Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 11.10.2020 року у справі №201/2832/19 Ухвала КЦС ВП від 11.10.2020 року у справі №201/28...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа №201/2832/19

провадження №61-14079св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чижик Олександр Степанович, акціонерний комерційний банк "Райффайзенбанк Україна", ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2020 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чижик Олександр Степанович, акціонерний комерційний банк "Райффайзенбанк Україна", ОСОБА_3,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2019 року ОСОБА_5 звернулася до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чижик О. С., акціонерний комерційний банк "Райффайзенбанк Україна", ОСОБА_3, з позовом, у якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 05 жовтня 2004 року між нею та ОСОБА_2.

2. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5 була власником квартири АДРЕСА_1. У вказаній квартирі ОСОБА_5 зареєстрована з 31 березня 1981 року, це її фактичне і єдине місце проживання.

3. У 2004 року її донька - ОСОБА_3 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 запропонували позивачу продати вказану квартиру відповідачу з метою отримання ними кредитних коштів в банку під заставу (іпотеку) предмета купівлі-продажу, стверджували, що це відбудеться без реєстрації права власності на відповідача, та буде мати лише фіктивний намір, тобто вона - позивач буде залишатися власником цієї квартири.

4.05 жовтня 2004 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та

ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику ОСОБА_2 кредит у розмірі 17 300 доларів США для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1.

5. Позивач зазначала, що після укладення вказаного кредитного договору та договору купівлі-продажу, примірник якого вона не отримувала, залишилася власником нерухомого майна, була зареєстрована в квартирі, користується нею, проживає, сплачує всі комунальні платежі.

6. Право власності на нерухоме майно було зареєстроване 15 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О. В., про що позивачу стало відомо при отриманні інформаційної довідки 12 грудня 2018 року.

7. Позивач вважала фіктивним і недійсним договір купівлі-продажу квартири, оскільки укладений всупереч її дійсній волі та загальним засадам ЦК України.

8. Посилаюсь на вказані обставини, позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 03 березня 2020 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

10. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорений договір купівлі-продажу квартири був укладений без реєстрації права власності та без передачі такого майна покупцеві.

11. Місцевий суд указав, що відповідач (покупець) в квартирі не проживав та не проживає, не був зареєстрований за її адресою, тобто у нього відсутнє право користування нею. Всі ці обставини свідчать про те, що сторони на виконання договору купівлі-продажу не виконали свої зобов'язання, тобто сторони не мали намір створювати юридичні правові наслідки, укладаючи договір купівлі-продажу від 05 жовтня

2004 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

12. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня

2020 року залишено без змін.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та надані сторонами докази, надав їм належну оцінки, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду при постановами Верховного Суду від 01 листопада 2018 року в справі № 910/18436/16, від 13 березня 2019 року в справі № 757/12646/16, від 21 серпня 2019 року в справі № 569/4373/16, від 22 жовтня 2019 року в справі № 911/2129/17.

16. Заявник також указує на невідповідність висновків судів дійсним обставинам набуття відповідачем права власності на квартиру.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

17. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

19. Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судами

20. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно

від 28 листопада 2003 року, виданого на підставі довідки ЖБК № 282 від 20 жовтня 2003 року та рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21 жовтня 1999 року № 2091, позивачу ОСОБА_5 належала квартира

АДРЕСА_1.

21.02 грудня 2003 року право власності за ОСОБА_5 на вказану квартиру було зареєстроване КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" за реєстраційний номером 3658108.

22. У даній квартирі ОСОБА_5 зареєстрована з 31 березня

1981 року, це її фактичне і єдине місце проживання.

23.05 жовтня 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.

24.05 жовтня 2004 року між акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику ОСОБА_2 кредит у розмірі 17 300 доларів США для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1.

25. За умовами пункту 1.2.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний був використати кредитні кошти на придбання спірної квартири.

26. Після укладання кредитного договору від 05 жовтня 2004 року та договору купівлі-продажу правовий режим її користування, володіння квартирою не змінився, позивач залишалася власником вказаної квартири, зареєстрована в ній, користується нею, проживає в ній, сплачує всі комунальні платежі.

27. У листопаді 2018 року ОСОБА_5 дізналася, що до її доньки, ОСОБА_3, був пред'явлений позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

28.12 грудня 2018 року ОСОБА_5 отримала Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідно до якої квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу

Чижиком О. С.

29. Право власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру було зареєстроване 15 грудня 2016 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

30. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

31. Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

32. Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Касаційна скаргапідлягає задоволенню.

Мотиви, з 0яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

34. У справі, яка переглядається, предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 05 жовтня 2004 року з підстав, передбачених статтею 234 ЦК України.

35. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 ЦК України).

36. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

37. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частина 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

38. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

39. Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

40. Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3 , 5 , 6 статті 203 ЦК України.

41. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

42. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

43. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

44. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі

45. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

46. Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

47. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

48. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

49. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

50. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

51. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

52. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

53. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився Верховний Суд у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц (провадження № 61-1300св18), від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц (провадження № 61-835св17).

54. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

55. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

56. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постановах Верховного Суду

від 13 березня 2019 року в справі № 757/12646/16, від 28 лютого

2018 року у справі №909/330/16, від 01 листопада 2018 року в справі № 910/18436/16.

57. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) й дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

58. Відповідно до положень частин 3 та 4 статті 334 ЦК України (у редакції станом на 05 жовтня 2004 року - дату укладення оспореного договору купівлі-продажу) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

59. Частиною 3 статті 640 ЦК України (у редакції станом

на 05 жовтня 2004 року - дату укладення оспореного договору купівлі-продажу) передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

60. Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

61. Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

62. Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

63. Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

64. У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

65. Суд першої інстанції, з яким поголився апеляційний суд, дійшов висновку про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним на підставі статті 234 ЦК України, так як при його укладенні воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та сторони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, на момент укладення договору у обох сторін був умисел на фіктивність таких дій.

66. Разом із тим, суди не врахували, що для визнання правочину фіктивним, суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину, тобто, у справі, що переглядається необхідно було встановити наявність умислу як у продавця ОСОБА_5, так і у покупця ОСОБА_2.

67. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилався на те, що оспорений позивачем договір купівлі-продажу відповідав волевиявленню сторін правочину.

68. Навпаки, позивач не довела, а суди не встановили наявність умислу з певним спрямуванням волі у ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

69. Висновок суду про те, що оспорений договір не передбачав реального настання правових наслідків, обумовлених умовами правочину, не було вчинено дії, спрямовані на перехід права власності на нерухоме майно, спростовується кредитним договором від 05 жовтня 2004 року, укладеним між комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_2.

70. За умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний використати кредитні кошти на придбання квартири за адресою:

АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між позичальником, продавцем та банком 05 жовтня 2004 року (пункт 1.2.1 кредитного договору).

71. У розділі 3 кредитного договору сторонами також погоджено передачу позичальником в іпотеку банку нерухомого майна, яке має бути передане позичальнику продавцем відповідно до умов договору купівлі-продажу. Позичальник також зобов'язується у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу провести Державну реєстрацію договору купівлі-продажу в комунальному підприємстві "Дніпропетровське міжміське БТІ" відповідно до вимог "Тимчасового положення про реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445.

72. Оспорений договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за № 2661 (а. с. 103 зворот).

73. Крім того, відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу

від 05 жовтня 2004 року продаж квартири здійснено за 136 659 грн, які продавець отримала повністю від ОСОБА_2 до підписання цього договору (а. с. 103).

74. Висновок суду про те, що договір купівлі-продажу вчинено без реєстрації права власності не ґрунтується на законі, оскільки законодавство, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин, пов'язувало виникнення права власності на майно саме з моментом реєстрації договору, а не реєстрацією права власності на таке майно.

75. Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви, а суди попередніх інстанцій не встановили, що під час укладення спірного договору не було дотримано вимог чинного законодавства, у тому числі щодо дійсної волі сторін, то відсутні правові підстави для задоволення позову.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

76. Пунктом 3 частини 1 статті 409 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

77. Згідно з частиною 1 статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 412 ЦПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

78. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи судом встановлені повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що ухвалені у справі судові рішення слід скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо судового збору

79. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

80. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

81. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

82. Відповідно до квитанцій від 24 квітня 2020 року за № 0.0.1687923372.1 та від 21 вересня 2020 року № 57808

ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 1 152,60 грн та

1 681,60 грн за подання апеляційної та касаційної скарг.

83. З огляду на задоволення касаційної скарги ОСОБА_2, скасування ухвалених у справі судових рішень, судовий збір, сплачений

ОСОБА_2 за перегляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, підлягає компенсації за рахунок позивача ОСОБА_5.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 03 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чижик Олександр Степанович, акціонерний комерційний банк "Райффайзенбанк Україна", ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 152,60 грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції та 1 681,60 грн - за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст