Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.07.2019 року у справі №462/6400/18

Постанова

Іменем України

29 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 462/6400/18

провадження № 61-12319св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2018 року в складі судді Румілової Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року в складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилався на те, що старшим слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Олініченко В. І. проводилось досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42016140000000207 від 13 жовтня 2016 року.

19 липня 2017 року Галицьким районним судом м. Львова було задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Олініченка В. І. у зазначеному вище кримінальному провадженні.

28 липня 2017 року старший слідчий другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Олініченко В. І. виніс постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 серпня 2017 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Олініченка В. І. від 28 липня 2017 року скасовано.

Заявник звертав увагу на те, що незаконними, протиправними діями старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Олініченка В. І. йому було завдано значної моральної шкоди, яка полягає у нервовому стресі, переживаннях, порушення режиму сну. Завдану моральну шкоду оцінив в сумі 25,000 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт прийняття слідчим в порядку Кримінально процесуального кодексу України (далі - КПК України) процесуального рішення про закриття кримінального провадження, яке згодом було скасоване судом, не свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

При цьому, процесуальні порушення, які були допущені слідчим при проведенні досудового слідства в кримінальному провадженні, були усунуті шляхом постановлення слідчим-суддею ухвали про скасування постанови старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Олініченка В. І. від 28 липня 2017 року про закриття кримінального провадження.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та інших учасників справи

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заяву обґрунтовував тим, що рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року є незаконними, необґрунтованими, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи.

Зазначив, що суди не врахували, що бездіяльність, протиправність дій старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Олініченка В. І. доведена та встановлена судом, що не потребує додаткового доказування. Твердження суду апеляційної інстанції про те, що не надано належних доказів на підтвердження протиправності дій старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Олініченка В. І. є безпідставними, оскільки сам факт скасування судом постанови про закриття кримінального провадження вже вказує на незаконність дій слідчого та завдання моральної шкоди.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, витребувано матеріали справи із Залізничного районного суду м. Львова та надано іншим учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільно процесуального кодексу (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства щодо законності та обґрунтованості.

Судами встановлено, що хвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 липня 2017 року відведено старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Олініченка В. І. від досудового розслідування кримінального провадження №42016140000000207 від 13 жовтня 2016 року.

28 липня 2017 року старший слідчий другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Олініченко В. І. виніс постанову про закриття кримінального провадження № 42016140000000207 від 13 жовтня 2016 року.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 серпня 2017 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Олініченка В. І. від 28 липня 2017 року скасовано.

Нормативно-правове обґрунтування

У статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частинами 1 та 6 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому моральної шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між прийняттям постанови про закриття кримінального провадження, бездіяльністю органу прокуратури та настанням шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що незаконність постанови про закриття кримінального провадження, підтверджена ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 серпня 2017 року, якою зазначена постанова була скасована, не свідчать про неправильність висновків судів, оскільки судами правильно зазначено, що сам по собі факт скасування постанови про закриття кримінального провадження не підтверджує, що цими діями позивачу завдана моральна шкода.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик