до неї (пункт 52 Порядку № 1051).

113. На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

114. Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

115. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

116. Частинами першою та другою статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

117. У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

118. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

119. Аналогічні процесуальні положення закріплені у частині третій статті 100 ЦПК України та пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України.

120. Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі

№ 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для того, щоб його змінювати.

121. З урахуванням наведеного, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зауважує, щонаказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України.

Щодо вирішення спору по суті

122. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що прокурор не довів належними, достатніми та допустимими доказами неправомірного набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, зокрема на підставі підробного/недійсного/неіснуючого наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4949-СГ від 02 жовтня 2019 року.

123. Верховний Суд не знаходить підстав для незгоди із зазначеним висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

124. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року).

125. Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України, у реакції, яка діяла на час вирішення спору судами попередніх інстанцій, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

126. Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України в поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи виснувати про наявність підстав для втручання в мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).

127. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

128. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

129. Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном. У пунктах 70-71 зазначеного рішення Європейського суду з прав людини наголошено, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Потреба державного органу виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

130. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

131. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

132. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

133. Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

134. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

135. У матеріалах справи, що переглядається в касаційному порядку, наявні дві копії наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4949-СГ від 02 жовтня 2019 року, які суттєво відрізняються за своїм змістом.

136. Одна з копій виготовлена з паперового носія, який був підставою для здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності на земельну ділянку, інша - паперова копія електронного документу із системи «ДОК ПРОФ». Паперові оригінали зазначених документів сторонами не надано.

137. Встановивши, що розробка проєктно-технічної документації, державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі здійснювалися за ініціативою ОСОБА_1 , у справі наявна відповідна копія наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4949-СГ від 02 жовтня 2019 року, який був наданий державному реєстратору для реєстрації права власності відповідачки, суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 передано у власність спірну земельну ділянку.

138. У контексті доводів прокурора щодо наявності в електронній системі

ГУ Держгеокадастру «ДОК ПРОФ» електронного документа з відмінним змістом, що свідчить про підробку наданого ОСОБА_1 наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4949-СГ від 02 жовтня 2019 року та його не урахування судами попередніх інстанцій, колегія суддів ураховує наступне.

139. Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

140. У зв`язку з військовою агресією та повномасштабним вторгненням держави-агресора на територію України, 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан, який триває до цього часу. З 24 лютого 2022 року до 04 березня 2022 року на території Маріупольського району Донецької області, де територіально знаходиться спірна земельна ділянка, та документи щодо її передання у приватну власність, тривали активні бойові дії, а з 05 березня

2022 року ця територія є тимчасово окупованою рф (перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376). Більш того, земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий № 1421284600:01:001:0650, щодо якої, за доводами прокурора, було винесено наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4949-СГ

від 02 жовтня 2019 року, також з 24 лютого 2024 року до 15 лютого 2024 року є територією, на якій велися активні бойові дії, а з 16 лютого 2024 року Великоновосілківська селищна територіальна громада відноситься до територій активних бойових дій.

141. Згідно з положеннями частин шостої, сьомої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

142. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

143. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини друга, четверта статті 83 ЦПК України).

144. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив фактичні обставини справи, визначився з нормами матеріального та процесуального права, які підлягають до застосування, та надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, з урахуванням зазначених вище критеріїв оцінки доказів та застосуванням балансу вірогідностей, дійшов загалом обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором заявлених позовних вимог.

145. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

146. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

147. Зазначені вище висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки поданим сторонами доказам, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.

148. Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 199/3188/23 (провадження № 61-13811св24), від 25 листопада 2024 року у справі № 199/9914/22 (провадження № 61-995св24), від 05 лютого 2025 року у справі № 199/9920/22 (провадження № 61-14456св24), від 12 лютого 2025 року у справі № 199/9890/22 (провадження № 61-14163св24), а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2025 року у справі № 199/9901/22 (провадження № 61-3789св24), від 27 лютого 2025 року у справі № 199/9921/22 (провадження № 61-7825св24), 06 березня 2025 року у справі № 199/3147/23 (провадження № 61-13397св24), від 12 березня 2025 року у справі № 199/3265/23 (провадження № 61-13832св24) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 205/2120/23 (провадження № 61-1063св24).

149. Водночас, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, з урахуванням положень частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України, зауважує про порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України при розгляді позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, заявлених до ДП «Ілліч-Агро Донбас».

150. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

151. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

152. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

153. З огляду на те, що спір у справі, що переглядається, в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до

ДП «Ілліч-Агро Донбас», є земельним спором між територіальною громадою та юридичною особою, а тому, виходячи із суб`єктного складу сторін, належить до господарської юрисдикції, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

154. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

155. Враховуючи наведене, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» підлягають скасуванню, а провадження в справі у цій частині - закриттю. Розгляду в поряду цивільного судочинства підлягали лише позовні вимоги до ОСОБА_1 .

156. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи

№ 199/9897/22 у частині вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» до відповідного суду господарської юрисдикції.

157. Беручи до уваги зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

158. Правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідача суми понесених останнім судових витрат при закритті провадження у справі визначені положеннями частини п`ятої статті 142 ЦПК України, зокрема лише як наслідок необґрунтованих дій позивача.

159. Таких підстав ДП «Ілліч-Агро Донбас» для відшкодування на його користь судових витрат не зазначало, та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не встановлено.

Висновки про застосування норм права

160. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, щонаказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений із дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України.

Щодо відступлення від висновків Верховного Суду

161. Консультативна рада Європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

162. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

163. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування відповідних правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

164. Відмінність фактичних обставин справи, яка розглядається, у порівнянні з фактичними обставинами справи, у якій висловлена правова позиція Верховного Суду, за відсутності різних підходів судів до вирішення подібної правової проблеми з такими ж фактичними обставинами не є підставою для відступу чи уточнення висновків Верховного Суду.

165. Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ставилось питання про необхідність відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 199/3237/23 (провадження № 61-5546св24).

166. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові 04 листопада 2024 року у справі № 199/3237/23 (провадження № 61-5546св24) погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності прокурором позовних вимог, виходив із того, що матеріали справи не містять роздрукованого із системи електронного документообігу «ДОК ПРОФ» наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року 4977-СГ зі змістом, який спростовує затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_3

у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1186, площею 2,0 га, сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області та підтверджує підроблення такого документа.

167. З огляду на наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодилася із висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не довів обставин того, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не розглядалопитання про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року

№ 4977-СГ.

168. При оцінці доводів заявника про різну судову практику в судах першої та апеляційної інстанції у подібних справах, колегією суддів наголошено, що кожна справа вирішується з урахуванням конкретних її обставин та доведеності позовних вимог.

169. Водночас, Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого

2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21) (провадження № 12-42гс22)).

170. З огляду на зазначене, наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

від 04 листопада 2024 року у справі № 199/3237/23 (провадження

№ 61-5546св24) висновок стосується правової оцінки наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Тоді як відмінність фактичних обставин справи, у тому числі зібраної доказової бази, не є підставою для відступу від висновків Верховного Суду у іншій справі.

171. З огляду на викладене, необхідності у відступленні від висновків Верховного Суду, викладених у наведеній вище постанові, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

172. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (в межах підстав касаційного оскарження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

173. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

174. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

175. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

176. Частинами першою, другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

177. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

178. Враховуючи наведене, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року підлягають скасуванню в частині вирішення позовних вимог, заявлених до ДП «Ілліч-Агро Донбас», провадження у цій частині підлягає закриттю. В частині вимог, заявлених до ОСОБА_1 , зазначені судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Оскаржені заявником додаткові судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій про стягнення з органу прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» суми судових витрат на професійну правничу допомогу підлягають скасуванню, як судові рішення, які є частиною основних судових рішень.

Керуючись статтями 402 409 410 412 414 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 24 вересня 2024 року в частині позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до державного підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення про закриття провадження у справі.

3. Додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 19 січня 2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року скасувати.

4. В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: А. І. Грушицький

Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська