Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 307/3541/14-ц

провадження № 61-4957св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування житлового будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 квітня 2018 року, постановлену суддею Чопик В. В., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 січня 2019 року, прийняту у складі суддів: Фазикош Г. В., Кожух О. А., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, яке переглядалося за нововиявленими обставинами

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (далі - Нижньоапшанська сільська рада), ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування житлового будинку.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2015 року, яке набрало законної сили та яке ОСОБА_1 просила переглянути за нововиявленими обставинами, задоволено позов ОСОБА_2. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08 вересня 2010 року № 605, видане виконавчим комітетом Нижньоапшанської сільської ради на ім'я ОСОБА_3. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку від 12 листопада 2010 року.

Рішення суду мотивовано тим, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08 вересня 2010 року № 605, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Нижньоапшанської сільської ради від 03 серпня 2010 року № 3 п. 2, ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, в цілій частині. Відповідно до договору дарування житлового будинку від 12 листопада 2010 року, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М. Ю. в реєстрі за № 6402, ОСОБА_3 (дарувальник) подарувала, а ОСОБА_1 (обдаровувана) прийняла в дар житловий будинок по

АДРЕСА_1 від 26 червня 2012 року (а. с. 16-20, т. 1), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року (а. с. 21-25, т. 1), в адміністративній справі № 2а-1223/11 за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Нижньоапшанської сільської ради, третя особа - ОСОБА_3, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Нижньоапшанської сільської ради № 3 п. 2 від 03 серпня 2010 року "Про оформлення права власності на нерухоме майно", згідно якого оформлено право власності на нерухоме майно - житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в цілій частині.

При розгляді цієї справи судами було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тячівської районної ради народних депутатів від 19 серпня 1983 року затверджено рішення виконавчого комітету Дібрівської сільської Ради народних депутатів від 16 серпня 1983 року "Про узаконення індивідуальних житлових будинків", де у додатку № 2 до вказаного рішення зазначено про узаконення житлового будинку АДРЕСА_1, збудованого ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

На підставі зазначеного рішення видано свідоцтво про забудову садиби у сільських населених пунктах УРСР на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті батька ОСОБА_2 постійно проживав у будинку АДРЕСА_1, а тому належну батьку 1/2 частину цього будинку він прийняв у спадщину після його смерті.

Пунктом 2 оскаржуваного рішення виконавчого комітету Нижньоапшанської сільської ради від 03 серпня 2010 року № 3 оформлено право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в цілій частині.

Суд вважав, що це рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки згідно досліджених у судовому засіданні погосподарських книг с. Нижня Апша (Діброва), встановлено, що з 1971 року по 1983 рік є запис реєстрації будинку АДРЕСА_1, а з 1983 року є запис про реєстрацію будинку АДРЕСА_1 з двома квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

При розгляді вказаної справи судом була встановлена відсутність підстав, передбачених п. п. "а" п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, для оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, оскільки відсутній окремий індивідуально визначений новозбудований, перебудований або реконструйований житловий будинок АДРЕСА_1, будівництво, перебудова чи реконструкція якого здійснювалася б ОСОБА_3, відсутній акт про право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку за цим номером або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети, видані на ім'я ОСОБА_3; відсутній документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта житлового будинку АДРЕСА_1 а проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; відсутня проектна документація на вказаний житловий будинок.

Отже, з огляду на вищезазначені обставини, суд в адміністративній справі № 2а-1223/11 визнав протиправним та скасував рішення виконавчого комітету Нижньоапшанської сільської ради № 3 п. 2 від 03 серпня 2010 року, відповідно до якого оформлено право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в цілій частині.

При розгляді цієї справи суд вважав, що в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України вказані вище обставини є доведеними і такими, що додатковому доказуванню не підлягають.

А тому прийнявши до уваги обставини, встановлені у адміністративній справі та встановивши, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Нижньоапшанської сільської ради № 3 п. 2 від 03 серпня 2010 року, яке у судовому порядку визнане протиправним та скасовано, суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 щодо скасування цього свідоцтва, а також про визнання недійсним договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1.

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

09 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2015 року.

Заявник, як на підставу для перегляду вказаного судового рішення, посилалася на п. 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, а саме, що постанова Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2012 року у справі № 2а-1223/11 за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Нижньоапшанської сільської ради, третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення, яка стала підставою для ухвалення рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2015 року, скасована ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року. Крім того, заявнику стало відомо про запис у поземельній шнуровій книзі № 751 Нижньоапшанської сільської ради під особовим рахунком № НОМЕР_1, який на її думку, свідчить про те, що ОСОБА_2 не є забудовником спірного житлового будинку АДРЕСА_1, і відповідно реалізація свого права на половину цього житлового будинку зі сторони ОСОБА_3 не порушила прав ОСОБА_2.

Короткий зміст ухвал судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 квітня

2018 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 31 січня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2015 року відмовлено.

Ухвали судів мотивовані тим, що передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 423 ЦПК України підстав для перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2015 року немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди належним чином не дослідили та не перевірили обставини, на які ОСОБА_1 посилалася як на підставу для перегляду рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2015 року за нововиявленими обставинами.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій - залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи в складі п'яти суддів.

19 січня 2021 року згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів справу визначено розглядати у складі колегії суддів: Висоцької В. С. (головуючої), Ткачука О. С. (судді-доповідача), Грушицького А. І., Калараша А.

А, Петрова Є. В.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 361 ЦПК України в редакції, що діяла на час подання заяви, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

За положеннями частини 2 статті 361 ЦПК України в редакції, що діяла на час подання заяви, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 2-1) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

ОСОБА_1 свою заяву про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2015 року мотивувала посиланням на п. 3 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, а саме тим, що постанова Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2012 року у справі № 2а-1223/11 за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Нижньоапшанської сільської ради, третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення, яка стала підставою для ухвалення рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2015 року, скасована ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що ця підстава для перегляду рішення є необґрунтованою, виходячи із того, що ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 2а-1223/11, на яку посилається заявник, у подальшому була скасована постановою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2012 року.

За таких обставин підстав вважати, що постанова Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2012 року, на якій ґрунтувалося рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2015 року скасована, у колегії суддів немає, отже відсутні і підстави для перегляду цього рішення у порядку п. 3 ч. 2 ст. 361 ЦПК України.

Ще однією підставою для перегляду рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2015 року у зв'язку з нововиявленими обставинами ОСОБА_1 зазначала посилання на п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, а саме, що у судовому засіданні 07 листопада 2017 року у Львівському апеляційному адміністративному суді у справі № 2а-1223/11 їй стало відомо про наявність запису у поземельній шнуровій книзі № 751 Нижньоапшанської сільської ради під особовим рахунком № НОМЕР_1, в якому містяться дані по земельній ділянці, на якій був зведений спірний житловий будинок. Зазначено, що до початку будівництва головою дворогосподарства був ОСОБА_4, а ОСОБА_2 зазначений як син, кіровський робітник, а не колгоспник колгоспу "Дружба народів" с. Діброва. Ця нововиявлена обставина, на думку заявника, має суттєве значення для правильного вирішення спору та встановлення дійсних прав ОСОБА_2 на спірний житловий будинок та земельну ділянку.

Перевіряючи доводи заяви ОСОБА_1 щодо наявності цієї нововиявленої обставини у даній справі, слід зазначити, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини 2 статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених пунктами 3, 4 частини 2 статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Колегія суддів вважає, що суди дійшли правильного висновку про те, що підстав для скасування у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2015 року за наявності цієї обставини не має, оскільки остання не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснених судом у судовому рішенні.

Крім того, численні рішення судів, ухвалені у справах № 2а-1223/11, № 307/3057/17 свідчать про однаковість правової позиції щодо правомірного володіння ОСОБА_2 житловим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_1, і підстав дійти протилежних висновків у колегії суддів немає.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки останні ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 квітня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук