Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.07.2020 року у справі №537/2413/19

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 537/2413/19

провадження № 61-9542св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Кременчуцьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області,

третя особа - Акціонерне товариство "Атек"

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Кременчуцького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Карпушина Г.

Л., Пікуля В. П.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кременчуцького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області, третя особа - Акціонерне товариство "Атек" (далі - АТ "Атек"), про відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю та страхових виплат у результаті нещасного випадку на виробництві.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 червня 2019 рокувідкрито провадження у справі.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 лютого 2020 року у складі судді Зоріної Д. О. клопотання Кременчуцького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області про закриття провадження у справі задоволено.

Провадження у справі № 537/2413/19 за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області, третя особа - АТ "Атек", про відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю, та страхових виплат у результаті нещасного випадку на виробництві закрито.

Роз'яснено позивачу право звернення з позовом до Полтавського окружного адміністративного суду.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернулась до суду у зв'язку з відмовою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області у наданні допомоги з тимчасової непрацездатності, яка відноситься до виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, а відтак, фактично позивач не погодилась із рішенням суб'єкта владних повноважень щодо здійснення виплат, які призначаються державою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 лютого 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що умовою розгляду вимоги про відшкодування моральної шкоди за правилами адміністративного судочинства є те, щоб така шкода була заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. У цій справі спірні правовідносини пов'язані з відшкодуванням позивачеві матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я від нещасного випадку на виробництві.

Оскільки позивач не оспорював правомірність дій Фонду та не просив визнати їх протиправними, а вимога про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правий спір, така вимога має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, Кременчуцьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Вважає, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, який наділений владними управлінськими функціями, тому спір має ознаки публічно- правових відносин та повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Кременчуцького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який з 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року та має назву "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду у зв'язку з відмовою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області у наданні допомоги з тимчасової непрацездатності, яка відноситься до виплат по загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, а відтак, фактично позивач не погодилась із рішенням суб'єкта владних повноважень щодо здійснення виплат, які призначаються державою.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За положеннями пункту 2 частини 4 статті 12 КАС України в порядку адміністративного судочинства розглядаються справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі-Закон № 1105-XIV) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду (~law21~).

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених ~law22~, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду (~law23~).

Основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до ~law24~ (~law25~).

Фонд зобов'язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені ~law26~ (~law27~).

Згідно із ~law28~ страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Спори, що виникають із правовідносин за ~law29~, вирішуються в судовому порядку. Спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку (~law30~).

Отже, у відносинах з обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням Фонд та його робочі органи здійснюють владні управлінські функції та наділені повноваженнями приймати рішення/вчиняти дії, що впливають на можливість реалізації застрахованими особами права на соціальний захист, яке, зокрема, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, і мають обов'язковий характер для інших суб'єктів владних повноважень.

З огляду на вказане, спори стосовно оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його робочих органів і їхніх правонаступників про обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є публічно-правовими. А тому їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм процесуального права викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20).

Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Закриваючи провадження у справ, суд першої інстанції правильно виходив з того, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернулась до суду у зв'язку з відмовою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області у наданні допомоги з тимчасової непрацездатності, яка відноситься до виплат по загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, а відтак, фактично позивач не погодилась із рішенням суб'єкта владних повноважень щодо здійснення виплат, які призначаються державою.

Висновок суду першої інстанції відповідає вказаному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд першої інстанції, встановивши, що провадження у справі було відкрито помилково, оскільки цей спір повинен вирішуватися за правилами КАС України, обґрунтовано закрив провадження у справі та роз'яснив позивачу його право на звернення до суду із вказаним позовом у порядку адміністративного судочинства, а суд апеляційної інстанції помилково скасував судове рішення суду, яке відповідає закону.

Відповідно до частини 1 статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених частини 1 статті 413 ЦПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

При поданні касаційної скарги Кременчуцьким відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області було сплачено 2 102
грн судового збору, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, тому вказана сума коштів підлягає стягненню з ОСОБА_1 на його користь, оскільки колегія суддів задовольняє касаційну скаргу, скасовує судове рішення апеляційного суду та залишає у силі ухвалу суду першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській областізадовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2020 року скасувати.

Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 лютого 2020 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кременчуцького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк