Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.10.2023 року у справі №567/1469/21
Постанова КЦС ВП від 04.10.2023 року у справі №567/1469/21

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 567/1469/21

провадження № 61-7220св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 15 червня 2022 року у складі судді Венгерчук А. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Шимків С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (далі - ТОВ «Захід Агро»), про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 1,62 га, кадастровий номер 5624281200:08:001:0063, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЯА № 044362, виданим 28 лютого 2005 року Острозькою районною державною адміністрацією Рівненської області. 03 квітня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про те, що за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано право оренди належної йому земельної ділянки. Підставою для державної реєстрації зазначено договір оренди землі від 15 липня 2014 року, укладений між ним як орендодавцем та ТОВ «Захід Агро» як орендарем, а також - додаткова угода від 03 травня 2019 року (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди), за якою він є орендодавцем, а орендаря замінено з ТОВ «Захід Агро» на ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Вказані правочини він не підписував, інших осіб на їх підписання не уповноважував, з ним як з власником земельної ділянки не узгоджувалися їх умови і він не отримував їх примірників, а відтак вони є неукладеними. Факт реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не може підтверджувати його волевиявлення на укладення цих правочинів. Відповідач користується належною йому земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує його право на користування та розпорядження належним йому майном. Враховуючи викладене,ОСОБА_1 просив: зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути йому земельну ділянку площею 1,62 га, кадастровий номер 5624281200:08:001:0063, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області; скасувати рішення державного реєстратора Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області, індексний номер 46725724 від 06 травня 2019 року, про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на вказану земельну ділянку, номер запису про інше речове право: 10824950 (спеціальний розділ), з одночасним припиненням такого права.

Короткий рішення суду першої інстанції

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 15 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,62 га, кадастровий номер 5624281200:08:001:0063, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області. Скасовано рішення державного реєстратора Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 06 травня 2019 року, індексний номер рішення: 46725724, про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право: 10824950 (спеціальний розділ), з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки площею 1,62 га, кадастровий номер 5624281200:08:001:0063. Стягнуто з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь позивача 1 816 грн судового збору та 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не укладав та не підписував договір оренди землі від 15 липня 2014 року та додаткову угоду від 03 травня 2019 до нього, не уповноважував інших осіб на їх укладення та підписання, з ним як з власником земельної ділянки не узгоджувалися умови цих правочинів і він не отримував їх примірників, а відтак вказаний договір оренди землі та додаткова угода є неукладеними. Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позов, отже не заперечує доводів позивача про неукладення ним договору оренди та додаткової угоди до нього. ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не довело правомірності користування спірною земельною ділянкою та продовжує нею користуватися, чим порушує права ОСОБА_1 , тому існують підстави для зобов`язання відповідача повернути позивачу належну йому на праві власності земельну ділянку. Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право оренди земельної ділянки за відповідачем, який не ґрунтується на укладеному договорі оренди землі, порушує права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом передання її в оренду іншим особам, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19. У зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору та професійну правничу допомогу. Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн відповідають умовам договору про надання професійної (правничої) допомоги та підтверджені відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Заявлений позивачем розмір таких витрат є обґрунтованим, об`єктивним, співрозмірним з ціною позову.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 квітня 2023року апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» залишено без задоволення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 15 червня 2022 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвалою Острозького районного суду Рівненської області суду від 23 травня 2022 року було зобов`язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ТОВ «Захід Агро» надати суду оригінали договору оренди землі від 15 квітня 2014 року та додаткової угоди від 03 травня 2019 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5624281200:08:001:0063. Зобов`язано витребувані докази надати в строк до 15 червня 2022 року. Однак відповідач не виконав ухвалу суду та не надав витребувані судом докази, які необхідні для проведення судової почеркознавчої експертизи, а також - не повідомив суд про існування у нього перешкод для своєчасного подання доказів та не звертався до суду з клопотанням про встановлення додаткового строку для їх подання. Таким чином відповідач не спростував доводів позивача про неукладення та непідписання ним договору оренди землі від 15 липня 2014 року та додаткової угоди від 03 травня 2019 року до нього. За таких обставин, оскільки відповідач не довів у встановленому законом порядку законності підстав користування належною позивачу земельною ділянкою, якою ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжує користуватися, чим порушуються права на користування та розпорядження належним позивачу майном, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 травня 2023 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 15 червня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 8 частини першої, пункту 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 21 листопада 2022 року у справі № 754/16978/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 541/483/21. Крім того, суди прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а також - встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Острозького районного суду Рівненської області.

20 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Західна агровиробнича компанія» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що належним і достатнім доказом на підтвердження факту неукладення та непідписання позивачем договору оренди землі від 15 липня 2014 року та додаткової угоди від 03 травня 2019 року до нього мав бути відповідний висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи, однак такий висновок експерта в матеріалах справи відсутній. Оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується отримання позивачем орендної плати та наявність між сторонами договірних відносин, тому всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Таким чином суди встановили обставини неукладення та непідписання позивачем правочинів на підставі недопустимих доказів. Оскільки ТОВ «Захід Агро» було стороною як договору оренди землі від 15 липня 2014 року, так і додаткової угоди від 03 травня 2019 року до нього, то воно повинно було брати участь у справі як співвідповідач.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хмарук Ю. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Оскільки відповідач не виконав ухвал місцевого суду від 17 листопада 2021 року та від 23 травня 2022 року про витребування доказів та не надав оригіналів договору оренди землі від 15 липня 2014 року та додаткової угоди від 03 травня 2019 року до нього, що унеможливило проведення у справі почеркознавчої експертизи, то суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 81 ЦПК України дійшов правильних висновків про доведеність тих обставин, що позивач не укладав та не підписував цих правочинів. Позивач не заявляв будь-яких вимог до ТОВ «Захід Агро», а просив зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути йому земельну ділянку та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на вказану земельну ділянку, з одночасним припиненням такого права, тому підстави для залучення ТОВ «Захід Агро» співвідповідачем у справі відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки земельної ділянки площею 1,62 га, кадастровий номер 5624281200:08:001:0063, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЯА № 044362, виданим 28 лютого 2005 року Острозькою районною державною адміністрацією Рівненської області.

17 серпня 2015 року державним реєстратором Костопільського районного управління юстиції Рівненської області Пропопець Я. В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 23713352, щодо державної реєстрації за ТОВ «Захід Агро» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5624281200:08:001:0063, що розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області. Підставою державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено договір оренди землі від 15 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ «Захід Агро» як орендарем, строком дії 5 років.

В подальшому на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С. М., індексний номер 46725724 від 06 травня 2019 року, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано перехід права оренди вищевказаної земельної ділянки від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Підставою державної реєстрації зазначено договір оренди землі від 15 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Захід Агро», та додаткова угода від 03 травня 2019 року, укладена між ОСОБА_2 , ТОВ «Захід Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Строк дії оренди вказано 7 років.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8 частини першої, пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша, друга статті 400 ЦПК України).

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Частиною першою статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (укладення договору оренди землі від 15 липня 2014 року), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У справі, яка переглядається, обґрунтовуючи позовні вимоги про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора, ОСОБА_1 посилався на те, що він не підписував договір оренди землі від 15 липня 2014 року та додаткову угоду від 03 травня 2019 року до нього, інших осіб на їх підписання не уповноважував, з ним як з власником земельної ділянки не узгоджувалися їх умови і він не отримував їх примірників, а відтак ці правочини є неукладеними. При цьому відповідач продовжує користуватися належною йому земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує його право на користування та розпорядження належним йому майном.

Відповідно до абзацу 1 частини першої, абзацу 1 частини другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не спростувало доводів позивача про неукладення та непідписання ним договору оренди землі від 15 липня 2014 року та додаткової угоди від 03 травня 2019 року до нього і не довело законності підстав користування належною позивачу земельною ділянкою. Тому суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 21 листопада 2022 року у справі № 754/16978/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 541/483/21, на заслуговують на увагу з огляду на таке.

В постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, на яку послався заявник в касаційній скарзі, зазначено, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

У справі, яка переглядається, за клопотанням сторони позивача, з метою призначення у справі судової почеркознавчої експертизи ухвалою Острозького районного суду Рівненської області суду від 23 травня 2022 року було зобов`язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ТОВ «Захід Агро» надати суду оригінали договору оренди землі від 15 квітня 2014 року та додаткової угоди від 03 травня 2019 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5624281200:08:001:0063. Зобов`язано витребувані докази надати в строк до 15 червня 2022 року.

Відповідно до положень пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Пунктом 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, встановлено, що, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Згідно з частинами першою, третьою, шостою, сьомою-десятою статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Оскільки ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не виконало вимог вищевказаної ухвали Острозького районного суду Рівненської області суду від 23 травня 2022 року, не надало оригіналів оспорюваних правочинів, не зазначило поважних причин неможливості їх надання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано вважав його дії умисним ухиленням від подання доказів, витребуваних судом і необхідних для призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи, та застосував передбачені процесуальним законом наслідки такого ухилення.

У цьому аспекті колегія суддів ураховує судову практику Верховного Суду пов`язану із застосуванням положень частини десятої статті 84 ЦПК України (постанови Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 130/1510/18, від 24 червня 2020 року у справі № 130/1509/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 130/1503/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 581/39/20) та зауважує, що ненадання оригіналів оспорюваних правочинів унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи та з`ясування судом обставин підписання ОСОБА_1 договору оренди землі від 15 липня 2014 року та додаткової угоди від 03 травня 2019 року до нього.

Ураховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), на яку послався заявник в касаційній скарзі, зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

В постановах Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі № 754/16978/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 541/483/21 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справі № 754/16978/21: відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами;

- у справі № 541/483/21: пред`явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову;

- у справі № 125/2157/19: вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

Згідно з частиною першою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 не заявляв вимог про визнання недійсними (неукладеними) договору оренди землі від 15 липня 2014 року та додаткової угоди від 03 травня 2019 року до нього, а подав позов до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора, який обґрунтував тим, що відповідач продовжує користуватися належною йому земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує його право на користування та розпорядження належним їй майном. Враховуючи, що право користування належною позивачу земельною ділянкою перейшло до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі договору оренди землі від 15 липня 2014 року та додаткової угоди від 03 травня 2019 року до нього, які були укладені за участю ТОВ «Захід Агро», то в позовній заяві ОСОБА_1 правильно зазначив ТОВ «Захід Агро» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. При цьому підстави для залучення ТОВ «Захід Агро» співвідповідачем були відсутні.

Тому з огляду на предмет і підстави пред`явленого ОСОБА_1 позову в цій справі посилання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» в касаційній скарзі на вищенаведені правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, постановах Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі № 754/16978/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 541/483/21, не заслуговують на увагу.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, зробленими Верховним Судом в постанові від 22 березня 2023 року у справі № 567/793/22 (провадження № 61-421св23).

Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, а за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 15 червня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович