Історія справи

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 2-2429/11

провадження № 61-23884св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2016 року в складі судді Ткаченко С. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 працював оператором посту керування летючих ножиців 4 розряду в цеху Блюмінг № 1 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 18 липня 2011 року позивача звільнено з роботи на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки профспілкова організація надала відмову в наданні згоди на звільнення. Звільнення відбулося через місяць після виявлення порушення трудової дисципліни, яке сталося 14 червня 2011 року. Крім того, Згідно висновку обласного комунального закладу «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» (далі - ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг»), складеного в день виявлення порушення, ознак сп'яніння у позивача не виявлено.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просив: визнати наказ про звільнення від 18 липня 2011 року незаконним; поновити його на роботі на посаді оператора поста керування летючих ножиців 4 розряду в цеху Блюмінг № 1 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 18 липня 2011 року до дня поновлення на роботі та моральну шкоду в розмірі 20 000 000 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, оскільки він перебував на робочому місці у нетверезому стані, тому наявні правові підстави для застосування пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України.

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, яка прийнята судом до розгляду.

На підставі викладеного ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просив: поновити його на роботі на посаді оператора поста керування летючих ножиців 4 розряду у цеху Блюмінг № 1 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 18 липня 2011 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 липня 2011 року до поновлення на роботі з урахуванням підвищення заробітної плати протягом 5 років, а також моральну шкоду в розмірі 20 000 000 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивача звільнено у порядок та спосіб передбачений трудовим законодавством, зокрема пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки зібраними по справі доказами підтверджено, що він знаходився на роботі у нетверезому стані.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що судом першої інстанції правильно не взято до уваги необґрунтований висновок профспілкової організації, головою якої був позивач. Перебування позивача в нетверезому стані під час роботи було виявлено 14 червня 2011 року, а у період з 16 до 20 червня 2011 року він перебував на лікарняному, тому його звільнення (18 липня 2011 року) з урахуванням норми частини першої статті 148 КЗпП України відбулося з дотриманням строків, визначених трудовим законодавством. Довідка ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» не може підтверджувати тверезий стан позивача під час виконання своїх трудових обов'язків, оскільки з моменту встановлення роботодавцем стану алкогольного сп'яніння працівника до його звернення до вказаного медичного закладу пройшло понад 6 годин. Отже висновки ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» не підтверджують доводи позивача та не спростовують зібрані у справі докази.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки профспілкова організація надала обґрунтовану відмову в наданні згоди на звільнення. Звільнення відбулося через місяць після порушення трудової дисципліни, а довідкою ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» підтверджено, що 14 червня 2011 року позивач був у тверезому стані.

У травні 2017 року ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що позивач звернувся до ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» майже через 7 годин після виявленого порушення, тому його висновки не підтверджують заявлені вимоги. Оскільки позивач перебував на лікарняному, тому відповідачем не пропущено місячний строк притягнення його до відповідальності. Профспілковий орган не мотивував свого рішення, чому він не надає згоди на звільнення ОСОБА_4

15 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що позивач з 27 червня 1995 року працював оператором поста керування летючих ножиців 4 розряду в цеху Блюмінг № 1 у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

18 липня 2011 року позивача звільнено з роботи на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані.

Згідно з актом про порушення від 14 червня 2011 року, складеному оперативним черговим ОСОБА_5, контролерами-охоронцями ОСОБА_6, ОСОБА_7 та старшим майстром НЗС Блюмінг-1 ОСОБА_8, о 09.00 год. ОСОБА_4 знаходився на території підприємства з ознаками сп'яніння: запах алкоголю із рота, тремтіння пальців рук, зміна забарвлення обличчя.

В той же день був складений акт за участю старшого майстра основної виробничої дільниці ОСОБА_8, слюсаря-ремонтника ОСОБА_9 та слюсаря-ремонтника (бригадира) ОСОБА_10, осіб, які працювали в одній бригаді з ОСОБА_4, в якому також зазначено наявні у позивача ознаки нетверезого стану: запах алкоголю та почервоніння обличчя.

Відповідно до доповідної записки при перевірці в медпункті доменного цеху-1 встановлено алкогольне сп'яніння ОСОБА_4, проба на алкоголь становила 1,3 проміле.

Згідно відповіді заступника головного лікаря ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» Яковчука О.О. наявність у повітрі, яке видихається позивачем, 1,3 проміле алкоголю умовно відповідає такий же наявності алкоголю у крові, а це є легка ступінь сп'яніння.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

На підставі викладеного, суди дійшли правильного висновку, що позивача звільнено у порядок та спосіб передбачений трудовим законодавством, зокрема пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки зібраними по справі доказами підтверджено, що останній знаходився на роботі у нетверезому стані. Перебування позивача в нетверезому стані під час роботи було виявлено 14 червня 2011 року, а у період з 16 до 20 червня 2011 року він перебував на лікарняному, тому його звільнення (18 липня 2011 року) з урахуванням норми частини першої статті 148 КЗпП України відбулося з дотриманням строків, визначених трудовим законодавством. Довідка ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» не може підтверджувати тверезий стан позивача під час виконання своїх трудових обов'язків, оскільки з моменту встановлення роботодавцем стану алкогольного сп'яніння працівника до його звернення до вказаного медичного закладу пройшло понад 6 годин. Отже висновки ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» не підтверджують доводи позивача та не спростовують зібрані у справі докази. Разом з тим, не може бути взято до уваги висновок профспілкового органу, керівником якого був позивач, оскільки він не є обґрунтованим та цій обставині дана належна правова оцінка судами.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В.С. Висоцька

В. В. Пророк