Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.08.2019 року у справі №296/834/19

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 296/834/19

провадження № 61-15825св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача: адвокат Гансецький Віталій Володимирович, адвокат Стеценко Дмитро Олександрович,

відповідачі: Державна казначейська служба України, прокуратура Житомирської області, Головне управління національної поліції України в Житомирській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України та заступника прокурора Житомирської області на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2019 року у складі судді Маслак В. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Житомирської області, Головного управління національної поліції України в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовна заява мотивована тим, що постановою старшого слідчого слідчого відділу Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області від 30 листопада 2011року йому було пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України. Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2014 року його визнано винним та призначено покарання у вигляді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11 березня 2014 року вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2014 року скасовано, справу направлено прокурору м. Житомира для проведення додаткового розслідування. Постановою старшого прокурора прокуратури м. Житомира Поплавського А. А. від 22 січня 2015 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014060020001626 від 01січня 2014 року, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Вказував, що в результаті незаконних дій працівників органів досудового слідства, прокуратури та суду, він незаконно перебував під слідством та судом в період з 08 листопада 2011 року (дата затримання) по 22 січня 2015 року (дата закриття кримінального провадження), з яких протягом 28 місяців та 3 днів незаконно був затриманий та тримався під вартою (з 08 листопада 2011 року по 11 березня 2014 року) та 10 місяців 11 днів перебував під підпискою про невиїзд (з 11 березня 2014 року по 22 січня 2015 року), що разом складає 38 місяців 14 днів, чим йому заподіяно моральної шкоди.

Вважав, що внаслідок неправомірних дій правоохоронних органів були обмежені його конституційні права на вільне пересування, суттєво порушені нормальні життєві зв'язки, він був змушений доводити свою невинуватість у суді, перед рідними, знайомими, сусідами, він перестав спілкуватися з колишніми друзями, внаслідок чого зазнав душевних страждань та переніс нервове потрясіння, погіршився стан його здоров'я, репутація була зіпсована. Через нервове перенавантаження з'явилися головні болі, став страждати на безсоння.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку через Державну казначейську службу України 2 000 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 500 000,00 грн моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може визнати обґрунтованим і достатнім й більший розмір відшкодування.

Районний суд вказав, що оскільки мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня становить 4173 грн, отже мінімальний розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 за час незаконного перебування під слідством та судом (38 місяців 14 днів), виходячи з розміру одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, буде становити 160 243,60 грн,

Суд першої інстанції прийняв доводи ОСОБА_1 щодо наявності моральної шкоди, отже вважав позовні вимоги мотивованими, доведеними і такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Визначаючи розмір грошової компенсації районний суд вважав доведеними обставини, які свідчать про заподіяння позивачу душевних страждань, тому визначив суму відшкодування моральної шкоди в 500 000,00 грн, як така, що буде сприяти відновленню його емоційному стану та відповідатиме засадам розумності і справедливості.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та заступника прокурора Житомирської області залишено без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2019 року без змін.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції ухвалив законне рішення посилаючись на положення норм матеріального права та судової практики.

Апеляційний суд вважав доведеним заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди у зв'язку з тривалим перебуванням під слідством та судом, більшу частину якого він незаконно перебував під вартою. Крім того, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що сума відшкодування в розмірі 500 000 грн відповідає принципами розумності і справедливості та є достатньою для задоволення потреб потерпілого.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи заступника прокурора Житомирської області про те, що стягнута судом сума суперечить закону, оскільки обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не передбачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заступник прокурора Житомирської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 160 521 грн 40 коп та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2019 року касаційні скарги Державної казначейської служби України та заступника прокурора Житомирської області надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 24 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Крім того зупинене виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2019 року.

Ухвалою судді Верховного Суду від 24 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Житомирської області у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі Державна казначейська служба України не погоджується з оскаржуваними рішеннями та вважає, що вони підлягають скасуванню.

Зазначає, що Казначейство жодних прав та інтересів ОСОБА_1 не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди йому не завдавало, отже не може нести відповідальність за шкоду, завдану діями інших суб'єктів.

Звертає увагу на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 липня 2017 року у справі № 210/327/15-ц, згідно з якою не допускається стягнення моральної та матеріальної шкоди з казначейства, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів.

Вважає, що судами не зазначено, у чому конкретно полягали страждання позивача, а також характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), отже визначений судом розмір відшкодування є необґрунтованим.

У касаційній скарзі заступник прокурора Житомирської області зазначив, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, оскільки судами неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Вважає, що задоволення судом позову ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 160 243 грн 60 коп, який обчислений з розрахунку одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, відповідає положенням закону, однак, стягнення моральної шкоди, що перевищує указану суму, суперечить загальним засадам, встановленим для відшкодування моральної шкоди.

Стверджує, що судами попередніх інстанцій порушено принципи справедливості, добросовісності та розумності та необґрунтовано стягнуто моральну шкоду у розмірі 500 000 грн. Крім того, зазначає, що судами не зазначено, з якого розрахунку виходив суд, визначаючи саме такий розмір відшкодування.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що не погоджується з поданими касаційними скаргами та вважає їх необґрунтованими.

Посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15, провадження № 12-298цс18, у якому зазначено, що суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Вважає, що визначення моральної шкоди виходячи із мінімально можливого розміру є незаконним, необґрунтованим та суперечить здоровому ґлузду. Зазначає, що завдану йому моральну шкоду з огляду на тривалість його незаконного затримання, він оцінює у розмірі 2 000 000 грн, проте касаційної скарги не подавав та погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою старшого слідчого слідчого відділу Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області від 30 листопада 2011 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, притягнуто як обвинуваченого, та пред'явлено йому обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України (а. с. 12).

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна. Міру запобіжного заходу відносно засудженого, до набрання вироком законної сили, залишено попередню - тримання під вартою. Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання - з 08 листопада 2011року (а. с. 13-22).

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11 березня 2014 року вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2014 року скасовано, справу направлено прокурору м. Житомира для проведення додаткового розслідування. Запобіжний захід змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд (а. с. 23-30).

Постановою старшого прокурора прокуратури м. Житомира Поплавського А. А. від 22 січня 2015 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014060020001626 від 01 квітня 2014 року, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України (а. с. 31-35).

ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом в період з 08 листопада 2011 року (дата затримання) по 22 січня 2015 року (дата закриття кримінального провадження), з яких протягом 28 місяців та 3 днів незаконно був затриманий та тримався під вартою (з 08 листопада 2011 року по 11 березня 2014 року) та 10 місяців 11 днів перебував під підпискою про невиїзд (з 11 березня 2014 року по 22 січня 2015 року), що разом складає 38 місяців 14 днів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника прокурора Житомирської області задоволенню не підлягає.

Касаційна скарга Державної казначейської служби України задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відповідно до положень пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Статтями 2, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Статтями 2, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 судам роз'яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Аналіз вказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

У пунктах 5.4,6.9 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом в період з 08 листопада 2011 року (дата затримання) по 22 січня 2015 року (дата закриття кримінального провадження), з яких протягом 28 місяців та 3 днів незаконно був затриманий та тримався під вартою (з 08 листопада 2011 року по 11 березня 2014 року) та 10 місяців 11 днів перебував під підпискою про невиїзд (з 11 березня 2014 року по 22 січня 2015 року), що разом складає 38 місяців 14 днів.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій на підставі належних доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що позивач незаконно перебував під слідством і судом, у зв'язку з чим йому завдано моральної шкоди, розмір якої судами визначено з урахуванням його доведеності позивачем, заявлених ним вимог та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання касаційних скарг на відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у визначеному судом першої інстанції розмірі є безпідставними, оскільки незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, як визначено частиною 2 статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі, а суму відшкодування у розмірі 500 000 грн суди попередніх інстанцій правильно визнали достатньою та справедливою.

Доводи касаційної скарги заступника прокурора Житомирської області щодо визначення судом розміру моральної шкоди в розмірі 160 243 грн 60 коп. стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. На підставі статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Доводи касаційної скарги Державної казначейської служби України про помилкове покладення на Державну казначейську службу України, яка є самостійною юридичною особою і прав позивача не порушувала, відповідальності за завдану ОСОБА_1 моральну шкоду, є безпідставними з огляду на таке.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) установлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно пунктів 1,3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Державна казначейська служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Державної казначейської служби України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення про Державну казначейську службу України).

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 7, частини 2 статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному пунктом 8 частини 1 статті 7, частини 2 статті 23 БК України.

Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Покладаючи відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди на державу, суд зобов'язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі, тому доводи касаційної скарги у цій частині безпідставні.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість його рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Згідно із частиною 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк