Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.04.2023 року у справі №569/5966/19
Ухвала КЦС ВП від 27.12.2020 року у справі №569/5966/19

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 569/5966/19

провадження № 61-3804св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «Буд Кепітал Менеджмент»,

треті особи: державний реєстратор Виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Чернацька Оксана Володимирівна, Дочірнє підприємство «Градобуд-Рівне»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Буд Кепітал Менеджмент» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2020 року у складі судді Бердія М. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного підприємства «Буд Кепітал Менеджмент» (далі - ПП «Буд Кепітал Менеджмент»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Чернацька О. В., дочірнє підприємство «Градобуд-Рівне» (далі - ДП «Градобуд-Рівне»), про скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 06 липня 2016 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Будівельний Капітал Рівне» (далі - ТОВ «Український Будівельний Капітал Рівне») було укладено форвардний контракт, згідно з умовами якого товариство передало у власність, а вона прийняла і сплатила ціну за базовий актив, а саме - майнові права на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_1 .

30 листопада 2016 року між нею та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Рівненська брама» (далі - ОК «ЖБК «Рівненська брама») було укладено договір пайової участі в будівництві, за умовами якого пайовик вступає, а кооператив приймає пайовика в асоційовані члени кооперативу та пайову участь з будівництва кварталу житлової та громадської забудови на АДРЕСА_2 та реалізації статутної мети і завдань кооперативу з метою отримання у власність квартири з будівельним номером АДРЕСА_3 , загальною проектною площею 64,27 кв. м на восьмому поверсі в другій секції об`єкту.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2018 року у справі № 569/17660/17 за позовом ОСОБА_1 до ОК «ЖБК «Рівненська брама» про захист прав споживачів та визнання майнових прав, заборону вчинення дій з передачі майнових прав було визнано її майнове право на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_1 ). Заборонено ОК «ЖБК «Рівненська брама» та будь?яким іншим особам, у тому числі правонаступникам ОК «ЖБК «Рівненська брама», вчиняти будь-які дії з передачі іншим особам майнового права на квартиру з будівельним номером АДРЕСА_1 ).

Вказаним рішенням також встановлено, що свої зобов`язання з оплати пайового внеску вона виконала у повному обсязі, а саме - сплатила пайовий внесок у повному обсязі згідно з договором пайової участі від 30 листопада 2016 року.

У жовтні 2018 року вона повідомила ПП «Буд Кепітал Менеджмент», яке отримало право забудови кварталу житлової та громадської забудови на АДРЕСА_2 замість ОК «ЖБК Рівненська брама», про належність їй майнових прав на житлове приміщення - квартиру за будівельним номером АДРЕСА_3 (який у подальшому було змінено на 102), однак у лютому 2019 року їй стало відомо, що ПП «Буд Кепітал Менеджмент» право власності на вказану квартиру (якій було присвоєно номер АДРЕСА_5) зареєструвало за собою.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:

скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Буд Кепітал Менеджмент» на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1755143656101;

визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1755143656101 (що є квартирою АДРЕСА_5 , згідно з технічним паспортом, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницьке обласне земельне агентство» 14 жовтня 2016 року та квартирою за будівельним номером АДРЕСА_3 , згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2018 року у цивільній справі № 569/17660/17);

стягнути з ПП «Буд Кепітал Менеджмент» на її користь судові витрати у розмірі 6 795,46 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Рівненський міський суд Рівненської області своїм рішенням від 03 червня 2020 року у складі судді Бердія М. А. позов ОСОБА_1 задовольнив.

Скасував державну реєстрацію права власності ПП «Буд Кепітал Менеджмент» на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1755143656101.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1755143656101 (що є квартирою АДРЕСА_5 , згідно з технічним паспортом, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницьке обласне земельне агентство» 14 жовтня 2016 року та квартирою за будівельним номером АДРЕСА_3 , згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2018 року у цивільній справі № 569/17660/17).

Стягнув з ПП «Буд Кепітал Менеджмент» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 795,46 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач виконала свої зобов`язання та у повному обсязі сплатила пайовий внесок за договором пайової участі у будівництві, укладеним між нею та ОК «ЖБК «Рівненська брама». Оцінивши надані сторонами докази, суд вважав доведеним той факт, що квартира АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_5 є одним і тим самим об`єктом нерухомості. Таким чином, зареєструвавши за собою право власності на вищевказану квартиру, ПП «Буд Кепітал Менеджмент» порушило майнові права позивача, які підлягають поновленню шляхом визнання за нею права власності на спірну квартиру відповідно до статті 392 ЦК України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ПП «Буд Кепітал Менеджмент» оскаржило його в апеляційному порядку.

Рівненський апеляційний суд своєю постановою від 17 лютого 2022 року апеляційну скаргу ПП «Буд Кепітал Менеджмент» залишив без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2020 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зауважив, що відповідачеві достеменно було відомо про наявність майнових прав на спірну квартиру у ОСОБА_1 , яка на виконання умов договору інвестування сплатила грошові кошти, натомість відповідач не надав їй необхідних документів для реєстрації права власності та зареєстрував таке право за собою, чим створив перешкоди для оформлення за позивачем у встановленому законом порядку права власності на спірну квартиру. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що вказане унеможливлює позивачеві захистити свої порушені права в інший спосіб ніж визнання за позивачем права власності на квартиру.

Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у березні 2022 року, ПП «Буд Кепітал Менеджмент»просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме - застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 569/6008/19 (провадження № 61-19644св19)(пункт1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції звернути увагу на те, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження виконання кооперативом своїх зобов`язань за договором пайової участі в будівництві від 30 листопада 2016 року № 97ф/2, а саме: доказів створення об`єкту майнових прав для позивача у справі, вимоги останнього про захист її майнових прав шляхом визнання права власності на квартиру АДРЕСА_5 , належну відповідачеві.

Оскільки між позивачем та ОК «ЖБК «Рівненська брама» існують договірні зобов`язання щодо майнових прав на нерухоме майно та порядку набуття позивачем права власності на нього, тобто договірні зобов`язання між сторонами є первісними, такими, що не виконуються однією із сторін договору (кооперативом), тому право позивача підлягало захисту шляхом звернення до суду із позовом про зобов`язання виконати умови договору, а не визнання права власності на нерухоме майно. Заявник вказує, що за змістом вказаних договорів, позивач отримала лише право на набуття права власності в майбутньому, а не саме право власності на нерухоме майно. Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду, які викладені у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 2-856/12 (провадження № 61?29899св18).

На думку заявника, суди незаконно визнали право власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_4 , яка створена іншим суб`єктом господарювання. Суди залишили поза увагою доводи відповідача, що ОК «ЖБК «Рівненська брама» не передавала ПП «Буд Кепітал Менеджмент» жодних майнових прав на об`єкти нерухомого майна, в тому числі майнові права, належні позивачеві, як і ДП «Градобуд-Рівне».

Крім того, належних та допустимих доказів, що квартира АДРЕСА_5 є квартирою АДРЕСА_1 , майнові права на яку належать позивачеві, матеріали справи не містять. Вважає, що належним доказом, який надав би вичерпні пояснення цій обставині, мав бути висновок експерта і суд зобов`язаний був призначити судову будівельно-технічну експертизу.

Вказує, що позивачем не спростовано презумпції правомірності набуття ПП «Буд Кепітал Менеджмент» права власності на спірну квартиру, адже у матеріалах справи немає доказів недійсності правовстановлюючих актів заявника, які зумовили виникнення у нього такого права, що виключає можливість задоволення позову про визнання права власності за позивачем у справі.

Також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 331 392 ЦК України до спірних правовідносин. Правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, не є подібними до правовідносин у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20).

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Відповідачем у порушення прав позивача було зареєстровано право власності на спірну квартиру, на яку у неї наявні майнові права на підставі договору пайової участі в будівництві № 97ф/2 від 30 листопада 2016 року. Отже, протиправними діями відповідача порушено її майнові права.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Верховний Суд своєю ухвалою від 30 червня 2022 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи з Рівненського міського суду Рівненської області.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд своєю ухвалою від 13 березня 2023 року справу призначив до розгляду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що 15 серпня 2014 року головою депутатської інвестиційної комісії Рівненської міської ради затверджено нову редакцію угоди про дольову участь у будівництві житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення на вулицях Костромській та Гагаріна в місті Рівному від 22 серпня 2007 року № 20, відповідно до якої Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (замовник), Товариство з обмеженою відповідальністю «Реноме-Євробуд» (інвестор 1) та ДП «Градобуд-Рівне» (інвестор 2) узгодили дольову участь у будівництві житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення на земельній ділянці орієнтовною площею 4,7078 га на АДРЕСА_1.

Згідно з пунктом 3.7 вищевказаної угоди інвестор 2 отримує майнові права на 100 % житлових приміщень (квартир) в об`єкті інвестування інвестора 2.

18 червня 2015 року між ДП «Градобуд-Рівне» (цедент) та ОК «ЖБК «Рівненська брама» (цесіонарій) укладено договір уступки вимоги (цесії), за умовами якого ОК «ЖБК «Рівненська брама» набув належні ДП «Градобуд-Рівне» права та обов`язки інвестора 2, що відносяться до будівництва за угодою від 22 серпня 2007 року № 20 про дольову участь у будівництві житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення на вулицях Костромській та Гагаріна в місті Рівному і додатковими угодами до неї, укладеними між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, Товариством з обмеженою відповідальністю «Реноме-Євробуд» та ДП «Градобуд-Рівне».

У договорі про внесення змін та доповнень від 26 квітня 2017 року до договору уступки вимоги (цесії) від 18 червня 2015 року, внесено зміни до пункту 11 договору та викладено його в такій редакції: «зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором. Сторони погодили, що договір вважається розірваним у випадку не виконання цесіонарієм обов`язку визначеного пунктом 6 цього договору, а саме не забезпеченням цесіонарієм здачі в експлуатацію першої, другої та третьої секції будівництва кварталу житлової забудови з торгівельно-розважальним центром».

У листі від 29 жовтня 2018 року ДП «Градобуд-Рівне» повідомило Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради про те, що раніше 31 травня 2018 року ДП «Градобуд-Рівне» повідомляло про те, що у зв`язку з неспроможністю виконання ОК «ЖБК «Рівненська Брама» взятих на себе зобов`язань згідно з угодою № 20 про дольову участь в будівництві кварталу житлової забудови з торгівельно-розважальним центром на вулицях Костромській та Гагаріна у місті Рівному від 22 серпня 2007 року розірвано договір доручення від 18 червня 2015 року № 18.06, укладений між ДП «Градобуд-Рівне» та ОК «ЖБК «Рівненська Брама», а також відкликано довіреність, видану 18 червня 2015 року на підставі цього договору. Отже, ТОВ «Будтех-Пром» втратило статус генпідрядника у будівництві кварталу житлової забудови з торгівельно-розважальним центром на вулицях Костромській та Гагаріна у місті Рівному, на підставі договору генерального підряду з виконання функцій служби замовника від 01 липня 2015 року №01/07.

Судами встановлено, що ДП «Градобуд-Рівне» знову стало інвестором 2, зі всіма правами та обов`язками, зокрема перед пайовиками залученими до будівництва попереднім інвестором.

06 липня 2016 року між ТОВ «Український Будівельний Капітал Рівне» та ОСОБА_1 укладено форвардний контракт № 14, згідно з умовами якого, ТОВ «Український Будівельний Капітал Рівне» передало у власність, а ОСОБА_1 прийняла та сплатила ціну за базовий актив, а саме майнові права на квартиру будівельний номер АДРЕСА_1 . Вказаний форвардний контракт підлягав виконанню шляхом вчинення наступних дій: 1) припинення дії договору пайової участі у будівництві від 05 липня 2016 року № 97/2 між ТОВ «Український Будівельний Капітал Рівне» та ОК «ЖБК «Рівненська брама»; 2) укладення нового договору пайової участі у будівництві на користь ОСОБА_1 за «Ціною грошових зобов`язань за квартиру», визначеною цим контрактом з ОК «ЖБК «Рівненська брама».

Повна оплата позивачем ОСОБА_1 ціни базового активу, згідно з форвардним контрактом в розмірі 183 511,80 грн підтверджується: квитанцією від 08 липня 2016 року № 17069295 на суму 10 000 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 25 листопада 2016 року № 1 на суму 81 240 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 28 листопада 2016 року № 2 на суму 19 000 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 29 листопада 2016 року № 3 на суму 73 271,80 грн.

30 листопада 2016 року між ОК ЖБК «Рівненська брама» (кооператив) в особі голови кооперативу ОСОБА_2 та асоційованим членом кооперативу ОСОБА_1 (пайовик) укладений договір пайової участі в будівництві №97ф/2, за умовами якого пайовик вступає, а кооператив приймає пайовика в асоційовані члени кооперативу та пайову участь з будівництва кварталу житлової та громадської забудови на вулицях Костромській та Гагаріна у місті Рівному (об`єкт) і реалізації статутної мети і завдань кооперативу з метою отримання у власність квартири, будівельний номер АДРЕСА_3 , загальною проектною площею 64,27 кв. м на восьмому поверсі в другій секції об`єкту.

Згідно з пунктом 1.2 договору кооператив зобов`язується організувати і забезпечити будівництво об`єкту та здачу його до експлуатації, передати пайовику у власність квартиру, обумовлену цим договором, за умови повної (в розмірі 100 відсотків) сплати пайовиком пайового внеску.

Відповідно до пункту 2.1. договору пайової участі в будівництві, загальний розмір внеску пайовика становить 428 194,20 грн, що еквівалентно 17 231,15 дол. США згідно з курсом продажу долара в ПАТ «Укргазбанк», з розрахунку 6 854,39 грн, що еквівалентно 275,83 дол. США, за один квадратний метр загальної площі квартири, без внутрішніх оздоблювальних робіт.

Свої зобов`язання з оплати пайового внеску в розмірі 428 194,20 грн позивач ОСОБА_1 виконала у повному обсязі, що підтверджується: квитанцією до прибуткового касового ордеру від 30 грудня 2016 року № 1 на суму 69 250 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 30 грудня 2016 року № 1 на суму 13 850 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 01 грудня 2016 року № 1 на суму 67 728,20 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 30 листопада 2016 року № 1 на суму 150 000 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 29 травня 2017 року № 204 на суму 4 480 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 25 травня 2017 року № 202 на суму 50 000 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 26 травня 2017 року № 203 на суму 50 000 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 31 травня 2017 року № 205 на суму 15 696 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 31 травня 2017 року на суму 2 500 грн та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 31 травня 2017 року на суму 5 000 грн, а також відповідає порядку розрахунку (додаток № 1 до договору пайової участі в будівництві від 30 листопада 2016 року №97ф/2). Призначення платежу за вказаними платіжними документами вказано пайовий внесок на будівництво об`єкта на вулицях Гагаріна і Костромській згідно з договором від 30 листопада 2016 року № 97ф/2.

Факт виконання позивачем ОСОБА_1 фінансових зобов`язань перед кооперативом підтверджується також довідкою, виданою за підписом голови ОК «ЖБК «Рівненська брама» ОСОБА_2, згідно з якою позивач сплатила пайовий внесок у повному обсязі згідно з форвардним контрактом від 06 липня 2016 року №14 і договором пайової участі від 30 листопада 2016 року № 97ф/2.

Відповідно до пункту 2.7 договору пайової участі в будівництві №97ф/2, у випадку, якщо після визначення фактичної площі квартири вона буде іншою ніж проектна площа квартири, визначена цим договором, після замірів уповноваженої особи або організації, загальний розмір пайового внеску підлягатиме корегуванню кооперативом пропорційно збільшенню/зменшенню площі квартири, з розрахунку вартості будівництва 1 кв. м.

У випадку необхідності проведення доплати згідно з пунктом 2.7 цього договору кооператив направляє пайовику рахунок, який повинен бути оплачений протягом 10-ти днів з дня отримання відповідного рахунку (пункт 2.8 договору пайової участі в будівництві № 97ф/2).

Пунктом 3.1 договору пайової участі в будівництві № 97ф/2 визначено, що пайовик має право після повної оплати пайового внеску, в порядку і строки, визначені цим договором, отримати від кооперативу довідку про здійснення повної оплати пайового внеску, яка підтверджує викуп пайовиком квартири - для оформлення права власності на квартиру.

Згідно з пунктом 3.4 договору пайової участі в будівництві № 97ф/2 , кооператив зобов`язаний закріпити квартиру за пайовиком; організувати і забезпечити будівництво об`єкту та здачу його до експлуатації у термін до 28 лютого 2017 року, за умови належного виконання пайовиком своїх зобов`язань щодо здійснення пайового внеску; після прийняття об`єкта до експлуатації та повного виконання пайовиком своїх грошових зобов`язань за цим договором; передати пайовику квартиру за актом приймання-передачі та документи необхідні для реєстрації права власності на неї; надавати пайовику інформацію, що стосується питань будівництва та іншої діяльності кооперативу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2018 року у справі №569/17660/17 визнано майнове право ОСОБА_1 на квартиру за будівельним номером АДРЕСА_1 ). Заборонено ОК «ЖБК «Рівненська брама» та будь-яким іншим особам, у тому числі правонаступникам ОК «ЖБК «Рівненська брама», вчиняти будь-які дії з передачі іншим особам майнового права на квартиру за будівельним номером АДРЕСА_1 ).

17 жовтня 2018 року між ДП «Градобуд-Рівне» (сторона-1) та ПП «Буд Кепітал Менеджмент» (сторона-2) укладено інвестиційний договір, за умовами пункту 2.1 якого сторона-2 зобов`язується організувати фінансування та будівництво об`єкта інвестування на вулицях Костромській та Гагаріна у місті Рівному, а сторона-1 зобов`язується передати для цього стороні-2 отримані під час укладення угоди № 20 та додаткових угод до неї майнові права та обов`язки на приміщення в об`єкті інвестування, які належать стороні-1 на дату укладення цього договору, а в цьому випадку слід розуміти і обов`язки перед пайовиками, які вже вклали свої кошти в об`єкт інвестування.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ПП «Буд Кепітал Менеджмент» фактично визнав майнове право пайовика ОСОБА_1 на спірну квартиру, запропонувавши їй укласти договір, за яким вона мала доплатити кошти за додаткову вартість належних їй прав, як компенсацію витрат продавця на доведення об`єкта будівництва до стану придатного для введення в експлуатацію.

01 листопада 2018 року між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (замовник), ДП «Градобуд?Рівне» (інвестор) та ПП «Буд Кепітал Менеджмент» (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду, відповідно до умов якого замовник зобов`язується здійснювати технічний нагляд на об`єкті, а генеральний підрядник та інвестор забезпечити виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту, їх фінансування, прийняття виконаних робіт в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1 договору генерального підряду).

30 січня 2019 року між ДП «Градобуд-Рівне» та ПП «Буд Кепітал Менеджмент» складено акт приймання-передачі квартир № 1 згідно з інвестиційним договором від 17 жовтня 2018 року за яким ДП «Градобуд?Рівне» передав, а ПП «Буд Кепітал Менеджмент» прийняв квартири, розташовані в І (першій) та ІІ (другій) секціях кварталу житлової та громадської забудови на АДРЕСА_2 , зокрема передано було квартиру АДРЕСА_5 , площею 64,9 кв.м, майнове право на яку належить ОСОБА_1 .

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16 лютого 2019 року № 156536131, ПП «Буд Кепітал Менеджмент» 18 січня 2019 року зареєструвало право власності на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1755143656101.

Підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі квартир згідно з інвестиційним договором від 17 жовтня 2018 року, серія та номер: б/н, виданий 30 січня 2019 року, видавник: ДП «Градобуд-Рівне» та ПП «Буд Кепітал Менеджмент»; додаткова угода, серія та номер: 4, виданий 15 серпня 2014 року, видавник: управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Реноме-Євробуд» та ДП «Градобуд-Рівне»; договір про внесення змін до інвестиційного договору від 17 жовтня 2018 року, серія та номер: б/н, виданий 18 жовтня 2018 року, видавник: ДП «Градобуд-Рівне» та ПП «Буд Кепітал Менеджмент».

Відомості про право власності внесено державним реєстратором Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Чернацькою О. В.

Суд першої інстанції також встановив, що підставою для реєстрації права власності на спірну квартиру за ПП «Буд Кепітал Менеджмент», поряд з іншими документами, зазначено акт приймання-передачі квартир від 30 січня 2019 року, який на час такої реєстрації 18 січня 2019 року просто не існував та створений значно пізніше (а. с. 166-168, т. 1).

Згідно з копією технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 , виготовленому 14 жовтня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницьке Обласне Земельне Агентство» та технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_4 , виготовленому 15 січня 2019 року Приватним підприємством «Техно Ком», технічні характеристики квартири співпадають і вона розташована на восьмому поверсі дев`ятиповерхового будинку та складається з двох кімнат житловою площею 36,7 кв. м, у тому числі: 1?а кімната - 20,7 кв. м, 2-а кімната - 16,0 кв. м, кухні - площею 14,1 кв. м, вбиральні (сполученої) - площею 1,8 кв. м, ванної кімнати - площею 3,6 кв. м, коридору - площею 8,4 кв. м. Загальна площа квартири складає 64,6 кв. м. Висота приміщень - 2,71 м. Технічний паспорт містить поповерховий план квартири.

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_2 , якій присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_9 ) майнові права на яку належать ОСОБА_1 було змінено забудовником пізніше на № АДРЕСА_5, тобто право власності на яку зареєстроване за відповідачем, та квартира АДРЕСА_5 , згідно з технічним паспортом від 14 жовтня 2016 року, виготовленого ТОВ «Хмельницьке Обласне Земельне Агентство», є однією і тією ж квартирою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають повністю.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з доведеності позовних вимог, а також спосіб обраний позивачем для захисту порушеного права є ефективним і сприятиме відновленню її порушеного права.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів, враховуючи таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм права можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12?234гс18).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

У пункті 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21).

Укладаючи договір пайової участі в будівництві, пайовик отримує речове право, яке засвідчує правомочність його, як власника, на отримання права власності на нерухоме майно у майбутньому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено у частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, крім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про пайову участь, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за пайовиком, який виконав умови договору пайової участі, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

З огляду на те, що у випадку набуття права власності на новостворене нерухоме майно саме пайовик набуває первинне право власності, на яке раніше не було і не могло бути зареєстроване право власності інших осіб, віндикація не може бути застосована. Ефективним та належним способом захисту прав пайовика у такому випадку буде визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

ОСОБА_1 з посиланням на вимоги статті 392 ЦК України та рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2018 року у справі № 569/17660/17, яким визнано за нею майнове право, просила скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Буд Кепітал Менеджмент» на квартиру АДРЕСА_4 та визнати за нею право власності на спірну квартиру, за яку сплачено нею у повному обсязі.

Тобто в цьому випадку, за умови скасування державної реєстрації на об`єкт нерухомості, вимога про визнання права власності заявлена на підтвердження реальності його існування.

Позивач мав обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого майнового права - отримання новозбудованої квартири у власність. Позов ОСОБА_1 спрямований на захист її права на новозбудовану квартиру, яке не визнається відповідачем, оскільки підприємством зареєстровано за собою право власності на спірну квартиру. Способом захисту позивач обрала визнання за нею такого права, що відповідає положенням статті 16 ЦК України.

Визнання права власності є ефективним і належним способом захисту прав позивача, який за договором пайової участі повністю сплатила узгоджену в договорі грошову суму, проте не може реалізувати свої права унаслідок реєстрації за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Позивач позбавлена іншого способу реалізувати свої права на квартиру, ніж визнання цього права у судовому порядку, а тому обраний нею спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним, універсальним і застосовним до спірних правовідносин. Спосіб захисту права власності, передбачений статтею 392 ЦК України, є таким, що найбільш повно відновлює порушені права позивача. Вказані висновки спростовують доводи касаційної скарги у частині посилань на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20).

З огляду на вказане вище доводи касаційної скарги стосовно того, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 331 392 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки такі не є подібними до правовідносин у справі № 344/16879/15-ц (провадження №14-31цс20), є безпідставними.

Такі висновки викладені постановах Верховного Суду від 09 вересня 2022 року у справі № 569/5998/19 (провадження № 61-4670св22), від 21 вересня 2022 року у справі № 569/5954/19 (провадження № 6542св22), від 24 жовтня 2022 року у справі № 569/6033/19 (провадження № 61?3805св22), від 01 лютого 2023 року у справі № 569/6009/19 (провадження № 61-3803св22), прийнятих у аналогічних справах зі схожим суб`єктним складом учасників справи.

З огляду на викладене, суди, вирішуючи спір по суті позовних вимог, визначившись правильно з характером спірних правовідносин, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням наданих сторонами доказів, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що майнове право позивача на спірну квартиру підтверджується рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2018 року у справі № 569/17660/17. Крім того, позивачем виконано зобов`язання щодо сплати пайових внесків за договором пайової участі у будівництві від 30 листопада 2016 року № 97ф/2, проте у неї відсутня можливість зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно, оскільки воно незаконно зареєстровано за ПП «Буд Кепітал Менеджмент».

Позивач була позбавлена можливості зареєструвати право власності на підставі договору пайової участі у будівництві від 30 листопада 2016 року № 97ф/2, оскільки ОК «ЖБК «Рівненська брама» як його сторона, втратив статус інвестора за цим договором, тобто у нього відсутнє право на розпорядження, у тому числі спірною квартирою.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що відповідач знав про існування майнових прав на спірну квартиру у позивача, за яку остання сплатила грошові кошти, оскільки звертався до неї з вимогою про укладення додаткової угоди до вказаного договору пайової участі у будівництві, проте у порушення майнових прав позивача зареєстрував за собою право власності на це нерухоме майно.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що права позивача порушені не унаслідок невиконання ПП «Буд Кепітал Менеджмент» умов укладеного з позивачем договору і не у зв`язку з відмовою від передачі необхідних документів для реєстрації за ним права власності на квартиру, а шляхом невизнання підприємством майнового права ОСОБА_1 на спірну квартиру, що виявилось у реєстрації відповідачем за собою права власності. Отже, ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є саме визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_4 , яку введено до експлуатації.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутні належні докази, що квартира АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_5 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, не заслуговують на увагу, оскільки суди, оцінивши надані сторонами докази, зокрема, технічні паспорти з поверховими планами квартир, план розміщення квартири на восьмому поверсі (додаток № 2 до договору пайової участі в будівництві № 97ф/2 від 30 листопада 2016 року), дійшли правильного висновку про доведеність того, що квартира АДРЕСА_4 , згідно з технічним паспортом, виготовленим 15 січня 2019 року ПП «Техно Ком», право власності на яку зареєстроване за відповідачем, та квартира АДРЕСА_10 згідно з технічним паспортом від 14 жовтня 2017 року, виготовленим ТОВ «Хмельницьке Обласне Земельне Агентство», є одним і тим же об`єктом нерухомості.

Доводи касаційної скарги про те, що суд зобов`язаний був призначити судову будівельно-технічну експертизу для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме, що квартира АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_5 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, оскільки для цього були необхідні спеціальні знання, є безпідставними.

Підстави для обов`язкового призначення експертизи судом передбачені статтею 105 ЦПК України, проте в цьому випадку такі були відсутні. Будь?яких клопотань про призначення експертизи відповідач не заявляв.

Крім того, такі доводи відповідача направлені на переоцінку доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги ПП «Буд Кепітал Менеджмент» про те, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2018 року у справі № 569/17660/17 не є преюдиційним для цієї справи, оскільки підприємство не було стороною у справі, заслуговують на увагу і відповідають положенням частини п`ятої статті 82 ЦПК України. Проте суди задовольнили позов не виключно на підставі обставин, установлених цим рішенням суду, а оцінили й інші надані сторонами докази всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо (стаття 89 ЦПК України).

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2022 року у справі № 569/5998/19 (провадження № 61-4670св22), від 21 вересня 2022 року у справі № 569/5954/19 (провадження № 61?6542св22), від 29 вересня 2022 року у справі № 569/6078/19 (провадження № 61-3808св22), від 03 жовтня 2022 року у справі № 569/4771/19 (провадження № 61-12001св20).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Аргументи заявника щодо застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних вище постановах колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах встановлені інші фактичні обставини та інші підстави позову, що у свою чергу призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин.

Таким чином, доводи касаційної скарги, мотивована відповідь на які надана також судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин, суд касаційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 402 412 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Буд Кепітал Менеджмент» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук