Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 618/138/19

провадження № 61-7039 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма «Агро»,

третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро» (далі - ПП СВФ «Агро»), третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,9728 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0142,

що розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 484297, виданого на підставі розпорядження Дворічанської районної державної адміністрації

від 07 листопада 2007 року № 397

Під час реалізації своїх прав власника земельної ділянки, а саме наміру укласти договір оренди землі, їй стало відомо, що вказана земельна ділянка, вже перебуває в оренді приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми «Агро» відповідно до договору оренди землі

від 15 січня 2014 року № 119, укладеного між нею та зазначеною фірмою. Участі у укладенні вказаного договору вона не брала, договір не підписувала, що свідчить про грубе порушення норм Закону України «Про оренду землі» та Цивільного кодексу України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати договір оренди земельної ділянки площею 4,9728 га, кадастровий номер - 6321882500:02:000:0142, укладений 15 січня 2014 року № 119 між ПП СВФ «Агро» та ОСОБА_1 , недійсним, витребувати з користування ПП СВФ «Агро» вказану земельну ділянку на її користь. Крім того, просила стягнути з відповідача понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат, пов`язаних із проведенням технічної експертизи документів.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області

від 20 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 15 січня 2014 року

№ 119, укладений між ОСОБА_1 та ПП СВФ «Агро», щодо земельної ділянки площею 4,9728 га, кадастровий номер - 6321882500:02:000:0142,

яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області.

Зобов`язано ПП СВФ «Агро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,9728 га, кадастровий номер - 6321882500:02:000:0142.

Стягнуто з ПП СВФ «Арго» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 536,80 грн та суму витрат, пов`язаних із проведенням судово-технічної експертизи документів у розмірі 9 420 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зміна частини тексту,

а саме першої сторінки, оспорюваного договору, що підтверджується висновком судово-технічної експертизи документів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора

С. М. Бокаріуса від 08 жовтня 2019 року № 10323/20833, без взаємної згоди сторін вказує на порушення прав позивача щодо вільного визначення умов договору, тим самим ставить під сумнів той факт, що волевиявлення ОСОБА_1 при укладенні договору було вільним і відповідає її внутрішній волі.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на даний час встановити, які саме початкові умови містив оспорюваний договір оренди земельної ділянки неможливо, тому підпис ОСОБА_1 , який стоїть в договорі на підтвердження погодження сторонами його умов, не може свідчити, що її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі. При даних умовах отримання позивачкою орендної плати не має правового значення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ПП СВФ «Агро» задоволено.

Рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 20 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволені позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з урахуванням висновків судово-технічної експертизи документів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора

С. М. Бокаріуса від 08 жовтня 2019 року № 10323/20833 щодо друкування текстів на першому та другому аркушах оспорюваного договору у різний час, у наданому на дослідження договорі перший аркуш замінювався, проте суд першої інстанції не встановив, що така заміна аркушів договору відбулася до його підписання позивачкою, що є необхідною умовою для висновку про відсутність у неї волевиявлення на укладення оспорюваного договору оренди землі та для того, щоб така заміна мала юридичне значення для застосування правил частини третьої статті 203 та статті 215 ЦК України,

а саме недійсністю всього правочину. Сама по собі заміна першого аркуша договору з його істотними умовами без встановлення того факту, що ця заміна відбулася вже після підписання договору позивачкою не свідчить про обман з боку відповідача, чи про незаконність його намірів.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що позивачка всупереч передбаченому нормами статей 12, 81 ЦПК України процесуальному обов`язку не довела,

що вона підписала оспорюваний договір оренди земельної ділянки в іншій редакції, ніж він наданий суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного СудуОСОБА_1, посилаючисьна неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 618/138/19 із Дворічанського районного суду Харківської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд невірно дійшов висновку, що позивачкою не доведено, що вона дійсно підписувала договір оренди земельної ділянки в іншій редакції. Вона вважає, що факт відсутності волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки

від 15 січня 2014 року № 119 був доведений нею в повному обсязі та підтверджується належними та доступними доказами, зокрема це підтверджується висновками судово-технічної експертизи документів

від 08 жовтня 2019 року № 10323/20833.

Позивачка стверджує, що оспорюваний договір з ПП СВФ «Агро» не укладала, вважає, що договір оренди земельної ділянки було укладено без її волевиявлення та з підробленими реквізитами. Відповідачем порушено її майнові права, що є порушення Цивільного кодексу України та

Закону України «Про оренду землі».

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змістом статті 81 ЦПК Україниобов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи.

Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77-80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 626 ЦК України передбачено, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» передбачена письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Переглядаючи рішення районного суду, суд апеляційної інстанції належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та зробив правильний висновок, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам відповідача про відомості щодо отримання позивачкою у 2017 році орендної плати за земельну ділянку, що свідчить про наявність між сторонами договірних відносин.

Також, поза увагою суду першої інстанції залишився факт, що ОСОБА_1 довіреністю від 14 серпня 2018 року уповноважила ОСОБА_2 бути її представником в ПП СВФ «Арго» та отримувати від її імені кошти за оренду земельної ділянки (паю) по договору оренди, що свідчить про обізнаність позивачки щодо існування оспорюваного договору та погодження з його умовами.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що позивачка всупереч передбаченому нормами статей 12, 81 ЦПК України процесуальному обов`язку не довела, що вона підписала оспорюваний договір оренди земельної ділянки в іншій редакції, ніж він наданий суду.

У висновку судово-технічної експертизи документів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора

С. М. Бокаріуса від 08 жовтня 2019 року № 10323/20833 щодо друкування текстів на першому та другому аркушах договору у різний час, у наданому на дослідження договорі перший аркуш замінювався, позивачкою не доведено, коли саме така заміна аркушів договору відбулася до його підписання нею,чи після підписання оспорюваного договору, що є необхідною умовою для висновку про відсутність у неї волевиявлення на укладення оспорюваного договору оренди землі та для того, щоб така заміна мала юридичне значення для застосування правил частини третьої статті 203 та статті 215 ЦК України (недійсність всього правочину). При цьому підпис під договором належить позивачці, іншого нею не доведено.

Через недоведеність позивачкою заявлених позовних вимог відсутні підстави для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним і повернення земельної ділянки позивачці.

Доводи касаційної скарги про те, що договір оренди земельної ділянка

від 15 січня 2014 року № 119 було укладено без волевиявлення та з підробленими реквізитами є необґрунтованим та спростовуються дослідженими у апеляційному суді доказами.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець