Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 521/14791/15-ц

провадження № 61-8642св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

треті особи: орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_6,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційні скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня 2016 року у складі судді Мазун І. А. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Черевка П. М, Артеменка І. А., Сватаненка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та вселення.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 03 липня 2013 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1, зокрема, визнано право приватної власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47,6 кв. м, - в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя визнано за ОСОБА_6 право приватної власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47,6 кв. м, - в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, витребувано у ОСОБА_5 1/2 ідеальну частку квартири

АДРЕСА_1, загальною площею 47,6 кв. м. В подальшому позивачка та її неповнолітні діти: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, були зареєстровані у вказаній квартирі, однак вселитися у спірну квартиру та користуватися нею позивачка не має можливості, оскільки у ній проживають сторонні для позивачки особи - відповідачі по справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітня дитина ОСОБА_4, на вселення та проживання яких вона своєї згоди не давала.

ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди у користуванні квартирою

АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та вселити її та її неповнолітніх дітей - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в квартиру АДРЕСА_1. Також просила стягнути з відповідачів на її користь судовий збір.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня

2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1, шляхом виселення з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вселено ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі ~money0~

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі

~money1~

У задоволенні решети позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, підлягають виселенню з 1/2 частини спірної квартири, оскільки судом встановлено факт чинення відповідачами позивачу перешкод у вселенні у спірну квартиру. Що стосується позовних вимог щодо виселення всіх відповідачів з усієї квартири, суд зазначив, що позивачці на праві власності належить не вся квартира, а лише 1/2 її частина, інша частина згідно рішенню Малиновського районного суду міста Одеси від 03 липня 2013 року належить ОСОБА_6, тому суд дійшов висновку про те, що вимоги позивачки щодо виселення відповідачів з усієї квартири задоволенню не підлягають. Стосовно виселення ОСОБА_5 суд зазначив, що доказів того, що він проживає та зареєстрований за вказаною адресою не надано, що також підтвердили інші відповідачі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 відхилено.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг:

16 грудня 2016 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 через засоби поштового зв'язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що часткове задоволення позовних вимог є неправомірним, оскільки ОСОБА_1 заявляла вимоги про усунення перешкод, виселення та вселення з квартири АДРЕСА_1, а не про усунення перешкод, виселення та вселення з 1/2 квартири АДРЕСА_2. При частковому задоволенні позовних вимог, судами не було враховано, що ОСОБА_1 не було виділено належної її частини квартири в натурі, також не був встановлений порядок користування вказаною квартирою. Договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_11 набув право власності на спірну квартиру є чинним, в судому порядку недійсним не визнавався, реституція не застосовувалася.

29 грудня 2016 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 через засоби поштового зв'язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду міста Одеси від

02 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від

14 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не було враховано того, факту що для того щоб виселити осіб із квартири чи вселити осіб у квартиру, необхідно спочатку виділити частину квартири у натурі із встановленням порядку користування квартирою, так як неможливо виселити чи вселити саме в (із) ідеальної (ідеальну) частки (частку). Договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_11 набув право власності на спірну квартиру є чинним, в судому порядку недійсним не визнавався. Навпаки, рішенням суду відмовлено у визнанні його недійсним. Суди розглядуючи спір, не застосували норми ЖК Української РСР, зокрема статтю 116 ЖК Української РСР. Відповідачів не може бути виселено із спірної квартири, оскільки вони її займають на законних на те підставах.

Доводи інших учасників справи:

У березні 2017 року від ОСОБА_1 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення, яких ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року залишити без змін.

У липні 2019 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшло заперечення, у якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Малиновського районного суду міста Одеси від

02 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від

14 грудня 2016 року залишити без змін.

Рух касаційних скарг:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Малиновського районного суду міста Одеси.

Зупинено виконання рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня 2016 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від

14 грудня 2016 року до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Малиновського районного суду міста Одеси.

Зупинено виконання рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня 2016 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від

14 грудня 2016 року до закінчення касаційного розгляду.

У березні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 07 червня 2019 року № 632/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-8642св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що з 06 червня 2002 року ОСОБА_12 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 16 березня 2010 року. За час перебування у шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_9.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 03 липня

2013 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2013 року встановлено, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 06 листопада 2009 року по цивільній справі № 2-4010/2009 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_6, виконавчого комітету Одеської міської ради, судом було скасовано свідоцтво видане на ім'я ОСОБА_6 про право власності серії НОМЕР_1 від 23 вересня 2004 року та свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 від

21 березня 2008 року відповідно на квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_1, а також визнано право власності на спірне майно за матір'ю ОСОБА_6 - відповідачем ОСОБА_13. Вказане судове рішення набрало сили та було зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно. На підставі даного рішення спірні квартири відчужувались наступним чином.

11 березня 2010 року між ОСОБА_13 від імені, якої діяв ОСОБА_14 - з однієї сторони, та ОСОБА_15 - з іншої сторони, був укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4, відповідно до умов якого ОСОБА_13 продала, а ОСОБА_15 придбав вказану квартиру. Правочин був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Петровим Ю. М., за реєстровим № 483.

25 березня 2010 року між ОСОБА_15, від імені якого діяв

ОСОБА_14 - з однієї сторони, та ОСОБА_5 - з іншої сторони, був укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 відповідно до умов якого ОСОБА_15 продав, а ОСОБА_5 купив вказану квартиру. Правочин був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О. Б., за реєстровим № 251.

За заявою Виконавчого комітету Одеської міської ради про перегляд рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06 листопада

2009 року по цивільній справі № 2-4010/2009 у зв'язку із нововиявленими обставинами, ухвалою суду від 22 грудня 2010 року вказане рішення було скасоване. При новому розгляду справи в задоволенні позову

ОСОБА_13 до ОСОБА_6, Виконавчого комітету Одеської міської ради було відмовлено, про що 20 жовтня 2011 року постановлено рішення.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня

2011 року було оскаржене ОСОБА_13 в апеляційному порядку, але згідно ухвали апеляційного суду Одеської області від 15 січня 2013 року судом було прийнято відмову сторони позивача від позову та закрито провадження по справі з відповідної підстави.

Таким чином судове рішення, на підставі якого укладались наведені вище оспорювані правочини з відчуження спірних квартир, - було скасоване.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 03 липня

2013 року за ОСОБА_1 зокрема визнано право приватної власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47,6 кв. м, - в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя; визнано за

ОСОБА_6 право приватної власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47,6 кв. м, - в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя; визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на

1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_3, загальною площею 70,8 кв. м, - в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя; визнано за

ОСОБА_6 право приватної власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_3, загальною площею 70,8 кв. м, - в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя; витребувано у ОСОБА_5 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47,6 кв. м; скасовано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47,6 кв. м, зареєстровану за ОСОБА_5

22 липня 2014 року ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року, яка набрала законної сили, у адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Тулба О.

О., третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо проведення реєстрації права власності відмовлено. Предметом вказаної справи було визнання незаконними дій державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Таким чином, судами встановлено, що позивачка є власницею 1/2 ідеальної частини квартири АДРЕСА_1. Третя особа - ОСОБА_6 своє право власності на іншу частину цієї квартири не зареєстрував.

Згідно довідки - виписки з будинкової книги про склад сім'ї та реєстрації від 11 вересня 2014 року в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 загальною площею 47,60 кв. м зареєстровані: ОСОБА_2 (донька ОСОБА_5), ОСОБА_3 (зять ОСОБА_5), ОСОБА_4,2005 року народження, (онучка ОСОБА_5), ОСОБА_1 (власник 1/2 частини квартири), ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, (син

ОСОБА_1) та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, (син ОСОБА_1).

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, підлягають виселенню з 1/2 частини спірної квартири, оскільки судом встановлено факт чинення відповідачами позивачу перешкод у вселенні у спірну квартиру. Що стосується позовних вимог щодо виселення всіх відповідачів з усієї квартири, суд зазначив, що позивачці на праві власності належить не вся квартира, а лише 1/2 її частина, інша частина згідно рішенню Малиновського районного суду міста Одеси від 03 липня 2013 року належить ОСОБА_6, тому суд дійшов висновку про те, що вимоги позивачки щодо виселення відповідачів з усієї квартири задоволенню не підлягають. Стосовно виселення ОСОБА_5 суд зазначив, що доказів того, що він проживає та зареєстрований за вказаною адресою не надано, що також підтвердили інші відповідачі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Відповідно до статей 317 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За правилами частини 1 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно роз'яснень, викладених у ~law22~ вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК України) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК України).

Встановивши, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, своїми протиправними діями створюють перепони для вселення позивачки у належну їй 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_1, що ними не заперечувалося в судовому засіданні, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з цієї квартири та вселення позивачки та її неповнолітніх дітей у вказану квартиру.

Проте, висиляючи відповідачів з 1/2 частини спірної квартири, та вселяючи ОСОБА_1 в 1/2 частину спірної квартири, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спірна квартира не поділена в натурі, порядок користування не встановлено. ОСОБА_1, звертаючись до суду з цим позовом, просила висилити відповідачів з квартири АДРЕСА_1, та вселити її в цю квартиру. Вона, як співвласник квартири, не давала згоди на вселення в квартиру сторонніх для неї осіб, якими є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Тому з урахуванням статей 321, 358 та 386 ЦК України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягають виселенню з квартири, а не з 1/2 її частини.

Зважаючи на те, що у справі судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права, додаткових збирання доказів матеріали справи не потребують, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року слід змінити, та викласти резолютивну частину рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня 2016 року в такій редакції: "Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Вселити ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей - ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2. в квартиру АДРЕСА_1.".

Відповідно до частин 1 та 4 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Змінити резолютивну частину рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 02 червня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року, та викласти її в такій редакції: "Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою

АДРЕСА_1 шляхом виселення з квартири

АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Вселити ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3. та ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2. в квартиру АДРЕСА_1.".

В іншій частині рішення Малиновського районного суду міста Одеси від

02 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від

14 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В.

П. Курило