Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.09.2019 року у справі №520/3710/18

Постанова

Іменем України

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 520/3710/18

провадження № 61-15718св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, державний реєстратор прав на нерухоме майно Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран Андрій Володимирович,

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пашичева Галина Леонідівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2018 року у складі судді Гниличенко М. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 липня 2019 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, державного реєстратора прав на нерухоме майно Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бурана А. В., за участю третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Пашичевої Г. Л., про скасування рішення про реєстрацію права власності та визнання договору дарування недійсним.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2018 року прийнято відмову представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 від позовних вимог. Провадження у справі закрито. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 02 та 04 квітня 2018 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що повноваження представника позивача ОСОБА_5 на підставі угоди про надання юридичної допомоги від 03 січня 2017 року судом перевірені, підстав для не прийняття заяви ОСОБА_5 про відмову від позову не встановлено, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 липня 2019 року ухвалу місцевого суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5 мав достатній обсяг повноважень для звернення від імені позивача із заявою про відмову від позову, оскільки будь-яких підстав не приймати відмову від позову у суду першої інстанції не було, з огляду на те, що ані сама ОСОБА_1, ані її другий представник - ОСОБА_4 не повідомили суд про розірвання договору про надання юридичної допомоги із ОСОБА_5.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 не узгодив позицію з позивачем щодо закриття провадження у справі та у день подачі заяви щодо відмови від позову - 05 листопада 2018 року не мав повноважень на ведення справи у суді, оскільки 02 листопада 2018 року договір про надання юридичної допомоги між сторонами розірвано; суд першої інстанції розглянув справу без повідомлення позивача, представників позивача та третьої особи про дату та час судового засідання.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 03 січня 2017 року ОСОБА_1 уклала договір про надання юридичної допомоги із адвокатом ОСОБА_5., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 15 травня 2010 року № 612 (т. 1 а. с. 28-29).

ОСОБА_5 05 листопада 2018 року подав заяву до канцелярії місцевого суду про закриття провадження у справі у зв'язку із відмовою позивача від позову.

Копія заяви про розірвання договору про надання юридичної допомоги від 02 листопада 2018 року подана ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції при подачі апеляційної скарги. Надана копія заяви про розірвання договору про надання юридичної допомоги, не була зареєстрована у суді першої інстанції, оскільки не містить ані штампу, ані реєстраційного номеру вхідного документа суду (т. 3 а. с. 55).

Докази подачі ОСОБА_1 чи її представником до місцевого суду заяв про припинення представництва або обмеження його повноважень матеріали справи не містять.

Представники ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають з нею за однією адресою, що підтверджується матеріалами справи та являються їй відповідно чоловіком та сином, що спростовує доводи про необізнаність позивачки про дії одного з її представників щодо подання заяви про відмову від позову.

Представники ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належним чином повідомлені про розгляд справи 05 листопада 2018 року о 12 год. 00 хв., що підтверджується розпискою (т. 2 а. с. 131).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову, місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5 мав достатній обсяг повноважень для звернення від її імені із заявою про відмову від позову, оскільки будь-яких підстав не приймати відмову від позову встановлено не було.

Колегія суддів погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Частиною 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК України).

Кожна особа несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 1 статті 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.

Отже, надане процесуальним законом право особі брати участь у справі через представника, передбачає вчинення представником від імені та в інтересах особи певних юридичних дій, що позбавляє сторону або третю особу необхідності їх вчиняти самостійно.

Із справи відомо, що 03 січня 2017 року ОСОБА_1 уклала договір про надання юридичної допомоги із адвокатом ОСОБА_5., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 15 травня 2010 року № 612 (т. 1 а. с. 28-29).

Відповідно до частини 4 статті 64 ЦПК України про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Матеріали справи не містять доказів подання ОСОБА_1 чи її представником ОСОБА_5. до суду першої інстанції заяв щодо припинення представництва або обмеження повноважень представника.

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що копія заяви про розірвання договору про надання юридичної допомоги від 02 листопада 2018 року додана ОСОБА_1 лише в суді апеляційної інстанції при подачі апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

ОСОБА_5 05 листопада 2018 року подав заяву до канцелярії місцевого суду про закриття провадження у справі у зв'язку із відмовою позивача від позову (т. 2 а. с. 134).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2018 року прийнято відмову представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 від позовних вимог. Провадження у справі закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5 мав достатній обсяг повноважень для звернення від її імені із заявою про відмову від позову, оскільки будь-яких підстав не приймати відмову від позову у суду першої інстанції не було.

Доводи касаційної скарги що представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 не узгодив позицію з позивачем щодо закриття провадження у справі та у день подачі заяви щодо відмови від позову - 05 листопада 2018 року не мав повноважень на ведення справи у суді, оскільки 02 листопада 2018 року договір про надання юридичної допомоги між сторонами розірвано; суд першої інстанції розглянув справу без повідомлення позивача, представників позивача та третьої особи про дату та час судового засідання, аналогічні доводам апеляційної скарги та, як вбачається із змісту постанови суду апеляційної інстанції, були предметом апеляційного перегляду, зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, підстав для скасування рішень судів не вбачається.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська