Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.04.2023 року у справі №709/830/21
Постанова КЦС ВП від 05.04.2023 року у справі №709/830/21

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 709/830/21

провадження № 61-10701св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Іркліївська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 травня 2022 року під головуванням судді Романової О. Г., додаткове рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2022 року під головуванням судді Романової О. Г., постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у складі колегії суддів Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у складі колегії суддів Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповітів недійсними, визнання недійсними двох свідоцтв про право на спадщину за заповітом та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом в якому просила:

- визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , складений 11 травня 2018 року на користь ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за № 06, яким спадкодавець заповідає ОСОБА_3 земельну ділянку (пай), кадастровий номер: 7125185600:02:000:0297;

- визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , складений 11 травня 2018 року на користь ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за № 07, яким спадкодавець заповідає ОСОБА_2 земельну ділянку (пай), кадастровий номер: 7125185600:02:000:0300;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане на ім`я ОСОБА_3 04 лютого 2021 року, серії та номер 82 на земельну ділянку кадастровий номер: 7125185600:02:000:0297, площею 2,9387 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане на ім`я ОСОБА_2 04 лютого 2021 року серії та номер 83 на земельну ділянку кадастровий номер: 7125185600:02:000:0300, площею 2,9389 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

Визнати право власності за ОСОБА_1 на:

- земельну ділянку кадастровий номер 7125185600:02:000:0297, площею 2,9387 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: с/рада Лящівська, Чорнобаївський район, Черкаська область;

- земельну ділянку кадастровий номер 7125185600:02:000:0300, площею 2,9389 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: с/рада Лящівська, Чорнобаївський район, Черкаська область.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат - ОСОБА_4 . У зв`язку зі смертю ОСОБА_4 . Чорнобаївська державна нотаріальна контора завела спадкову справу № 661841.

Вона є спадкоємицею за законом третьої черги. Спадкоємців першої та другої черги після смерті ОСОБА_4 не було. Він був не одружений, не мав дітей та братів, сестер. Його батьки померли на момент його смерті.

На момент смерті ОСОБА_4 володів на праві приватної власності наступним майном: земельна ділянка (пай) кадастровий номер: 7125185600:02:000:0297, площа 2,9387 га, цільове призначення: для введення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: с/рада Лящівська, Чорнобаївський район, Черкаська область; земельна ділянка (пай) кадастровий номер: 7125185600:02:000:0300, площа 2,9389 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: с/рада Лящівська, Чорнобаївський район, Черкаська область.

З метою реалізації права на прийняття спадщини, вона у встановлений законом строк звернулася до Чорнобаївської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 .

Звернувшись до нотаріальної контори з питання оформлення та видачі свідоцтва про право на спадщину, їй стало відомо про наявність заповітів померлого на користь відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Як їй стало відомо, спадкодавець ОСОБА_4 звернувся до Степівської сільської ради Чорнобаївського району з метою складання заповіту, внаслідок чого секретарем Степівської сільської ради Лут С. В. посвідчено наступні заповіти від імені ОСОБА_4 :

- заповіт у спадковому реєстрі № 62426825, складений 11 травня 2018 року на користь ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за № 06, яким ОСОБА_4 заповів ОСОБА_3 земельну ділянку (пай), кадастровий номер: 7125185600:02:000:0297;

- заповіт у спадковому реєстрі № 62426833, складений 11 травня 2018 року на користь ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за № 07, яким ОСОБА_4 заповів ОСОБА_2 земельну ділянку (пай), кадастровий номер: 7125185600:02:000:0300.

Вона вважає вище складені заповіти такими, що не відповідають чинному законодавству України, оскільки орган місцевого самоврядування уповноважений посвідчувати заповіти (крім секретних) тих осіб, які належать до територіальної громади, інтереси якої представляє цей орган місцевого самоврядування.

Спадкодавець ОСОБА_4 був жителем с. Лящівка Чорнобаївського району Черкаської області та не входив до територіальної громади с. Степове Чорнобаївського району Черкаської області, у зв`язку з чим секретар Виконавчого комітету Степівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області не є уповноваженою особою на посвідчення складених ОСОБА_4 заповітів.

Отже, вищевказані заповіти, які посвідчені секретарем Степівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області Лут С. В. слід визнати недійсними.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Чорнобаївський районний суд Черкаської області рішенням від 10 травня 2022 року у задоволенні позову відмовив.

Скасував арешт, накладений ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 липня 2021 року, на: земельну ділянку кадастровий номер: 7125185600:02:000:0297, площею 2,9387 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; земельну ділянку кадастровий номер: 7125185600:02:000:0300, площею 2,9389 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Черкаський апеляційний суд постановою від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 травня 2022 року без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оспорені заповіти відповідають вимогам закону щодо їх форми, а саме вони викладені у вигляді письмового документу, підписані власноруч заповідачем, посвідчені секретарем Степівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області Лут С. В., у тексті заповіту вказано, що особу заповідача та її дієздатність перевірено, тобто, секретарем Степівської сільської ради під час посвідчення заповітів було дотримано порядок їх посвідчення.

Доказів того, що волевиявлення ОСОБА_4 щодо складення заповітів на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не було вільним і не відповідало його волі, матеріали справи не містять.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, на які посилається позивач, не містять жодних застережень про повноваження таких посадових осіб вчиняти нотаріальні дії лише стосовно мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Крім того, ці нормативні акти взагалі не визначають недійсності правочинів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування. Положення ЦК України аналогічно не закріплюють правила про посвідчення посадовою особою органу місцевого самоврядування заповітів тільки осіб, які належать до цієї територіальної громади.

А тому, суд прийшов висновку, що сама по собі обставина посвідчення заповіту секретарем сільської ради за межами територіальної громади села не є безумовною підставою для визнання таких заповітів недійсними. Інших підстав для визнання заповітів недійсними, окрім посвідчення заповіту на думку позивача не уповноваженою особою, які би свідчили про дефект волі заповідача, позивачем не наведено.

Безпідставними є доводи скаржника про незастосування судом позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 136/576/16-ц оскільки, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 відступила від викладеного у наведеній постанові висновку.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що як вбачається із протоколу судового засідання в режимі відеоконференції від 06 травня 2022 року № 641499 суд о 14:31 год. вийшов до нарадчої кімнати та згідно з додатковою інформацією, зазначеною у даному протоколі, повідомив про проголошення рішення 10 травня 2022 року о 8:30 год.

Отже, обставина, на яку посилається скаржник, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, зокрема те, що судовий розгляд у цій справі відбувся 06 травня 2022 року, а вступна та резолютивна частина рішення проголошена лише 10 травня 2022 року, тобто через 4 дні після закінчення судового розгляду справи, у контексті вимог цивільного процесуального законодавства, не є самостійною та безумовною підставою для скасування судового рішення.

Чорнобаївський районний суд Черкаської області додатковим рішенням від 16 червня 2022 року заяву представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Бадаки О. М., про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат задовольнив повністю.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати, пов`язані із наданням правової допомоги у розмірі 10 700 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати, пов`язані із наданням правової допомоги у розмірі 10 700 грн.

Черкаський апеляційний суд постановою від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Додаткове рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2022 року залишив без змін.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що 10 травня 2022 року, до судових дебатів, представником відповідачів - адвокатом Бадакою О. М., зроблено заяву про те, що докази щодо витрат на правову допомогу відповідачами будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 13 травня 2022 року. Заява про ухвалення додаткового рішення надійшла до Чорнобаївського районного суду Черкаської області 20 травня 2022 року, однак відповідно до штампу на конверті відправлення вказана заява прийнята поштовим відділенням 18 травня 2022 року.

Отже, враховуючи те, що заява про ухвалення додаткового рішення здана на пошту представником відповідачів 18 травня 2022 року, суд констатував, що представником відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокатом Бадакою О. М., п`ятиденний строк був дотриманий.

Представником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокатом Бадакою О. М., на адресу суду надані докази, які об`єктивно та документально підтверджують факт понесення відповідачами витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 21 400 грн.

На підставі поданих відповідачами через представника доказів, якими доведено обсяг наданих послуг та виконаних робіт, їх вартість, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, критерії реальності цих витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення таких вимог.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чирва О. В., подала до Верховного Суду касаційні скарги на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 травня 2022 року, додаткове рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2022 року, постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги

Наведені в касаційних скаргах доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Щодо оскарження рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 травня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року, касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 136/576/16-ц про те, що орган місцевого самоврядування уповноважений посвідчувати заповіти (крім секретних) виключно щодо осіб, які належать до територіальної громади, інтереси якої представляє цей орган місцевого самоврядування. Крім того, в ухвалі Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 536/2127/18 зазначено, що здійснення такого посвідчення неуповноваженою особою, (наприклад сільським головою не за місцем проживання, іншою посадовою особою не за місцем лікування та інше) може призвести до свавільного посвідчення правочинів в обхід вимог закону.

Посилання в оскаржуваних судових рішеннях на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17, є помилковими, оскільки правовідносини у зазначеній постанові не є подібними правовідносинам у справі, яка переглядається. Підставами для визнання недійсними заповітів у справі, яка переглядається, є посвідчення заповітів уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування поза межами територіальної громади до якої відносився ОСОБА_4 , тоді як у справі № 522/9893/17 підставами визнання недійсним заповіту є посвідчення нотаріусом за межами його нотаріального округу.

Судами попередніх інстанцій не встановлено чи насправді звертався ОСОБА_4 до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, що викликає сумнів щодо дійсного волевиявлення заповідача. Жодним з відповідачів не надано доказів звернення ОСОБА_4 до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, а також не надано відповідного рішення Степівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області яким наділено секретаря сільської ради Лут С. В. повноваження щодо посвідчення заповітів.

Разом з тим, позивач подала клопотання про витребування доказів, проте ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2022 року у задоволенні такого клопотання відмовлено в порушення ЦПК України.

Також, судовий розгляд у цій справі закінчений 06 травня 2022 року о 11 год., а вступну та резолютивну частину рішення оголошено 10 травня 2022 року. Тобто, суд не ухвалив рішення після закінчення судового розгляду, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо оскарження додаткового рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року касаційна скарга мотивована тим, що представник відповідачів пропустив процесуальний строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, оскільки заява подана 18 травня 2022 року, а останнім днем подачі такої заяви є 16 травня 2022 року. Висновок суду першої інстанції про те, що строк на подачу заяви не пропущений, оскільки повний текст рішення складено 13 травня 2022 року, є помилковим та не відповідає обставинам справи і суперечить положенням частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21, від 08 квітня 2021 року у справі № 905/716/20, від 31 березня 2021 року у справі № 916/2087/18, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19, від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19.

Крім того, суди не врахували наведені позивачем підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не врахували майновий стан позивача та те, що остання є особою з інвалідністю 2 групи.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Бадака О. М., надіслали на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чирва О. В., на додаткове рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року просили відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Вказують, що відповідно до пункту 5 частини другої статті 268 ЦПК України, враховуючи, що у судовому засіданні були відсутні представники Іркліївської сільської ради, дата, з якої розпочинає обраховуватись строк для подачі заяви про ухвалення додаткового рішення обліковується з дати складання повного тексту судового рішення, тобто з 13 травня 2022 року.

Разом з тим, погоджений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та адвокатом розмір правничих витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, поведінки позивача під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи.

У січні 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Бадака О. М., надіслали на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому просили касаційну скаргу на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Зазначають, що в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» та в Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, не міститься жодних застережень про повноваження посадових осіб вчиняти нотаріальні дії лише стосовно мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Крім того, ці нормативні акти взагалі не визначають недійсності правочинів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 дійшла до висновків про те, що недійсність заповіту з мотивів розширювального розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, матиме наслідком порушення принципу свободи заповіту.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають, що позивач штучно віднаходить підстави для визнання заповіту ОСОБА_4 недійсним, та такі дії видаються вкрай незрозумілими та такими, які обмежують правову можливість особи скласти заповіт, що становить основу принципу свободи заповіту. Також, це не відповідає засадам справедливості, оскільки таким чином нехтується остання воля заповідача. При цьому слід виходити із загальноприйнятого в юридичній техніці співвідношення вимог, що містяться в правовій нормі, та негативних наслідків їх порушення. Такі наслідки можуть застосовуватись лише в разі, якщо про це прямо вказано у цій нормі закону.

Крім того, судовий розгляд у справі був закінчений 06 травня 2022 року, обидві сторони усно заявили, що не готові очікувати оголошення вступної та резолютивної частини та заявили усні клопотання про оголошення рішення з 09 травня 2022 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у цій справі та витребував цивільну справу із Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

Верховний Суд ухвалою від 12 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у цій справі.

28 листопада 2022 року цивільна справа № 709/830/21 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 15 березня 2023 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Секретарем Степівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області Лут С. В. 11 травня 2018 року був посвідчений заповіт ОСОБА_4 , відповідно до якого останній на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому земельну ділянку (пай) кадастровий номер 7125185600:02:000:0297, яка розташована в адміністративних межах Лящівської сільської ради заповів ОСОБА_3 , повністю. Заповіт зареєстрований в реєстрі за № 06 (том 2 а. с. 125).

Також, секретарем Степівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області Лут С. В. 11 травня 2018 року був посвідчений заповіт ОСОБА_4 , відповідно до якого останній на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому земельну ділянку (пай) кадастровий номер 7125185600:02:000:0300, яка розташована в адміністративних межах Лящівської сільської ради заповів ОСОБА_2 , повністю. Заповіт зареєстрований в реєстрі за № 07 (том 2 а. с. 126).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 27 липня 2020 року Виконавчим комітетом Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складений актовий запис за № 13.

ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_4 , що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.

29 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Чорнобаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого двоюрідного брата - ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до Чорнобаївської державної нотаріальної контори звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3

04 лютого 2021 року державний нотаріус Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Л. М. видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого спадкоємцем земельної ділянки, розташованої на території Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, кадастровий номер 7125185600:02:000:0300, площею 2,9389 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить померлому ОСОБА_4 , є ОСОБА_2 . Вказане свідоцтво зареєстровано у спадковому реєстрі 04 лютого 2021 року за № 83.

04 лютого 2021 року державний нотаріус Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Л. М. видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого спадкоємцем земельної ділянки, розташованої на території Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, кадастровий номер 7125185600:02:000:0297, площею 2,9387 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить померлому ОСОБА_4 , є ОСОБА_3 . Вказане свідоцтво було зареєстровано у спадковому реєстрі 04 лютого 2021 року за № 82.

Відповідно до довідок від 30 грудня 2021 року № 682 та № 218, виданих Виконавчим комітетом Іркліївської сільської ради, ОСОБА_4 у період з 2018 року до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та в цей же період не був зареєстрований і не проживав в с. Степове, Золотоніського району Черкаської області.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року в частині вирішення спору по суті позовних вимог не підлягає задоволенню, а касаційна скарга на додаткове рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо оскарження рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 травня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому призначений вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

При цьому, право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і право на їх зміну, скасування.

Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним відповідно до вимог статті 1257 ЦК України.

Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248 1249 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Так, у частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Зміст частини першої статті 1257 ЦК України у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема у статтях 1247-1249 1253 ЦК України.

Аналіз цих статей дає змогу констатувати, що законодавець висуває такі вимоги до форми заповіту: письмова з нотаріальним посвідченням.

Проте допускаються й інші способи посвідчення заповіту, враховуючи численні обставини, які законодавець покладає в основному для можливості їх застосування.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що вони беруться до уваги як об`єктивні перешкоди для запрошення нотаріуса посвідчити заповіт.

Водночас наведені у зазначених вище статтях правові механізми доводять, що вони розраховані на те, щоб остання воля заповідача була виражена вільно і не виникло б жодного сумніву в цьому. Саме тому вони можуть бути віднесені до порядку посвідчення заповіту.

Отже, форма заповіту має бути письмова, а порядок його посвідчення - різний: насамперед нотаріусом з додержанням вимог статей 1248 1249 ЦК України, посадовою особою органів місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України); іншими посадовими особами, зазначеними у частинах першій - шостій статті 1252 ЦК України, з додержанням вимог частини сьомої цієї статті.

Так, відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про нотаріат» у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють, зокрема, такі нотаріальні дії як посвідчення заповітів (крім секретних).

При вчиненні наведених нотаріальних дій посадові особи органу місцевого самоврядування діють відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5.

Недійсність заповіту з мотивів розширювального розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, матиме наслідком порушення принципу свободи заповіту.

Кваліфікація заповіту як нікчемного з підстав, які не передбачені ані частиною першою статті 1257 ЦК України, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує це вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту, оскільки сталася смерть заповідача.

Крім того, визнання заповіту нікчемним без встановлених законом підстав позбавляє особу, яка набула у власність майно в порядку спадкування, права мирного володіння своїм майном (стаття 1 протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а в разі, якщо особа мала його набути, то правомірного очікування цього.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20).

Слід також звернути увагу на загальнодозвільний підхід у законодавстві щодо можливості особи, яка опинилася в різних життєвих ситуаціях, скласти заповіт, який може бути посвідчений доволі широким і різноманітним колом осіб, зазначених у статті 1252 ЦК України. Призначення цього - переконатись у дійсній волі особи, яка складає заповіт, і надати їй можливість її виразити, а особам, до спадкування якими прагнув заповідач, - отримати це майно у спадщину.

Тому штучно віднаходити причини для того, аби визнати заповіт недійсним, зокрема з тих підстав, що уповноважена особа органу місцевого самоврядування посвідчила заповіт не за місцем проживання заповідача, видається вкрай нерозумним.

Не відповідає це і засадам справедливості, адже цим нехтується остання воля заповідача.

Викладене дозволяє дійти висновку про юридичну необґрунтованість визнання заповіту недійсним лише в разі його посвідчення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування не за місцем проживання заповідача. За відсутності норми, якою передбачався би негативний наслідок за вказаних обставин, у суду немає підстав для визнання заповіту недійсним.

Указане не впливає на форму правочину, волевиявлення заповідача і на ті вимоги про порядок його посвідчення, які визначені в ЦК України.

Інакший підхід призводить до необґрунтованого покладення відповідальності за порушення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування законодавства, яке регулює порядок її діяльності, на заповідача та спадкоємців, які не зобов`язані бути обізнаними з процедурним законодавством, що є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов`язковості її виконання, а також неспівмірним втручанням держави у право спадкоємців за заповітом мирно володіти своїм майном.

Судами встановлено, що секретарем Степівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області Лут С. В. 11 травня 2018 року посвідчені заповіти ОСОБА_4 , відповідно до яких останній на випадок своєї смерті заповів належні йому земельні ділянки (паї) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до довідок від 30 грудня 2021 року № 682 та № 218, виданих Виконавчим комітетом Іркліївської сільської ради, ОСОБА_4 , у період з 2018 року до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та в цей же період не був зареєстрований і не проживав в с. Степове, Золотоніського району Черкаської області.

ОСОБА_1 стверджує, що недійсність оскаржуваних заповітів виявляється в тому, що їх посвідчено посадовою особою органу місцевого самоврядування з порушенням принципу нотаріального округу. Інших доводів недійсності оскаржуваних заповітів позивачем не наведено.

З урахуванням викладеного, а також того, що уповноважена особа органу місцевого самоврядування заповіт за межами територіальної громади, де вона здійснювала повноваження, не посвідчувала, колегія суддів доходить висновку, що сама по собі обставина посвідчення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування заповіту поза межами територіальної громади, де проживає чи зареєстрований заповідач, не тягне за собою нікчемність заповіту, оскільки законодавець не встановлює вимоги щодо посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем реєстрації заповідача.

Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 536/2127/18, від 16 серпня 2022 року у справі № 338/379/21, від 18 серпня 2021 року у справі № 551/335/18.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки, оспорювані заповіти відповідають вимогам закону щодо їх форми, а саме вони викладені у вигляді письмового документу, підписані власноруч заповідачем, посвідчені секретарем Степівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області Лут С. В., у тексті заповіту вказано, що особу заповідача та її дієздатність перевірено, тобто, секретарем Степівської сільської ради під час посвідчення заповітів дотримано порядок їх посвідчення. Доказів того, що волевиявлення ОСОБА_4 щодо складення заповітів на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не було вільним і не відповідало його волі, матеріали справи не містять.

З огляду на вищенаведене колегія судів також зазначає, що позовні вимоги щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину є похідними вимогами, тому враховуючи те, що у задоволенні позову в частині визнання заповітів недійсними суди обґрунтовано відмовили, суди попередніх інстанцій також дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 136/576/16-ц є безпідставними оскільки, як правильно зазначили суди, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 відійшла від викладеного у наведеній постанові висновку.

Посилання в касаційній скарзі на ухвалу Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 536/2127/18 є необґрунтованим з огляду на таке.

Верховний Суд ухвалою від 15 червня 2022 року у справі № 536/2127/18 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 536/2127/18 за позовом про визнання недійсним заповіту.

Проте, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14 липня 2022 року справу № 536/2127/18 за вказаним позовом повернула на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Після повернення справи на розгляд, Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову з підстав посвідчення заповіту поза межами нотаріального округу приватного нотаріуса відповідають положенням закону та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20).

Доводи касаційної скарги про те, що позивач подала клопотання про витребування доказів, проте ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2022 року у задоволенні такого клопотання відмовлено в порушення ЦПК України є помилковими, оскільки в зазначеній ухвалі вказані мотиви щодо відмови у задоволенні такого клопотання, які є обґрунтованими та правильними, зокрема, представником позивача при поданні клопотання про витребування доказів необґрунтовано необхідність витребування доказів, зокрема не вказано про обставини, які можуть підтвердити або спростувати ці докази. Крім цього, представником позивача у підготовчому засіданні повідомлено суд про те, що остання звернулася до Іркліївської сільської ради із адвокатським запитом про надання інформації, яку, в свою чергу, просить витребувати, оскільки відповіді на вказаний адвокатський запит не отримала. Проте, суду не надано відомостей, які підтверджують вжиття таких заходів представником позивача або позивачем.

Аргументи касаційної скарги про те, що судовий розгляд у цій справі закінчений 06 травня 2022 року о 11 год., а вступну та резолютивну частину рішення оголошено 10 травня 2022 року, тобто суд не ухвалив рішення після закінчення судового розгляду, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, аналогічні доводам апеляційної скарги та суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що обставини, на які посилається заявник, у контексті вимог цивільного процесуального законодавства, не є самостійною та безумовною підставою для скасування судового рішення. При цьому, відповідно до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції від 06 травня 2022 року № 641499 суд о 14:31 год. вийшов до нарадчої кімнати та згідно з додатковою інформацією, зазначеною у даному протоколі, повідомив про проголошення рішення 10 травня 2022 року о 8:30 год.

Щодо оскарження додаткового рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року

У передбачених статтею 270 ЦПК України випадках, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До судових дебатів, представник відповідачів - адвокат Бадака О. М. зробила заяву про те, що докази щодо витрат на правову допомогу відповідачами будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Заява про ухвалення додаткового рішення подана до Чорнобаївського районного суду Черкаської області 18 травня 2022 року, в якій зазначено, зокрема, що повний текст судового рішення складено 13 травня 2022 року.

У травні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чирва О. В., подала до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з протоколом судового засідання в режимі відеоконференції від 06 травня 2022 року № 641499, під час якого у приміщенні суду була присутня представник відповідачів - адвокат Бадака О. М., суд о 14:31 год. вийшов до нарадчої кімнати та згідно з додатковою інформацією, зазначеною у цьому протоколі, повідомив про проголошення рішення 10 травня 2022 року о 8:30 год (а. с. 32-37 том 3).

Відповідно до довідки-повідомлення від 10 травня 2022 року фіксування проголошення повного тексту рішення технічними засобами у справі № 709/830/21 не здійснювалось, у зв`язку з тим, що учасники, які беруть участь у справі на проголошення не з`явилися (а. с. 40 том 3).

Повний текст рішення складений 13 травня 2022 року.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

У суду відсутні повноваження для поновлення такого строку з власної ініціативи.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Бадака О. М., звертаючись до місцевого суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, не просила поновити пропущений процесуальний строк.

Таким чином, оскільки проголошення рішення відбулось 10 травня 2022 року, а із заявою про ухвалення додаткового рішення представник відповідачів звернулась лише 18 травня 2022 року, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокатом Бадакою О. М. п`ятиденний строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України був дотриманий.

Верховний Суд зазначає, що адвокат Бадака О. М. подала заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додала докази понесених витрат на правничу допомогу 18 травня 2022 року, тобто з пропуском п`ятиденного строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України без клопотання про поновлення цього строку, отже вказана заява підлягала залишенню без розгляду.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 369/8861/18.

Отже колегія суддів погоджується з аналогічними за змістом аргументами касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при вирішенні спору по суті позовних вимог, Верховний Суд дійшов висновку про залишення рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 травня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року без змін.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм процесуального права, додаткове рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 необхідно скасувати, а заяву представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Бадаки О. М. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат залишити без розгляду, з урахуванням мотивів викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 141 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 травня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року задовольнити.

Додаткове рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Заяву представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Бадаки Ольги Миколаївни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк