Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 601/1158/19

провадження № 61-4901св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2019 року у складі судді Білосевич Г. С. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Гірського Б. О., Бершадської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось майно, а саме: Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 .

Спадкова справа після смерті матері не відкривалася, оскільки він та його сестра ОСОБА_4 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталися.

02 квітня 2019 року він звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримав відмову в зв`язку з пропуском шестимісячного строку на прийняття спадщини.

Зазначав, що він пропустив встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, оскільки смерть матері сильно похитнула стан його здоров`я, з листопада 2013 року до грудня 2013 року він перебував на лікуванні з хворобою серця, з 2013 року і до теперішнього часу постійно проходить лікування в зв`язку з загостренням хвороби.

Крім того, з 2011 року він разом із сім`єю проживає в м. Санкт -Петербург Російської Федерації, його перебування за межами України також утруднило подання заяви до нотаріальної контори. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його сестра ОСОБА_4 , тому заяву про прийняття спадщини після її смерті подав він та чоловік померлої ОСОБА_2 .

Посилаючись на наведене, просив позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що наведені позивачем причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не дослідили всі докази, не надали належної оцінки його доводам та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_2 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Витребувано із Кременецького районного суду Тернопільської області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтв про народження та свідоцтва про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є дітьми ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим 26 квітня 1993 року Кременецьким бюро технічної інвентаризації, та копії будинкової книги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками, по Ѕ частині кожний, квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа від 02 квітня 2019 року приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 його сестри ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавали.

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 27 серпня 2018 року приватним нотаріусом Михайловою Г. В . 27 серпня 2018 року зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_4 .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відкривалась, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 18 березня 2019 року № 55502915.

Згідно з випискою з медичної картки амбулаторного хворого № 28032 та довідки від 19 грудня 2013 року ОСОБА_1 з 28 листопада 2013 року до 19 грудня 2013 року і з 18 квітня 2018 року до 28 квітня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16 та постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди попередніх інстанцій, на підставі встановлених обставин справи та належним чином оцінених доказів, зробили правильний висновок про те, що обставини, на які посилався ОСОБА_1 як на підставу для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема, перебування на стаціонарному лікуванні з 28 листопада 2013 року до 19 грудня 2013 року, проживання за межами України, не є поважними причинами пропуску встановленого законом строку, що унеможливили чи в інший спосіб перешкодили йому вчасно здійснити своє право на подання заяви про прийняття спадщини, та не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення такої дії.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі щодо його стану здоров`я, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук