Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.12.2018 року у справі №205/3855/17

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 205/3855/17

провадження № 61-47832св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2,третя особа - Друга дніпровська державна нотаріальна контора, розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26 липня 2018 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П.,

Лаченкової О. В., Свистунової О. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Друга дніпровська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер

ОСОБА_3 - вітчим ОСОБА_1, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1.

Позивач зазначала, що у родинних стосунках зі спадкодавцем не перебувала та тривалий час проживала окремо від нього. Однак, за життя спадкодавець склав заповіт, відповідно до якого заповів їй 1/3 частину майна, що входить до складу спадщини, про що вона знала.

10 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, нотаріусом було відмовлено

у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк у шість місяців для подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у шість місяців для подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті

ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26 липня 2018 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не проживала разом із спадкодавцем, не знала про складений заповіт, а нотаріус не повідомляв її про його наявність, у період перебігу шестимісячного строку для прийняття спадщини неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні, у зв'язку з чим існують підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нову ухвалу про закриття провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у постанові апеляційного суду вказано, що позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу

ОСОБА_2, проте, зі змістом вказаного документу останній не ознайомився, оскільки не отримав його.

Крім того, позивач не довела належними та допустимими доказами поважність пропуску для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки направити вказану заяву могла поштою.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який за життя, 25 січня 1993 року склав заповіт, відповідно до умов якого заповів ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у рівних частинах все належне йому майно.

03 листопада 2016 року після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2

10 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Другої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

10 травня 2017 року державний нотаріус Другої дніпровської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з пропуском нею шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини.

Згідно зі спадковою справою, нотаріусом було перевірено за даними Спадкового реєстру наявність заповіту після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, однак відсутні відомості про повідомлення нотаріусом позивача про наявність заповіту чи виклик її до нотаріуса або повідомлення її як спадкоємця за заповітом про відкриття спадщини, що свідчило б про сприяння в здійсненні особистого розпорядження спадкодавця.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Отже, поважними причинами пропуску строку для подання заяви на прийняття спадщини можуть бути визнанні: хвороба, необізнаність особи про наявність спадкового майна, юридична необізнаність.

Відповідно до статті 63 Закону України "Про нотаріат" державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме.

Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктом 209 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція № 20/5), при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

При розгляді таких спорів судам слід дослідити, чи вчиняв державний нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Таким чином, враховуючи похилий вік позивача, її тяжкі хвороби у період перебігу строку на прийняття спадщини та відсутність належного сприяння нотаріуса для здійснення особистого розпорядження спадкодавця, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не отримував відзив на апеляційну скаргу, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи містять докази направлення відповідачу копії відзиву на апеляційну скаргу, а саме фіскальні чеки.

Посилання в касаційній скарзі на те, що позивач не довела належними та допустимими доказами поважність пропуску для подання заяви про прийняття спадщини, колегія судді відхиляє, оскільки причини такого пропуску пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що підтверджується медичними документами, з яких вбачається, що вона з 2015 року тяжко хворіла, перенесла кілька хірургічних операцій та була прикута до інвалідного візка.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня

2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк