Постанова

Іменем України

30 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 757/51449/16-ц

провадження № 61-28966св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2017 року в складі судді Васильєвої Н. П. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року в складі колегії суддів:

Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про визнання незаконним наказів про звільнення, поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідачем при звільненні його з роботи не було запропоновано іншої роботи, чим порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України. Фактично, ліквідуючи департамент внутрішнього контролю Укрзалізниці зі штатною чисельністю 28 одиниць, відповідач створив департамент аудиту та контролю з більшою чисельністю - 34 штатні одиниці. Йому 25 травня 2016 року було запропоновано посади для подальшого працевлаштування, а саме: посада старшого ревізора відділу аудиту та контролю фінансово-господарської діяльності Департаменту аудиту та контролю та посаду старшого ревізора відділу оперативного контролю фінансово-господарської діяльності департаменту аудиту та контролю.

Позивач від вказаних посад відмовився.

При цьому, на його думку, відповідач зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам та які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Позивач зазначав, що йому не була запропонована посада заступника начальника новоствореного департаменту аудиту та контролю, яка повністю відповідала усім фаховим здібностям позивача, його кваліфікації, стажу роботи, хоча була вакантною на день його звільнення. Позивач вважав, що звільнення буде законним, якщо власник або уповноважений ним орган дійсно провів скорочення чисельності або штату, врахував переважне право на залишення працівника на роботі, запропонував працівникові перейти на іншу роботу на тому ж підприємстві, надав працівникові гарантії, передбачені чинним законодавством, отримав згоду від профспілкового органу на звільнення працівника.

Також відповідачем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки на утриманні позивача було троє неповнолітніх дітей, його дружина не працювала, безперервний стаж роботи позивача у ПАТ "Українська залізниця" становив більше 14 років, за час роботи він має заохочення, жодних зауважень у керівництва щодо якості та продуктивності його роботи не було.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ "Українська залізниця" № 1761/ос від 07 вересня 2016 року "Про припинення трудового договору/контракту" та наказ № 1827/ос від 20 вересня 2016 року "Про внесення змін до наказу про припинення трудового договору/контракту".

Поновлено ОСОБА_1 на раніше займаній посаді заступника начальника Департаменту внутрішнього контролю ПАТ "Українська залізниця" з 20 вересня 2016 року

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 69 405,60 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що позивачу не було запропоновано всі наявні у відповідача вакантні посади у зв'язку зі звільненням за скороченням штату, що є підставою для його поновлення на роботі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року ПАТ "Українська залізниця" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує, що звільнення позивача відбулося з додержанням вимог статей 39, 43, 49-2 КЗпП України та статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", відповідно до яких згода виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України була надана. Крім того, на засіданні профспілкового комітету 23 серпня 2016 позивачу було запропоновано дві інші, ніж ті, що були запропоновані 30 березня 2016 року, вакантні посади, в тому числі в новоутвореному департаменті аудиту та контролю. Проте позивач повідомив, що у разі офіційної пропозиції про зайняття цих посад він їх розгляне. Тому, на думку заявника, позивач звільнений за пунктом 1 статті 40 КЗпП України відповідно до вимог чинного законодавства.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська залізниця".

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України 23 травня 2018 року справа передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди встановили, що позивач працював у ПАТ "Українська залізниця" з 17 жовтня 2002 року на різних посадах.

02 грудня 2014 року ОСОБА_1 був переведений на посаду заступника начальника департаменту внутрішнього контролю ПАТ "Укрзалізниця".

30 березня 2016 року ОСОБА_1 був повідомлений про те, що наказом виконуючого обов'язки голови правління ПАТ "Українська залізниця" № 057 від 05 лютого 2016 року з 05 травня 2016 буде ліквідовано департамент внутрішнього контролю, а його посаду буде скорочено, у зв'язку з чим позивачу запропоновано дві вакантні посади старшого ревізора, від яких він відмовився.

Наказом № 333 від 27 квітня 2016 року (до звільнення позивача з роботи) в ПАТ "Укрзалізниця" створено новий департамент аудиту та контролю чисельністю 34 штатні одиниці, однак позивачу вакантні у новоствореному департаменті посади запропоновано не було.

Відповідно до наказу № 1761/ос від 07 вересня 2016 року позивача звільнено з займаної посади в ПАТ "Українська залізниця" у зв'язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

20 вересня 2016 року видано наказ № 1827/ос про внесення змін до наказу про звільнення, яким змінено дату звільнення позивача з 07 вересня 2016 року на 20 вересня 2016 року (перший робочий день позивача після тимчасової непрацездатності).

Обов'язок з працевлаштування працівника, що звільняється за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, а тому відповідно до змісту частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо запропонував працівникові усі вакантні посади, які з'явились на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду України № 6-40цс15 від 01 квітня 2015 року, № 6-2487цс15 від 23 березня 2016 року, № 6-3048цс15 від 25 травня 2016 року.

Належних і допустимих доказів про те, що позивачу до моменту його звільнення були запропоновані вакантні посади в новоутвореному департаменті, від переведення на які ОСОБА_1 відмовився, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.

Посилання відповідача на те, що на засіданні профкому апарату ПАТ "Українська залізниця" 23 серпня 2016 року позивач повідомив, що йому були запропоновані вакантні посади є необґрунтованими, адже, як встановлено апеляційним судом, відповідно до змісту протоколу на засіданні з'ясовувалась думка ОСОБА_1 щодо можливого його працевлаштування на посади начальника відділу внутрішнього аудиту та начальника відділу з контролю за фінансово-господарською діяльністю управління аудиту та контролю регіональної філії "Південно-західна залізниця".

Проте доказів відмови позивача від переведення на зазначені посади відповідачем не надано. Не надано і доказів про відсутність вакантних посад в новоутвореному 27 квітня 2016 року (в період після попередження про наступне вивільнення і до дня звільнення позивача з роботи) департаменті чисельністю 34 штатні одиниці або про відмову ОСОБА_1 від переведення на такі посади.

За таких обставин суди першої і апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про порушення відповідачем при звільненні ОСОБА_1 з роботи встановленого частиною 2 статті 40, частиною 3 статті 49-2 КЗпП України обов'язку з працевлаштування позивача, що є підставою для його поновлення на роботі.

Згідно з положеннями статті 400 ЦПК України оцінка доказів не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Докази та обставини, на які є посилання у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій і їм надана належна оцінка. Твердження відповідача зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини 3 статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки підстави для скасування ухалених у справі судових рішень відсутні, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

В. І. Крат

В. І. Журавель