Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 565/931/15-ц

провадження № 61-7225св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

представник відповідача - Лук'янов ОлександрВасильович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Рівненської області у складі судді Бондаренко Н. В. від 08 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»про стягнення відсотків у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання.

Позовна заява мотивована тим, що 07 липня 2008 року між ним та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») було укладено договір банківського вкладу № 512844, за умовами якого він розмістив у ПАТ «КБ «Надра» грошові кошти у сумі 1000,00 євро терміном до 07 липня 2009 року, а 18 серпня 2008 року - договір банківського вкладу № 574400, за умовами якого він розмістив у ПАТ «КБ «Надра» грошові кошти у сумі 60 000,00 євро терміном до 18 листопада 2008 року. Проте із закінченням терміну депозитних вкладів суми вкладів йому повернуто не було.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача проценти у зв'язку з користуванням ПАТ «КБ «Надра» його грошовими коштами за вказаними договорами банківського вкладу, а також три проценти річних.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської областівід 20 січня 2016 року позов ОСОБА_4 в частині позовних вимог про стягнення процентів за користуванням ПАТ «КБ «Надра» грошовими коштами за договором банківського вкладу від 18 серпня 2008 року № 574400 на підставі заяви позивача залишено без розгляду.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення процентів за користуванням ПАТ «КБ «Надра» грошовими коштами за договором банківського вкладу від 07 липня 2008 року № 512844 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив із того, що оскільки кінцевий розрахунок з позивачем щодо повернення коштів за депозитним договором від 07 липня 2008 року № 512844 було проведено 28 грудня 2009 року, про що позивачу було відомо, а з позовом до суду позивач звернувся 13 липня 2015 року, то пропустив позовну давність, встановлену статтею 257 ЦК України, про застосування якої просив відповідач. Тому у задоволенні позову відмовив у зв'язку із пропуском позовної давності.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 січня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав до місцевого суду заяву, у якій ставить вимогу про визнання його кредитором та підтвердити факт його кредиторських вимог до боржника, посилаючись на статтю 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та на частину першу статтю 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні заяви.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 27 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року залишено без руху та надано строк не пізніше п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення указаних в ухвалі недоліків, шляхом надання апеляційному суді оригіналу платіжного документу про сплату судового збору та копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 29 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

У червні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд ухвал апеляційного суду Рівненської області від 27 листопада та 29 грудня 2017 року за нововиявленими обставинами.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач посилався на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц про те, що порушені права споживачів можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 08 червня 2018 року в прийнятті заяви ОСОБА_4 про перегляд ухвал апеляційного суду Рівненської області від 27 листопада та 29 грудня 2017 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвала апеляційного суду Рівненської області від 27 листопада 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху та ухвала апеляційного суду Рівненської області від 29 грудня 2017 року про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її особі, яка її подала, які позивач просить переглянути за нововиявленими обставинами, не є ухвалами, якими закінчено розгляд справи. Тому вони не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

У липні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить зазначену ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права та не врахував, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» він звільнений від сплати судового збору, оскільки згідно із цією нормою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку із нововиявленими обставинами», роз'яснено, що ухвалами, якими закінчено розгляд справи, зокрема, є: ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху та повернення апеляційної скарги не є ухвалами, якими закінчено розгляд справи, то вони не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської від 08 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило