Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 583/1573/17

провадження № 61-40025св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Охтирська міська рада Сумської області, відділ в Охтирському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Сумської області від 01 червня 2018 року у складі колегії суддів:

Біляєвої О. М., Кононенка О. Ю., Криворотенка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Охтирської міської ради Сумської області, відділу в Охтирському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відділ

в Охтирському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області),

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 жовтня 1998 року вона є власником земельної ділянки площею 837 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В 2015 році на її замовлення Сумська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - Сумська регіональна філія ДП «Центр ДЗК») виготовила проект плану земельної ділянки за кадастровим номером 5910200000:11: 009 :0002, у якому площа земельної ділянки менша ніж площа, що зазначена у правовстановлюючому документі.

Вважала, що невідповідність площі належної їй земельної ділянки пов`язана з тим, що рішенням 4-ої сесії Охтирської міської ради Сумської області

від 17 вересня 2002 року співвласнику житлового будинку, розташованого за адресою спірної земельної ділянки, ОСОБА_5 була передана

у приватну власність земельна ділянка площею 0,0500 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі цього рішення 19 травня 2005 року ОСОБА_5 виданий державний акт серії СМ № 150823 про право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га за цією адресою, у якому в списку співвласників зазначено її, частка якої у спільній власності складає 1/2. Посилається на те, що акт погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки вона не підписувала, зазначений в акті ОСОБА_6

(її чоловік) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 837 кв. м не визнано недійсним.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення 4-ої сесії Охтирської міської ради Сумської області

від 17 вересня 2002 року в частині передачі ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 500 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії

СМ № 150823, виданий 19 травня 2005 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2018 року у складі судді Ковальової О. О. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення 4-ої сесії Охтирської міської ради Сумської області від 17 вересня 2002 року в частині передачі безкоштовно

у приватну власність земельної ділянки площею 500 кв. м за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва

і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ОСОБА_5 .

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії СМ № 150823, виданий 19 травня 2005 року на ім`я ОСОБА_5 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель

і споруд (присадибна ділянка), площею 0,500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Охтирської міської ради 4-ої сесії 24-го скликання від 17 вересня 2002 року порушено право приватної власності позивача на земельну ділянку, тому позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 01 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого

2018 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги

ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки вона після прийняття

у 1998 році спадщини і до 2015 року та на момент постановлення Охтирською міською радою оскарженого рішення не зверталася

до землевпорядних органів із заявою про визначення меж земельної ділянки в натурі, правовстановлюючі документи не одержувала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не досліджував матеріали інвентарної справи, у яких є заява ОСОБА_7 до Охтирського бюро технічної інвентаризації від 1968 року про обмір всієї земельної ділянки та поділ її між співвласниками. За заявою

ОСОБА_7 було видано висновок (заключение) техніка Охтирського бюро технічної інвентаризації про поділ земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 .Зазначає, що у приватну власність за життя ОСОБА_6 була передана земельна ділянка, яка вже була виділена в натурі.

Посилається на те, що вона акт погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж не підписувала, а зазначений у акті ОСОБА_6 на день його складення вже помер.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області від 11 листопада 1993 року № 518 передано у приватну власність

ОСОБА_6 земельну ділянку площею 837 кв. м, для індивідуального житлового будівництва, що знаходяться по

АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входили 1/2 частки житлового будинку

і приватна земельна ділянка площею 837 кв. м, що знаходяться по

АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 жовтня 1998 року, ОСОБА_1 успадкувала після смерті свого чоловіка - ОСОБА_6 земельну ділянку площею 837 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7 т. 1).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 жовтня

1998 року ОСОБА_1 успадкувала після смерті свого чоловіка - ОСОБА_6 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8 т. 1).

Рішенням Охтирської міської ради 4-ої сесії 24-го скликання від 17 вересня 2002 року передано ОСОБА_5 безкоштовно у приватну

власність земельну ділянку, що знаходиться по

АДРЕСА_1 , площею 500 кв. м, для індивідуального житлового будівництва (а.с. 11 т. 1).

14 лютого 2005 року складений акт погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки, переданої ОСОБА_5

у приватну власність, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 Суміжні землекористувачі (землевласники) претензій при погодженні (встановленні) існуючих меж не заявляли

(а.с. 12-13 т. 1).

На підставі зазначеного рішення Охтирської міської ради ОСОБА_5

19 травня 2005 року виданий державний акт серії СМ № 150823 на право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га, цільове призначення -

для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель

і споруд, кадастровий номер 5910200000:11:009:0002. Згідно з актом співвласником 1/2 частки земельної ділянки є ОСОБА_1 (а.с. 10 т. 1).

На підставі договору купівлі-продажу, укладеного 20 травня 2010 року, право власності на спірну земельну ділянку перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_10 , у наступному до ОСОБА_3 , ОСОБА_2

Власником 1/2 частки житлового будинку за спірною адресою є ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06 квітня 2017 року

(а.с. 94-95 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скаргаОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані

з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК України (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини).

Згідно з частинами першою та другою статті 30 ЗК України (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

22 жовтня 1998 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 , відповідно до якого вона успадкувала 1/2 частини житлового будинку, а також земельну ділянку, що знаходяться по

АДРЕСА_1 , площею 837 кв. м, яка рішенням виконавчого комітету Охтирської міськради Сумської області від 11 листопада 1993 року № 518 була передана у приватну власність за життя її чоловіку ОСОБА_6 , про що було зроблено запис у книзі реєстрації за № 4718.

Державний акт із зазначенням в акті на плані зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_6 за життя не отримав.

Рішенням Охтирської міської ради 4-ої сесії 24-го скликання від 17 вересня

2002 року ОСОБА_5 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 500 кв. м, для індивідуального житлового будівництва.

У травні 2005 року ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель

і споруд, кадастровий номер 5910200000:11:009:0002.

Також судом встановлено, що до 2015 року ОСОБА_1 не зверталась до землевпорядних організацій для встановлення меж земельної ділянки

в натурі (на місцевості) і не одержала документ, що посвідчує це право.

Ураховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оскаржуваним рішенням Охтирської міської ради порушені права ОСОБА_1 . При цьому судом зазначено, що на момент постановлення Охтирською міською радою оскарженого рішення ОСОБА_1 не зверталася до землевпорядних органів із заявою про визначення меж земельної ділянки в натурі, не одержувала документ, що посвідчує її право, як передбачено статтями 22, 23 ЗК України 1990 року.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона акт погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж не підписувала, а зазначений

у акті ОСОБА_6 на день його складення вже помер, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією

у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав

у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації,

за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки

у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної

технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження

№ 14-552цс18).

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Сумської області від 01 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк