Постанова

Іменем України

03 липня 2020 року

м. Київ

справа № 360/364/17-ц

провадження № 61-8066св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. П., Мартєва С.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова», Моторно (транспортне) страхове бюро України, приватне акціонерне товариство «Бородянка СПМК-15»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Тищенко Лариси Миколаївни на рішення Бородянського районного суду Київської області від 06 листопада 2018 року у складі головуючого судді Унятицького Д.Є. та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у складі суддів: Верланова С.М., Мережко М.В. та Савченка С.І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Нова» (далі - ПрАТ «СК «Нова»), Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), приватного акціонерного товариства «Бородянське СПМК-15» (далі - ПрАТ Бородянське СПМК-15 про відшодуання матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 31 жовтня 2014 року на автодорозі Київ-Ковель біля смт. Клавдієво, Бородянського району, Київської області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ВАЗ-2104», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , здійснив наїзд на позивача ОСОБА_1 , внаслідок чого позивачу спричинено тяжкі тілесні ушкодження. У зв`язку з цим позивачу було ампутовано ліву ногу та з 06 липня 2015 року йому встановлено 2 групу інвалідності. По факту ДТП було відкрито кримінальне провадження №12014110120000977 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Постановою слідчого від 29 грудня 2016 року кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу злочину. Зазначав, що автомобіль «ВАЗ-2104» д.н.з. НОМЕР_1 , належить ПрАТ «Бородянське СПМК-15», цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «СК «Нова», яка знаходиться на стадії ліквідації.

Позивач вказував, що після отримання тяжкої травми він протягом тривалого часу знаходився на стаціонарному лікуванні, де йому неодноразово робили операції та здійснювали медикаментозне лікування, вартість якого становить 174 597 грн 40 коп. Крім того, він поніс витрати на проведення судово-медичної експертизи у розмірі 894 грн 57 коп. Також зазначав, що лікарями рекомендовано йому проведення протезування, вартість якого становить 135 597 грн 19 коп.

Зазначав, що на момент ДТП до листопада 2014 року працював в державному підприємстві «Санаторій Україна» публічного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - ДП «Санаторій Україна» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця») по трудовому договору, який було розірвано через його хворобу.

З грудня 2014 року він був позбавлений можливості працювати та отримувати дохід у зв`язку з втратою 70 % працездатності, а тому вважає, що власник джерела підвищеної небезпеки - ПрАТ «Бородянське СПМК-15» повинен відшкодувати йому розмір втраченого заробітку за період з 01 листопада 2014 року по 31 липня 2018 року, з урахуванням розміру його середньомісячного заробітку 5 733 грн.

У вересні 2017 року Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодувало позивачу вартість лікування у розмірі 100 000 грн.

Також зазначав, що йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у тому, що через тривале лікування та велику кількість оперативних втручань він не може працювати, забезпечувати належні умови проживання та вести звичайний спосіб життя. Розмір заподіяної йому моральної шкоди позивач оцінив у 500 000 грн.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив стягнути з МТСБУ на свою користь страхову суму за завдану в результаті ДТП моральну шкоду в сумі 50 000 грн, передбачену страховим полісом №АС/8753470 від 19 лютого 2014 року. Також просив стягнути з ПрАТ Бородянське СПМК-15 на свою користь суму завданих збитків у розмірі 390 784 грн 09 коп., яка складається з: різниці між сумою завданих збитків та страховою сумою у розмірі 74 597 грн 40 коп., витрат на протезування в розмірі 135 597 грн 19 коп. та втраченого заробітку у розмірі 180 589 грн 50 коп.; моральну шкоду у розмірі 500 000 грн та витрати на проведення судово-медичної експертизи у розмірі 894 грн 57 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 06 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ПрАТ«Бородянська СПМК-15» на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток у розмірі 22 210 грн 79 коп, на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн та на відшкодування понесених судових витрат 894 грн 57 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої виходив з того, що позивачем не надано достатніх доказів, які могли свідчити про зайнятість за трудовим договором, у зв`язку з чим розмір відшкодування визначався виходячи з розміру мінімальної заробітної плати відповідно до ч.2 ст.1195 ЦК України. При цьому, позивачем також не було надано доказів щодо понесених витрат на протезування та на частину понесених витрат на лікування згідно ч.1 ст.1195 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року, рішення Бородянського районного суду Київської області від 06 листопада 2018 року в частині стягнення з ПрАТ «Бородянська СПМК-15» моральної шкоди змінено. Стягнуто з ПрАТ «Бородянська СПМК-15» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Змінюючи рішення районного суду та постановляючи нове, апеляційний суд виходив з того, що з урахуванням характеру і тривалості фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, розмір втрати професійної працездатності - 70%, встановлену інвалідність другої групи, є справедливою, розумною та достатньою сума компенсації моральної шкоди позивачеві у розмірі 50 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_1 - Тищенко Л.М. посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Бородянського районного суду Київської області № 360/364/17-ц.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції неправомірно не взяв до уваги надану позивачем довідку (форма ОК-5), якою підтверджено факт трудових відносини позивача з ДП «Санаторій Україна» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та нарахування йому заробітної плати, а тому вважає, що суди дійшли помилкового висновку, що позивач на момент ДТП не був офіційно працевлаштований та помилково визначив втрачений заробіток (дохід) позивача, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, а не із розміру його середньої заробітної плати.

Окрім цього при постановленні рішень судами не враховано, що лікування позивача продовжується і буде тривати ще тривалий час, а тому розмір відшкодування моральної шкоди явно не відповідає обставинам справи та тяжкості завданої моральної шкоди.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У травні 2019 року представником ПрАТ «Бородянське СПМК-15» - Карасьовою Л.А. подано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначають про згоду з доводами та висновками викладеними в рішенні Бородянського районного суду Київської областівід 06 листопада 2018 року та постанові Київськогоапеляційного суду від 21 березня 2019 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 жовтня 2014 року на автодорозі Київ-Ковель в районі смт. Клавдієво, Бородянського району, Київської області сталася дорожня - транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ-2104», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , внаслідок чого останні отримали тілесні ушкодження.

Постановою слідчого Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області від 29 грудня 2016 року кримінальне провадження за фактом даної ДТП закрите, у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивач пішохідним переходом, переходив в темну пору доби проїзну частину, перебуваючи на середині автодороги, пропустив великогабаритний транспортний засіб, бачив інший транспортний засіб, що наближався та рухався смугою руху, яку мав намір перейти позивач, розраховував, що транспортний засіб буде гальмувати, продовжив свій рух пішохідним переходом не контролюючи дорожню обстановку, не переконавшись, що транспортний засіб гальмує після чого відбувся наїзд.

З постанови про закриття кримінального провадження (т.1 а.с.13-14) судами встановлено, що в заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля "ВАЗ 21041 ЗНГ" номерний знак НОМЕР_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішоходів шляхом застосування гальмування на момент виникнення небезпеки для його руху.

Автомобіль «ВАЗ-2104», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , належить ПрАТ Бородянське СПМК-15.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ-2104», д.н.з. НОМЕР_1 , ПрАТ Бородянське СПМК-15 була застрахована у ПрАТ «СК «Нова».

Встановлено, що 06 липня 2015 року внаслідок отриманих під час дорожньої - транспортної пригоди травм ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності довічно, що підтверджується копією довідки до акту огляду МСЕК.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи від 21 лютого 2018 року, спричинена травма 31 жовтня 2014 року в результаті дорожньої транспортної пригоди та її залишкові явища призвели до стійкої втрати ОСОБА_1 загальної працездатності, в розмірі 70%.

Моторне (транспортне) страхове бюро України добровільно сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 100 000 грн відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС №6753470.

ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на лікування позивача сплатив ОСОБА_1 70 300 грн, що підтверджується розписками та не заперечується позивачем.

Відповідно до довідок ДП «Санаторій Україна» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 11 травня 2017 року № 098 та від 25 вересня 2017 року №268, ОСОБА_1 не працював на даному підприємстві. Вказані довідки підписані головним лікарем та скріплені печаткою підприємства.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз`яснено, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського віддання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Відповідно до пункту г статті 41.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: у разі недостатності кошті та майна страховика - учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Моторно (транспортне) страхове бюро України добровільно сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 100 000 грн відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС №6753470, а також ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на лікування позивача сплатив ОСОБА_1 70 300 грн.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню.

Доводи касаційної скарги, про те, що судами не взято до уваги надану позивачем довідку (форма ОК-5), якою підтверджено факт трудових відносини позивача з ДП «Санаторій Україна» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та нарахування йому заробітної плати, не заслуговують уваги та даний довід спростований апеляційним судом.

Так, судами вірно встановлено, що відповідно до довідок ДП «Санаторій Україна» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 11 травня 2017 року № 098 та від 25 вересня 2017 року №268, ОСОБА_1 не працював на даному підприємстві. Вказані довідки підписані головним лікарем та скріплені печаткою підприємства (а.с.191, 250, т.1).

А тому суд першої та апеляційної інстанції вірно встановили, що надані позивачем індивідуальні відомості про застраховану особу, що видані Пенсійним фондом України (форма ОК-5), не є належним доказом роботи позивача за трудовим договором та не спростовують обставин, викладених у вказаних вище довідках ДП «Санаторій Україна» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (а.с.244, т.1).

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідність посиленого харчування, санаторно-куротного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (ч.2 ст.1195 ЦК України).

Отже, позивачем не доведено, що на момент ДТП він працював за трудовим договором, суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що розмір відшкодування втраченого доходу підлягає визначенню відповідно до частини другої статті 1195 ЦК України, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом у період з 06 липня 2015 року по 31 липня 2018 року та з урахуванням ступеня втрати працездатності позивача у розмірі 70%, що становить 61 775 грн.

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції, про те, що розмір втраченого заробітку становить 61 775 грн, а витрати на лікування складають у розмірі 131 735 грн 79 коп., та приймаючи до уваги, що Моторно (транспортне) страхове бюро України добровільно сплатило позивачу страхове відшкодування за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 100 000 грн, а ОСОБА_2 сплатив позивачу в рахунок відшкодування витрат на лікування у розмірі 70 300 грн, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що витрати позивача на лікування у розмірі 131 735 грн 79 коп. на час розгляду справи відшкодовано у повному обсязі, а тому з ПрАТ «Бородянська СПМК-15» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню лише втрачений заробіток у розмірі 22 210 грн.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з пункту першого частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Згідно з часиною четвертою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Виходячи з характеру фізичного болю та моральних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з каліцтвом, а також вимушених змін у його житті, керуючись принципами розумності та справедливості, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідно до частин другої статті 1167 ЦК України з відповідача ПрАТ «Бородянське СПМК-15» на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 50 000 грн

За вище наведених обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суд першої та апеляційної інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для скасування судового рішення - відсутні, доводи касаційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої та апеляційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Тищенко Лариси Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 06 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров