Постанова

Іменем України

05 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 638/12278/15-ц

провадження № 61-19106св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Лактіонова Оксана Володимирівна,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року у складі судді Невеніцина Є. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Лактіонової О. В.

Скаргу мотивовано тим, що в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходилося виконавче провадження № 56298905 щодо примусового виконання за виконавчим листом Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року № 638/12278/15-ц.

05 січня 2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіновою О. В. було винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій з примусового виконання рішень до 12 січня 2021 року.

ОСОБА_1 вважав, що всупереч вимогам законодавства, державний виконавець не вживав заходів примусового виконання рішень.

Рішенням суду передбачено спілкування стягувача з дочкою за відсутності ОСОБА_2 , проте зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови не вбачається ані того, що ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні, ані того, що їй призначено постільний режим, який унеможливлює її пересування містом, ані будь-які інші обставини, які б унеможливлювали виконання останньою рішення суду, яке полягає лише у забезпеченні перебування ОСОБА_3 разом із батьками у визначений рішенням проміжок часу у певному місті.

ОСОБА_1 вважав, що саме по собі звернення ОСОБА_2 із заявою про хворобу не свідчить про наявність обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій. Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено можливість, а не обов`язок державного виконавця відкласти проведення виконавчих дій, проте державний виконавець не зазначив мотиви прийняття такого рішення.

Зазначав, що судовим рішенням були передбачені обставини, за яких не відбувається побачення стягувача з дочкою, зокрема у час хвороби дитини, у зв`язку із цим, на думку ОСОБА_1 , у державного виконавця були відсутні будь-які законні підстави для винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій. Задоволення чергової заяви боржника про відкладення виконавчих дій є грубим порушенням прав дочки та батька на вільне спілкування та участь у вихованні дитини. Через перешкоджання з боку ОСОБА_2 він не міг дізнатись про фактичне місцезнаходження та стан дитини.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Лактіонової О. В. щодо винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій від 05 січня 2021 року; скасувати постанову про відкладення проведення виконавчих дій від 05 січня 2021 року за виконавчим провадженням № 56298905 з примусового виконання за виконавчим листом від 27 квітня 2018 року № 638/12278/15-ц; зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонову О. В. (або будь-яку іншу посадову особу, в провадженні якої перебуває виконавче провадження № 56298905) вжити заходи примусового виконання рішення, передбачені статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Лактіонової О. В. з винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій від 05 січня 2021 року.

Зобов`язано уповноваженого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вжити заходи примусового виконання рішення, передбачені статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

У задоволенні скарги у частині скасування постанови про відкладення проведення виконавчих дій від 05 січня 2021 року за виконавчим провадженням № 56298905 з примусового виконання за виконавчим листом, виданим Дзержинським районним судом м. Харкова у справі № 638/12278/15-ц від 27 квітня 2018 року, відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржувана постанова державного виконавця про відкладення виконавчих дій від 05 січня 2021 року порушує право ОСОБА_1 на спілкування з дитиною у визначений рішенням суду день та час, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження наявності підстав для винесення постанови, тому дії державного виконавця є неправомірними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкладення виконавчих дій від 05 січня 2021 року є неправомірними, оскільки рішенням суду було визначено способи участі батька у вихованні дитини за відсутності ОСОБА_2 , а тому хвороба останньої у цьому випадку не є перешкодою для державного виконавця для належного примусового виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 638/12278/15-ц із Дзержинського районного суду м. Харкова.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

ОСОБА_2 зазначає, що статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» не визначено вичерпного переліку обставин, які перешкоджають проведенню виконавчих дій, внаслідок яких державний виконавець має скористатися своїм правом на відкладення проведених виконавчих дій.

Застосування статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язане з наявністю певних обставин та умов, надання оцінки яким, на думку ОСОБА_2 , не входить до компетенції суду, а встановлення та оцінювання таких обставин лежить у межах повноважень державного виконавця, які суд не може брати на себе.

Разом із цим ОСОБА_2 вважає, що суди попередніх інстанцій не тільки проігнорували факт її хвороби, як поважну причину невиконання судового рішення, але й неправильно розтлумачили та застосували положення статей 10, 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження», а також за відсутності законних підстав зобов`язали державного виконавця застосувати до неї передбачені статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішення лише за те, що вона хворіла.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У провадженні державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонової О. В. перебуває виконавче провадження № 56298905 щодо виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року, яким встановлено час спілкування батька ( ОСОБА_1 ) в присутності матері ( ОСОБА_2 ) з малолітньою дочкою щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування і участі у вихованні дитини задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, дідом, бабою як особисто так і в телефонному режимі та із застосуванням комп`ютерних технологій. Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої дочки спілкування з дитиною за відсутності матері кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 години до 18-00 годин незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 години включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 години до 18-00 години за відсутності матері незалежно від місця перебування дитини.

Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої дочки спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години за присутності матері за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини), якщо цей день припадає на понеділок чи четвер другого тижня вересня місяця.

Дозволено під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру, парку з атракціонами при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини.

Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої дочки спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей: 1) в дні її народження у парні роки, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10-00 години до 16-00 години в присутності матері, у непарні роки, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10 години до 16-00 години за відсутності матері; 2) в дні народження батька ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року з 10-00 години до 17-00 години без присутності матері; 3) На святкування Різдва Христова з 09-00 години до 15-00 години у парні роки за присутності матері, з 12-00 години до 18-00 години у непарні роки за відсутності матері; 4) на Новий рік з 11-00 години до 16-00 години кожного року за присутності матері.

Обрано способом участі батька у вихованні малолітньої дочки спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки.

Обрано способом участі діда та баба у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування у кожну четверту неділю місяця з 10-00 години до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та бабці ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року та ІНФОРМАЦІЯ_4 кожного року з 10-00 години до 16-00 години в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою).

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року у справі № 638/12278/15-ц рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року змінено та у другому, сьомому та дев`ятому абзацах резолютивної частини рішення виключено слова «у присутності матері ОСОБА_2 ».

Постановою Верховного Суду від 16 січня 2019 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Лактіонової О. В. від 05 січня 2021 року відкладено проведення виконавчих дій до 12 січня 2021 року, оскільки 05 січня 2021 року від ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення проведення виконавчих дій у зв`язку із її хворобою, відповідно до якої вона зобов`язувалася надати документи, що підтверджують хворобу, після її остаточного одужання.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Статтею 7 розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону, відповідно до якої за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Згідно приписів статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відкладення проведення виконавчих дій передбачено лише за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення батька з дитиною, обґрунтовано вважав, що хвороба матері дитини у цьому випадку не є перешкодою для державного виконавця для належного виконання рішення суду, у зв`язку із цим дійшов правильного висновку про те, що оскаржувана постанова порушує право ОСОБА_1 на спілкування з дитиною у визначений рішенням суду, ухваленим у справі № 638/12278/15-ц, день та час, тому законно визнав дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови неправомірними.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм Закону України «Про виконавче провадження» й ЦПК України, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович