Постанова

Іменем України

04 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 1/2-09 (провадження № 22ск/772/2/2018)

провадження № 61-45547ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: КузнєцоваВ. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

секретар судового засідання - Патюк А. О.,

учасники справи:

заявник (особа, яка не брала участі у третейському розгляді) - ОСОБА_4,

представник заявника -ОСОБА_5,

учасники (сторони) третейського розгляду:

позивач - ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07 вересня 2018 року у складі судді Медяного В. М. у справі за заявою ОСОБА_4 в інтересах якого діє представник ОСОБА_5 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правовий центр підприємництва» від 28 лютого 2009 року у справі 1/2-09,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У вересні 2018 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правовий центр підприємництва» від 28 лютого 2009 року у справі 1/2-09 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду, як суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2018 року заяву ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_5, про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правовий центр підприємництва» від 28 лютого 2009 року у справі № 1/2-09 повернуто заявникові.

Судове рішення апеляційного суду, як суду першої інстанції, мотивовано тим, що посилання заявника у заяві на те, що йому стало відомо про існування зазначеного рішення третейського суду лише 06 червня 2018 року не заслуговують на увагу суду.

Разом з цим, апеляційний суд повернув заявникові його заяву про скасування рішення третейського суду через пропуск ним строку для подання такої заяви, визначений пунктом 2 частини п'ятої статті 454 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2018 року скасувати, а справу передати на розгляд до апеляційного суду.

Апеляційна скарга ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 мотивована тим, що апеляційний суд, як суд першої інстанції, в основу оскаржуваної ухвали поклав власні припущення при визначенні строку на оскарження рішення третейського суду.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції, пославшись на існування у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2012 року, зауважив, що ОСОБА_4 у своїй заяві не вказав про ці обставини, а посилання на те, що йому стало відомо про існування рішення третейського суду лише 06 червня 2018 року не заслуговують на увагу. Така позиція суду, на думку заявника, є надуманою, оскільки навіть сам факт, що ОСОБА_4 до 2012 року виборював своє право на спадщину після смерті батька свідчать про те, що йому не було відомо про відчуження спадкового майна на підставі рішення третейського суду. Більш того, вперше спадкову справу після смерті ОСОБА_8 заведено лише 06 червня 2018 року, про свідчить витяг зі Спадкового реєстру.

Також заявник зазначає, що у справі на яку посилається суд апеляційної інстанції, відомості щодо спадкового майна відсутні, а спадкова справа Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою не заводилась.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу будинку, укладеного 08 червня 2005 року між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_8, ОСОБА_4 (покупцями), продавець продала, а покупці ОСОБА_8 та ОСОБА_4 купили в рівних частках кожний цілий жилий будинок з господарськими будівлями за номером АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Заявник у заяві про скасування рішення третейського суду посилався на те, що йому 06 червня 2018 року нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки на момент смерті спадкове майно не належало ОСОБА_8, а належить іншій особі. Також він зазначав, що йому стало відомо про те, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правовий центр підприємництва» від 28 лютого 2009 року у справі 1/2-09 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 було визнано дійсним договір купівлі-продажу та визнано за останнім право власності на 1/2 частини житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, п'ятої та сьомої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п'ятою або шостою цієї статті, повертається.

Згідно з частиною п'ятою статті 42 ЦПК України у справах про оскарження рішення третейського суду, оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу учасниками справи є учасники (сторони) третейського розгляду; особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки; а також сторони арбітражного розгляду.

За змістом статті 2 Закону України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 року № 1701-VI (далі - Закон), в редакції чинній на час прийняття рішення третейським судом, сторони третейського розгляду (далі - сторони) - позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред'явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред'явлено позовні вимоги.

Статтею 34 Закону учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники. Питання щодо участі третіх осіб та їх процесуальні права у третейському розгляді вирішуються третейським судом відповідно до регламенту третейського суду або угоди сторін у третейському суді для вирішення конкретного спору. Третя особа бере участь у третейському розгляді добровільно. Треті особи не користуються правом оскарження рішення третейського суду.

Відповідно до положень статті 51 Закону в редакції, чинній на час постановлення рішення третейським судом, Рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону. Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом. Скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених цією статтею. У разі, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені питання, що виходять за межі третейської угоди, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третейських судах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 05 березня 2009 року № 1076-VI, набрала чинності 31 березня 2009 року редакція статті 51 Закону, за змістом якої рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Разом з цим, відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак для заявника, як особи, яка не брала участі у справі, статтею 454 ЦПК України встановлено строк для подання заяви про скасування рішення третейського суду протягом 90 днів з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Повертаючи заявникові заяву про скасування рішення третейського суду, апеляційний суд, як суд першої інстанції, відхилив доводи заявника про те, що про існування рішення третейського суду йому стало відомо лише 06 червня 2018 року, при цьому взявши до уваги ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2012 року у справі № 2-213/10 за позовом ОСОБА_4 до Другої Вінницької державної нотаріальної контори, Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень (джерело посилання: http://reyestr.court.gov.ua/Review/24797038). Водночас апеляційний суд зазначив, що заявник ще у 2009 році, звертаючись до Другої Вінницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, міг знати про ці обставини.

Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються виключно на припущеннях, що суперечить вимогам статті 263 ЦПК України.

Відповідно до пункту ухвали Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням державного зовнішньоекономічного підприємства «Славутич-Сталь» щодо тлумачення статті 124 Конституції України і Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 14 жовтня 1997 року правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ.

У зв'язку із цим, третейські суди не є органами влади, у тому числі державними органами, тому щодо них не можна безапеляційно застосовувати сталу практику ЄСПЛ, зокрема, у частині неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі (пункт 41 Рішення ЄСПЛ «Справа Пономарьов проти України»). Саме тому порядок розгляду і вирішення справи третейським судом регламентується Законом України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 року, а не процесуальними кодексами.

Відповідно до статті 45 згаданого Закону застосовуються наступні правила щодо рішення третейського суду:

- кожній із сторін направляється по одному примірнику рішення;

- у разі відмови сторони одержати рішення третейського суду або її неявки без поважних причин у засідання третейського суду, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні.

Особи, які не брали участь у справі, у разі якщо Третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення Третейським судом можуть подати заяву про скасування рішення Третейського суду протягом 90 днів. Отже, їх порушені права та інтереси можуть бути захищені.

При цьому слід враховувати, що дізнатися про порушення своїх прав особи, які не брали участь у розгляді справи третейським судом можуть після виконання або на стадії виконання рішення третейського суду. Відповідно втрачається сенс поновлення строку на оскарження рішення третейського суду, якщо воно вже виконане. Тому строк визначений частиною п'ятою статті 454 ЦПК України є преклюзивним.

Таким чином Верховний Суд, як суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками апеляційного суду, як суду першої інстанції, що заявником пропущений строк, встановлений статтею 454 ЦПК України.

Верховний Суд, як суд апеляційної інстанції зауважує, що з урахуванням всіх обставин у цій справі, відповідно до статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України, заявник має право на звернення за захистом своїх прав та інтересів, зокрема, шляхом подання до суду окремого позову про визнання договору, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (сторонами третейського розгляду) недійсним.

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про порушення Апеляційним судом Вінницької області норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, Верховний Суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик