Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.11.2019 року у справі №343/605/17

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 343/605/17

провадження № 61-29255св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 07 червня 2017 року у складі судді Лицура І. М. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2017 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Бойчука І. В., Проскурніцького П. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив витребувати із чужого незаконного володіння належний йому на праві власності автомобіль.

Позов обгрунтований тим, що 09 жовтня 2016 року він за усною домовленістю з відповідачем передав йому на ремонт належний йому автомобіль "MAZDA-626", реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідач взяв на себе зобов'язання відремонтувати належний йому транспортний засіб, а саме: провести зварювальні, рихтувальні та фарбувальні роботи протягом двох місяців з часу передачі автомобіля. Він зобов'язався оплатити виконані роботи в сумі 500 дол. США, що станом на 03 квітня 2017 року еквівалентно 13 510,50 грн. Для виконання вказаних робіт він придбав кузовні деталі, які необхідно було замінити і передав їх відповідачу, а також як аванс передав відповідачу 250 дол. США, що еквівалентно 6 755,25 грн. Однак, незважаючи на те, що з моменту передачі транспортного засобу минуло шість місяців, відповідач виконав лише 50% ремонту, тобто провів тільки зварювальні роботи. Він неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханням виконати роботи в повному обсязі. Останній обіцяв все виконати, проте роботи не виконав. 22 березня 2017 року він звернувся до відповідача з проханням повернути належний йому автомобіль, однак відповідач повідомив, що потрібно оплатити повну вартість виконаних робіт та відмовився повертати транспортний засіб.

11 травня 2017 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов про стягнення із ОСОБА_1 на свою користь 13 255,00 грн, що станом на 08 травня 2017 року еквівалентно 500 дол. США, заборгованості з оплати за виконані роботи із ремонту належного ОСОБА_1 автомобіля.

Зустічний позов обгрунтований тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дійсно була домовленість про ремонт його автомобіля "MAZDA-626", реєстраційний номер НОМЕР_1. За виконані роботи замовник зобов'язався оплатити йому 500 дол. США, що станом на 08 травня 2017 року еквівалентно 13 255,00 грн. ОСОБА_1 зобов'язувався придбати всі кузовні деталі до автомобіля, які необхідно було замінити. З урахуванням придбання і передачі йому позивачем деталей для заміни він здійснював зварювальні роботи та роботи щодо їх заміни.

Він виконав усі роботи, про які сторони домовилися. Претензій до виконаних ним робіт ОСОБА_1 не мав, проте їх вартість не оплатив. Що стосується фарбувальних робіт, то між ним та відповідачем була домовленість про окрему оплату цих робіт.

Крім того, відповідач зобов'язувався придбати та передати йому необхідні для проведення цих робіт лакофарбові матеріали, які так і не передав. Він повідомляв відповідача про необхідність оплати виконаних ним робіт, проте ОСОБА_1 у добровільному порядку оплату не провів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Долинського районного суду від 07 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2017 року, первісний та зустрічний позови задоволені.

Витребувано у ОСОБА_2 належний ОСОБА_1 автомобіль "MAZDA-626", реєстраційний номер НОМЕР_1,2001 року випуску, кузов № НОМЕР_2, та передано його власнику ОСОБА_1.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13 255,00 грн заборгованості за виконані роботи з ремонту автомобіля "MAZDA-626", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2 утримує автомобіль без відповідної правової підстави, чого він сам не заперечував у судовому засіданні.

Рішення судів про задоволення зустрічного позову мотивовані тим, що згідно з договором підряду від 09 жовтня 2016 року ОСОБА_2 повністю виконав роботи з ремонту автомобіля "MAZDA-626", реєстраційний номер НОМЕР_1, претензій до якості виконання цих робіт у замовника немає, натомість він не оплатив вартість цих робіт. Суди також виходили з того, що ОСОБА_1 заперечував проти проведення судової автотоварознавчої експертизи для визначення вартості вже проведених ОСОБА_2 відновлювальних робіт з ремонту автомобіля.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Долинського районного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2017 року, просив скасувати судові рішення у частині зустрічного позову та ухвалити нове про відмову у зустрічному позові.

Рух справи в суді касаційної інстанції

28 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з розпорядженням від 05 червня 2019 року № 592/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів
2.3.2,2.3.4,2.3.13,2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Суди не врахували, що сума укладеного між сторонами договору перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а тому такий договір необхідно було укласти у письмовій формі.

При визначенні обсягу та вартості виконаних ОСОБА_2 робіт, суд посилався на письмовий їх перелік, наданий ОСОБА_2, та не заперечення цього факту ОСОБА_1.

Проте у судовому засіданні він стверджував, що йому невідомо про виконання цих робіт, оскільки автомобіль знаходиться у ОСОБА_2, оглянути його він не дозволяє та не повертає. ОСОБА_2 зазначив перелік робіт, однак не вказав ціни за певні роботи, а тому є незрозумілим, яким чином суд визначив суму 500 дол. США, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_2

Визнавши договір підряду укладеним між сторонами, суд не обгрунтував (не спростував) кошторисну вартість складеного підрядником на виконання робіт їх обсягу та ціни виконаних робіт.

Суд також не врахував переданий ним ОСОБА_2 аванс у розмірі 250 дол. США.

Крім того, в момент передачі автомобіля ОСОБА_2 він не попередив його, що не є суб'єктом підприємницької діяльності та не має права на виконання таких робіт.

Доводи інших учасників справи

Заперечень на касаційну скаргу від інших учасників не надходило.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оскільки судові рішення оскаржуються лише в частині задоволення зустрічного позову, Верховний Суд надає оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права лише в цій частині.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 09 жовтня 2016 року сторони уклали усний договір, згідно з яким вони домовились, що ОСОБА_1 передає належний йому на праві власності автомобіль "MAZDA-626", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, а останній виконує певний обсяг робіт з ремонту цього автомобіля.

На виконання умов договору ОСОБА_2 провів демонтаж/монтаж: сидінь, внутрішнього покриття підлоги, дверних оббивок, оббивок порогів, стояків; задньої підвіски ходової частини із відновленням та частковою заміною різьбових з'єднань; баку паливного із відновленням та частковою заміною різьбових з'єднань; вихлопної системи із відновленням та частковою заміною різьбових з'єднань; бампера заднього; фаркопа; сигнальних фонарів; демонтаж/монтаж крил передніх; вирізання пошкоджених корозією порогів лівого та правого, арок задніх коліс з виготовленням ремонтних вставок, виготовленням підсилювачів порогів та їх заміни; виготовлення та заміна панелі задньої; виготовлення кронштейнів кріплення баку паливного та їх зварка; виготовлення кронштейнів кріплення вихлопної системи і їх зварка; виконання ремонту (часткової заміни) днища багажника; проведення ремонту (виготовлення та заміна) нижніх полок каркасів усіх чотирьох дверей; виготовлення та заміна вставок зовнішніх панелей усіх чотирьох дверей (з демонтажем і монтажем дверей); заміна задніх лонжеронів, задніх бризговиків (стаканів), виготовлення та заміна: внутрішніх підсилювачів задніх крил, бокових панелей днища багажника (лодочки) з визначенням геометрії кузова перед їх монтажем; підготовка, ґрунтовка, обробка герметиками та антикорами.

ОСОБА_1 обов'язок з оплати виконаних робіт не виконав, посилаючись на те, що у визначену вартість ремонтних робіт також входили рихтувальні та малювальні роботи, які ОСОБА_2 не виконав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 ЦК України).

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Задовольняючи зустрічний позов, суди виходили з того, що ОСОБА_2 виконав роботи з ремонту належного ОСОБА_1 автомобіля згідно із обумовленою сторонами вартістю, а останній зобов'язався виплатити йому грошові кошти за проведення таких робіт, проте не оплатив виконані роботи з ремонту належного йому автомобіля, тому суди дійшли висновку про задоволення зустрічного позову. Суди виходили з того, що ОСОБА_1 не спростував обсяг виконаних ОСОБА_2 робіт з ремонту автомобіля.

Висновки судів відповідають встановленим обставинам, грунтуються на належній оцінці доказів у справі, судові рішення ухвалено з урахуванням засади цивільного законодавства: справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Доводи касаційної скарги щодо необхідності вчинення правочину у письмовій формі, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що форма договору підряду може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень статей 205, 207, 208, 209 ЦК України.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 208 ЦК України.

Вчинений сторонами правочин перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (частина 1 статті 218 ЦК України).

Главою 61 ЦК України не встановлено недійсність договору підряду у разі не додержання письмової форми договору.

Крім того, сторони погодили умови правочину та правочин виконаний, що не суперечить закону.

Доводи касаційної скарги, що суд не обгрунтував (не спростував) кошторисну варість складеного підрядником на виконання робіт їх обсягу та ціни виконаних робіт є необгрунтваними з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частин 1 , 2 , 3 статті 10 ЦПК України.

З урахуванням принципу змагальності судочинства не суд, а сторона має спростувати обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Згідно зі статтею 843 ЦК України удоговорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Відповідно до статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Отже, одним із способів визначення ціни за договором підряду є кошторис.

З огляду на те, що при укладенні договору підряду кошторис сторонами у письмовій формі не складено, проте сторони визначили ціну роботи - 500 дол. США, що станом на 08 травня 2017 року еквівалентно 13 255,00 грн, та яку ОСОБА_2 просив стягнути із ОСОБА_1, суди обгрунтовано виходили із встановлених обставин і задовольнили зустрічний позов.

Суди встановили, що факт передачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 авансу в розмірі 250 дол. США не підтверджено належними та допустимими доказами. Тому суд першої інстанції обгрунтовано стягнув на користь ОСОБА_2 13 255,00 грн.

ОСОБА_3 належними та допустими доказами не спростував встановлені судами обставини справи.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення в частині зустрічного позову ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення в частині зустрічного позову - без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2017 року в частині зустрічного позову залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко