Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.04.2023 року у справі №753/8162/21
Постанова КЦС ВП від 05.04.2023 року у справі №753/8162/21

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 753/8162/21

провадження № 61-13005св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Київська міська державна адміністрація, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року в складі судді Шаповалової К. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Київської міської державної адміністрації, Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання забезпечити житлом.

В обґрунтування позову вказав, що він має право на отримання позачергово житла, як особа з інвалідністю 1 групи з числа учасників бойових дій на території інших країн, проте він з 2017 року не отримує таку квартиру, не дивлячись на те, що є першим у списку пільговиків.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд визнати бездіяльність відповідачів щодо ненадання йому житла протиправною та зобов`язати відповідачів надати йому житло.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Установивши, що ОСОБА_1 є другим у черзі по місту Києву на отримання житла за категорією обліку «особа з інвалідністю війни 1 групи, інтернаціоналісти», суди дійшли висновку, що надання позивачу переважного права на отримання житла раніше особи, яка стоїть перша у відповідному списку, призведе до порушення законних прав такої особи.

Водночас позивач не навів жодних обґрунтувань наявності у нього переважного права на отримання відповідного житла, відмінного від іншої особи, яка за часом взяття на облік у цьому ж списку йому передує.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення після закінчення строку на касаційне оскарження, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 203/1784/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач є особою з інвалідністю 1 групи з числа учасників бойових дій на території інших країн, перебуває на квартирному обліку з 07 липня 2017 року, тому згідно із пунктом 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повинен був бути забезпеченим житлом до 07 липня 2018 року в незалежності від наявності житла і дотримання черговості.

Оскільки ОСОБА_1 знаходиться першим в черзі на квартирному обліку у Дарницькому районі м. Києва, відтак саме він має першочергове право на отримання житла за вищевказаною категорією обліку.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 березня 2006 року Солом`янською районною в м. Києві державною адміністрацією ОСОБА_1 було видано ордер на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на сім`ю з чотирьох осіб.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 04 вересня 2006 року вказана квартира належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві власності у рівних долях.

07 липня 2017 року ОСОБА_1 разом із сім`єю із шести осіб став на квартирний облік для отримання житлової площі за місцем проживання у Дарницькому районі м. Києва по пільговій категорії «особа з інвалідністю внаслідок війни 1 групи з числа учасників бойових дій» (облікова справа № 34423).

Листом від 27 серпня 2020 року Київська міська державна адміністрація повідомила ОСОБА_1 , що питання поліпшення житлових умов Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація розгляне згідно із законодавством за наявності відповідної житлової площі.

Листом від 09 грудня 2020 року Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація повідомила ОСОБА_1 про те, що питання поліпшення житлових умов буде розглянуто у порядку черговості та після отримання в порядку розподілу відповідної житлової площі від Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради.

Згідно із даними автоматизованої системи «Квартоблік» з 26 лютого 1999 року в позачергових списках за категорією «особа з інвалідністю війни 1 групи, інтернаціоналісти» у Дарницькому районі м. Києва перебували: ОСОБА_5 з 26 лютого 1999 року, ОСОБА_6 з 24 жовтня 2014 року та ОСОБА_1 з 07 липня 2017 року. ОСОБА_5 знято з обліку 28 січня 2015 року у зв`язку із забезпеченням житлом, ОСОБА_6 знято з обліку 22 липня 2020 року у зв`язку із смертю заявника. Отже, ОСОБА_1 із сім`єю є першим у черзі по Дарницькому району м. Києва.

Відповідно до інформації Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) черга позивача в автоматизованій системі по місту Києву: загальна - 63 127, позачергова - 4 975, за категорією обліку «особа з інвалідністю війни 1 групи, інтернаціоналісти» - 2-й.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється ЖК Української РСР та іншими актами законодавства України.

Частиною першою статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до статті 43 ЖК Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Частиною першою статті 46 ЖК Української PCP передбачено, що поза чергою жиле приміщення надається: особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями поза черговиків.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються пільги щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, потребуючих покращення житлових умов, та надання їм жилих приміщень, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів № 470 від 11 грудня 1984 року (далі - Правила), відповідно до пункту 23 яких громадяни, взяті на квартирний облік, вносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень. З числа вказаних громадян складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Відповідно до підпункту 1 пункту 39 Правил жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, за винятком осіб, маючих право першочергового отримання цих приміщень.

Підпунктом 3 пункту 38 Правил встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Отже, забезпечення житлом таких осіб можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством.

Іншого порядку, ніж дата взяття на облік у формуванні черговості забезпечення житлом осіб, які користуються певним правом (мають однакові пільги) в черговості одержання таких приміщень діючим законодавством не встановлено.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у схожих за змістом правовідносинах у постановах від 12 березня 2018 року у справі № 676/1707/17-ц (провадження № 61-3775св18), від 30 січня 2020 року у справі № 335/3599/18 (провадження № 61-11670св19), від 24 лютого 2020 року у справі № 725/3605/19 (провадження № 61-575св20), від 03 квітня 2020 року у справа № 344/8248/17-ц (провадження № 61-40928св18), від 22 травня 2020 року у справі № 522/16805/17 (провадження № 61-37786св18), від 28 січня 2021 року у справі № 328/1568/19 (провадження № 61-9805св20).

Установивши, що позивач ОСОБА_1 є другим у черзі по місту Києву на отримання житла за категорією обліку «особа з інвалідністю війни 1 групи, інтернаціоналісти», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що надання позивачу переважного права на отримання житла раніше особи, яка стоїть перша у відповідному списку, призведе до порушення законних прав такої особи.

Водночас суди підставно вказали на те, що позивач не навів жодних обґрунтувань наявності у нього переважного права на отримання відповідного житла, відмінного від іншої особи, яка за часом взяття на облік у цьому ж списку йому передує.

Крім того, колегія суддів враховує, що у 2006 році позивач отримав трикімнатну квартиру у м. Києві, таким чином захистивши своє право на отримання житла, та повторно став на квартирний облік для отримання житлової площі у 2017 році.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 203/1784/16-ц, оскільки встановлені фактичні обставини у вищенаведеній справі відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається.

Так, у справі, що є предметом перегляду, встановлено, що 22 березня 2006 року Солом`янською районною в м. Києві державною адміністрацією ОСОБА_1 було видано ордер на трикімнатну квартиру. Тоді як у наданій для порівняння справі суди констатували невирішення органами державної влади питання щодо забезпечення позивача житлом протягом 24 років.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович