Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.04.2023 року у справі №753/19997/19
Постанова КЦС ВП від 05.04.2023 року у справі №753/19997/19

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 753/19997/19

провадження № 61-9229 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: житлово-будівельний кооператив «Захисник», товариство з обмеженою відповідальністю «ОСВ «Практик»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року у складі судді Каліушка Ф. А. та постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Захисник» (далі - ЖБК «Захисник»), товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ «Практик» (далі - ТОВ «ОСВ «Практик») про визнання майнових прав на частку в об`єкті незавершеного будівництва та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2016 року вона уклала з ТОВ «ОСВ Практик» нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Вказувала, що 20 червня 2014 року між ЖБК «Захисник» (замовник) та TOB «ОСВ Практик» (генеральний підрядник) було укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво № 2.

За цим договором генпідрядник зобов`язувався на свій ризик своїми коштами та/або залученими силами та засобами збудувати та передати замовнику об`єкт будівництва, а саме: житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Запланований термін введення до експлуатації об`єкта капітального будівництва - 3-й квартал 2015 року.

Відповідно до довідки ТОВ «ОСВ Практик» від 15 грудня 2015 року № 80 термін дії договорів купівлі продажу зазначених квартир продовжено до 20 січня 2016 року.

Зазначала, що вона належним чином виконала свої зобов`язання за договором, сплативши 322 550 грн на користь ТОВ «ОСВ Практик», при цьому, відповідачі не виконують умови договору.

Ці обставини свідчать про невизнання відповідачами факту переходу майнових прав до позивачки, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, оскільки на даний момент не існує жодного документа, який може бути доказом отримання нею майнових прав на об`єкт нерухомості, що у свою чергу є грубим порушенням її прав та інтересів.

Вказувала, що на сьогодні будівництво житлового будинку не закінчено, об`єкт до експлуатації не введено, при цьому відповідачі не дотримуються взятих на себе зобов`язань щодо строків будівництва, тим самим порушуючи умови договору.

Ураховуючи викладене, позивач просила суд: визнати за нею майнові права на частку в об`єкті незавершеного будівництва у розмірі проінвестованої квартири за будівельним номером АДРЕСА_3 ; зобов`язати ТОВ «РВС «Практик» визнати за нею право власності на об`єкт незавершеного будівництва шляхом передачі їй в натурі квартири за будівельним номером АДРЕСА_3 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що договором генерального підряду, укладеного між ЖБК «Захисник» та ТОВ «ОСВ Практик», визначено, що саме замовник є власником майнових прав на об`єкт, що будується за його замовленням і саме йому по закінченню будівництва має бути переданий даний об`єкт.

Будь-які договори, на підставі яких у відповідності до норм чинного законодавства належні ЖБК «Захисник» майнові права перейшли б у власність до «ОСВ Практик» чи останнє набувало б права вільного розпорядження ними на свою користь сторонами не укладалися. Тому лише замовнику належить виключне право укладати договори, що стосуються майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

ОСОБА_1 не звернула увагу, що як укладеним між ЖБК «Захисник» та ТОВ «ОСВ Практик» договором, так і укладеним нею з ТОВ «ОСВ Практик» договором купівлі-продажу майнових права на квартиру не передбачено можливості набуття нею у майбутньому права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а, отже, і майнових прав на нього вона не має.

Також поза увагою позивачки залишився той факт, що договір щодо об`єкту незавершеного будівництва, на частку якого вона просить визнати майнові права, нею не укладався.

Предметом укладеного з ТОВ «ОСВ Практик» договору купівлі-продажу майнових прав є майнові права саме на квартиру, якої не існувало як на момент укладення даного договору, так і не існує на момент розгляду справу в суді.

Таким чином, позивачка, придбавши у ТОВ «ОСВ Практик», тобто, в особи, яка не мала прав власника на розпорядження об`єктом незавершеного будівництва чи доручення власника на продаж майнових прав з правом отримання коштів на свою користь, майнові права на неіснуючу квартиру, звернулась до суду з вимогами про визнання майнових прав на відмінний від придбаного об`єкт, а саме, частку в об`єкті незавершеного будівництва.

Ураховуючи зазначене, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у заявлений нею спосіб відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13, постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 607/11798/15 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито та витребувано цивільну справу № 753/19997/19 із Дарницького районного суду м. Києва.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що договір купівлі-продажу майнових прав від 22 лютого 2016 року був укладений між нею та ТОВ «ОСВ Практик» на підставі укладеного між відповідачами договору генерального підряду на капітальне будівництво від 20 червня 2014 року № 2 та додаткової угоди від 03 листопада 2014 року до договору, відповідно до якого, для забезпечення фіксованої вартості житла для членів ЖБК «Захисник» (пункт 3.2. договору) замовник (ЖБК «Захисник») надав можливість генеральному підряднику (ТОВ «ОСВ Практик») залучати кошти інвесторів для фінансування будівництва помешкань в житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за будівельною адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:332:0051) (пункт 1.2. договору).

Як вбачається з пунктів 1, 2 укладеної 03 листопада 2014 року між відповідачами додаткової угоди до договору замовник передає генеральному підряднику частину своїх функцій, що стосуються фінансування будівництва помешкань та приміщень, перелік яких наведено в пункті 1.2. договору. Фінансування може здійснюватися за рахунок власних коштів генерального підрядника та/або за рахунок залучених коштів від фізичних та юридичних осіб (кредитів, інвестиційних угод, договорів купівлі-продажу майнових прав тощо). Таким чином, генеральний підрядник набуває майнові права на помешкання та приміщення перелік яких наведено в пункті 1.2. договору.

Отже, з 03 листопада 2014 року ТОВ «ОСВ Практик» мало всі повноваження та на законних підставах володіло майновими правами на помешкання та приміщення, перелік яких наведено в пункті 1.2. договору, та мало всі правові підстави укладати з інвесторами - фізичними та юридичними особами, у тому числі зі мною, договори купівлі-продажу майнових прав на ці помешкання.

26 липня 2019 року ТОВ «ОСВ Практик» отримало від ЖБК «Захисник» лист від 15 липня 2019 року № 20, в якому ЖБК «Захисник» повідомило ТОВ «ОСВ Практик» про те, що ЖБК «Захисник» в односторонньому порядку відмовляється від своїх зобов`язань за договором генерального підряду на капітальне будівництво від 20 червня 2014 року № 2 та розриває його. При цьому, окрім розірвання в односторонньому порядку цього договору, ЖБК «Захисник» в односторонньому порядку «анулювало» майнові права на помешкання інвесторів, які були відчужені (продані) ТОВ «ОСВ Практик» третім особам, які не є членами ЖБК «Захисник», тобто не є членами житлово-будівельного кооперативу.

Вважала, що оскільки договір генерального підряду на капітальне будівництво від 20 червня 2014 року № 2 разом із усіма додатковими угодами не був визнаний недійсним у судовому порядку, у ТОВ «ОСВ Практик» були всі правові підстави для укладання із покупцями (юридичними та фізичними особами) нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу майнових прав.

Суди не врахували, що майнові права, які вона придбала на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 22 лютого 2016 року, є об`єктом інвестування в об`єкт будівництва, а після завершення будівництва ці майнові права стануть окремим нерухомим майном - квартирою. До завершення будівництва проінвестований нею об`єкт інвестування (квартира) та прийняття будинку до експлуатації їй, як інвестору, належить не право власності на цей об`єкт інвестування, а майнові права на нього.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року ТОВ «ОСВ Практик» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 лютого 2016 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «ОСВ Практик» нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 10-11, т. 1).

20 червня 2014 року між ЖБК «Захисник» (замовник) та TOB «ОСВ Практик» (генеральний підрядник) було укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво № 2 (а.с. 19-27, т. 1).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору генпідрядник зобов`язується на свій ризик своїми коштами та/або залученими силами та засобами збудувати та передати замовнику об`єкт будівництва: житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

За змістом пункту 12 цього договору передбачено, що з метою забезпечення фіксованої вартості житла для членів кооперативу «Захисник», замовник надає можливість генпідряднику залучити кошти інвесторів для фінансування будівництва помешкань, перелік яких наведено у пункті 1.2 договору. Генпідрядник зобов`язується завершити виконання робіт не пізніше 14 календарних місяців з дати отримання від замовника першого платежу згідно з пунктом 4 цього договору за умови своєчасного фінансування будівництва замовником (пункт 2.3 договору).

Відповідно до довідки ТОВ «ОСВ Практик» від 25 червня 2017 року № 30 ОСОБА_1 є власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 сплатила 338 040 грн, що становить 100 % вартості майнових прав (а.с. 12, т. 1).

Листом від 15 липня 2019 року ЖБК «Захисник» повідомило ТОВ «ОСВ Практик» про відмову в односторонньому порядку від зобов`язань за договором генерального підряду № 2, у зв`язку із суттєвим порушенням ТОВ «ОСВ Практик» строків будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим закінчення будівництва у строк стало явно неможливим (а.с. 28, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України наголошено на необхідності виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі, як предмету матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про поділ речей на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України), а також вказано і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року N 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ

від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom,

№ 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Stretch v The United Kingdom», заява N 44277/98).

В іншій справі (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня

2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі N 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15,

від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15,

від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі N 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16,

від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі

№ 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.

Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

У порушення стаття 352 ЦПК України, суди вказаних вимог закону не врахували.

При цьому суди не звернули увагу, що ЖБК «Захисник» надав ТОВ «ОСВ Практик» право залучати кошти інвесторів для фінансування будівництва певних помешкань, оскільки ЖБК «Захисник» та ТОВ «ОСВ Практик» при укладенні договору генерального підряду на капітальне будівництво № 2 від 20 червня 2014 року погодили відповідні умови (пункт 1.2 договору генерального підряду).

Більш того умовами додаткової угоди від 03 листопада 2014 року

ЖБК «Захисник» та ТОВ «ОСВ Практик» визначили, що фінансування може здійснюватися, зокрема за рахунок залучених коштів від фізичних осіб

(у тому числі через договори купівлі-продажу майнових прав) та погодили набуття генпідрядником майнових прав на відповідні приміщення (пункти 1, 2 додаткової угоди).

Додаткових умов, порядку та способу набуття майнових прав на вказані приміщення сторонами не узгоджувалось.

Ураховуючи викладене та з огляду на положення законодавства, якими закріплено принцип свободи договору, ЖБК «Захисник» розпорядився своїм майном - майновими правами на спірний об`єкт нерухомості (квартиру № 179 ), на що суди уваги не звернули.

У матеріалах справи відсутні відомості про визнання недійсними (повністю або частково) договору генерального підряду на капітальне будівництво № 2, додаткової угоди до нього від 03 листопада 2014 року, а також договору купівлі-продажу майнових прав від 22 лютого 2016 року.

Посилання судів на те, що договір щодо об`єкту незавершеного будівництва, на частку якого вона просить визнати майнові права, нею не укладався, свідчить про надміру формальний підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, оскільки зі змісту позовних вимог очевидно, що позивачка просить визнати за нею майнові права саме на квартиру АДРЕСА_1 , на фінансування якої нею було укладено договір купівлі-продажу від 22 лютого 2016 року.

Позивач обрала правомірний та ефективний спосіб захисту своїх законних прав - визнання права, а некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 480/2365/16).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , а саме - про визнання за ОСОБА_1 майнових прав на квартиру будівельний АДРЕСА_5 , у розмірі профінансованого внеску в сумі 338 040 грн згідно з договором купівлі-продажу від 22 лютого 2016 року.

Разом з тим вимоги про визнання права на отримання в натурі об`єкта інвестування квартири є передчасними, оскільки право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, тоді як будівництво житлового будинку АДРЕСА_2 не завершено. Крім того, достатнім та ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 є визнання майнових прав, що відповідає вимогам статті 16 ЦК України.

Посилання відзиву ЖБК «Захисник» на невиконання генпідрядником своїх зобов`язань за договором генерального підряду на капітальне будівництво, саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні позову

ОСОБА_1 , в діях якого судами попередніх інстанцій не встановлено недобросовісності при укладанні та виконанні договору купівлі-продажу майнових прав від 22 лютого 2016 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, понесені заявником витрати у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи судом апеляційної інстанції та судом касаційної інстанції підлягають відшкодуванню відповідачами на користь заявника.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 та постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до житлового-будівельного кооперативу «Захисник», товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ «Практик» про визнання майнових прав на частку в об`єкті незавершеного будівництва та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру будівельний АДРЕСА_5 , у розмірі профінансованого внеску в сумі 338 040 грн згідно з договором купівлі-продажу від 22 лютого 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з житлового-будівельного кооперативу «Захисник», товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ «Практик» на користь ОСОБА_1 по 672 грн 35 коп. з кожного на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання позовної заяви.

Стягнути з житлового-будівельного кооперативу «Захисник», товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ «Практик» на користь ОСОБА_1 по 1 152 грн 60 коп. з кожного на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання апеляційної скарги.

Стягнути з житлового-будівельного кооперативу «Захисник», товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ «Практик» на користь ОСОБА_1 по 1 536 грн 80 коп. з кожного на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович