Постанова

Іменем України

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 748/1943/19

провадження № 61-5155св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Реус Роман Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Мамонової О. Є., від 20 лютого 2020 року.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою площею 0,1 га об'єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4, з визначення часток у праві власності на зазначене нерухоме майно по 1/2 за кожним.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 2001 року проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_2, яка належить позивачу на праві приватної власності, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки.

04 листопада 2015 року позивач разом із ОСОБА_4 за спільні кошти придбали будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, які зареєстрували на ОСОБА_4

24 березня 2017 року між позивачем та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а тому вона позбавлена можливості в іншому порядку довести своє право на 1/2 частку, ніж у судовому, адже інші спадкоємці її покійного чоловіка її права не визнають.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області у складі судді Хоменко Л. В. від 12 листопада 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки позивачем не доведено факт її проживання із ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу на момент придбання спірного майна та не доведено придбання цього майна за спільні кошти.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнано за ОСОБА_1 право на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1, загальною площею 107,1 кв. м.

Визнано за ОСОБА_1 право на 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 7425583400:01:000:1984, що знаходиться у АДРЕСА_1, за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не підтверджені належними доказами.

Зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 23 березня 2017 року, оскільки 24 березня 2017 року між зазначеними особами було зареєстровано шлюб та законом визначено правовий режим майна, набутого під час шлюбу як спільне сумісне.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права на 1/2 частку у праві власності на спірне нерухоме майно підлягають задоволенню в силу положень частини 1 статті 70 СК України, якою визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 лютого 2020 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року та залишити в силі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з'ясовано обставини справи.

Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 05 квітня 2019 року у справі № 133/525/17 та інших постановах Верховного Суду.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

26 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року.

11 травня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 24 березня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (т. 1 а. с. 17).

До реєстрації шлюбу з ОСОБА_1,04 листопада 2015 року ОСОБА_4 за договорами купівлі продажу придбав у ОСОБА_6 житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується договорами купівлі-продажу, посвідченими приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу (т. 1 а. с. 20-31).

У пункті 6 та пункті 3.7 відповідно вказаних договорів зазначено, що покупець свідчить, що купівля цього житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки проводяться за згодою ОСОБА_1, з якою покупець перебуває у фактичних шлюбних відносинах та справжність її підпису на заяві - згоді на укладення договорів засвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ковтун К. В. 04 листопада 2015 року за № 905 (т. 1 а. с. 21,29).

Відповідно до звітів з експертної грошової оцінки ринкова вартість земельної ділянки у АДРЕСА_1 складає 46 550,00 грн, ринкова вартість житлового будинку з господарськими спорудами складає 114 214,00 грн (т. 1 а. с. 56-105).

Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця підтверджується, що ОСОБА_4 з 06 жовтня 2003 року отримував дохід від підприємницької діяльності (т. 1 а. с. 207,234-245). Записами у трудовій книжці підтверджується, що він працював на різних посадах з жовтня 1988 року до лютого 2003 року (т. 1 а. с. 209-211).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т. 1 а. с. 18).

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли ОСОБА_3 (донька померлого), ОСОБА_2 (матір померлого) та ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 112-127).

На підтвердження факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 23 березня 2017 року позивачем надано світлини із зображенням ОСОБА_4 та ОСОБА_1 під час проведення дозвілля, запрошення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як сім'ї на весілля до третіх осіб у 2011 році та у 2015 році (т. 1 а. с. 42-46, т. 2 а. с. 17-23).

Позивач посилалась на те, що факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу підтверджується її реєстрацією місця постійного проживання ще 23 лютого 2017 року, до реєстрації шлюбу, у спірному будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 124 зворот), актом контрольного обліку електричної енергії від 14 березня 2017 року, під час складання якого позивач була присутня як споживач (т. 1 а. с. 39,40), а також фактом реєстрації 24 березня 2017 року шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 125).

Проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу підтверджено показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 2 статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Згідно із частин 1 та 2 статті 21 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 статті 74 СК України.

При застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19)).

Конституційний суд України у рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.

Указаний висновок неодноразово використовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 березня 2019 року у справі № 357/6408/17, від 05 квітня 2019 року у справі № 387/938/17, від 16 травня 2019 року у справі № 467/404/17.

З'ясувавши, що факт проживання позивача з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу підтверджується належними та достатніми доказами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Переглядаючи справу, апеляційний суд правильно врахував, що відповідно до пункту 6 та пункту 3.7 договорів про купівлю-продаж житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки, покупець засвідчив, що купівля цього житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки проводиться за згодою ОСОБА_1, з якою ОСОБА_4 перебуває у фактичних шлюбних відносинах, справжність її підпису на заяві - згоді на укладення договору засвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ковтун К. В. 04 листопада 2015 року за № 905.

Зазначені пункти договорів є чинними, не визнані недійсними у встановленому законом порядку, та є підтвердженням того, що за життя ОСОБА_4 та на час укладення ним договорів про придбання нерухомого майна, ним особисто було заявлено нотаріусу про проживання однією сім'єю з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, про спільність їх бюджету та наявність між ними взаємних прав та обов'язків, через що від ОСОБА_1 було отримано заяву - згоду на укладення ним означених договорів.

Оскільки спірний будинок та земельна ділянка були придбані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у період їх проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, то це майно відповідно до статей 60, 74 СК України є їх спільною сумісною власністю, а їх частки у цьому майні є рівними.

Апеляційним судом правильно враховано, що посилання відповідачів на ту обставину, що ОСОБА_1 на час придбання спірного майна мав значний дохід, у той час, коли позивач мала незначну заробітну плату та не довела розміру власного внеску у придбання майна, не можуть бути врахованими під час вирішення даного спору, оскільки набуття цього майна на праві спільної сумісної власності не може зменшувати частку будь-кого із співвласників внаслідок отримання ним меншого доходу.

Доводи заявника про те, що апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 05 квітня 2019 року у справі № 133/525/17 (та інших постановах Верховного Суду), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у даному випадку слід враховувати доведеність заявлених позовних вимог належними доказами.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень СК України, зокрема статті 74 СК України, у різних справах з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів апеляційної інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 403, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. В. Литвиненко