Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 438/722/17

провадження № 61-40412св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , виконавчий комітет Бориславської міської ради як орган опіки та піклування,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 січня 2018 року у складі судді Слиша А. Т. та постанову апеляційного суду Львівської області від 11 червня 2018 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Павлишина О. Ф., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , виконавчий комітет Бориславської міської ради як орган опіки та піклування, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, та зобов`язання вчинити дії.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована та постійно проживає. У квартирі, крім неї, також зареєстровані члени її сім`ї: донька - ОСОБА_2 , внук - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - ОСОБА_4 та внучка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 2013 року відповідачі в її квартирі не проживають, оскільки виїхали до іншого постійного місця проживання: на АДРЕСА_2 .

Позивач просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 , та зняти їх з реєстрації за вказаною адресою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 15 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі у спірній квартирі не проживають з 2013 року, добровільно виїхали на інше постійне місце проживання, домовленості між сторонами про збереження права користування житлом у разі довготривалої відсутності не було, а тому наявні підстави для визнання їх такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Львівської області від 11 червня 2018 року рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 січня 2018 року в частині визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні цієї вимоги відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду в цій частині, оскільки вважав його ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення в частині визнання її ( ОСОБА_2 ) такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 , в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, щосуди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, неповно з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: не взяли до відома, що між сторонами існувала домовленість про те, що вона буде проживати в іншому житловому приміщенні, що вонане втрачала зв`язок зі спірною квартирою - приходила допомагати по господарству та в цій квартирі знаходяться її речі.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , виконавчий комітет Бориславської міської ради як орган опіки та піклування, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, та зобов`язання вчинити дії.

Витребувано із Бориславського міського суду Львівської області зазначену справу.

Зупинено дію рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 січня 2018 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій вона зареєстрована та постійно проживає.

У вказаній квартирі, крім позивача, також зареєстровані члени її сім`ї: донька ОСОБА_2 , внук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_4 та внучка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з довідкою Ясеницької-Сільної сільської ради від 01 серпня 2017 року № 990 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають на АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту, складеного комісією ПП «Борислав Комфорт» від 27 липня 2017 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_1 не проживають з 2013 року.

Факт непроживання у спірній квартирі з 2013 року не заперечувався і самою ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 156Житлового кодексу Української РСР та частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, що проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом.

Згідно із частиною другою статті 405ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Установивши факт непроживання ОСОБА_2 у спірній квартирі без поважних причин понад один рік (з 2013 року), з урахуванням відсутності домовленості між сторонами про збереження права користування житлом у разі довготривалої відсутності та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що між сторонами існувала домовленість щодо її проживання в іншому житловому приміщенні, однак суди, вирішуючи спір, не взяли цього до відома, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. До того ж зазначені твердження суди попередніх інстанцій визнали недоведеними.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам, що викладені в апеляційній скарзі, які розглянуті та перевірені апеляційним судом і їм надана відповідна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року зупинено дію рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 січня 2018 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку, тому дія зазначеного рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 436 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 11 червня 2018 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, залишити без змін.

Поновити дію рішенняБориславського міського суду Львівської області від 15 січня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук