Постанова

Іменем України

04 березня2020 року

м. Київ

справа № 235/2741/19

провадження № 61-18814св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Покровська міська рада Донецької області, Комунальне некомерційне підприємство «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Папоян В. В., Біляєвої О. М., Новікової Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Покровської міської ради Донецької області, Комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області (далі - Покровської центральної районної лікарні) та просив визнати його звільнення з роботи шляхом припинення виконання обов`язків головного лікаря Покровської центральної районної лікарні на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України незаконним, скасувати розпорядження Покровського міського голови від 12 квітня 2019 року №129 pro «Про припинення виконання обов`язків»; поновити його виконуючим обов`язки головного лікаря Покровської центральної районної лікарні та стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію за моральну шкоду, спричинену незаконним звільненням, у сумі 40 000 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 1999 року він працює в Покровській центральній районній лікарні на різних посадах, у тому числі у період з 01 січня 2012 року по 29 грудня 2017 року на посаді головного лікаря районної лікарні на умовах контракту. 29 грудня 2017 року розпорядженням Покровського міського голови № 128 pro він був звільнений з посади головного лікаря Покровської центральної районної лікарні з 21 грудня 2017 року у зв`язку з закінченням строку дії контракту від 30 грудня 2014 на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. Цього ж дня розпорядженням Покровського міського голови № 129 pro від 29 грудня 2017 року на підставі пункту 2 статті 23 КЗпП України його призначено виконуючим обов`язки головного лікаря Покровської центральної районної лікарні з 01 січня 2018 року. Крім того, з 02 січня 2019 року на 2019 рік його прийнято тимчасово за сумісництвом в Покровську центральну районну лікарню на 0, 25 посадового окладу лікаря-пульмонолога поліклініки, з доплатою 25 % посадового окладу лікаря-терапевта відділення профілактики.

12 квітня 2019 року розпорядженням Покровського міського голови № 129 pro «Про припинення виконання обов`язків» припинено виконання ним обов`язків головного лікаря у зв`язку з призначенням головного лікаря.

Вважає таке розпорядження незаконним, оскільки розпорядженням від 29 грудня 2017 № 129 pro його призначено виконуючим обов`язки головного лікаря на підставі пункту 2 статті 23 КЗпП України, тобто за строковим трудовим договором, припинення дії якого пов`язано з настанням певної події, а саме призначення керівника закладу за результатами конкурсу. Оскільки така подія не настала, то підстави для розірвання з ним трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України відсутні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи шляхом припинення виконання обов`язків головного лікаря Покровської центральної районної лікарні на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, розпорядження Покровського міського голови від 12 квітня 2019 № 129 pro «Про припинення виконання обов`язків» скасовано.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі виконуючим обов`язки головного лікаря Покровської центральної районної лікарні.Стягнуто з Покровської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 34 455, 05 грн та 10 000 грн у якості відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді виконуючого обов`язки головного лікаря Покровської центральної районної лікарні та в частині стягнення з Покровської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 19 688, 60 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 виконує обов`язки головного лікаря понад два місяці, у розпорядженні про покладення на нього виконання обов`язків головного лікаря відсутній запис щодо строкового характеру трудового договору, а тому він вважається таким, що виконував обов`язки головного лікаря Покровської центральної районної лікарні за безстроковим трудовим договором. Разом з тим у оскаржуваному розпорядженні, окрім посилань на звільнення позивача в зв`язку із закінченням строку трудового договору, зазначено також про факт призначення головного лікаря, проте вказана обставина не відповідає дійсності.

З цих підстав суд вважав, що звільнення позивача шляхом припинення виконання ним обов`язків головного лікаря на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України та за відсутності факту призначення головного лікаря є незаконним і таким, що порушує його трудові права, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для поновлення його на роботі і стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в визначеному судом розмірі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з посади головного лікаря позивача звільнено 31 грудня 2017 року за закінченням строку дії контракту, розпорядження про припинення цього трудового договору ним не оскаржено, питань щодо проведення відповідного конкурсу на зайняття вакантної посади не порушувалось, при цьому призначення позивача на посаду виконуючого обов`язки головного лікаря не свідчить про те, що дія трудового договору з ним як головним лікарем була продовжена на невизначений строк. Посилаючись на те, що позивач є особою, яка лише тимчасово виконувала обов`язки головного лікаря, апеляційний суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судуз касаційноюскаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції або передати справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про відсутність юридичних фактів, які зумовили переукладення із ним строкового трудового договору як з головним лікарем є помилковим, оскільки обґрунтованість звільнення його з посади головного лікаря, яке відбулося 29 грудня 2017 року, він не заперечує та не оскаржує. Предметом його позову є звільнення саме з посади виконуючого обов`язки головного лікаря, на яку він був призначений розпорядженням міського голови від 29 грудня 2017 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. При цьому, незважаючи на відсутність зазначення у цьому розпорядженні строку, на який його призначено, вказує, що цей строк визначено законом, а саме Порядком проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1094, згідно з яким особа виконує обов`язки керівника закладу тимчасово до призначення органом управління керівника закладу за результатами конкурсу. Оскільки до теперішнього часу головний лікар не призначений, немає підстав вважати, що строк дії трудового договору з ним закінчився.

Проте апеляційний суд на наведене уваги не звернув, належної оцінки цьому Порядку не надав, у результаті чого дійшов до необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 листопада 2019 року справа № 235/2741/19 надійшла до Верховного Суду.

03 грудня 2019 року відповідачі направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Ухвалою Верховного Судувід 24 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 30 грудня 2014 року між Красноарміською міською радою та ОСОБА_1 укладено контракт з керівником комунального закладу охорони здоров`я на строк з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2017 року.

Розпорядженням виконуючого обов`язки голови Красноармійської міської ради № 67 pro від 31 грудня 2014 року ОСОБА_1 призначений головним лікарем Красноармійської центральної районної лікарні (після зміни назви - Покровської центральної районної лікарні) з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року включно згідно з укладеним контрактом від 30 грудня 2014 року.

У зв`язку із закінченням строку дії контракту позивач розпорядженням міського голови № 128 pro від 29 грудня 2017 року звільнений з посади головного лікаря Покровської центральної районної лікарні з 31 грудня 2017 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Розпорядженням голови Покровської міської ради від 29 грудня 2017 року № 129 pro позивача, на підставі його заяви та положень Закону України «Про місцеве самоврядування», пункту 2 статті 23 КЗпП України, призначено виконуючим обов`язки головного лікаря Покровської центральної районної лікарні з 01 січня 2018 року; встановлено надбавку в розмірі 50 % посадового окладу за складність, напруженість у роботі.

У період 2012-2019 роки наказами головного лікаря ОСОБА_1 неодноразово приймався тимчасово за сумісництвом на посаду лікаря-пульмонолога на 0, 25 ставки. Останнім наказом виконуючого обов`язки головного лікаря Покровської центральної районної лікарні від 02 січня 2019 року № 1к ОСОБА_1 прийнято тимчасово за сумісництвом на 0, 25 посадового окладу лікаря-пульмонолога поліклініки і дозволено вести роботу в межах норми робочого часу за основною посадою, з доплатою 25 % посадового окладу лікаря-терапевта відділення профілактики з 01 січня 2019 року на 2019 рік.

Розпорядженням голови Покровської міської ради № 129 pro від 12 квітня 2019 року на підставі положень Закону України «Про місцеве самоврядування» та пункту 2 статті 36 КЗпП України 12 квітня 2019 року припинено виконання обов`язків головного лікаря Покровської центральної районної лікарні ОСОБА_1 у зв`язку із призначенням головного лікаря.

У подальшому розпорядженнями голови Покровської міської ради виконання обов`язків головного лікаря Покровської центральної районної лікарні покладено на інших осіб, а саме: з 15 квітня 2019 року на заступника головного лікаря з хірургічної допомоги ОСОБА_2 (розпорядження № 132 pro від 15 квітня 2019 року), а з 16 квітня 2019 року на лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_3 . (розпорядженням № 134 pro від 15 квітня 2019 року).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Відповідно до частин сьомої - дев`ятої статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства.

Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 27 грудня 2017 року затверджено Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я.

Так, частиною шостою розділу «Умови проведення конкурсу» вказаного Порядку передбачено, що орган управління тимчасово (з дня виникнення вакантної посади до призначення керівника закладу за результатами конкурсу) покладає виконання обов`язків керівника закладу на особу з числа штатних працівників закладу.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що трудові відносини, які виникли між виконуючим обов`язки керівника закладу та власником або уповноваженим ним органом не можуть бути встановлені на невизначений термін, оскільки посада виконуючого обов`язки керівника закладу є тимчасовою і припинення таких трудових відносин закон пов`язує з часом призначення керівника закладу за результатами конкурсу.

Статтею 36 КЗпП України встановлені підстави припинення трудового договору.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною.

Суди встановили, що розпорядженням міського голови від 29 грудня 2017 року, позивача на підставі пункту 2 статті 23 КЗпП України з 01 січня 2018 року призначено виконуючим обов`язки головного лікаря Покровської центральної районної лікарні. Строк закінчення трудового договору у розпорядженні не визначений. Однак, враховуючи, що такий строк передбачений законодавством, колегія суддів вважає, що між сторонами виникли трудові відносини саме за строковим договором, строк дії якого був обумовлений настанням певної події, а саме призначення на вакантну посаду головного лікаря постійного працівника.

12 квітня 2019 року розпорядженням міського голови припинено виконання позивачем обов`язків головного лікаря Покровської центральної районної лікарні на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку з призначенням головного лікаря. Водночас, як встановлено судами, ані станом на час прийняття цього розпорядження, ані станом на час ухвалення судових рішень у цій справі, головний лікар Покровської центральної районної лікарні не призначений, відповідний конкурс на зайняття вакантної посади не проводився.

За викладених обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача з посади виконуючого обов`язки головного лікаря у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено, оскільки факт призначення головного лікаря за конкурсом не знайшов свого підтвердження матеріалами справи, тобто подія, з якою закон пов`язує закінчення строку виконання особою обов`язків головного лікаря, не настала.

Таким чином, встановивши, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог трудового законодавства і порушує його права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

При цьому колегія суддів зазначає, що поновлення позивача на посаді виконуючого обов`язки головного лікаря не суперечить чинному законодавству, оскільки на особу, яка є виконуючим обов`язки, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільної суду від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17.

Разом з тим у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції суд зробив помилковий висновок про те, що позивач виконував обов`язки головного лікаря за безстроковим трудовим договором, оскільки в оскаржуваному розпорядженні відсутній строк, на який він призначається, з огляду на те, що такий строк встановлений законом.

Враховуючи те, що посилання на безстроковий характер трудового договору позивача не впливає на правильність вирішення судом першої інстанції спору по суті, колегія суддів вважає за необхідне на підставі частини першої статті 412 ЦПК України змінити рішення місцевого суду шляхом виключення з його мотивувальної частини вказаного висновку.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції зміні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 рокускасувати.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 червня 2019 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 червня 2019 року посилання на безстроковий характер трудового договору ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов