Історія справи

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 359/4221/17

провадження № 61-26673св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Сушко Л. П., Ігнатченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) (далі - ДП «Украерорух») про визнання незаконним наказу, нарахування та виплату винагороди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 обіймав посаду заступника директора з розвитку ДП «Украерорух». 30 березня 2017 року на підприємстві видано наказ про нарахування та виплату винагороди за підсумками роботи за 2016 рік, згідно якого за невиконання посадових обов'язків позивача було позбавлено винагороди у розмірі 100 %, що складає 30 250 грн. Вважав наказ про позбавлення його винагороди незаконним, оскільки у 2016 році він до дисциплінарної відповідальності не притягувався, стягнень за невиконання посадових обов'язків, усних та письмових нарікань та зауважень не отримував.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просив визнати незаконним та таким, що не підлягає виконанню, наказ ДП «Украерорух» від 30 березня 2017 року № 242/о про нарахування та виплату винагороди за підсумками роботи за 2016 рік в частині, що стосується позбавлення його винагороди; стягнути з відповідача на його користь винагороду за підсумками роботи за 2016 рік у розмірі 30 250 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2017 року (в складі судді Вознюка С. М.) позов задоволено. Визнано незаконним наказ директора ДП «Украерорух» від 30 березня 2017 року № 242/о в частині застосування до ОСОБА_4 зниження винагороди за підсумками роботи за 2016 рік на сто відсотків. Стягнуто з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_4 30 250 грн винагороди за підсумками роботи за 2016 рік, за вирахуванням обов'язкових платежів до державного бюджету та соціальних фондів. Заяву ОСОБА_4 про повернення сплаченої суми судового збору залишено без розгляду. Стягнуто з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_4 640 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем незаконно позбавлено позивача винагороди за підсумками роботи за 2016 рік, тому необхідно визнати незаконним наказ директора ДП «Украерорух» від 30 березня 2017 року № 242/о в частині застосування до ОСОБА_4 зниження винагороди за підсумками роботи за 2016 рік на сто відсотків. Позивачу було передбачено до нарахування, але не нараховано винагороду за підсумками роботи за 2016 у розмірі 30 250 грн.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідно до пункту 3.1 Положення, яке є додатком 11 до Колективного договору, директору та директорам регіональних структурних підрозділів надається право зменшувати, позбавляти працівників винагороди за підсумками роботи за рік повністю або частково. Преміювання працівників відбувається не у фіксованому розмірі, цей розмір не є гарантованим і має індивідуальний характер. Коло робітників, яким ці виплати здійснюються та розмір виплат, визначаться виключно директором підприємства. Оскаржуваний наказ від 30 березня 2017 року про нарахування та виплату винагороди за підсумками роботи за 2016 рік не має індивідуального характеру та стосується всіх працівників ДП «Украерорух» та прийнятий в межах повноважень директора підприємства. Разом з тим, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_4 не ставить вимог про виключення свого прізвища зі списку працівників, які позбавлені винагороди за підсумками роботи за 2016 рік повністю або частково за виробничі та дисциплінарні порушення згідно додатку № 3 до наказу ДП «Украерорух» від 30 березня 2017 року № 242/о.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не конкретизував підстави позбавлення позивача спірної винагороди. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту. Наказ про позбавлення позивача винагороди є незаконним, оскільки у 2016 році він до дисциплінарної відповідальності не притягувався, стягнень за невиконання посадових обов'язків, усних та письмових нарікань та зауважень не отримував.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

18 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що наказом ДП «Украерорух» від 30 березня 2017 року № 242/о «Про нарахування та виплату винагороди за підсумками роботи за 2016 рік», який прийнятий на підставі наказу від 28 березня 2017 № 232/о «Про виплату винагороди за підсумками роботи за 2016 рік працівникам Украероруху», позивача позбавлено такої виплати. Підстава - пункт 2 Положення про порядок визначення та виплати винагороди за підсумками роботи за рік працівникам Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, яке є додатком 11 до Колективного договору (далі - Положення): невиконання посадових обов'язків.

Листом від 14 квітня 2017 року позивача повідомлено про те, що вказане рішення ґрунтується на нормах пункту 3.1 Положення, які дають директору право зменшувати, позбавляти працівників винагороди за підсумками роботи за рік повністю або частково.

Наказом ДП «Украерорух» від 24 березня 2017 № 222/о позивачу оголошено догану. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2017 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 серпня 2017 року, наказ від 24 березня 2017 № 222/о про оголошення догани скасований.

Разом з тим, преміювання працівників відбувається не у фіксованому розмірі, цей розмір не є гарантованим і має індивідуальний характер. Коло робітників, яким ці виплати здійснюються та розмір виплат, визначаться виключно директором підприємства.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини другої статті 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.)

Встановлено, що працівники підприємства преміюються за підсумками роботи за рік та за забезпечення високого рівня безпеки польотів згідно з Положенням про порядок визначення та виплати винагороди за підсумками роботи за рік працівникам ДП «Украерорух» (пункт 5.19 колективного договору.

Відповідно до пункту 1.3. Положення розрахункова сума для виплат винагороди за підсумками роботи за рік особовому складу підприємства затверджується директором.

Пунктом 3.1 Положення визначено, що директору та директором регіональних структурних підрозділів надається право зменшувати, позбавляти працівників винагороди за підсумками роботи за рік повністю або частково.

Згідно з пунктом 3.2 Положення працівники можуть бути позбавлені винагороди за підсумками роботи за рік, повністю або частково, якщо протягом року вони скоїли виробничі або дисциплінарні порушення, вказані в доповненні 1 до цього положення.

Згідно з частиною другою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

На підставі висланого, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що згідно з пунктами 3.1, 3.2 Положення надання премії є виключно правом відповідача.

Апеляційним судом встановлено, що підставою позбавлення винагороди є невиконання посадових обов'язків, а не догана, отже посилання на ту обставину, що догану скасовано, не має правового значення.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в позові, дослідивши всі обставини справи.

Зазначення у мотивувальній частині рішення на те, що позивач не ставив питання про виключення його зі списку працівників, які позбавлені премії, є безпідставним, однак не впливає на результат розгляду справи по суті.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В.С. Висоцька

В.В. Пророк