Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 320/2294/19

провадження № 61-3881св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука 0. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2020 року у складі судді Іваненко О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 27 червня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 автомобіль марки "Mercedes-Benz Vito", державний номер НОМЕР_1,2001 року випуску, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що в 1999 році у неї склались гарні стосунки з ОСОБА_3 та в них один до одного виникли почуття любові.

З 27 червня 2000 року вони вирішили створити власну сім'ю та почали проживати разом, без реєстрації шлюбу. Проживати вони фактично стали однією сім'ю в належній ОСОБА_1 квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Разом з ними за вказаною адресою мешкав син ОСОБА_3 від першого шлюбу - ОСОБА_2.

У 2016 році, в період спільного проживання, за спільні кошти подружжя придбало, окрім іншого майна, автомобіль марки "Mercedes-Benz Vito", державний номер НОМЕР_1,2001 року випуску, кузов № НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

В силу того, що шлюб між подружжям не був оформлений, до складу спадкового майна увійшло майно без врахування частки ОСОБА_1, що стало підставою для її звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області рішенням від 03 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Встановив факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з 27 червня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнав об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, автомобіль марки "Mercedes-Benz Vito", державний номер НОМЕР_1,2001 року випуску, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, мешкаючи разом із ОСОБА_3, з 2000 року як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки. Майно набуте сторонами за спільні кошти є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, а отже, спірний автомобіль марки "Mercedes-Benz Vito" є спільною сумісною власністю подружжя.

Запорізький апеляційний суд постановою від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2020 року без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, спираючись на показання свідків, факт наявності у позивача та ОСОБА_3 спільної дитини, факт сумісного проживання за адресою позивача як померлого ОСОБА_3 та і його сина від першого шлюбу, відповідача у справі, який вказаних обставин не заперечував.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені: у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 згідно якого, показання свідків не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц відповідно до якого, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки; у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 761/24118/18 відповідно до якої, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Разом з тим, суди не взяли до уваги те, що подана декларація ОСОБА_3 є головним доказом того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2016 року вже не були пов'язані спільним побутом, не мали взаємних прав та обов'язків сімейного характеру. Крім того, наявність спільної дитини не є, та не може бути доказом факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та придбання майна.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 березня 2021 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

21 квітня 2021 року справа № 320/2294/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що в 2000 році у ОСОБА_1 склались стосунки з ОСОБА_3. У цьому ж році, вони вирішили створити власну сім'ю та почали проживати сумісно, без реєстрації шлюбу.

Згідно з довідкою голови ЖБК ЖСК № 24 "Моторостроітель" від 05 березня 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та син ОСОБА_3 від першого шлюбу - ОСОБА_2, проживали фактично однією сім'ю в належній ОСОБА_1 квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.10).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають спільну дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 28 травня 2009 року.

З довідки Мелітопольської ЗОШ І-ІІІ ст. № 15 Мелітопольської міської ради Запорізької області від 29 вересня 2020 року наданої ОСОБА_1, встановлено, що у 2000 році було оформлено до 1 класу цієї школи ОСОБА_2, який проживав за адресою: АДРЕСА_1, та навчався там до 2007 року, потім вибув для подальшого навчання до ліцею "Творчість". За час навчання дитини, ОСОБА_1 відвідувала школу та батьківські збори (а. с. 155).

У 2016 році, в період спільного проживання, за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали автомобіль марки "Mercedes-Benz Vito", державний номер НОМЕР_1,2001 року випуску, кузов № НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданим 30 липня 2018 року Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізької області, про що був зроблений відповідний актовий запис за № 1211.

З копії витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 62837006 від 10 серпня 2018 року встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина та спадкоємцем першої черги за законом є син померлого - ОСОБА_2, який в передбачений діючим законодавством строк, звернувся до приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Бєднова Н. В. з заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого нотаріусом була заведена спадкова справа.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_3 не перебували у зареєстрованому шлюбі, до складу спадкового майна увійшло майно без врахування частки ОСОБА_1, а саме спірний автомобіль, придбаний подружжям за час сумісного проживання, за рахунок спільних грошових коштів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що знає сім'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 близько 10 років. З 2014 року вона була сусідкою цієї сім'ї, які мешкали поруч в квартирі позивача на АДРЕСА_2, вона часто бачила на вулиці їх спільного сина ОСОБА_4.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що з 2012 року вона була сусідкою сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3, постійно бачила їх разом. Їх автомобіль постійно стояв під вікнами їх квартири. Її чоловік товаришував з ОСОБА_3, спілкувався з ним, був присутнім на похоронах ОСОБА_3, якого поховали з квартири ОСОБА_1.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали приблизно з 1999 року, з ними мешкав син ОСОБА_3 від першого шлюбу - ОСОБА_2, якому на той час було приблизно п'ять років. Він пішов у школу № 15. За його навчанням слідкувала ОСОБА_1, ходила на батьківські збори. Її чоловік, ОСОБА_10, хрестив спільного сина ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4. Вони з чоловіком часто приходили до них у гості на свята, дні народження. В квартирі, де мешкали сім'я ОСОБА_1 вони спільно робили ремонт, вели спільне господарство.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що знав ОСОБА_3 з кінця 90-х років та був його кумом. Колись вони разом працювали. Син ОСОБА_3 від першого шлюбу - ОСОБА_2 пішов до школи у 2000 році, коли вони вже проживали разом із ОСОБА_1. Вони вели спільне господарство, купували речі та у нього придбали спірний автомобіль, який вважали спільним майном. Він допомагав ОСОБА_3 робити ремонт в квартирі, в якій мешкав померлий, яка належала ОСОБА_1.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до положень частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина 4 статі 3 СК України).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

У частині 1 статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК України).

Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Частиною 2 статті 74 СК України передбачено, що на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 Частиною 2 статті 74 СК України.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено правовий висновок про те, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_3 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1, під час проживання були пов'язані спільним побутом, робили ремонт спільного житла, мали спільний бюджет та взаємні права та обов'язки, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають спільну дитину ОСОБА_4, крім того ОСОБА_1 з 2000 року займалася вихованням сина ОСОБА_3 від першого шлюбу - ОСОБА_2, придбали автомобіль марки "Mercedes-Benz Vito", державний номер НОМЕР_1,2001 року випуску, кузов № НОМЕР_2, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи зібрані у справі докази, а також те, що відповідач не заперечував факту сумісного проживання за адресою позивача ОСОБА_3 та його сина ОСОБА_2 (відповідача у цій справі).

Вказані висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Таким чином, оскільки порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судами обох попередніх інстанцій було встановлено обставини у справі на підставі недопустимих доказів.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 13 лютого 2020 року у справі № 761/24118/18, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що фактичні обставини в цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається. При цьому, питання щодо встановлення факту спільного проживання однією сім'єю вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи. Судами попередніх інстанцій встановлено всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін та надано належну оцінку поданим сторонами доказам.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не взяли до уваги тієї обставини, що подана декларація ОСОБА_3 є головним доказом того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2016 року вже не були пов'язані спільним побутом, не мали взаємних прав та обов'язків сімейного характеру колегія суддів відхиляє з тих підстав, що як правильно вказував суд апеляційної інстанції вказана обставина підтверджує лише факт того, що особи офіційно не перебували у зареєстрованому шлюбі, що і є підставою для звернення до суду з цим позовом і вони не спростовують доводів позивача, які суди попередніх інстанцій вважали переконливим та належним чином підтвердженими.

Крім того колегія суддів зазначає, що зазначення ОСОБА_3 у декларації вказаних фактів, без надання ОСОБА_2 належних доказів на підтвердження того, що вони дійсно мали місце, саме по собі не виключає можливість його перебування з ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

Однак колегія суддів зазначає, що суди обох попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права та не звернули увагу на таке.

Відповідно до пункту 1 розділу VII "Прикінцеві Положення" СК України, СК України набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності.

Положення КпШС України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Отже, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено, а тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту її спільного проживання з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 27 червня 2000 року до 01 січня 2004 року.

Вищенаведене узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) та від 26 травня 2021 року у справі № 305/607/17 (провадження № 61-608св21).

З огляду на вищенаведене, рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального права вважатись не можуть, а тому колегія суддів вбачає підстави для зміни рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою апеляційного суду в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з 27 червня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом виключення періоду з 27 червня 2000 року до 01 січня 2004 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статті 412 ЦПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області та постанова Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року підлягають зміні в частині встановлення судами факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу у період з 27 червня 2000 року до 01 січня 2004 року.

Вимоги підлягають задоволенню в частині встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині - судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року змінити, встановивши факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2021 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук