Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 638/16244/16-ц

провадження № 61-30473св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2017 року у складі судді Семіряд І. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП ««Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, додатку до наказу про скасування штату працівників, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 18 квітня 2003 року її прийнято на посаду юрисконсульта ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», наказом від 28 лютого 2006 року її переведено на посаду начальника юридичного відділу.

Зазначила, що 01 липня 2016 року їй вручено письмове повідомлення від 01 липня 2016 року № 782 та наказ підприємства від 08 вересня 2016 року № 42-ВК про скорочення штату працівників апарату ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в яких зазначено, що відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України посада начальника юридичного відділу дочірнього підприємства підлягає скороченню з 08 вересня 2016 року. Також їй надано копію нового штатного розпису підприємства, затвердженого 30 червня 2016 року головою правління підприємства.

Наказом від 08 вересня 2016 року № 42-ВК її звільнено з посади начальника юридичного відділу підприємства.

Зазначила, що за період її роботи на підприємстві з 2003 року по 2015 рік вона сумлінно виконувала свої трудові обов'язки, не притягалася до дисциплінарної відповідальності, неодноразово нагороджувалася почесними грамотами підприємства за ефективне відстоювання прав та законних інтересів підприємства в контролюючих органах, а також в судах господарської та адміністративної юрисдикції, також роботодавець постійно нараховував їй премії та надбавки за високі досягнення у трудовій діяльності за виконання особливо важливих завдань тощо.

Вказала, що в червні 2015 року на посаду директора підприємства призначено ОСОБА_4, із яким у неї існує давній особистий конфлікт, що виник з особистої неприязні ОСОБА_4 до неї, тому він запропонував їй звільнитись за власним бажанням та зазначив, що у разі якщо вона добровільно не звільниться, він її звільнить або займану нею посаду буде скорочено.

Зазначила, що після проведення профільними службами ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» перевірки діяльності юридичної служби дочірнього підприємства, 04 серпня 2016 року на ім`я директора дочірнього підприємства ОСОБА_4 направлено письмове доручення, в якому зазначено щодо забезпечення невжиття заходів щодо звільнення начальника юридичного відділу підприємства або скорочення посади начальника юридичного відділу дочірнього підприємства та при затвердженні штатного розпису станом на 01 вересня 2016 року передбачити у штатному розписі підприємства дві штатні одиниці юристів - начальника юридичного відділу та провідного юрисконсульта.

Вважала, що всупереч вказаного доручення керівника ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», посада начальника юридичного відділу ліквідована, а її звільнено із займаної посади з посиланням на пункт 1 статті 40 КЗпП України, тому фактично прийняття наказу про її звільнення пов'язане не з обставинами, які передбачені пунктом 1 статті 40 КЗпП України, а безпосередньо з особистими мотивами діючого керівника підприємства.

Зазначила, що фактично у 2016 році в ДП «Харківський облавтодор» не здійснювалось будь-яких істотних змін в організації виробництва і праці, а скорочення штату апарату управління дочірнього підприємства, крім її посади, взагалі не здійснювалось.

Вказала, що формальною підставою для скорочення посади начальника юридичного відділу підприємства стало рішення колегії ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» дворічної давнини про оптимізацію чисельності працюючих та структури дочірніх підприємств ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 14 травня 2014 року № 14, який фактично виконаний ще в 2015 році, тобто вона була звільнена з посади без наявності законних підстав.

Враховуючи наведене, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 08 вересня 2016 року № 42-ВК про її звільнення з посади начальника юридичного відділу; визнати незаконним та скасувати додаток № 1 до наказу від 01 липня 2016 року № 161 про скорочення штату працівників апарату ДП «Харківський облавтодор»; поновити її на посаді начальника юридичного відділу ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня винесення судом рішення у цій справі.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача з посади начальника юридичного відділу ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем дотримано порядок попередження позивача про наступне вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, на час попередження та проведення звільнення вільних вакансій у відповідача не було, а докази, які б спростовували ці обставини, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди не застосували положення статті 49-2 КЗпП України, якою передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При звільненні їй не були запропоновані всі вакантні на підприємстві посади, а суди при цьому всупереч наявним у матеріалах справи доказах про наявні вакансії на підприємстві, дійшли помилкових висновків про відсутність будь-яких вакантних посад на час попередження та проведення звільнення позивача з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Судами також не враховані положення частини першої статті 40 та статті 42 КЗпП України щодо порушень при ліквідації юридичного відділу, оскільки скорочення чисельності юридичного відділу не відбулося, а скорочена лише одна посада - начальника юридичного відділу.

У січні 2018 року ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» подало до Верховного Суду заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких просило касаційну скаргу відхилити, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись на те, що у період із 01 липня по 08 вересня 2016 року (день звільнення позивача) на підприємстві були наявні вакантні посади, проте позивач не відповідала жодній з них за кваліфікаційними вимогами.

У квітні 2018 року ОСОБА_3 подала на Верховного Суду заперечення на відзив ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в яких вказала, що твердження відповідача про те, що позивач не відповідала жодній із вакантних на підприємстві посад за кваліфікаційними вимогами суперечить вимогам законодавства про працю та усталеній судовій практиці Верховного Суду, оскільки обов'язковою умовою звільнення з посади, що скорочується, є пропонування працівнику всіх наявних посад, які є на підприємстві.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція та висновки Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом установлено, що 18 квітня 2003 року ОСОБА_3 прийнято на посаду юрисконсульта ДП «Харківський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Наказом від 28 лютого 2006 року № 15-ВК позивача переведено на посаду начальника юридичного відділу ДП «Харківський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Наказом ДП «Харківський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 01 липня 2016 року № 161 на виконання рішення колегії Державного Агентства Автомобільних доріг України (УКРАВТОДОРУ) від 14 травня 2014 року № 14 «Про оптимізацію чисельності працюючих та структури дочірніх підприємств ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», з метою приведення штату працівників у відповідність до зменшення обсягів робіт, відповідно до статуту ДП «Харківський облавтодор» та введення з 01 липня 2016 року в дію нового штатного розкладу працівників апарату управління ДП «Харківський облавтодор» проведено скорочення штату працівників ДП «Харківський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у зв'язку із зміною в організації виробництва і праці (пункт 1 статті 40 КЗпП України) відповідно до нового штатного розкладу затверджено перелік виключених з штатного розкладу посад в зв'язку із скорочення штату (додаток 1), відповідно до якого виключено лише посаду начальника юридичного відділу, яку займала позивач.

На момент видачі зазначеного наказу від 01 липня 2016 року № 161, у штатному розписі працівників апарату управління ДП «Харківський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», який введено в дію з 01 грудня 2015 року передбачено посади начальника та провідного юрисконсульта юридичного відділу.

У штатному розписі працівників апарату управління ДП «Харківський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», який введено в дію з 30 червня 2016 року посади начальника юридичного відділу не передбачено, юридичний відділ у штатному розписі взагалі відсутній.

01 липня 2016 року позивачу вручено письмове повідомлення № 782 та наказ ДП «Харківський облавтодор» від 01 липня 2016 року № 161 «Про скорочення штату працівників апарату ДП «Харківський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в яких було зазначено, що відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України посада начальника юридичного відділу дочірнього підприємства підлягає скороченню з 08 вересня 2016 року.

Згідно із витягом із протоколу профспілкового комітету від 04 липня 2016 року № 7 профспілковим органом надано попередню згоду на звільнення ОСОБА_3 з посади начальника юридичного відділу у зв'язку зі скороченням.

Наказом ДП «Харківський облавтодор» від 08 вересня 2016 року № 42-ВК ОСОБА_3 звільнено з посади начальника юридичного відділу дочірнього підприємства за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

У день звільнення ОСОБА_3 ознайомлено із відповідним наказом, про що свідчить її власноручний підпис виконаний на наказі, з нею проведений остаточний розрахунок та видана трудова книжка.

Нормативно-правове обґрунтування

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

За частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України2004 року суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи зазначений спір суди не з'ясували чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату та чисельності працівників, оскільки згідно із додатком 1, який є невід'ємною частиною наказу від 01 липня 2016 року № 161 «Про скорочення штату працівників апарату ДП «Харківський облавтодор» скорочена лише одна посада - начальник юридичного відділу, тобто посада, яку займала позивач, відомості про те, що скорочені інші посади на підставі цього наказу, відсутні.

Висновки судів про те, що відповідачем дотримано порядок звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, оскільки з 01 липня 2016 року на підприємстві відсутні вакансії начальника юридичного відділу, провідного юриста та юриста, а вакантна посада бухгалтера-ревізора, на яку претендувала позивач потребувала відповідної кваліфікації та стажу роботи, які остання не мала, зроблені з порушенням норм матеріального права, оскільки вимогами статті 49-2 КЗпП України встановлено обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника, який підлягає вивільненню, при тому, що роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що існують на всьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» як юридична особа у своєму підпорядкуванні має низку відокремлених підрозділів, які входять у склад підприємства. Тобто у цій справі, судам належало перевірити, чи були вакантні посади та чи пропонувались вони позивачу по всьому підприємству ДП «Харківський облавтодор», у тому числі й у 25 філіях цього підприємства, а не тільки у центральній структурі ДП «Харківський облавтодор», і наявність вакантних посад у всіх структурних підрозділах підприємства мали бути враховані при звільненні позивача із займаної нею посади за скороченням штату.

Верховний Суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що хоча філії і не є самостійними юридичними особами, але є відокремленими структурними підрозділами, мають окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку та штампи із своїм найменуванням, управління філією здійснює начальник, якого призначає директор ДП «Харківський облавтодор», до повноважень начальника філії віднесено прийом на роботу та звільнення працівників філії, тому позивачу не повинні пропонувати вакантні посади у відокремлених підрозділах.

Такий висновок суперечить положенням частини третьої статті 49-2 КЗпП України, за змістом якої одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу та тому самому підприємстві. Отже, працевлаштування попередженого про звільнення у зв'язку із скороченням штату працівника є обов'язком роботодавця, і такий обов'язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно без застосуванні надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.

Згідно із відомостей, зазначених у листі Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України від 08 лютого 2017 року, на обліку податкової інспекції знаходяться філії ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а саме: Харківський райавтодор, Чугуївський райавтодор, Чугуївське ДЕП та Пісочинський ДЕП, при цьому у період із липня по серпень 2016 року у філії «Харківський облавтодор» була збільшена чисельність працівників на дві штатні одиниці, а у філії «Пісочинський» кількість працівників у період із липня по вересень збільшилася з 74 особи до 80 осіб.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не перевірив чи були у період із вручення позивачу письмового повідомлення про скорочення штату працівників - 01 липня 2016 року та до моменту винесення наказу про звільнення її з займаної посади - 08 вересня 2016 року наявні на всьому підприємстві, з урахуванням всіх філій, які входять у склад ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» вакантних посад та чи працевлаштовувалися в цей період на підприємство та філії інші працівники, хоча на це посилалась позивач як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції, проте апеляційний суд обмежився аналізом обставин, щодо відсутності вакантних посаду у апараті ДП «Харківський облавтодор».

Отже, вирішуючи спір на підставі ЦПК України 2004 року, суд першої інстанції усупереч вищевказаних положень норм процесуального права не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не встановив повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи предмет і підстави поданого позову, а також характер спірних правовідносин, не надав належну оцінку усім наявним у справі доказам та доводам сторін.

Суд апеляційної інстанції в силу своїх повноважень мав можливість усунути зазначені порушення норм процесуального права, проте всупереч положенням статті 303 ЦПК України 2004 року на надав належної оцінки доводам апеляційної скарги, а тому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим і таким, що відповідає завданням цивільного судочинства, отже підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись принципом процесуальної економії Верховний Суд вважає за необхідне скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної, а не першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, враховуючи необхідність встановлення обставин, наведених вище.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г.І. Усик