Постанова

Іменем України

28 травня 2021 року

м. Київ

справа № 715/2073/20

провадження № 61-1031св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що 12 лютого 2013 року між ним та

ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який було розірвано рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 червня 2019 року.

Від цього шлюбу в них є неповнолітня дочка - ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із ОСОБА_2.

Судовим наказом Глибоцького районного суду Чернівецької області

від 15 червня 2020 року у справі № 715/1188/20 з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи із 01 червня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Зазначав, що 09 жовтня 2019 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_4,

за час якого народилася дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вважав, що його матеріальний та сімейний стан не був врахований при видачі судового наказу, оскільки ОСОБА_2 свідомо не повідомила суд про те, що на його утриманні перебуває дружина та малолітня дочка від іншого шлюбу.

З урахуванням наведеного, просив суд зменшити розмір аліментів, утримуваних з нього на підставі судового наказу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 червня 2020 року у справі № 715/1188/20,

з 1/4 до 1/6 частки всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня набрання рішення законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частки всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, з часу набрання рішенням суду законної сили, до досягнення дитиною повноліття.

Відкликано від виконання судовий наказ, виданий Глибоцьким районним судом Чернівецької області 15 червня 2020 року про стягнення

з ОСОБА_1 аліментів, у справі № 715/1188/20.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при видачі судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 аліментів не було враховано зміни його сімейного стану та наявність інших осіб на його утриманні у зв'язку із реєстрацією іншого шлюбу ізОСОБА_4, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_5, а також зміну його майнового стану та необхідність у коштах для забезпечення новоствореної сім'ї в нинішніх життєвих обставинах.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 жовтня 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Змінено розподіл судових витрат. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1 261,20 грн.

Скасовуючи рішення суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із тих підстав, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення майнового стану,

у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Вказав, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що окремо факт народження ще однієї дитини не змінює сімейний стан та саме по собі не свідчить про погіршення матеріального стану.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року та залишити в силі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 жовтня 2020 року.

Підставою касаційного оскарження постанови Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 зазначає те, що апеляційний суд застосував норму права (статтю 192 СК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 486/506/17 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 09 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2021 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, відкрито касаційне провадження у справі № 715/2073/20 та витребувано її матеріали з Глибоцького районного суду Чернівецької області.

Надіслано іншому учаснику справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу.

У березні 2021 року цивільна справа № 715/2073/20 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що від виконання своїх обов'язків щодо утримання дочки від першого шлюбу - ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, він не ухиляється, проте 09 жовтня

2019 року він зареєстрував інший шлюб із ОСОБА_4, за час якого народилася дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто на його утриманні знаходяться дві неповнолітні дитини, а його майновий стан значно погіршився, що стало підставою для звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів.

Вважає, що оскаржувана постанова Чернівецького апеляційного суду

від 17 грудня 2020 року є незаконною, оскільки висновки апеляційного суду у даній справі відрізняються від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 серпня 2019 року по справі № 486/506/17.

Відзиву на касаційну скаргу від іншого учасника справи не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 12 лютого 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_7) перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 червня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано (а. с. 6,7).

Після фактичного припинення між сторонами подружніх відносин їх малолітня дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом із матір'ю та знаходиться на її утриманні.

09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_11), від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9,11).

15 червня 2020 року Глибоцький районний суд Чернівецької області видав судовий наказ у справі № 715/1188/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи із 01 червня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з довідкою про доходи від 08 вересня 2020 року № 215, виданою

ОСОБА_1, вбачається, що він працює у виробничому підрозділі "Локомотивне депо Тернопіль" регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Укрзалізниця" та займає посаду машиніста тепловоза із середнім доходом за червень-серпень 2020 року у розмірі 11 600,00 грн на місяць (а. с. 12).

Відповідно до довідки про склад сім'ї від 14 вересня 2020 року № 609, виданої на ім'я ОСОБА_4, яка зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1, до складу її сім'ї входять: батько - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, мати - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, дочка - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Чоловік - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, проживає за цією адресою без реєстрації (а. с. 10).

Згідно з довідкою про доходи від 05 жовтня 2020 року № 5, виданою

ОСОБА_2, убачається, що вона працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 та займає посаду продавця-консультанта із середнім доходом за липень-вересень 2020 року у розмірі 4 933,00 грн на місяць

(а. с. 24).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частині 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Частиною 1 статті 192 СК України.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня

2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки від іншого шлюбу з ОСОБА_4 має дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Статтею 192 СК України.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до судового наказу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 червня 2020 року у справі № 715/1188/20 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення

у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - дочки ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, та суперечитиме її інтересам.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не

є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць