Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 344/7849/15-ц

провадження № 61-38859 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину; за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину, за касаційними скаргами:

ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2018 року у складі судді

Пастернак І. А. та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Максюти І. О., Фединяка В. Д.;

ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Максюти І. О., Фединяка В. Д.;

ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Максюти І. О., Фединяка В. Д. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2018 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Максюти І. О., Фединяка В. Д. про виправлення описок та арифметичних помилок;

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом, у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив стягнути з

ОСОБА_2 на його користь 1/3 частину заборгованості за договором оренди за період з 24 лютого 2009 року по 31 березня 2012 року, яка становить 763 829,51 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 є співвласниками у рівних частках нежитлового приміщення магазину

АДРЕСА_1. 3 . З 2003 року вищезазначене нежитлове приміщення належало сину позивача - ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер . За життя,

01 листопада 2007 року ОСОБА_5 з ОСОБА_2 уклали договір оренди майна, а саме - нежитлового приміщення загальною площею 238 кв. м, яке розташоване на першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 . Згідно договору оренди відповідач зобов`язалась своєчасно і в повному обсязі щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця сплачувати власнику орендованого майна орендну плату в розмірі 10 доларів США по курсу НБУ на день оплати за кожен кв. м орендованої площі.

4. З 24 лютого 2009 року позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті

ІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_5 , став співвласником 1/3 частки вказаного нежитлового приміщення.

5. ОСОБА_1 вважав, що до нього, як спадкоємця, також перейшли права та обов`язки наймодавця за договором оренди майна, укладеного

01 листопада 2007 року з ОСОБА_2

6. Позивач указував, що починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 умови договору не виконувала, у зв`язку з чим дію договору на новий термін продовжено не було та в судовому порядку було зобов`язано ОСОБА_2 звільнити приміщення магазину та не чинити перешкод в користуванні ним.

7. У період з 24 лютого 2009 року по 31 березня 2012 року ОСОБА_2 фактично користувалась нежитловим приміщенням магазину АДРЕСА_1 без сплати коштів, у зв`язку з чим, позивач просив позов задовольнити.

8. У вересні 2016 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулась до ОСОБА_2 з позовом, у якому просили стягнути з останньої 765 571,63 грн кожному заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення магазину

АДРЕСА_1 від 01 листопада 2007 року за період з 24 лютого

2009 року по 31 березня 2012 року.

9. Позов ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мотивовано підставами, аналогічними позову ОСОБА_1

10. Ухвалою Івано-Франківського міського судуІвано-Франківської області

від 16 березня 2017 року позовиОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2018 року позови ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 818 077,39 грн заборгованості за договором оренди від 01 листопада 2007 року за період

з 01 березня 2009 року по 31 березня 2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4

по 818 077,30 грн заборгованості за договором оренди від 01 листопада

2007 року за період з 01 березня 2009 року по 31 березня 2012 року кожному. Вирішено питання розподілу судових витрат.

12. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні відносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення площею 238 кв. м, який був укладений між спадкодавцем позивачів

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 01 листопада 2007 року. При цьому, суд першої інстанції не вбачав підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, зазначивши, що позивачами вживались заходи щодо захисту своїх порушених прав та інтересів.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

13. Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 лютого 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення.

Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності задоволено частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 280 доларів США, що еквівалентно 372 422,40 грн заборгованості за договором оренди

від 01 листопада 2007 року за період з 09 вересня 2010 року по 01 листопада 2010 року та неустойку за неповернення нежитлового приміщення після припинення цього договору за період з 01 січня 2011 року по 31 березня

2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 8 727 доларів США, що еквівалентно 227 600,165 грн неустойки за неповернення нежитловим приміщенням після припинення договору оренди від 01 листопада

2007 року за період з 28 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 8 727 доларів США, що еквівалентно 227 600,165 грн неустойки за неповернення нежитловим приміщенням після припинення договору оренди від 01 листопада

2007 року за період з 28 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_2

01 листопада 2007 року був укладений у визначеному законом порядку договір оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 238 кв. м. Сторони цього договору домовились, що орендна плата за один кв. м площі приміщення буде становити 10 доларів США по курсу НБУ, і орендар повинен сплачувати у повному об`ємі орендну плату не пізніше 10 числа. З 2007 року ОСОБА_2 припинила сплачувати орендну плату за користування згаданим вище нежитловим приміщенням. Рішенням Івано-Франківського господарського суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2007 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто заборгованість по орендній платі. У подальшому ОСОБА_2 не сплачуючи орендну плату, продовжувала користуватись названим нежитловим приміщенням не тільки до завершення строку договору оренди, - до 01 листопада 2010 року, а й до виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2012 року про усунення перешкод в користуванні приміщенням, тобто до 31 березня

2012 року.

15. Апеляційний суд указав, що строк позовної давності стосовно стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за три роки, які передували подачі

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вимог в іншій справі, які суд першої інстанції прийняв до розгляду і ухвалив рішення у згаданій частині слід поновити, враховуючи, що з 09 жовтня 2013 року - по квітень-червень

2014 року позивачі почали вживати заходи для поновлення своїх порушених прав.

16. При розрахунках сум, належних до стягнення позивачам, апеляційний суд виходив з того, що кожному позивачу в порядку спадкування належить на праві приватної власності 1/3 частина згаданого вище нежитлового приміщення.

17. Апеляційний суд дійшов висновку, що на користь ОСОБА_1 , який звернувся в суд з відповідною вимогою 09 жовтня 2013 року, в межах трьох років підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за вересень та жовтень 2010 року та у відповідності із частиною другою статті 785 ЦК України - неустойка за несвоєчасне повернення приміщення, починаючи з листопада 2010 року і по 31 березня 2012 року, тобто по день звільнення спірного приміщення (10 доларів США х 238 кв. м х 26,08 грн х 2 місяці: 3 та за період з листопада 2010 року по 31 березня 2012 року: 10 доларів США х 238 кв. м х 17 місяців: 3. Згідно цих розрахунків на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню в загальному 372 422,40 грн.

18. На користь інших позивачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які почали вживати заходи до стягнення заборгованості по періодичним платежам тільки з квітня 2014 року, стягненню підлягає неустойка в межах трьох років до подачі відповідних за період з 28 квітня 2011 року по 31 березня

2012 року, тобто до звільнення згаданого приміщення згідно рішення суду. Розмір неустойки, яка підлягає стягненню в їх користь кожному становить: 238 кв. м х 10 доларів США х 9 місяців:3. Згідно цих розрахунків на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягає стягненню в загальному по 227 600,16 грн кожному.

19. Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2018 року заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виправлення описок та арифметичних помилок у постанові апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2018 року залишені без задоволення.

20. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційним судом обґрунтовано було проведено розрахунок неустойки, яка підлягає стягненню на користь позивачів, виходячи не з подвійної плати за користування річчю, як вказано у частині другій статті 785 ЦК України, а з 10 доларів США, як було визначено у позовних вимогах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовів, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

22. У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року, ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 просять скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

23. У касаційних скаргах, поданих у червні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду Івано-Франківської області

від 22 травня 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, та скасувати ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2018 року щодо виправлення описок та арифметичних помилок та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

24. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не визначились з характером правовідносин, що виникли між сторонами та не застосували закон, який підлягав до застосування.

25. Суд першої інстанції безпідставно погодився із доводами позивача про те, що відповідач неналежно виконувала свої договірні обов`язки по оплаті орендної плати, у зв`язку із чим виник борг по орендних платежах, сума якого визначена договором, оскільки строк дії договору оренди

від 01 листопада 2007 року визначено з 1 листопада 2007 року до 30 жовтня 2010 року. Таким чином орендні (договірні) відносини сторін припинились 01 листопада 2010 року ( на наступний день після закінчення терміну договору оренди), а з 01 листопада 2010 року до 31 березня 2012 року ( 17 місяців) орендар займав приміщення не на підставі договору, що і стало причиною ухвалення рішення про звільнення приміщення в судовому порядку.

26. Заявник указує, що з 01 листопада 2010 року спірне нежитлове приміщення використовувалось орендарем без укладення договору і позивачі могли вимагати виключно відшкодування збитків або стягнення неустойки, однак такої позовної вимоги заявлено не було. Сума завданих збитків нічим не обґрунтовувалась, підстави для такого стягнення не наводились, тому суд першої інстанції невірно застосував положення статей 530, 526, 762, 625 ЦК України, оскільки такі регулюють неналежне виконання зобов`язань за договором.

27. Касаційна скарга містить посилання на вихід суду за межі позовних вимог, оскільки, покладаючи на відповідача обов`язок по сплаті неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, суди не врахували, що такі вимоги не заявлялися.

28. Аргументом касаційної скарги також указано про пропуск позивачами строку позовної давності, так як предметом даного спору є стягнення коштів за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року, то термін позовної давності за таким грошовим зобов`язанням сплив 30 березня 2015 року. Проте, ОСОБА_1 позов пред`явив у червні 2015 року, а ОСОБА_3 і

ОСОБА_4 - у вересні 2016 року.

29. Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зводяться до того, що апеляційний суд неповно встановив фактичні обставини справи щодо строку позовної давності, а саме, залишено поза увагою факт переривання перебігу строку позовної давності. Не враховано, що позовні вимоги

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за орендну плату, подані 07 грудня 2011 року були розглянуті Івано-Франківським міським судом в іншій справі і з цього приводу було постановлено рішення 02 липня 2014 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 вересня

2014 року і тільки 11 березня 2015 року рішення було скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду України в частині вирішення позовних вимог. Тобто, судом не було винесено ухвали про відмову у прийнятті заяви чи про її повернення, а було розглянуто по суті.

30. Не враховано, що відповідач визнала свої боргові зобов`язання, погоджувалась відшкодувати оплату за користування приміщенням в період з 31 листопада 2010 року по 23 лютого 2013 року, проте пропонує іншу суму, чим просять позивачі.

31. Заявники також указують на допущені апеляційним судом описку та арифметичну помилку в постанові суду від 22 травня 2018 року. У розрахунку суми неустойки, яка підлягає стягненню за неповернення нежитлових приміщень після припинення договору оренди від 01 листопада 2007 року за період з 28 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року змість належних 11 місяців указано 9 місяців.

32. Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви про виправлення описок та арифметичних помилок.

33. Крім того, суд, виходячи з норм частини другої статті 785 ЦК України, яку застосував апеляційний суд, при розрахунку заборгованості мав указати

«20 доларів США» (подвійний розмір плати за користування річчю за час прострочення виконання обов`язку щодо її повернення) замість зазначених «10 доларів США» (одинарний розмір плати за користування річчю згідно умов договору).

34. Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2018 року заяву про виправлення описки залишено без задоволення.

35. Касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2018 року мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовивши в захисті порушеного права позивача в цілому, попри те, що ним визнано поважними причини пропущення позивачем позовної давності, вийшов за межі своїх повноважень та допустився порушення вимог статті 6 Конституції України та частини п`ятої статті 267 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи по суті і є підставою для його скасування.

36. Крім того, при розгляді даного спору, що виник з договору оренди капітальної споруди (нежитлових приміщень), апеляційний суд мав враховувати як умови пунктів 2.3, 2.4. 3.1 самого договору, так і спеціальні норми діючого законодавства. У силу положень частини 2 статті 795 ЦК України, договір найму припиняється не з моменту спливу останнього дня терміну його дії, погодженого сторонами на момент укладення такого договору, а з моменту оформлення фактичного повернення наймачем предмета договору найму відповідним документом (актом), підписаним сторонами договору і саме з цього моменту договір найму припиняється, про що прямо зазначається в згаданій нормі.

37. Відповідно, розмір орендної плати, визначений пунктом 3.1 договору оренди майна від 01 листопада 2007 року, мав сплачуватися наймачем протягом всього строку фактичної дії такого договору. Натомість, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вимоги щодо стягнення саме орендної плати за період з 02 листопада 2010 року по 31 березня 2012 року (з моменту спливу останнього дня терміну дії договору, погодженого сторонами на момент укладення такого договору і до моменту оформлення фактичного повернення наймачем предмета договору найму) та стягнув за вказаний період неустойку за неповернення нежитлового приміщення, передбачену частиною другою статті 785 ЦК України, яка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, та ще й в розмірі, вдвічі меншому, ніж визначено вказаною нормою.

38. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2018 року зводяться до того, що відмовляючи в задоволенні заяви про виправлення описки в судовому рішенні, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам, викладеним у заяві та не звернув уваги на допущені арифметичні помилки при розрахунку належних до стягнення сум. Так, у мотивувальній та резолютивній частинах постанови апеляційного суду від 22 травня

2018 року замість «393 112,62 грн» помилково розраховано і зазначено «372 422,40 грн», а замість «15 073,34 доларів США» помилково розраховано і зазначено «14 280 доларів США».

Доводи інших учасників справи

39. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечили проти доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , посилаючись на їх невідповідність дійсним обставинам справи та суперечність зібраними у справі доказам.

40. Обґрунтовуючи відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вказав, що аргументи скарги фактично спростовуються доводами поданої ним касаційної скарги. Просить касаційну скаргу задовольнити частково, а саме лише в частині скасування постанови апеляційного суду.

41. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 заперечила проти доводів скарги, посилаючись на те, що наведені обставини не є підставою для скасування постанови апеляційного суду та спростовуються аргументами поданої нею касаційною скаргою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

42. Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2018 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 червня

2018 року, справу витребувано з суду першої інстанції.

43. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого

2018 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області

від 22 травня 2018 року, та касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня

2018 року, зупинено виконання постанови апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2018 року до закінчення касаційного розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

44. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

45. Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

46. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

47. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційних скарг, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

48. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційних скарг, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

49. Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

50. На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу

від 05 березня 2003 року ОСОБА_5 набув у власність приміщення загальною площею 238,06 кв. м в будинку по

АДРЕСА_1. 51 . Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2012 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2012 року, встановлено, що

01 грудня 2006 року між ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_2 було укладено договір оренди майна (нежитлового приміщення) № 9, згідно пунктом 1.1 якого орендодавець ОСОБА_5 передає, а орендар ОСОБА_2 приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 37,43 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі будинку. Майно передається орендарю для здійснення підприємницької діяльності, а саме діяльності щодо роздрібної та оптової торгівлі товарами промислової та продуктової групи. Цього ж числа укладено договір № 10 про надання в оренду ОСОБА_2 у строкове платне користування частини нежитлового приміщення площею 121 кв. м, розміщене за адресою АДРЕСА_1 на першому поверсі в будинку. Згідно пункту 10 цього договору, договір діє із 01 грудня 2006 року по 30 жовтня 2007 року. Орендар, у разі належного виконання своїх обов`язків за договором оренди, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк.

52. 01 листопада 2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_5 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди майна (нежитлового приміщення).

53. Відповідно до пункту 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 238 кв. м, розміщене за адресою:

АДРЕСА_1 на першому поверсі будинку. Майно передається в оренду з метою здійснення орендарем підприємницької діяльності, а саме діяльності щодо роздрібної та оптової торгівлі товарами промислової та продуктової групи та громадського харчування. Орендна плата становить

10 доларів США по курсу НБУ за 1 (один) кв. м на день оплати (пункт 3.1 договору). Строк дії договору визначено сторонами з 01 листопада

2007 року по 30 жовтня 2010 року (пункту 11.1 договору).

54. Факт передачі та прийняття в оренду вказаного нежитлового приміщення підтверджується актом прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення на підставі договору оренди майна від 01 листопада 2007 року, який є додатком до договору оренди від 01 листопада 2007 року.

55. Рішенням Івано-Франківського господарського суду від 08 листопада

2007 року з підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 було стягнуто заборгованість по орендній платі.

56. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

57. Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 є його батько ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_3 в рівних частинах. Кожен зі спадкоємців успадкував по 1/3 частині майна померлого спадкодавця. Оцінка спадкового майна, на яке видано свідоцтва про право на спадщину за законом складає 3 657 130 грн.

58. ОСОБА_2 не сплачувала орендну плату та продовжувала користуватись названим нежитловим приміщенням не тільки до завершення строку договору оренди, тобто до 01 листопада 2010 року, а

до 31 березня 2012 року - до виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2012 року про усунення перешкод у користуванні приміщенням магазину.

59. При розгляді іншої цивільної справи, предметом якої було стягнення коштів за договором позички, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись відповідно 09 жовтня 2013 року, у квітні - червні 2014 року з вимогами до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати. Ці вимоги тоді не були оформлені належним чином як позовні заяви. На той час зазначені вимоги ОСОБА_1 були пред`явлені з пропуском строку стосовно помісячних платежів за орендну плату за період з лютого 2009 року по вересень 2010 року. Інші спадкоємці - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заявивши вимогу у квітні 2014 року, пропустили строк позовної давності щодо стягнення орендної плати за 2009 - 2010 роки, та за період з 01 листопада 2010 року по квітень 2011 року стосовно стягнення неустойки за користування відповідачем приміщенням після закінчення строку договору.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

60. Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину згідно договору оренди, укладеного 01 листопада 2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_5 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар).

61. Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 24 лютого

2009 рокуспадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 є його батько ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_3 в рівних частинах. Кожен зі спадкоємців успадкував по 1/3 частині майна померлого спадкодавця.

62. 12 липня 2010 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звертались до ОСОБА_2 із листом-попередженням про звільнення нежитлового приміщення і погашення заборгованості по орендній платі.

63. Звертаючись з позовами у межах даної справи, позивачі просили стягнути заборгованість за період з 24 лютого 2009 року по 31 березня 2012 року.

64. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

65. Згідно із частинами першою та другою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

66. Відповідно до частини першої статті 626, частини першої статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

67. Приписами статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

68. За змістом частини першої статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

69. Згідно статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

70. Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк дії договору оренди від 01 листопада 2004 року сторонами визначено з 01 листопада 2007 року по 30 жовтня 2010 року.

71. З 01 листопада 2010 року, тобто після припинення дії договору оренди, по 31 березня 2012 року відповідач продовжувала користуватись належним ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 майном без укладення з ними відповідних угод.

72. Частиною першою статті 770 ЦК України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

73. З урахуванням зазначеного, набуття 24 лютого 2009 року позивачами права власності на приміщення магазину, яке виступає об`єктом оренди є підставою для переходу до нових власників прав орендодавця, і такий перехід не припиняє автоматично права ПП ОСОБА_2 на користування приміщенням за договором оренди, доказів розірвання якого (в тому числі в судовому порядку) сторонами до суду не надано.

74. Зважаючи на викладене, позивачі набули право на отримання орендної плати за договором оренди, укладеним 01 листопада 2007 року між спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та

ПП ОСОБА_2 , в період з 24 лютого 2009 року по 30 жовтня 2010 року.

75. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

76. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

77. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

78. Заперечуючи проти заявлених позовів, відповідач завила про пропуск позивачами строку позовної давності та просила відмовити в задоволенні позовних вимог з цих підстав.

79. Апеляційний суд дійшов висновку, що строк позовної давності стосовно стягнення із ОСОБА_2 заборгованості слід відраховувати за три роки, які передували подачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вимог в іншій справі. Оскільки ОСОБА_1 звернувся в суд з відповідною вимогою

09 жовтня 2013 року, в межах трьох років підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за вересень та жовтень 2010 року. Інші позивачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали вживати заходи до стягнення з відповідача заборгованості по періодичним платежам тільки з квітня

2014 року, тому не набули право на стягнення заборгованості по орендній платі.

80. При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

81. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

82. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

83. Апеляційний суд наведені норми матеріального права не врахував, обмежився посиланням на те, що заборгованість слід відраховувати за три роки, які передували пред`явленню вимоги в іншій справі, при цьому у судовому рішенні достеменно не встановив, коли саме позивачі довідалися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зважаючи на направлення ними 12 липня 2010 року ОСОБА_2 листа-попередження про звільнення нежитлового приміщення і погашення заборгованості по орендній платі.

84. Встановлення початку перебігу строку позовної давності має вирішальне значення для правильного вирішення спору.

85. При проведенні розрахунку заборгованості неустойки після закінчення строку дії договору, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що слід виходити з умов договору оренди

від 01 листопада 2007 року - орендна плата становить 10 доларів США по курсу НБУ за 1 (один) кв. м на день оплати.

86. Разом із тим, суд апеляційної інстанції не врахував, що дана умова підлягає до застосування лише на період дії вказаного договору - тобто до 30 жовтня 2010 року.

87. За приписами статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

88. Зазначеною нормою визначено обов`язок наймача щодо повернення речі у разі припинення договору найму, а також передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

89. Однією із основних умов застосування положень статті 785 ЦК України як щодо зобов`язання повернути майно, так і щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

90. Разом із тим апеляційним судом не з`ясовувалися правові підстави користування наймачем майном після закінчення строку дії договору оренди - 30 жовтня 2010 року та момент порушення прав позивачів, не встановлювався строк прострочення зобов`язання.

91. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, в тому числі початок перебігу строку позовної давності, які не були встановлені судом апеляційної інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

92. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

93. Зважаючи на те, що апеляційним судом неповно встановлено фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, постанова суду апеляційної інстанції не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

94. Крім того, враховуючи те, що постанова апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2018 року скасована судом касаційної інстанції, то і оскаржена ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2018 року, яка стосується визначення розміру заборгованості та виправлення арифметичної описки в постанові цього ж суду від 22 травня 2018 року не може залишатись в силі та підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

1.Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

2.Постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2018 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області

від 01 червня 2018 року скасувати.

3.Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська

С. П. Штелик